Рішення № 84349725, 18.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.09.2019Справа № 910/9764/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до Державного підприємства "Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України" (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського,10-А)

про стягнення 27 637,91 грн.

за участю представників

від позивача: Бернацька О. В .

від відповідача: Поштар Т.П.

У судовому засіданні 18.09.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України" про стягнення 27 637,91 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 08.09.2017 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач) та Державним підприємством "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області" (надалі - відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу №2072/1718-КП-41, відповідно до умов договору позивач зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. За доводами позивача, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати у визначений строк, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 27 637, 91 грн., з яких: 21 874, 89 грн. - пеня, 2 207,19 грн. - 3% річних, 3 555,83 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9764/19 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

07.08.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 50%, а саме з 21 874,89 грн до 10 937,44 грн, у зв`язку з тим, що Державне підприємство "Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України" є збитковим, про що свідчить звіт про фінансові результати за 2017, 2018 роки.

Цією ж датою до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи у загальному провадженні, яке обґрунтоване лише посиланням на ч. 3 ст. 247 ГПК України, зокрема, на пункт 8 цієї частини, яким передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

08.08.2019 загальним відділом діловодства суду зареєстрована заява відповідача про долучення доказів направлення позивачу клопотань по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 суд залишив клопотання Державного підприємства "Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження без задоволення.

14.08.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що ціна у договорі визначена на підставі постанови КМУ №315 від 27.04.2016 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року №758", а саме, в розмірі 4 924 грн за 1000 куб. м. В той же час, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 у справі №826/9665/16, яке набрало законної сили 08.07.2019, визнано протиправною та не чинною постанову КМУ №315 від 27.04.2016, саме з 27.04.2016. З урахуванням прийнятого рішення, відповідач зауважує, що розрахунок за переданий газ підлягає перерахунку за ціною 1 770,74 грн за 1000 куб.м. та відповідно перерахунку штрафних санкцій.

Цією ж датою від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №826/9665/16 про визнання недійсною постанови КМУ про вартість газу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 суд призначив до розгляду клопотання Державного підприємства "Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України" про зупинення провадження у справі на 11.09.2019.

15.08.2019 до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказів направлення заяви позивача про здійснення перерахунку вартості спожитого газу.

16.08.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшли заперечення позивача на клопотання про зменшення пені, у якому останній зазначає, що збитковість підприємства не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки. Позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

04.09.2019 до канцелярії суду надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження, у який позивач зазначає про відсутність обґрунтування в чому саме полягає неможливість розгляду справи та які обставини мають бути встановлені іншим судом, що унеможливлює встановлення цим обставин господарським судом, коли ціна у договорі була встановлена за домовленістю сторін, договір виконано, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, бухгалтерськими сальдо та операціями по підприємству.

У судовому засіданні 11.09.2019 суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, перейти до розгляду справи по суті.

Суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті. Представник відповідача не заперечував щодо заявлених позовних вимог, однак просив суд зменшити розмір штрафних санкцій до 50%.

У судовому засіданні 11.09.2019 оголошувалась перерва до 18.09.2019.

У судовому засіданні 18.09.2019 на виконання вимог суду відповідачем було долучено до матеріалів справи платіжне доручення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

08 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Державним підприємством "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" (споживач) укладено договір № 2572/1718-КП-41 постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ обсягом до 490 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: жовтень - 5,0 тис. куб.м, листопад - 8,0 тис. куб. м., грудень 10,0 тис. куб. м. (IV кв. 2017 - 23,0), січень - 12,0 тис.куб.м., лютий - 8,0 тис. куб.м, березень -6,0 тис. куб.м. (І кв. 2018- 26,0).

Відповідно до п. 4.1. договору кількість газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 №2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 №2493.

Згідно із п.п. 5.1., 5.2. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором встановлюється Положенням. На дату укладення договору ціна на природний газ становить 4 942,00 грн за 1000 куб.м. (без урахування тарифів но послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6.

У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Відповідно до п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором на дату його укладення становить 7 907,20 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ)-20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488,64 грн.

