Рішення № 84348877, 18.09.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.09.2019 м.Харків Справа № 905/1132/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор`євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Донецький регіональний центр поводження з відходами", м.Краматорськ, Донецька область

до відповідача: Комунального підприємства "Благоустрій" Вугледарської міської ради", м.Вугледар, Донецька область

про стягнення 200274,08 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позивач, Комунальне підприємство "Донецький регіональний центр поводження з відходами", м.Краматорськ, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального підприємства "Благоустрій" Вугледарської міської ради", м.Вугледар, Донецька область про стягнення 200274,08 грн., у тому числі: 182142,86 грн. - сума основного боргу, 16757,14 грн. - пеня, 1374,08 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди транспортних засобів №04/10/16 від 01.10.2016р. в частині повної оплати.

В якості правових підстав подання позову позивач зазначив положення статей 526, 530, 622, 625, 798 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 198, 283-287 Господарського кодексу України.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/1132/19.

Ухвалою господарського суду від 25.06.19р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1132/19; дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 16.07.19р.

Ухвалою суду від 16.07.19р. відкладено підготовче засідання на 20.08.19р.

16.07.19р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

19.07.19р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №478/01-04-11 від 15.07.19р., за змістом якого, відповідач визнає суму основного боргу та просить розглядати справу №905/1132/19 за відсутності представника відповідача, зменшити суми нарахованих пені та 3% річних, розстрочити виконання рішення суду шляхом оплати рівними частинами строком на 2 роки.

Ухвалою суду від 20.08.2019р. закрито підготовче провадження у справі №905/1132/19; призначено справу до судового розгляду по суті на 18.09.2019р.

Представник позивача у судове засідання 18.09.2019р. не з`явився.

Представник відповідача у судове засідання 18.09.2019р. не з`явився.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи клопотання позивача та відповідача про розгляд справи без їх участі, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

01.10.2016р. між Комунальним підприємством "Донецький регіональний центр поводження з відходами" (Орендодавець) та Комунальним підприємством "Благоустрій" Вугледарської міської ради" (Орендар) укладено договір №04/10/16 оренди транспортних засобів, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, відповідно до акту прийому-передачі орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування строком до 31.12.2016р. наступні транспортні засоби: МАЗ-5340В2 спеціальний вантажний сміттєвоз-С, 2015 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Транспортний засіб, технічна документація на нього передаються орендодавцем орендарю впродовж 3 календарних днів з моменту підписання даного договору та оформлюється актом, який підписується сторонами (п.1.2 договору).

Сторони домовилися, що орендна плата за один календарний місяць орендного користування транспортним засобом становить 20400,00 грн. і визначається в актах виконаних робіт (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору орендна плата сплачується орендарем до 10 числа місяця, що слідує за звітним на підставі підписаного обома сторонами акту виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

У разі прострочення сплати орендної плати орендар зобов`язується сплатити орендодавцеві пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення (п.3.3 договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.5.1 цього договору та закінчується 31.12.2016р. У разі, якщо жодна з сторін за 14 календарних днів до моменту закінчення терміну дії договору не заявить про його припинення, договір автоматично продовжується на один календарний рік (п.5.1, п.5.2 договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

01.10.2016р. позивачем передано відповідачу визначене у договорі №04/10/16 від 01.10.2016р. майно у справному стані, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі визначеного вище майна, без зауважень щодо його технічного стану та наявності технічної документації.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00614 за червень 2018р. на суму 20400,00 грн., №ОУ-00662 від 31.07.2018р. на суму 20400,00 грн., №ОУ-00688 за серпень 2018р. на суму 20400,00 грн., №ОУ-00743 від 30.09.2018р. на суму 20400,00 грн., №ОУ-00816 від 31.10.2018р. на суму 20400,00 грн., №ОУ-00876 від 30.11.2018р. на суму 20400,00 грн., №ОУ-00943 від 31.12.2018р. на суму 20400,00 грн., №ОУ-0000018 від 31.01.2019р. на суму 20400,00 грн., №ОУ-00835 від 26.02.2019р. на суму 18942,86 грн., підписаних з боку виконавця та замовника, позивачем нарахована відповідачу орендна плата у загальному розмірі 182142,86 грн.

27.02.2019р. відповідачем повернуто позивачу транспортний засіб МАЗ-5340В2 спеціальний вантажний сміттєвоз-С у справному стані та технічну документацію на нього без зауважень, про що складено акт приймання - передачі.

Позивачем направлялась до відповідача претензія №90 від 09.04.2019р. з вимогою про сплату орендної плати у розмірі 182142,86 грн. та пені у сумі 25948,80 грн. за договором №04/10/16 від 01.10.2016р.

Листом №248/01-04-11 від 16.04.2019р. відповідач повідомив позивача про тяжкий фінансовий стан підприємства та значні збитки, а також повідомив про звернення до Вугледарської міської ради з приводу надання фінансової допомоги для погашення наявної заборгованості.

Отже, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати орендної оплати за вищезазначеним договором в загальному розмірі 182142,86 грн.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нараховані та пред`явлені до стягнення 3% річних у розмірі 1374,08 грн., а також на підставі п.3.3 договору пеня у розмірі 16757,14 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.631 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Тобто, строк дії договору обумовлює строк існування між сторонами певних зобов`язань.

Відповідно до ст.763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пункт 5.2 договору оренди транспортних засобів №04/10/16 від 01.10.2016р. визначає укладення даного договору строком до 31.12.2016р. У разі, якщо жодна з сторін за 14 календарних днів до моменту закінчення терміну дії договору не заявить про його припинення, договір автоматично продовжується на один календарний рік.

Транспортний засіб, технічна документація на нього передаються орендодавцем орендарю впродовж 3 календарних днів з моменту підписання даного договору та оформлюється актом, який підписується сторонами (п.1.2 договору).

На виконання п.1.2 договору позивачем 01.10.2016р. передано відповідачу транспортний засіб МАЗ-5340В2 спеціальний вантажний сміттєвоз-С, 2015 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , у справному стані, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі визначеного вище майна, без зауважень щодо його технічного стану та наявності технічної документації.

Частиною 2 ст.795 Цивільного кодексу України встановлено, зокрема, припинення договору оренди з моменту повернення орендарем його предмету, що оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Так, 27.02.2019р. відповідачем повернуто позивачу транспортний засіб МАЗ-5340В2 спеціальний вантажний сміттєвоз-С у справному стані та технічну документацію на нього без зауважень, про що складено акт приймання передачі, який підписаний представниками сторін та скріплений печаткою підприємства відповідача.

Будь-яких доказів, що спростовують використання відповідачем предмета договору оренди №04/10/16 від 01.10.2016р. по 27.02.2019р., у розумінні ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, суду не представлено.

Враховуючи викладені обставини, норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також положення ст.631 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України на протязі зазначеного позивачем періоду, а саме з червня 2018р. по лютий 2019р., відповідач мав належним чином виконувати прийняті на себе обов`язки за означеним договором.

Таким чином, у розумінні п.3.2 договору №04/10/16 від 01.10.2016р. відповідач був зобов`язаний виконати грошове зобов`язання зі сплати орендної плати за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00614 за червень 2018р. до 10.07.2018р., за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00662 від 31.07.2018р. до 10.08.2018р., за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00688 за серпень 2018р. до 10.09.2018р., за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00743 від 30.09.2018р. до 10.10.2018р., за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00816 від 31.10.2018р. до 10.11.2018р., за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00876 від 30.11.2018р. до 10.12.2018р., за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00943 від 31.12.2018р. до 10.01.2019р., за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000018 від 31.01.2019р. до 10.02.2019р., за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00835 від 26.02.2019р. до 10.03.2019р.

Сплату вищевказаної суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Отже, відповідач свої зобов`язання за договором №04/10/16 від 01.10.2016р. щодо повної та своєчасної сплати орендної плати у строки обумовлені сторонами договору не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.

За таких обставин, враховуючи викладене, позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 182142,86 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 3% річних у розмірі 1374,08 грн.: на суму боргу 182142,86 грн. за 92 дні.

Здійснивши перерахунок 3% річних, судом встановлено дійсний розмір цих вимог у сумі 1377,30 грн., тоді як позивачем заявлено 1374,08 грн.

Враховуючи, що згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 1374,08 грн.

Крім 3% річних, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 16757,14 грн.: на суму боргу 182142,86 грн. за період з 11.03.2019р. по 10.07.2019р. (92 дні).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Водночас, порушення зобов`язано є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

У відповідності до норм ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Приписами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умов п.3.3 договору у разі прострочення сплати орендної плати орендар зобов`язується сплатити орендодавцеві пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

При цьому, згідно ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що розрахунок таких нарахувань є арифметично невірним.

Як встановлено судом, позивачем при нарахуванні пені порушено вимоги п.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позивачем допущено описку у визначенні кінцевої дати розрахунку вказаних вимог, оскільки відрахувавши від 11.03.2019р. 92 дні кінцевим строком є 10.06.2019р., а не 10.07.2019р.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що нарахування позивачем пені за зобов`язаннями червня 2018р. - серпня 2018р. здійснено поза межами строку, встановленого п.6 ст.232 Господарського кодексу України, та є неправомірними, що має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, за зобов`язанням вересня 2018р. на суму боргу 20400,00 грн. за період з 11.03.2019р. по 10.04.2019р., за зобов`язанням жовтня 2018р. на суму боргу 20400,00 грн. за період з 11.03.2019р. по 10.05.2019р., за зобов`язанням листопада 2018р. на суму боргу 20400,00 грн. за період з 11.03.2019р. по 10.06.2019р., за зобов`язанням грудня 2018р. на суму боргу 20400,00 грн. за період з 11.03.2019р. по 10.06.2019р., за зобов`язанням січня 2019р. на суму боргу 20400,00 грн. за період з 11.03.2019р. по 10.06.2019р., за зобов`язанням лютого 2019р. на суму боргу 18942,86 грн. за період з 11.03.2019р. по 10.06.2019р., судом встановлено дійсний розмір цих вимог у загальній сумі 9013,85 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 9013,85 грн.

Розрахунок 3% річних та пені судом здійснено за допомогою програмного забезпечення “Ліга Закон”.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 3% річних, слід зазначити таке.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Правовий аналіз названих норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Враховуючи висновок суду про наявність порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного внесення орендної плати, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Також, не приймається до уваги посилання відповідача на тяжкий фінансовий стан підприємства, оскільки при вирішенні питань щодо зменшення розміру пені суд повинен враховувати майнові інтереси обох сторін та їх негативний вплив на фінансовий стан як відповідача, так і позивача.

При цьому, суд зазначає, що 3% річних не є штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України, тому зменшення їх розміру нормами діючого законодавства не передбачено.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства, просить суд розстрочити виконання рішення суду шляхом оплати рівними частинами строком на 2 роки.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно із ч.1 ст.239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Положенням ч.3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За змістом наведених норм, відстрочення або розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч.4, 5 ст.331 ГПК України).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст.86 ГПК України.

При цьому, необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все необхідно врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.18р. у справі №920/199/16.

Відповідно до п.7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст.129 Конституції України та статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

В якості доказів тяжкого фінансового стану, відповідачем надано фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва (баланс на 31.03.2019р., звіт про фінансові результати за 1 квартал 2019р.), квитанція №2 від 22.04.2019р., фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва (баланс на 31.06.2017р., звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2017р.), квитанція №2 від 24.07.2017р., фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва (баланс на 31.12.2018р., звіт про фінансові результати за 2018р.), квитанція №2 від 28.02.2019р., у копіях: статут Комунального підприємства "Благоустрій" Вугледарської міської ради", витяг з реєстру платників податків на додану вартість №1605254500034 від 07.11.2016р., розпорядження Вугледарської міської ради №172-д від 17.08.2016р. «Про призначення на посаду директора Комунального підприємства «Благоустрій» Вугледарської міської ради», виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача від 05.10.2018р., рішення виконавчого комітету Вугледарської міської ради №193 від 21.07.2010р. «Про встановлення тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів для населення, бюджетних установ, організацій та інших споживачів», №215 від 14.06.2017р. «Про встановлення тарифів на послуги із зберігання, перевезення та розміщення твердих побутових відходів для населення, бюджетних установ та організацій, інших споживачів міста Вугледара» з додатками до них, типовий договір №43 від 01.01.2017р. про надання послуг з розміщення твердих відходів з додатковими угодами №б/н від 01.08.2017р., №б/н від 03.05.2018р. до нього, типовий договір №43/17 від 01.10.2016р. про надання послуг з розміщення твердих відходів.

При цьому, відповідач не надав суду доказів на підтвердження обставин можливості виконати рішення суду саме у заявлений термін, а також план подолання наслідків важкої фінансової ситуації тощо із поясненнями та належним його підтвердженням, а наявність обставин скрутного фінансового стану відповідача не є безумовною підставою для надання розстрочки виконання рішення суду.

Надання розстрочки виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов`язання.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, п.40).

Крім того, суд бере до уваги, що за змістом ст.ст.3, 42 Господарського кодексу України господарська діяльність суб`єктами господарювання (підприємцями) здійснюється самостійно та на власний ризик.

Відтак, посилання у цьому спірному випадку на тяжке фінансове становище боржника не є переконливим та законним підґрунтям для невиконання господарських зобов`язань.

Аналіз у сукупності представлених відповідачем доказів, у спірному випадку, та враховуючи майнове право та інтерес позивача, зумовлює висновок про необґрунтоване та безпідставне запитуване розстрочення виконання рішення суду у справі №905/1132/19, окрім того її недоцільність за викладених вище підстав.

Таким чином, оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність виключних обставин, які можуть бути підставою для надання розстрочки по виконанню рішення суду, суд не вбачає підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду шляхом оплати рівними частинами строком на 2 роки.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам, на які посилається позивач та відповідач, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства "Донецький регіональний центр поводження з відходами", м.Краматорськ, Донецька область до Комунального підприємства "Благоустрій" Вугледарської міської ради", м.Вугледар, Донецька область про стягнення 200274,08 грн., у тому числі: 182142,86 грн. - сума основного боргу, 16757,14 грн. - пеня, 1374,08 грн. - 3% річних, задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Благоустрій" Вугледарської міської ради" (85670, Донецька обл., м.Вугледар, вул.Молодіжна, буд.2, ЄДРПОУ 40761077) на користь Комунального підприємства "Донецький регіональний центр поводження з відходами" (84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Танкістів, буд.176, код ЄДРПОУ 34850326) суму основного боргу у розмірі 182142,86 грн., пеню у розмірі 9013,85 грн., 3% річних у розмірі 1374,08 грн., судовий збір в розмірі 2887,96 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.

Повний текст рішення складено та підписано 18.09.19р.

Суддя М.О. Лейба