Ухвала суду № 84329698, 09.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 О К Р Е М А У Х В А Л А

09 вересня 2019 року м. Київ № 640/7193/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Семеняці А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом ТОВ "Гаджибей" (65037, Одеська обл, село Лиманка, Одеський бульвар 5, ж/м "Совіньйон") доВідділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (04050, м.Київ, вулиця Січових Стрільців, 73) про визнання протиправною та скасування постанови № , В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаджибей» до відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову №58770526 від 02 квітня 2019 року державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліани Олегівни про стягнення виконавчого збору з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаджибей» у розмірі 85 694 400,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що приймаючи оскаржувану постанову державний виконавець визначив розмір виконавчого збору, виходячи з розміру заборгованість Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» перед Національним Банком України за кредитним договором №54 від 02 жовтня 2014 року, що, на думку позивача, суперечить вимогам положень статей 26, 27 та 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки наказом господарського суду Одеської області від 08 лютого 2019 року у господарській справі №916/1074/18 звернення стягнення здійснювалось на конкретну земельну ділянку, конкретна вартість якої була зазначена у самому тексті виконавчого документу, в той час як розмір заборгованості за кредитним договором №54 від 02 жовтня 2014 року не може бути підставою для розрахунку розміру виконавчого збору.

Додатково представник позивача повідомив, що звернення стягнення на предмет іпотеки на зобов`язання Публічного акціонерного товариства «КБ «Приватбанк» перед Національним Банком України за кредитним договором №54 від 02 жовтня 2014 року, власником яких є позивач, є предметом розгляду в межах господарських справ, в ході розгляду яких встановлено, що реальний розмір заборгованості Публічного акціонерного товариства «КБ «Приватбанк» перед Національним Банком України на початок 2019 року, тобто до моменту прийняття оскаржуваної постанови, зменшений вдвічі.

З метою з`ясування всіх обставин справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2019 року у відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження №58770526.

Копія вказаної ухвали отримана відповідачем 11 червня 2019 року, однак на виконання вимог даної ухвали матеріали виконавчого провадження до суду не надано.

У зв`язку з наведеним, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2019 року повторно витребувано у відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження №58770526.

Крім того, даною ухвалою попереджено відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що в разі невиконання вимог ухвали суду, суд змушений буде направити окрему ухвалу для належного реагування на судові рішення.

Копію ухвали про повторне витребування відповідач отримав 16 серпня 2019 року, що підтверджується наявними матеріалами справи, однак її вимоги не виконано та матеріали виконавчого провадження №58770526 до суду не надіслано.

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, суд зазначає, що згідно з пунктом 9 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основним із засад (принципів) адміністративного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до частини 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Частинами 1, 2 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №228, передбачено, що Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, зокрема, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Одним із завдань Міністерства юстиції України є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень.

Також, частиною 1 статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

У зв`язку із повторним невиконанням відділом примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вимог ухвал суду про витребування документів, які необхідні для повного з`ясування всіх обставин справи та об`єктивного вирішення адміністративного спору по суті, суд вважає за необхідне направити Міністерству юстиції України окрему ухвалу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Керуючись статтями 44, 45, 147, 243, 249, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

У Х В А Л И В:

1. Направити окрему ухвалу Міністерству юстиції України для вжиття необхідних заходів щодо усунення обставин невиконання відділом примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вимог ухвал Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2019 року та 29 липня 2019 року про витребування доказів.

2. Про результати розгляду окремої ухвали та вжиті заходи письмово проінформувати Окружний адміністративний суд міста Києва, не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Згідно частини сьомої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.

Суддя А.Б. Федорчук