Рішення № 84329726, 06.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 вересня 2019 року № 640/8096/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Мині І.І. за участі представників сторін: від позивача - ОСОБА_1, від відповідача - Кириченко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомОСОБА_3 доГоловного управління Державної фіскальної служби у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_3 (далі - позивач/ ОСОБА_3 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач/ГУ ДФС у Київській обл.), просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2019 №0035385606.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що останній не отримував податкового повідомлення-рішення з визначеним грошовим зобов`язання, а податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу містить численні помилки.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував в частині визначення суми 31255,10 грн.,, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання по орендній платі за землю з фізичних осіб ОСОБА_3 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 24.09.2018-07.02.2019 рр., результати якої оформлені актом від 14.03.2019 №000854/10-36-56-06/НОМЕР_1.

Згідно акту перевірки, встановлено порушення пункту 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України, платником податку несвоєчасно сплачено суму узгодженого зобов`язання згідно податкового повідомлення-рішення від 26.07.2018 №108083-5602-1008.

На підставі висновків акту перевірки від 14.03.2019 №000854/10-36-56-06/НОМЕР_1 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2019 №0035385606, відповідно до якого за затримку на 136 та 42 календарних днів сплати грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб в сумі 217428,45 грн., до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 20% в сумі 435485,69 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з положеннями п. 288.1 - 288.3 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

За п. 288.4 зазначеної ст. 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 288.7 ст. 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Згідно ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п. 287.1 - 287.2, 287.5 ст. ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Приписами п. 126.1. ст. 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.07.2018 №108083-5602-1008, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов`язання з орендної плати за землю за 2016 рік в сумі 147429,70 та за землю за 2018 рік в сумі 156275,48 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 17.04.2019 №0035385606, до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 20% з огляду на несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб, визначеного податковим повідомленням-рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 07.06.2018 №108083-5602-1008, а саме, згідно розрахунку штрафної санкції до податкового повідомлення-рішення від 17.04.2019 №0035385606, за прострочення сплати зобов`язання в сумі 156275,5 грн. на 136 днів, застосовано штрафну санкцію в розмірі 20% в сумі 31255,10 грн., за прострочення сплати зобов`язання в сумі 61152,95 грн. на 42 дня, застосовано штрафну санкцію в розмірі 20% в сумі 12230,59 грн.

Грошове зобов`язання з орендної плати за землю за 2016 рік сплачене позивачем згідно платіжного доручення від 21.09.2016 №4270975SB.

Позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2019 №0035385606 в частині застосування штрафної санкції за прострочення сплати зобов`язання в сумі 61152,95 грн. на 42 дня в сумі 12230,59 грн. відповідачем визнані, з огляду на помилковість включення вказаної суми при формування спірного податкового повідомлення-рішення.

Щодо спірного податкового повідомлення-рішення від 17.04.2019 №0035385606 в іншій частині застосування штрафних санкцій відносно позивача, суд враховує наступне.

Так, на обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що фактично не отримував податкове повідомлення-рішення від 07.06.2018 №108083-5602-1008, оскільки вказане рішення надіслано платнику за адресою: АДРЕСА_1 , за якою ОСОБА_3 вже не проживає та не зареєстрована, а підставою для оплати грошового зобов`язання став лише лист ГУ ДФС у Київській області від 10.01.2019 №196/10-36-56.

При цьому, позивач наголошує, що представником позивача направлялись листи з проханням надіслати на адресу реєстрації ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_2 відповідне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п.45.1 ст.45 Податкового кодексу України зазначено, що платник податків - фізична особа зобов`язана визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси.

Відповідно до п.70.1 ст.70 Податкового кодексу України зазначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).

Згідно п 70.7 ст.70 Податкового кодексу України встановлено, що фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно п 70.8 ст.70 Податкового кодексу України встановлено, що проведення державної реєстрації фізичної особи - платника податків у Державному реєстрі та внесення змін до даних, які містяться у Державному реєстрі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, інформує територіальний орган.

Відповідно до п.п.70.15.1 п.70.15 ст.70 Податкового кодексу України зазначено, що відомості з Державного реєстру використовуються контролюючими органами виключно для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства України.

Відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків» від 10.12.2013 № 779 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26.12.2013р. №2211/27743, чинного на момент виникнення спірних правовідносин), реєстрація фізичних осіб у Державному реєстрі здійснюється з метою єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України.

Згідно п.1 розділу IV наказу від 10.12.2013 №779 зазначено, що Державний реєстр створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податком кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України з метою створення умов для здійснення контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, зборів, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи. Державний реєстр фізичних осіб - платників податків формується на основі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до п.1 розділу VI вищевказаного наказу встановлено, то фізична особа зобов`язана подати відповідному контролюючому органу Облікову картку/Повідомлені для реєстрації у Державному реєстрі відповідно до порядку, встановленого цим Положенням. Фізичні особи зобов`язані надавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки/Повідомлення, протягом місяця з дня виникнення таких змін у порядку, визначеному цим Положенням.

Згідно п.1 розділу IX наказу від 10.12.2013 №779 зазначено, що фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою № 5ДР (додаток 11) або за формою № 5ДРП (додаток 12) відповідно.

Тобто, ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, який створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки та збори, є обов`язком податкового органу. При цьому, визначення податкової адреси та внесення змін даних, які вносяться до їх облікової картки вже є обов`язком платника податків - фізичної особи, які він реалізує шляхом подання відповідної заяви або повідомлення до контролюючого орану за місцем обліку.

За таких обставин, посилання позивача про повідомлення податкового органу про зміну податкової адреси шляхом її зазначення надісланих листах до контролюючого органу є безпідставними та такими, що не відповідають законодавчо визначеній процедурі.

Натомість, в матеріалах справи міститься оригінал повернутого поштового відправлення, яким позивачу 15.06.2018 направлено податкове повідомлення-рішення від 07.06.2018 №108083-5602-1008, з відміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання", та повернутого на адресу Ірпінського відділення ГУ ДФС у Київській області -26 липня 2018 року.

Згідно абз. 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Також, відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Відтак, з огляду на вказані приписи Податкового кодексу України, дата вручення податкового повідомлення-рішення від 07.06.2018 №108083-5602-1008 - 26 липня 2018 року.

З огляду на існування фрази «з інших причин», наведену в абзаці 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України судом не приймаються посилання позивача на відсутність підтвердження вручення рішення.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, заява за формою 5 ДР від представника позивача подана до контролюючого органу 19 грудня 2018 року, тобто після прийняття та направлення податкового повідомлення-рішення від 07.06.2018 №108083-5602-1008.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене в сукупності, враховуючи часткове визнання позову з боку відповідача, позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2019 №0035385606 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині застосування суми 12230 (дванадцять тисяч двісті тридцять) гривень 59 коп. штрафу з орендної плати.

Згідно з частинами першою та третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області№0035385606 від 17.04.2019р. і частині застосування суми 12230 (дванадцять тисяч двісті тридцять) гривень 59 коп. штрафу з орендної плати.

3. В решті позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в сумі 219,43 грн. відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (вул. Народного Ополчення , буд. 5а,Мсп 680,Південна Частина Києва, Київ,03680, код ЄДРПОУ39393260) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2, код НОМЕР_1 )

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 18.09.2019.

Суддя С.К. Каракашьян