Рішення № 84349571, 17.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2019Справа № 910/8221/19Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Транссервісгруп», м. Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопродукт 97», м. Київ

про стягнення 32 426,93 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24 червня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Транссервісгруп" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 21.06.2019 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопродукт 97" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 32 426,93 грн, з урахуванням штрафних санкцій, у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати передбачених Договором про надання транспортно-експедиційних послуг №271 від 21.06.2016 року.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 26.06.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Транссервісгруп» було залишено без руху та надано позивачу 10 днів з дня вручення ухвали на усунення недоліків позовної заяви.

05.07.2019 позивачем, на виконання ухвали суду, було усунуто недоліки позовної заяви шляхом надання до матеріалів справі відповідних документів та пояснень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103050113721 отримав ухвалу суду від 10.07.2019 про відкриття провадження у справі 12.07.2019 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 29.07.2019 року (включно), з врахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний та переносить на перший робочий.

Відповідач направив відзив на позовну заяву до суду засобами поштового зв`язку 02.08.2019 року, тобто з пропущенням визначеного вище строку.

У відзиві відповідач зазначив, що станом на 02.08.2019 року ним не отримано ні позовної заяви ТОВ «Юг-Транссервісгруп» з доданими документами, ні ухвали суду від 10.07.2019 року, а про існування справи №910/8221/19 відповідачу стало відомо 26.07.2109 року із Єдиного державного реєстру судових рішень.

Проте, на такі твердження відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. (ст. 119 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем до відзиву не прикладено відповідного клопотання про поновлення судом строку на подачу відзиву на позов.

Твердження відповідача, що ним не було отримано ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 спростовуються матеріалами справи, а саме наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103050113721, відповідно до якого відповідач отримав зазначену ухвалу суду 12.07.2019 року.

Таким чином, оскільки відповідачем не подано відзив на позов у встановлений судом строк та не зазначено й не обґрунтовано поважних причин пропуску цього строку, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Поданий відповідачем відзив долучається до матеріалів справи без прийняття його судом до уваги та без надання йому належної правової оцінки.

12.08.2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому він зазначає, що сам факт існування заборгованості за надані послуги відповідачем не заперечується та не спростовується. Окрім того, у зв`язку з тим, що в даній справі позов пред`явлено до відправника, тому і відповідальність відправника вантажу регулюється загальними нормами законодавства та застосуванню підлягає не спеціальна позовна давність, а загальна.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 27.08.2019 року по 16.09.2019 року у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 17.09.2019 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибпродукт 97» (далі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юг-Транссервісгруп» (далі - позивач, виконавець) було укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг №271. (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору замовник доручає виконавцю, а виконавець приймає на себе відповідальність за транспортування та збереження вантажу.

Згідно з п. 1.2. Договору інформація про транспортний засіб виконавця, маршрут перевезення, водія та відповідальних і контактних особах оформлюється у окремій заявці, котра є невід`ємною частиною даного Договору.

Замовник зобов`язується перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця кошти за виконану роботу у сумі, що вказується у заявці. (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 2.2. Договору розрахунок замовником проводиться по факту перевезення та розвантаження вантажу, на підставі оригіналу Договору, ТТН, рахунку-фактури виконавця та акту виконаних робіт протягом п`яти банківських днів.

Цей договір укладений на строк до виконання сторонами всіх зобов`язань і діє до 31.12.2016 року. (п. 7.1. Договору).

Заявкою №01 від 21.06.2016 року до Договору сторонами погоджено: маршрут - Ізмаїл-Буськ, вантажовідправника - ТОВ «Рибпродукт 97», дату та час завантаження - 22.6.2016 року, контактну особу по завантаженню - Олександр (тел. (050)423-89-86), адресу завантаження - м. Ізмаїл, вул. Портова, 4-А, ТОВ РКЗ «Дунай», вантажоотримувача - ТОВ «Буський консервний завод», дату та час розвантаження - 23.06.2016, адресу розвантаження - м. Буськ, вул. Петрушевича, 28, контактну особу по розвантаженню - ОСОБА_1 (тел. НОМЕР_2), суму фракта - 15 000,00 грн з ПДВ, марку автомобіля - Рено, держномер тягача - НОМЕР_3 держномер причепа - НОМЕР_1 , П.І . Б . водія - ОСОБА_3 .

Згідно товарно-транспортної накладної №3 від 23.06.2016 року відповідальна особа вантажовідправника ОСОБА_4 здала вантаж (19 118,00 кг сардинели с/м в тушках) водію вантажоперевізника ОСОБА_5 , який надалі здав вантаж відповідальній особі вантажоодержувача ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач, він виконав договірні зобов`язання, щодо перевезення та відвантаження товару в місці призначення, проте відповідач оплату послуг перевезення не здійснив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми вартості послуг перевезення в розмірі 15 000,00 грн, пені в розмірі 11 639,20 грн, 3% річних в розмірі 1 115,00 грн та інфляційних втрат в розмірі 4 672,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на про надання транспортно-експедиційних послуг №271 від 21.06.2016 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Статтею 919 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на підставі письмової заявки №01 від 21.06.2016 року до Договору позивач надав послуги з перевезення, що підтверджується товарно-транспортною накладною №3 від 23.06.2016 року.

Зазначена товарно-транспортна накладна, в підтвердження того, що вантажоодержувачем отримано вантаж, підписана відповідальною особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод» Крупа О.Й.

Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них

Так, згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказ Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (надалі - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Також в п. 11.1. Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Таким чином, згідно норм чинного законодавства, основним документом в підтвердження факту поставки є товарно-транспортна накладна, яка в свою чергу є підставою для проведення між сторонами розрахунків.

У відповідно до п. 2.2. Договору розрахунок замовником проводиться по факту перевезення та розвантаження вантажу, на підставі оригіналу Договору, ТТН, рахунку-фактури виконавця та акту виконаних робіт протягом п`яти банківських днів.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами акт виконаних робіт підписано не було, в той же час вантажоодержувачем отримано вантаж в місці розвантаження, передбаченому в Заявці №01 від 01.06.2016 року.

Отже, судом встановлено, що сторонами акт виконаних робіт не підписувався, проте вантаж було отримано стороною замовника, що підтверджується товарно-транспортною накладною №3 від 23.06.2016 року, що фактично в свою чергу підтверджує факт здійснення позивачем перевезення.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. (п. 13.1. Правил).

Таким чином, факт перевезення вантажу відбувся і вантаж кінцевим отримувачем одержано, а тому, у відповідності до п. 2.2. Договору та ст. 909 Цивільного кодексу України, у відповідача виник обов`язок з оплати вартості послуг перевезення протягом п`яти банківських днів з дня отримання вантажу.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення відповідачем оплати вартості послуг перевезення на суму в розмірі 15 000,00 грн.

За таких підстав, враховуючи встановлену судом обставину фактичного здійснення позивачем перевезення вантажу та отримання цього вантажу стороною відповідача (ТОВ «Буський консервний завод»), Суд приходить до висновку, що відповідно до умов спірного Договору у Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибпродукт 97» станом на час розгляду даної справи обов`язок по оплаті наданих послуг настав та виконаний не був.

В той же час, незважаючи на ту обставину, що поданий відповідачем відзив не було прийнято до уваги у зв`язку з порушення строків його подачі, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 15.1. Правил у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, що може бути складений у паперовій або електронній формі, за формою, що наведена в додатку 4.

Згідно положень ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, відповідач як замовник не позбавлений права звернутись до суду за захистом своїх прав у випадку порушення позивачем як виконавцем умов Договору.

Оскільки в даному випадку судом здійснюється розгляд позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Транссервісгруп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибпродукт 97» про стягнення коштів за послуги перевезення, тому встановивши факт перевезення та отримання вантажу відповідачем, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 15 000,00 грн, оскільки така оплата, згідно п. 2.2. Договору, повинна була бути здійснена до 30.06.2016 року включно проте здійснена не була.

Отже, Суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 15 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 11 639,20 грн, нарахованої за період з 28.12.2016 року по 20.06.2019 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати вартості транспортного перевезення, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки пені судом встановлено, що здійснені вони з порушення норм ст. 232 ГК України, а саме за період більший ніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а тому, здійснивши перерахунок суми пені судом встановлено, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 2 263,52 грн, розрахована за період з 01.07.2016 року по 31.12.2016 року.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 115,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 4 672,00 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 28.12.2016 року по 20.06.2019 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вказаних сум за визначений позивачем період, Судом визнано їх обґрунтованими лише в частині, оскільки позивачем допущено помилку в підрахунках, а тому вказані позовні вимоги підлягають задоволенню саме в таких розмірах: сума 3% річних у розмірі 1 115,00 грн та сума інфляційних втрат у розмірі 4 399,77 грн.

Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2019 року між Адвокатським об`єднанням «Глобал Лігал Груп» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юг-Трансервісгруп» (Клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги №20-06/02, предметом якого є прийняття виконавцем на себе доручення клієнта по наданню останньому правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, квитанцію до прибуткового касового ордера №5 від 20.06.2019 року на суму 5 000,00 грн та Акт приймання-передачі виконаних робіт від 20.06.2019 року.

Судом встановлено, що Бондаренко В.Г. є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з Актом приймання-передачі виконаних робіт від 20.06.2019 та калькуляцією вартості послуг з надання правової допомоги адвокатським об`єднанням «Глобал лігал Груп» ВІД 20.06.2019 року, заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, складається з:

- попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин - 1,2 години - 800,00 грн;

- вивчення та правовий аналіз матеріалів справи - 2,5 години 1 500,00 грн;

- підготовка позову про стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги за позовом ТОВ «Юг-Трансервісгруп» - 3,5 години - 2 100,00 грн;

- представництво інтересів ТОВ «ЮГ-Трансервісгруп» в суді першої інстанції - 1 година - 600,00 грн.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, а також враховуючи, що розгляд справи здійснюється судом в порядку спрощеного провадження без виклику сторін і неправомірністю нарахування Адвокатським об`єднанням «Глобал лігал Груп» вартості послуг представництва інтересів ТОВ «ЮГ-Трансервісгруп» в суді першої інстанції в розмірі 600,00 грн, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача саме в розмірі 4 400,00 грн.

Судовий збір позивача, у розмірі 1 349,41 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопродукт 97» (ідентифікаційний код 36643851, місцезнаходження: 03127, м. Київ, просп. 40-річчя жовтня, буд. 120, корпус 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Транссервісгруп» (ідентифікаційний код 38409976, місцезнаходження: 43006, Волинська область, м. Луцьк, вул. Авіаторів, буд. 1) суму основного боргу в розмірі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), суму пені у розмірі 2 263,52 грн (дві тисячі двісті шістдесят три гривни 52 копійки), суму 3% річних в розмірі 1 115,00 грн (одна тисяча сто п`ятнадцять гривень 00 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 4 399,77 грн (чотири тисячі триста дев`яносто дев`ять гривень 77 копійок), суму судового збору в розмірі 1 349,41 грн (одна тисяча триста сорок дев`ять гривень 41 копійка) та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 400,00 грн (чотири тисячі чотириста гривень 00 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 571,59 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Юг-Транссервісгруп».

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов