Ухвала суду № 84341793, 16.09.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 753/15168/19

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

(в частині заявлених позовних вимог)

"16" вересня 2019 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П., вивчивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі суддів Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О., Лужецької О.Р., Коренюк А.М., ГУ НП у м. Києві (за Дарницьке УП ГУНП у м. Києві), Прокуратури м. Києва (за Київську місцеву прокуратуру № 2), Територіального управління ДБР, розташованому у м. Києві, Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, заступника голови КМДА Хонди М.П., заступника Міністерства соціальної політики України Попової Л.В. про стягнення завданої майнової шкоди незаконними рішеннями, діями і бездіяльністю, -

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2019 року до Дніпровського районного суду м. Києва з Київського апеляційного суду, у порядку ст.ст. 23, 26, 31 Цивільного процесуального кодексу України, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави України в особі суддів Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О., Лужецької О.Р., Коренюк А.М., ГУ НП у м. Києві (за Дарницьке УП ГУНП у м. Києві), Прокуратури м. Києва (за Київську місцеву прокуратуру № 2), Територіального управління ДБР, розташованому у м. Києві, Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, заступника голови КМДА Хонди М.П., заступника Міністерства соціальної політики України Попової Л.В. про стягнення завданої майнової шкоди незаконними рішеннями, діями і бездіяльністю, яка 12 вересня 2019 року була передана в провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та 13 вересня 2019 року фактично отримана суддею Катющенко В.П.

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, приходжу наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Звертаючись із позовом, позивач просить суд: стягнути солідарно із суддів Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О., Лужецької О.Р., Коренюк А.М., ГУ НП у м. Києві (за Дарницьке УП ГУНП у м. Києві), Прокуратури м. Києва (за Київську місцеву прокуратуру № 2), Територіального управління ДБР, розташованому у м. Києві, Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, заступника голови КМДА Хонди М.П., заступника Міністерства соціальної політики України Попової Л.В. суму завданої йому майнової шкоди незаконними рішеннями, діями і бездіяльністю цих співвідповідачів у розмірі 23 834,66 грн.

Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що протиправними рішеннями, діями і бездіяльністю, що допустили відповідачі, його, члена сім`ї із двох пенсіонерів, незаконно позбавили житлової субсидії з травня 2018 року, яку нараховували та перераховували на нього із дружиною постачальники комунальних послуг з травня 2015 року по квітень 2018 року, чим завдали позивачу майнові шкоду в сумі 23 834,66 грн.

В частині обґрунтування позовних вимог до відповідачів суддів Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О., Лужецької О.Р., Коренюк А.М. позивач посилається на постановлення ними відповідних ухвал суду, виконання яких відповідачі не проконтролювали, чим допустили зловмисну бездіяльність, що в сукупності із неправомірними діями інших відповідачів призвело до нанесення позивачу майнової шкоди.

Суддя та суд не можуть бути відповідачами або іншими учасниками цивільної справи, окрім випадків, коли суддя виступає як представник цієї установи, а не як орган, що здійснює правосуддя (пункт 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади», постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів»).

За приписами ч. 5 ст. 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Частиною шостою ст. 1176 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Проте застосування положення ч. 6 ст. 1176 Цивільного кодексу України можливе у випадку, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність, зокрема суду, які не пов`язані із здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, що має на меті прийняття акту органом судової влади. Тобто це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті, у разі їх незаконних дій або бездіяльності і якщо вина судді встановлена не лише вироком суду, а й іншим відповідним рішенням суду.

Таким чином, на спірні правовідносини в частині позовних вимог до суддів Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О., Лужецької О.Р., Коренюк А.М. не поширюється юрисдикція судів по розгляду заявлених позивачем вимог в порядку цивільного судочинства, оскільки суддя як посадова особа, що здійснює правосуддя, а також суд як орган, що здійснює правосуддя не може бути відповідачем або іншою стороною, котра бере участь у цивільній справі, за винятком випадків, коли суддя виступає як представник цієї установи, а не орган, що здійснює правосуддя.

Такий висновок відповідає положенням статей 56, 126, 129 Конституції України, а також роз`ясненням, викладеним у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» та у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів».

Зазначене також відповідає вимогам статей 6, 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.

Отже, чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

За таких обставин, слід дійти висновку, що належним відповідачем у таких спорах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного суду від 10 січня 2018 року у справі № 454/1642/16-ц та від 01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс17.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, а також встановленням у законі особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду.

Вказані висновки відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постановах від 3 квітня 2018 року у справі № 820/5586/16, від 13 березня 2018 року у справі № 800/554/17, від 22 березня 2018 року у справі № П/9901/135/18, від 24 квітня 2018 року у справі № 800/404/17, від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц.

З огляду на вищевикладені доводи в їх сукупності, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для розгляду заявлених позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення завданої майнової шкоди з суддів Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О., Лужецької О.Р., Коренюк А.М. в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі суддів Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О., Лужецької О.Р., Коренюк А.М., ГУ НП у м. Києві (за Дарницьке УП ГУНП у м. Києві), Прокуратури м. Києва (за Київську місцеву прокуратуру № 2), Територіального управління ДБР, розташованому у м. Києві, Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, заступника голови КМДА Хонди М.П., заступника Міністерства соціальної політики України Попової Л.В. про стягнення завданої майнової шкоди незаконними рішеннями, діями і бездіяльністю, в частині позовних вимог до суддів Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О., Лужецької О.Р., Коренюк А.М.

Керуючись ст.ст. 186, 260, 293, 353, 431 Цивільного процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі суддів Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О., Лужецької О.Р., Коренюк А.М., ГУ НП у м. Києві (за Дарницьке УП ГУНП у м. Києві), Прокуратури м. Києва (за Київську місцеву прокуратуру № 2), Територіального управління ДБР, розташованому у м. Києві, Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, заступника голови КМДА Хонди М.П., заступника Міністерства соціальної політики України Попової Л.В. про стягнення завданої майнової шкоди незаконними рішеннями, діями і бездіяльністю, у частині заявлених позовних вимог до суддів Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О., Лужецької О.Р., Коренюк А.М.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: