Ухвала суду № 84337403, 18.09.2019, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/122/2019

Справа № 534/502/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2019 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі колегії: головуючого судді - Хіневича В. І., суддів: Зоріної Д.О., Маханькова О.В., за участю секретаря судового засідання - Гавриш А. Ю., прокурора Лапоногова С.М., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Артюх А.П., Кононенко А.П., захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Кононенка В.А., захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката Костуренко Є.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці кримінальне провадження № 12018170000000254 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Комсомольськ, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

15.06.2004 року Автозаводським р/с м. Кременчука Полтавської обл. за ст.ст. 15, 70,76, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

24.11.2010 року Комсомольським м/с Полтавської обл. за ч. 1 ст. 286 КК України до 2 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.;

14.11.2013 року Комсомольським м/с Полтавської обл. за ч. 1 ст. 70, ст. 86, ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 187 до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.;

19.11.2014 року Комсомольським м/с Полтавської обл. за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;

21.04.2015 року Апеляційним судом Полтавської області за ст. 70, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3. ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 189 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Приморське, Новоазовського району, Донецької області, громадянина України, не працюючого, осіб на утриманні не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого:

06.06.2012 року Орджонікідзевським р/с м. Маріуполя за ч. 1 ст. 185 КК України. Кримінальне провадження припинено за ст. 9 КПК України;

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч.2 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Новоградівка, Донецької області, громадянина України, не працюючого, на утриманні осіб не маючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше судимого:

06.07.1992 року Комсомольським м/с Полтавської області за ст. 206 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі;

01.02.1994 року Крюківським р/с м. Кременчука Полтавської області за ст. 142 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі;

28.09.2000 року Кременчуцьким р/с Полтавської області по ст. 196-1 ч. 2 КК України до 1 року позбавлення волі умовно на 1 рік, штраф 200 грн.;

21.05.2007 року Комсомольським м/с Полтавської області за ст. 185 ч. 1 КК України. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

17.09.2007 року Комсомольським м/с Полтавської області по ст. 309 ч. 1, 70 ч. 1, 70 ч. 3, 72 ч. 1 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

23.06.2008 року Комсомольським м/с Полтавської області по ст. 185 ч. 2, 186 ч. 2, 190 ч. 2, 309 ч. 2, 70 ч. 1 КК України до 5 років позбавлення волі;

24.07.2009 року Комсомольським м/с Полтавської області по ст. 186 ч. 2 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі;

21.06.2011 Комсомольським м/с Полтавської області по ст. 190 ч. 2 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі;

18.10.2014 року Комсомольським м/с Полтавської області по ст. 186 ч. 2, 70 ч. 1 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;

06.09.2017 року Комсомольським м/с Полтавської області по ст. 185 ч. 2 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 189 КК України,

встановила:

В провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 189 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 189 КК України.

Ухвалою суду від 15.04.2019 року відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, а саме: до 13.06.2019 року. Ухвалою суду від 03.06.2019 року продовжено відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, а саме: з 03.06.2019 року до 01.08.2019 року. Ухвалою суду від 25.07.2019 року відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, а саме з 25.07.2019 року до 22.09.2019 року до 24 години.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України суд під час судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Потерпілі в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяви, відповідно до яких просили розгляд справи проводити без їх участі.

В судовому засіданні прокурор клопотав про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На обґрунтування заявленого клопотання про продовження запобіжного заходу прокурор вказав, що обвинуваченим слід продовжити винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою оскільки ризики такі як, переховуватися від суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, впливати на свідків та потерпілих не змінилися.

В судовому засіданні захисники обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Артюх А.П., Кононенко А.П., заперечувала проти продовження виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносного обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки прокурором в судовому засіданні не доведено ризики визначенні ст. 177 КПК України, а тому просила обрати щодо обвинуваченого цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Кононенко В.А. заперечував проти продовження виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносного обвинуваченого ОСОБА_2 оскільки прокурором в судовому засіданні не доведено ризики визначенні ст. 177 КПК України, а тому просив обрати щодо обвинуваченого цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 – адвокат Костуренко Є.М. заперечував проти продовження виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносного обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки прокурором в судовому засіданні не доведено ризики визначенні ст. 177 КПК України, а тому просив обрати щодо обвинуваченого цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю.

Обвинувачені в судовому засіданні підтримали думку свої захисників.

Згідно зі статтею 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.

Вирішуючи питання щодо продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить із вимог статті 29 Конституції України, якими передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У пункті 1 статті 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року встановлено, що відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали чи можливо належним чином продовжити застосування на стадії досудового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства, не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції (п.74).

Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Обвинуваченні раніше неодноразово судимі, обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів проти власності поєднаних з насильством, за які передбачено покарання до 12 років позбавлення волі, офіційно не працюють, що вказує на ризик продовження ними злочинної діяльності та незаконного впливу на потерпілих та свідків для уникнення покарання.

Доказів які б вказали на зміну вказаних прокурором ризиків стороною захисту до суд не надано.

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованими наявність зазначених прокурором підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ст. 177, ст. 178, ст. 197, ст. 199 КПК України, оскільки менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених.

За викладених обставин, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченим, з метою запобігання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме запобігання спробам переховуватися від суду, вчиняти повторно кримінальні правопорушення, впливати на свідків та потерпілих, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, вчинених із застосуванням насильства, суд у відповідності з вимогами частини 4 статті 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підстав для визначення застави не вбачає.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 194, 199, 331, 371, 372 КПК України, колегія суддів –

постановила:

Продовжити відносно обвинувачених:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - а саме: з 18 вересня 2019 року до 16 листопада 2019 року до 24 години.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - а саме: з 18 вересня 2019 року до 16 листопада 2019 року до 24 години.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - а саме: з 18 вересня 2019 року до 16 листопада 2019 року до 24 години.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя: В.І. Хіневич

Судді: Д.О. Зоріна

О.В. Маханьков