Рішення № 84348781, 17.09.2019, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 вересня 2019 р. Справа № 903/512/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,

представника позивача: адвоката Нечипорук І.С.,

представника відповідача: адвоката Пащука В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Західтренд"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд"

про стягнення 53429грн. 88коп.

встановив: позивач ПП "Західтренд" звернувся до суду з позовом до ТОВ "Континіум-Трейд", в якому просить стягнути з відповідача 53429,88грн., з яких: 51918,49грн. вартості неоплаченого товару, 1391,92грн. пені, 119,47грн. - 3% річних, а також судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань згідно договору поставки №64-13 від 22.04.2013р. в частині оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 10.07.2019р. відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

У зв`язку із поданням відповідачем заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, ухвалою суду від 24.07.2019р. постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

31.07.2019р. відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх. №01-57/8232/19), в якому зазначив, що оскільки претензія була отримана відповідачем 29.05.2019р., то строк її розгляду відповідно до ч.6 ст.222 ГК України було визначено до 29.06.2019р. І після 29.06.2019р. розпочинається порушення строку виконання зобов`язання по оплаті та порушення права позивача, про яке заявляє позивач.

Відповідачем також зазначено, що позивач обґрунтовує стягнення заборгованості з посиланням на укладений договір поставки №64-13 від 22.04.2013р. Відповідно до п.13.1. даного договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013р. Відповідно до п.13.2. даного договору передбачено його продовження на 1 рік, тобто до 31.12.2014р.

В позовній заяві зазначається, що поставка товару від позивача до відповідача була здійснена згідно видаткових накладних за грудень 2017р. - січень 2018р. Відповідно, поставка товару згідно вказаних у позовній заяві видаткових накладних була здійснена не на підставі договору поставки №64-13 від 22.04.2013р., а вчинена як окремі правовідносини.

Оскільки, поставка товару згідно видаткових накладних за грудень 2017р. - січень 2018р. здійснювалась не по договору поставки №64-13 від 22.04.2013р., то і нарахування пені згідно положень даного договору є безпідставним.

05.08.2019р. позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив (вх. №01-57/8489/19), в якій вказує, що у відзиві відповідач зазначає, що позивачем на підтвердження часткового виконання відповідачем його обов`язків щодо оплати за поставлений товар надано платіжне доручення №6686 від 23.05.2018р. Однак, даний факт дійсності не відповідає, оскільки до позовної заяви позивачем додано платіжне доручення №6686 від 23.05.2019р. на підтвердження сплати відповідачем за поставлений товар згідно видаткових накладних, вказаних в позовній заяві.

Позивач наголошує на тому, що в документі Претензія №1 від 10.05.201.9 позивач звернувся до відповідача із вимогою перерахувати на його рахунок кошти в сумі 52918,49 грн в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар.

Реалізація товару, як умова для оплати за поставлений товар, не може вважатись обставиною, яка має неминуче настати. Відтак, можна стверджувати, що у договорі поставки №64-13 від 22,04.2013 строк виконання зобов`язання не встановлений. З огляду на це, до застосування у правовідносинах між сторонами спору підлягає ч. 2 ст. 530 ЦК України.

З огляду на той факт, що позивач надіслав на адресу відповідача претензію №1 від 10.05.2019, яка містила вимогу сплатити суму заборгованості за поставлений товар, а також те, що відповідач отримав дану претензію-вимогу 29.05.2019, строк оплати відповідачем поставленого товару наступив після спливу 7-денного строку з моменту отримання вимоги, а саме 05.06.2019. Посилання відповідача на те, що він не отримував вимогу щодо необхідності виконання зобов`язань за договором поставки є необгрунтованим та фактично безпідставним.

Позивач не погоджується із твердженням відповідача, що поставка товару згідно видаткових накладних за грудень 2017 року - січень 2018 року здійснювалась не по договору поставки №64-13 від 22.04.2013, то і нарахування пені згідно даного договору є безпідставним. Між позивачем та відповідачем 22.04.2013 було укладено договір поставки №64-13. За логікою відповідача, після закінчення дії договору 31.12.2013 він міг бути пролонгованим лише до 31.12.2014. Однак, таким твердженням відповідач заперечує своїм міркуванням викладеним у п. 1 свого відзиву, а саме щодо оплати ним 21.05.2018 грошових коштів за поставлений товар згідно договору поставки №64-13. Більше того, після 31.12.2014 відповідач продовжував надсилати позивачу замовлення на поставку товару згідно договору, отримував замовлений товар та частково оплатив його вартість.

Окрім того, п. 13.2 Договору поставки №64-13 не містить вказівки на те, що даний договір може бути пролонгований лише 1 раз, натомість згаданий пунктом визначено: У тому випадку, якщо Сторони, у термін не менше чим за 20 днів до закінчення терміну дії даного Договору, не повідомлять один одного про бажання розірвати договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік.

Ухвалою суду від 28.08.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.09.2019р.

Ухвалою суду від 05.09.2019р. повідомлено відповідача про відкладення розгляду справи по суті на 17.09.2019р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позов в частині стягнення 48918грн. 49коп. основного боргу. В решті позову заперечив.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

22.04.2013р. між ТОВ "Континіум-Трейд" (Покупець) та ПП "Західтренд" (Постачальник) було укладено договір поставки № 64-13.

Згідно п. 2.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до умов цього Договору.

Покупець зобов`язаний прийняти поставлений відповідно до умов цього Договору товар у місці постачання і сплатити його вартість відповідно до розділу 8 даного Договору (п.3.2.1 Договору).

Відповідно до п.4.3 Договору кількість товару, який поставляється відповідно до умов цього Договору, вказується в замовленні Покупця.

Згідно п.13.1. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013р., а в частині взаєморозрахунків - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 13.2. у тому випадку, якщо Сторони у термін не менш чим за 20 днів до закінчення терміну дії даного Договору не повідомлять один одного про бажання розірвати Договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв обумовлений товар на загальну суму 53515,09грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: №ЗТ-0000716 від 19.12.2017 на суму 7475,04грн., №ЗТ-0000717 від 19.12.2017 на суму 2160грн., №ЗТ-0000718 від 19.12.2017 на суму 6636грн., №ЗТ-0000002 від 03.01.2018 на суму 4080грн., №ЗТ-0000007 від 04.01.2018 на суму 13240,80грн., №ЗТ-0000018 від 09.01.2018 на суму 10800грн., №ЗТ-0000068 від 17.01.2018 на суму 3244,32грн., №ЗТ-0000069 від 17.01.2018 на суму 1327,20грн., №ЗТ-0000070 від 17.01.2018 на суму 3357,36грн., №ЗТ-0000071 від 17.01.2018 на суму 1937,41грн.

Зазначені накладні підписані представниками сторін та засвідчені печатками підприємств.

Позивач вказує, що відповідач договірні зобов`язання виконав не належним чином, частково оплативши отриманий товар.

У зв`язку з тим, що умовами договору строк оплати відповідачем отриманого товару не встановлений, що не заперечується сторонами, 14.05.2019р. позивач надіслав відповідачу претензію №1 від 10.05.2019р. з вимогою перерахувати кошти за поставлений товар у розмірі 52918,49грн., в якій зазначив, що при розгляді даної претензії , у випадку необхідності, провести звірку взаємних розрахунків.

Факт надіслання та отримання вказаної претензії підтверджується накладною Укрпошти, описом вкладення у рекомендований лист від 14.05.2019р. та роздруківкою із сайту ПАТ "Укрпошта" з даними пошуку поштового відправлення з трек-номером НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що відповідач отримав претензію 29.05.2019р.

Проте, у передбачений ч.6 ст.222 ГК України місячний строк з дня одержання претензії, відповідач не надав позивачу відповіді. А тому, позивач звернувся до суду з позовом.

23.05.2019р. відповідач згідно платіжного доручення №6686 від 23.05.2019р., перерахував позивачу 1000грн., з призначенням платежу - "за запальнички згідно договору №64-13 від 22.04.2013".

Оплата на суму 1000грн. була зарахована позивачем як оплата за отриманий товар згідно видаткової накладної № ЗТ-0000716 від 19.12.2017р. Крім того, як вказує позивач, дана сума поставки була частково погашена відповідачем до моменту пред`явлення вимоги.

Позивач стверджує, що заборгованість відповідача за отриманий товар становить 51918,49грн.

Водночас, відповідач вказує, що за отриманий товар (запальнички) по видатковій накладній № №ЗТ-0000002 від 03.01.2018 ТОВ "Континіум-Трейд" частково розрахувався згідно платіжного доручення №5901 від 21.05.2018р. на суму 3000грн.

Проплата на суму 3000грн. згідно платіжного доручення №5901 від 21.05.2018р. не заперечується позивачем, однак зарахована ним як проплата за раніше поставлений товар відповідачу.

Як вбачається з копії платіжного доручення №5901 від 21.05.2018р., в графі "призначення платежу" зазначено: "за запальнички згідно договору №64-13 від 22.04.2013".

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України 21.01.2004 р. № 22, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування та код банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування та код банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу"

Отже, суд вважає за необхідне зарахувати проплату на суму 3000грн. в рахунок погашення заборгованості по спірній видатковій накладній №ЗТ-0000002 від 03.01.2018р., згідно якої здійснювалась поставка запальничок. Інших доказів поставки товару (запальничок) відповідачу та наявності іншої заборгованості сторонами суду не надано.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно листа Вищого господарського суду "Про практику застосування Вищим господарським судом України при розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За таких обставин, факт отримання товару відповідачем і накладні на товар, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є підставами для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар. Зазначена правова позиція викладена в листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 та у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі № 906/953/17.

Враховуючи подані сторонами докази оплати отриманого товару відповідачем, суд дійшов висновку, що заборгованість ТОВ "Континіум-Трейд" за товар згідно вказаних видаткових накладних становить 48918,49грн. (51918,49-3000), не погашена, не заперечується відповідачем, є підставною та підлягає до стягнення з відповідача. В частині стягнення 3000грн. заборгованості слід відмовити.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що строк виконання зобов`язання з оплати отриманого товару договором не встановлений.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до п. 10.5 Договору передбачено, що у разі невчасної сплати Покупцем поставленого товару, Покупець виплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення від вартості поставленого, але не сплаченого товару, за кожен день прострочення.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв`язку з простроченням відповідачем виконання умов договору, позивач на суму заборгованості 51918,49грн. нарахував відповідачу 1391,92грн. пені та 119,47грн. - 3% річних за період з 06.06.2019р. по 03.07.2019р.

Суд, здійснивши розрахунки на суму 48918,49грн. заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ", встановив, що до стягнення з відповідача підлягають 1313,43грн. пені та 112,58грн. - 3% річних за період з 06.06.2019р. по 03.07.2019р.

В частині стягнення 78,49грн. пені та 6,89грн. - 3% річних необхідно відмовити.

Доводи відповідача щодо здійснення позивачем поставки згідно накладних за грудень 2017р. - січень 2018р. не на підставі договору, в зв`язку із закінченням його дії, не заслуговують на увагу суду, оскільки часткові оплати відповідачем товару з посиланням на договір №64-13 від 22.04.2013р. та відсутність повідомлень про його розірвання, свідчать про щорічну пролонгацію договору на новий строк.

Твердження відповідача з посиланням на ч.6 ст.222 ГК України щодо неправомірності нарахування пені та річних з 06.06.2019р. (після спливу 7-денного строку з моменту отримання відповідачем претензії), є необгрунтованими, оскільки відповідно до ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом. Претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов`язаний задовольнити.

Тобто, вказаний у ч.6 ст.222 ГК України місячний строк - є строком, встановленим для розгляду отриманої претензії, надання, за наявності, заперечень на неї, а не строком, передбаченим законодавством щодо виконання зобов`язання.

Строк виконання грошового зобов`язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не ставиться в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Наявність у відповідача зобов`язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Водночас, позивач не позбавлений права звернутися до відповідача з вимогою про оплату отриманого товару в порядку ст.530 ЦК України та, у випадку неоплати товару, здійснити нарахування пені та 3% річних після спливу 7-денного строку від дня пред`явлення такої вимоги, якщо сторонами строк оплати у договорі не встановлено. Чим позивач і скористався, надіславши відповідачу претензію з вимогою щодо оплати.

Отже, доводи та заперечення відповідача є такими, що не спростовують позовних вимог.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 126, 129, 202, ст.ст. 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Континіум- Трейд (код ЄДРПОУ 33170637) на користь Приватного підприємства "Західтренд" (код ЄДРПОУ 38474694) 50344грн. 50коп. (в тому числі 48918,49грн. вартості неоплаченого товару, 1313,43грн. пені та 112,58грн. - 3% річних), а також 1810грн. 07коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 3000грн. вартості неоплаченого товару, 78,49грн. пені та 6,89грн. - 3% річних відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 19.09.2019р.

СуддяО. Г. Слободян