За умовами п. 3.1. договору постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться за кордоном України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до п. 3.7. договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

За умовами п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

30.11.2017 на виконання умов договору сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі природного газу, за яким позивач передав, а відповідач прийняття іпомортований природній газ за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання у листопаді 2017 року в обсязі 7,131 тис. куб. м. за ціною 7 907,20 грн. вартістю 67 663,49 грн.

31.12.2017 між позивачем та відповідачем також був підписаний акт приймання-передачі природного газу, за яким був переданий іпомортований природній газ за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 у грудні 2017 року в обсязі 5,476 тис. куб. м. за ціною 7 907,20 грн. вартістю 51 959,80 грн.

Додатковою угодою №1 від 24.04.2018 до договору постачання природного газу №2017/1718-КП-41 від 08.09.2017 сторони додали п. 2.1. договору «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу» договору наступним абзацом:

«Постачальник передає споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 23018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 86,0 тис.куб.м., у тому числі по місяцях: квітень -50,0 тис.куб.м, травень -36,0 тис.куб.м.

Відповідно до п. 12.1. договору в редакції додаткової угоди №1 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №2 від 22.08.2018 до договору постачання природного газу №2017/1718-КП-41 від 08.09.2017 сторони замінили по тексту договору «Державне підприємство «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області» на «Державне підприємство «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України».

Відповідно до п. 8.1., 8.2. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пені від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Спір у справі виник у зв`язку із порушенням, на думку позивача, встановленого сторонами строку оплати вартості природного газу з боку відповідача, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості у розмірі 27 637,91 грн., яка складається із нарахованих 3% річних у розмірі 2 207,19 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 555,83 грн та пені у розмірі 21 874,89 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що в період з листопада по грудень 2017 року позивачем на виконання умов договору № 2572/1718-КП-41 від 08.09.2017 було передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 119 623,29 грн, про що свідчать акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 на суму 67 663,49 та від 31.12.2017 на суму 51 959,80 грн.

Акти приймання-передачі природного газу укладені на підтвердження прийняття відповідачем переданого позивачем природного газу, підписані уповноважними представниками сторін договору без застережень та скріплені печатками підприємств, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про виконання позивачем умов укладеного договору в частині передачі на користь відповідача природного газу.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було здійснено оплату за придбаний товар (природний газ) несвоєчасно, а саме 01.08.2019 на суму 119 623,29 грн, про що свідчить копія банківської виписки по особовому рахунку та копія платіжного доручення №719 від 01.08.2019.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 207,19 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 555,83 грн та пеня у розмірі 21 874,89 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційні втрати, суд дійшов висновку, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині правомірні та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В частині 3% річних позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки за перерахунком суду їх розмір становить 2 011,00 грн.

Що стосується заявленої до стягнення пені у розмірі 21 874,89 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, у п. 8.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пені від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 10.3. договору також встановлено, що строк в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Перевіривши розрахунки позивача в частині нарахованої пені, суд встановив, що позивачем було допущено помилку про обрахуванні пені за грудень 2017 року, у зв`язку з чим суд визнає обґрунтованою суму пені у розмірі 19 733,60 грн.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Суд зазначає, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В обґрунтування заявленого клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач зазначає, що є державним збитковим підприємством, про що свідчить звіт про фінансові результати за 2017, 2018 роки, та має важливе та стратегічне значення для економіки та безпеки держави, а тому, просить суд, з урахуванням відсутності понесених позивачем збитків чи додаткових витрат внаслідок допущеного відповідачем порушення, зменшити суму штрафних санкцій на 50%.

З огляду на вищезазначене, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, наслідків порушення зобов`язання та вжиття останнім заходів до їх виконання, суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру нарахованої позивачем пені до 9 866,80 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України" (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 10-А, ідентифікаційний код 24521985) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 3 % річних у розмірі 2 011 (дві тисячі одинадцять) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 555 (три тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 83 коп., пеню у розмірі 9 866 (дев`ять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн 80 коп. та судовий збір у розмірі 1 758 (одна тисяча сімсот п`ятдесят вісім) грн 53 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.09.2019

Суддя Л. Г. Пукшин