Рішення № 84329479, 16.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2019 року № 640/7865/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., за участю секретаря судових засідань Семеняки А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державного виконавця Деснянського районного відділу державної

виконавчої служби Головного територіального управління у місті

Києві Ельбабаєвого Б.Б.

третя особа ОСОБА_2

про визнання протиправними дій, визнання неправомірною та

скасування постанови,-

за участю представників сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: не прибув

третьої особи: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у місті Києві Ельбабаєвого Б.Б. (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у місті Києві Ельбабаєвого Б.Б. щодо виконання виконавчого листа №754/2223/15 від 09 лютого 2015 року і щодо відкриття виконавчого провадження №50902616 з примусового виконання постанови №50902616 від 12 квітня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 1 020,00 грн.;

- визнати неправомірною постанову державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у місті Києві Ельбабаєвого Б.Б. №50902616 від 12 квітня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 1 020,00 грн.;

- скасувати постанову державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у місті Києві Ельбабаєвого Б.Б. №50902616 від 12 квітня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 1 020,00 грн.;

- судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у місті Києві Ельбабаєвого Б.Б.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що добровільно виконала рішення суду згідно виконавчого листа №754/2223/15 від 09 лютого 2015 року, тобто державним виконавцем не вчинялись жодні дії щодо примусового виконання судового рішення, а відтак підстави для стягнення виконавчого збору відсутні. Крім того, рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 31 липня 2015 року та ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року не зобов`язувалось доводити до відома заявника зміст судових рішень за адресою: м. Київ, вул. Матеюка, 3 (3-а поліклініка Деснянського району м. Києва ).

В ході судового розгляду даної справи позивач позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача надіслав до суду копію матеріалів виконавчого провадження №50438104.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

31 липня 2015 року Деснянським районним судом міста Києва у межах цивільної справи №754/2223/15 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди вирішено зобов`язати ОСОБА_1 припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності, ділової репутації відносно ОСОБА_2 .

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 липня 2015 року залишено без змін.

09 лютого 2016 року Деснянським районним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі №754/2223/15.

11 березня 2016 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві Ельбабаєвим Б.Б. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа від 09 лютого 2016 року та надано боржнику ( ОСОБА_1 ) строк на самостійне виконання виконавчого документа у строк до 18 березня 2016 року.

Копію вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження відповідач надіслав листом від 11 березня 2016 року №1196/7 ОСОБА_1 .

В подальшому, 05 квітня 2016 року державним виконавцем складено акт, зі змісту якого вбачається, що 05 квітня 2016 року о 14 год. 25 хв. резолютивну частину виконавчого листа №754/2223/15 від 09 лютого 2016 року Деснянського районного суду міста Києва зачитано та доведено до відома боржнику - ОСОБА_1 , тобто рішення суду виконано.

У зв`язку з наведеним, 12 квітня 2016 року відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Того ж дня, 12 квітня 2016 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві Ельбабаєвим Б.Б. видано постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 020,00 грн. у зв`язку з тим, що боржником у визначений йому строку самостійно не виконано рішення суду в справі №754/2223/15.

Незгода позивача із постановою про стягнення виконавчого збору та подальшими діями щодо її виконання зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХIV (далі - Закон №606-ХIV, чинний станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Вимогами статті 1 Закону №606-ХIV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону №606-ХIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснює сторонам їхні права і обов`язки.

Частиною 1 статті 28 Закону №606-ХIV передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Відтак, чинна на момент відкриття виконавчого провадження редакція Закону №606-ХIV не пов`язувала можливість стягнення виконавчого збору із вчиненням державним виконавцем заходів примусового виконавця, як про це стверджує позивач.

При цьому, вимогами статті 11 Закону №606-ХIV визначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 32 Закону №606-ХIV заходами примусового виконання рішень є інші заходи, передбачені рішенням.

Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначені статтею 75 Закону №606-ХIV.

Згідно частини 1 статті 75 Закону №606-ХIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 31 липня 2015 року у справі №754/2223/15 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, на виконання якого 09 лютого 2016 року видано виконавчий лист, зобов`язано ОСОБА_1 припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності, ділової репутації відносно ОСОБА_2 .

З наявних матеріалів виконавчого провадження вбачається, що ОСОБА_2 21 березня 2016 року звернулася до відділу виконавчої служби із заявою щодо невиконання ОСОБА_1 рішення суду від 31 липня 2015 року №754/2223/15. Вказана заява зареєстрована у відділі 23 березня 2016 року.

У зв`язку із зверненням стягувача із відповідною заявою, 05 квітня 2016 року державним виконавцем при вчиненні виконавчих дій по виконавчому провадженні №50438104 щодо примусового виконання виконавчого листа від 09 лютого 2016 року №754/2223/15 у присутності представника стягувача, стягувача та понятих боржнику ( ОСОБА_1 ) зачитано та доведено до відома резолютивну частину виконавчого листа №754/2223/15 від 09 лютого 2016 року, про що складено відповідний акт державного виконавця від 05 квітня 2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Також в матеріалах справи наявний лист Управління державної виконавчої служби відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві від 12 квітня 2016 року №1196/7, адресований заступнику начальника відділу організації та контролю за виконанням рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, складений за результатами розгляду доручення від 11 квітня 2016 року №П-1917, зі змісту якого вбачається, що дії державного виконавця Ельбабаєва Б.Б. при здійсненні виконавчого провадження №50438104 є такими, що здійснені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто, фактичні матеріали виконавчого провадження підтверджують вчинення державним виконавцем дій щодо примусового виконання рішення суду, що є підставою для стягнення виконавчого збору.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про правомірність прийняття постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною 6 статті 28 Закону №606-ХIV передбачено, що у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Наявними матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що 12 квітня 2016 року прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 1020,00 грн.

Крім того, 12 квітня 2016 року державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 8 частини 1 статті 49 Закону №606-ХIV у зв`язку з виконанням судового рішення у повному обсязі.

Пунктом 2 вказаної постанови постанову про стягнення виконавчого збору винесено в окреме провадження, що узгоджується з вимогами частини 6 статті 28 Закону №606-ХIV.

Вимогами частини 1 статті 25 Закону №606-ХIV передбачено, що державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

При цьому, пунктом 7 частини 2 статті 17 передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Тобто, постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби.

З урахуванням встановленої в ході розгляду даної справи правомірності прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 12 квітня 2016 року, подальші дії державного виконавця щодо її виконання також є правомірними.

Протилежного належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про правомірність вчинення оскаржуваних дій та прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, а відтак підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування виконав повністю.

Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням того, що судом позивача звільнено від сплати судових витрат, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх компенсації.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук