Ухвала суду № 84330366, 18.09.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/3161/16-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого

судді Орчелоти А.В.,

суддів Наумик О.О.,

Каліуш О.В.,

за

участю

секретаря Петріщевої А.В.,

прокурора Калініч Т.А.,

захисника Бєляєва В.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка Донецької області в рамках окремої процесуальної дії, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050380000585 від 12 травня 2016 рокуза обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України, «питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016050380000585 від 12 травня 2016 рокуза обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 187 КК України.

Прокурор Калініч Т.А. звернулась до суду з письмовим клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки не перестали існувати обставини та ризики, які були враховані при вирішенні питання щодо обрання та продовження запобіжного заходу останньому, яке підтримала в судовому засіданні та наполягала на його задоволенні.

Обвинувачений ОСОБА_1 , заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на фальсифікацію матеріалів кримінального провадження, просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник Бєляєв В.О., вважаючи не доведеним прокурором застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, враховуючи безпідставність доказів обвинувачення, посилаючись на практику судів вищої інстанції, зазначив про необґрунтованість ризиків вказаних у клопотанні, надавши медичку довідку про медобстеження обвинуваченого, просив застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши думку учасників судового засідання, суд встановив таке.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого(ч.1). Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу(ч.2)

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2019 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22 вересня 2019 року.

На поточний час судове провадження відносно ОСОБА_1 не завершено та завершити до закінчення строку тримання під вартою останнього, тобто до 22 вересня 2019 року не можливо, у зв`язку з короткочасною відпусткою за сімейними обставинами захисника обвинуваченого адвоката Ружицького В.В.

Обговоривши з учасниками кримінального провадження питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , враховуючи пояснення та заперечення сторони захисту, суд вважає, що на час розгляду справи не зникли підстави вважати про існування ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду, підтверджується тим, що суворість покарання за вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, може бути визнане ОСОБА_1 більш небезпечним ніж втеча, оскільки ОСОБА_1 до затримання, перебуваючи на волі, не мав стійких соціальних зв`язків, не працював, постійного заробітку не отримував, вів анти-суспільний спосіб життя та характеризувався з негативного боку; може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що свідок ОСОБА_5 пояснювала, що ОСОБА_1 погрожував їй фізичною розправою у разі невиконання його вказівок при наданні свідчення по даній справі; може вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_1 раніше неодноразово був засуджений за різні категорії злочинів, на шлях виправлення не став, соціально не адаптувався та обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, що в сукупності свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпечності його особи та високий ризик вчинення ним повторно кримінальних правопорушень.

У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку, коли така особа обвинувачується у вчиненні злочину: ризик того, що особа не з`явиться до суду; ризик того, що підозрюваний (обвинувачений), у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (справа «Пірузян проти Вірменії»).

Існуючи вищенаведені ризики, передбачені ст.177 КПК України, які суд оцінює у сукупності, а не окремо, унеможливлюють зміну обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу на більш м`який, який, як і раніше так, і на зараз, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 .

При цьому продовження застосованого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, незаконного спливу на свідка та вчинення інших кримінальних правопорушень, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 , судом на теперішній час не встановлено.

Тож зазначені та встановлені судом ризики виправдовують продовження обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи, що кримінальне провадження неможливо завершити до закінчення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, тобто до 22 вересня 2019 року, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого ОСОБА_1 , не даючи оцінки зібраним доказам, приймаючи до уваги тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним у його скоєнні; дані про особу обвинуваченого, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, зазначені у ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 на строк шістдесят днів.

Крім того суд зазначає, що медична довідка № 26 від 26.06.2019 року лікаря ДУ «Бахмутської установи виконання покарань (№6), надана стороною захисту, не містить відомостей про неможливість утримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 за станом здоров`я.

За таких підстав, суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

З урахуванням ч. 4 ст. 183 КПК України, зокрема того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, підстав для визначення розміру застави у кримінальному провадженні немає.

Керуючись ст. 331 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити дію обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 187 КК України, на строк 60 (шістдесят) днів, терміном до 15 листопада 2019 року.

Обвинуваченого ОСОБА_1 тримати під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору, а також направити начальнику ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з моменту проголошення, а особою, яка тримається під вартою з моменту отримання копії ухвали.

Головуючий А.В.Орчелота

Судді О.О.Наумик

О.В.Каліуш