Ухвала суду № 84349209, 19.09.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"19" вересня 2019 р. Справа № 911/1285/15

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., перевіривши заяву Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№35)" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі №911/1285/15

за позовом Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича

до Державного підприємства "Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№35)"

про зобов`язання вчинити певні дії

встановив:

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі №911/1285/15 позовні вимоги задоволено, зокрема, зобов`язано Державне підприємство "Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№35)" повернути Фізичній особі-підприємцю Миронцю Олегу Анатолійовичу 184 000 (сто вісімдесят чотири тисячі) кг вугілля дерев`яного на суму 552 000 (п`ятсот п`ятдесят дві тисячі) грн 00 коп., переданого за договором відповідального зберігання №1 від 16.01.2014.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі №911/1285/15 залишено без змін.

18.03.2016 Господарським судом Київської області видано накази на виконання рішенням господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі №911/1285/16, зокрема щодо зобов`язання відповідача повернути позивачу 184 000 (сто вісімдесят чотири тисячі) кг вугілля дерев`яного на суму 552 000 (п`ятсот п`ятдесят дві тисячі) грн 00 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016, рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі №911/1285/15 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.01.2017 змінено спосіб виконання рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі №911/1285/15 в частині зобов`язання Державного підприємства "Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№35)" повернути Фізичній особі-підприємцю Миронцю Олегу Анатолійовичу 184 000 кг вугілля дерев`яного на суму 552 000, 00 грн, переданого за договором відповідального зберігання №1 від 16.01.2014, на стягнення з Державного підприємства "Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№35)" на користь Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича 552 000, 00 грн.

11.09.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№35)" надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі №911/1285/15 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України.

Вказана заява обґрунтована наявністю істотних для даної справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі відповідачу на час розгляду справи - встановлені в ході досудового розслідування обставини відсутності у позивача права власності на товар, що, за доводами відповідача, є підставою для перегляду рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі №911/1285/15 у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з тим, у ч. 1 ст. 320 ГПК України відсутні підпункти, тоді як зміст норми, на яку заявник посилається, як на підставу перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, викладений у п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України.

Приписами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Поряд з тим, за приписами п. 1 ч. 2 ст. 321 ГПК України з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 13 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, що набрав чинності 15.12.2017, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, відповідно до ст. 85, 93, 105 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, що діяла станом на момент ухвалення судом рішення у даній справі, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

За наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

З огляду вищевказаного, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2016, рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі №911/1285/15 залишено без змін, таке рішення набрало законної сили 01.03.2016, тобто після розгляду справи апеляційним господарським судом - з моменту набрання постановою апеляційної інстанції законної сили.

З огляду вищевказаного, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 321 ГПК України трьохрічний строк для перегляду рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі №911/1285/15 сплинув 01.03.2019, тоді як із заявою про перегляд відповідного рішення за нововиявленими обставинами відповідач звернувся через канцелярію суду 11.09.2019, тобто із пропуском строку, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 321 ГПК України.

Частиною третьою статті 321 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.

Тобто, можливість поновлення процесуального строку, встановленого частиною другою статті 321 Господарського процесуального кодексу України, в межах якого учасник справи може подати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, процесуальним законом виключається, тобто такий строк є присічним.

Водночас, право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмеженим законом, особливо щодо умов прийнятності скарги, заяви про перегляд судового рішення, що набуло статусу остаточного. Норми, які регулюють строки подання скарг, заяв, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №910/3600/14.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, оскільки відповідачем заяву про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі №911/1285/15 за нововиявленими обставинами подано після закінчення строку, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 321 ГПК України, суд дійшов висновку про залишення відповідної заяви без розгляду.

Керуючись ст. ст. 118, 234, 235, 321 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Заяву Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№35)" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі №911/1285/15 залишити без розгляду.

Ухвала складена та підписана 19.09.2019, набирає законної сили з моменту її підписання суддею у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.А. Ярема