Рішення № 84349075, 19.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2019Справа № 910/8622/19

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"

(01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 15/2; ідентифікаційний код: 36086124)

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега"

(04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 17, літ. А; ідентифікаційний код: 21626809)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про відшкодування шкоди в розмірі 100 000,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в розмірі 100 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів Програма "Комфорт" № 208.172383985 від 22.12.2017, укладеного з ТОВ "Рент-Лайн" (страхувальник), здійснив останньому виплату страхового відшкодування у розмірі 293 954,19 грн як потерпілій особі, у зв`язку з чим у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача (у межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну за страховим полісом), як до особи відповідальної за відшкодування заподіяної шкоди на вказану суму.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 7 днів з дня вручення цієї ухвали.

16.07.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про виправлення недоліків позовної заяви, серед додатків до якої наявна заява про уточнення позовної заяви у частині імені третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а саме позивач просить суд вважати коректним ім`я третьої особи ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та серед іншого встановлено учасникам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

У встановлений судом строк (надіслано до суду засобами поштового зв`язку 01.08.2019) до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що водій ОСОБА_1 під час настання дорожньо-транспортної пригоди не був законним володільцем та правомірним користувачем транспортного засобу «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв`язку з чим, на думку відповідача, ОСОБА_1 не є особою, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача за полісом № АМ/2289261 від 09.01.2018, а відтак у нього відсутні підстави вважати заявлену подію страховим випадком та здійснити позивачеві виплату страхового відшкодування.

У встановлений судом строк (09.08.2019) до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до змісту якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, посилаючись на те, що відповідач, укладаючи поліс № АМ/2289261 від 09.01.2018, прийняв на себе зобов`язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану забезпеченим транспортним засобом (або особою, яка експлуатує забезпечений транспортний засіб) та відповідачу, на момент укладення страхового полісу, було достовірно відомо про страхування цивільно-правової відповідальності особи, яка керує (буде керувати) транспортним засобом, який перебуває в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року».

Відповідач у встановлений судом строк своїм правом на подання заперечень щодо відповіді на відзив не скористався.

Третя особа у встановлений судом строк пояснень щодо позову не подала, про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) була повідомлена належним чином, докази чого містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

20.12.2018 близько 15.30 год. на мосту «Патона» в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Фольксваген", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 (третя особа у цій справі) та транспортного засобу "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 .

Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва у справі №755/614/19 від 01.02.2019 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль марки "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був застрахований у позивача на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів Програма "Комфорт" № 208.172383985 від 22.12.2017.

21.12.2018 страхувальник позивача звернувся до позивача з повідомленням про подію та заявою про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників (Ез = 0,00), відповідно до наявного у матеріалах справи звіту № 641 про оцінку КТЗ від 30.01.2019, складає 318 504,25 грн.

Згідно з наявними у матеріалах справи рахунками-фактурами СТО (ТОВ «Автосаміт ЛТД) № 0000000922 від 22.01.2019 та № 0000000972 від 23.01.2019 загальна вартість ремонту застрахованого позивачем автомобіля складає 300 448,61 грн.

Вказана вартість ремонту пошкодженого в ДТП автомобіля також підтверджується наявним у матеріалах справи актом виконаних робіт № 2019001137 від 30.01.2019.

Відповідно до страхових актів № 3.18.2811-1 від 17.01.2019, № 3.18.2811-2 від 18.01.2019, № 3.18.2811-3 від 23.01.2019, № 3.18.2811-4 від 28.01.2019 загальна сума страхового відшкодування становить 293 954,19 грн (120 638,64 грн + 120 638,64 грн + 26 299,18 грн + 26 377,73 грн).

Як зазначає позивач, ним на виконання умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів Програма "Комфорт" № 208.172383985 від 22.12.2017, заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, страхових актів № 3.18.2811-1 від 17.01.2019, № 3.18.2811-2 від 18.01.2019, № 3.18.2811-3 від 23.01.2019, № 3.18.2811-4 від 28.01.2019 здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 293 954,19 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № ЦО00206 від 17.01.2019 на суму 120 638,64 грн, № ЦО00226 від 18.01.2019 на суму 120 638,64 грн, № ЦО00329 від 23.01.2019 на суму 26 299,18 грн, № ЦО00391 від 28.01.2019 на суму 26 377,73 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з заявою вих. №1661/3.18.2811 від 15.03.2019 про виплату страхового відшкодування у розмірі 293 954,19 грн, у відповідь на яку відповідач у листі вих. № 757 від 18.04.2019 повідомив позивача про відсутність підстав вважати вказану подію страховим випадком та здійснення виплати страхового відшкодування, оскільки ОСОБА_1 на час настання ДТП не був законним володільцем та правомірним користувачем транспортного засобу «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв`язку з чим не є особою, відповідальність якої застрахована згідно з Полісом № АМ/2289261 від 09.01.2018.

У зв`язку з тим, що відповідач не здійснив виплату позивачу суми страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 100 000,00 грн.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Суд встановив факт виконання позивачем умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів Програма "Комфорт" № 208.172383985 від 22.12.2017 та виплати, на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, названих вище страхових актів, своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 293 954,19 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому, деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина фізичної особи ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а відповідно до наявного в матеріалах справи полісу № АМ/2289261 від 09.01.2018, цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи, яка керувала автомобілем «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП (20.12.2018 року) була застрахована у відповідача.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Суд зазначає, що обов`язок з виплати страхового відшкодування у страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальної (полісом) виникає за наявності всіх елементів юридичного складу, зокрема: настання страхового випадку - ДТП; подання заяви на виплату страхового відшкодування та інших необхідних документів, передбачених п. 35.2 ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Отже, заява про виплату страхового відшкодування не є досудовою претензією, а є обов`язковим елементом юридичного складу, за наявності якого у відповідача (страховика за полісом) настає обов`язок з виплати страхового відшкодування.

Суд встановив факт звернення позивача у передбачений законом строк з заявою до відповідача вих. № 1661/3.18.2811 від 15.03.2019 про виплату страхового відшкодування у розмірі 293 954,19 грн, яка була залишена відповідачем без задоволення.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що ОСОБА_1 не є особою, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача за полісом № АМ/2289261 від 09.01.2018, оскільки під час настання дорожньо-транспортної пригоди вказана особа не була законним володільцем та правомірним користувачем транспортного засобу «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а відтак у відповідача відсутні підстави вважати заявлену подію страховим випадком та здійснити позивачеві виплату страхового відшкодування.

Проте, суд не може погодитись з такими доводами відповідача, виходячи з наступного.

При вирішенні цього спору суд виходить з того, що уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 зазначеного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди (або інша особа, яка застрахувала відповідний транспортний засіб) застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до п. 1.4. ч. 1 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Згідно з ч. 3 ст. 397 Цивільного кодексу України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Суду не надано доказів на підтвердження заволодіння застрахованим автомобілем «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у неправомірний спосіб водієм ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Крім того, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відтак, за наявності у водія транспортного засобу реєстраційного документа на цей транспортний засіб, законність володіння таким транспортним засобом презюмується.

При цьому, судом не встановлено, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 76 - 77 ГПК України на підтвердження відсутності реєстраційних документів у водія забезпеченого транспортного засобу - автомобіля «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП, чи доказів відсутності посвідчення водія у фізичної особи ОСОБА_1 .

Виходячи з аналізу положень статті 627 Цивільного кодексу України та статті 44 Господарського кодексу України сторони є не лише вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, але й здійснюють власну діяльність на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Натомість, порушення митних правил ввезення автомобілів на територію України може бути предметом адміністративної відповідальності особи, яка ввезла такий транспортний засіб. Зазначені обставини не є підставою звільнення від цивільної відповідальності учасників страхових відносин відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування".

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.04.2019 у справі № 910/14693/17.

Доказів виплати позивачеві суми страхового відшкодування за страховим випадком (ДТП, що мала місце 20.12.2018 близько 15.30 год. на мосту «Патона» в м. Києві) суду не надано.

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № АМ/2289261 від 09.01.2018 ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 100 000,00 грн, а розмір франшизи - 0,00 грн, отже позивачем при зверненні до суду з позовом правомірно визначено суму страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн в межах ліміту відповідальності відповідача за вказаним полісом.

Враховуючи те, що відповідач не довів факт того, що шкоду власнику транспортного засобу "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , було завдано внаслідок непереборної сили або умислу водія вказаного транспортного засобу та не надав доказів на підтвердження відшкодування позивачеві заподіяної своїм страхувальником шкоди, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування визнаються судом правомірними, а відтак підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 100 000,00 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Судовий збір у розмірі 1 921,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 17, літ. А; ідентифікаційний код: 21626809) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 15/2; ідентифікаційний код: 36086124) 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп. суми відшкодування та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку передбаченому ст. 257 та п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.09.2019.

Суддя Нечай О.В.