Ухвала суду № 84329457, 16.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

16 вересня 2019 року м. Київ№320/2319/19Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Шуст Н.А., за участі: позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Кривонос О.М., здійснюючи підготовчий судовий розгляд адміністративної справи

за позовомОСОБА_2 доСлужби безпеки України провизнання дій (бездіяльності) протиправними, скасування наказів, поновлення на військовій службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Служби безпеки України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) посадових осіб Служби безпеки України щодо зарахування позивача у розпорядження, не призначення на рівну (або нижчу, але не більше ніж на одну ступінь) посаду, зменшення грошового забезпечення в період з грудня 2018 по лютий 2019, звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу;

- скасувати накази про зарахування позивача у розпорядження начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 22.06.2018 р. № 810-ос та про звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу від 11.03.2019 №294-ос;

- поновити позивача на військовій службі у списках особового складу Служби безпеки України та на посаді начальника 2 сектору 3 відділу 1 головного відділу 6 управління Головного управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки Служби безпеки України (а у разі неможливості поновлення на вищевказаній посаді - призначити на рівну (або нижчу, але не більше ніж на одну ступінь) посаду;

- стягнути з відповідача на користь позивача різницю невиплаченого у повному обсязі грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 11 березня 2019 року по день поновлення на військовій службі та на посаді.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 адміністративну справу №320/2319/19 за позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України про визнання дій (бездіяльності) протиправними, скасування наказів, поновлення на військовій службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідно до правил територіальної юрисдикції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2019, для розгляду справи №320/2319/19 визначено суддю Вєкуа Н.Г.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 25.07.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання по справі.

13.09.2019 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення адміністративного позову ОСОБА_2 без розгляду, у зв`язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Так, відповідачем зазначено, що Наказ голови СБУ про зарахування позивача у розпорядження датується 22.06.2018, позивача було повідомлено про вказані обставини 27.06.2018, після чого з ним було проведено бесіду з приводу його перебування у розпорядженні та пошуку вакантних посад, разом з тим, позивач звернувся до суду 02.05.2019, що свідчить про те, що позивачем було пропущено місячний строк звернення до суду з даним позовом.

У підготовчому судовому засіданні 16.09.2019 року представник відповідача підтримав клопотання про залишення позову без розгляду з тих підстав, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Також представник відповідача звернув увагу, що позивач знав про оскаржуваний наказ від 22.06.2018 №810-ос більше року.

Позивач в підготовчому судовому засіданні 16.09.2019 заперечував проти залишення позову без розгляду та зазначив, що про звільнення його з військової служби зі Служби Безпеки України він дізнався з листа, який ним було отримано 05.04.2019.

Вирішуючи питання щодо залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_2 , суд бере до уваги наступне.

ОСОБА_2 з 18.06.2015 проходив військову службу у Службі Безпеки України.

Наказом Голови Служби Безпеки України від 22.06.2018 №810-ОС по особовому складу начальника Департаменту контррозвідки майора ОСОБА_2 зараховано у розпорядження за підпунктом «б» пункту 48 (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів), звільнивши його з посади начальника 2 сектору (підполковник) 3 відділу 1 головного відділу (з дислокацією у м. Львові) 6 управління (з дислокацією у м. Рівне) Головного управління військової контррозвідки.

Наказом Голови Служби Безпеки України від 11.03.2019 №294-ос ОСОБА_2 звільнено з військової служби , виключивши його зі списків особового складу з 11.03.2019.

Не погоджуючись із вказаними наказами, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

У відповідності до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Зазначені норми права вказують на те, що спір, який виник між сторонами даної справи, є справою про звільнення з публічної служби, у зв`язку з чим адміністративний позов може бути поданий у місячний строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма права вказує на те, що за загальним правилом строк звернення до суду розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено під час підготовчого судового засідання, та підтверджується наявними матеріалами справи, про наявність оскаржуваного Наказу від 22.06.2018 №810-ОС позивач дізнався 27.06.2018, про що свідчить підписане позивачем повідомлення про зарахування його у розпорядження начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України по посаді начальника сектору.

Вказане також підтверджується довідкою про бесіду з майором ОСОБА_2., копія якої також наявна в матеріалах справи та містить підпис позивача.

Під час підготовчого судового провадження у справі позивачем не спростовано той факт, що про наявність оскаржуваного наказу про зарахування його у розпорядження, останньому стало відомо ще в червні місяці 2018 року.

Поряд з цим, до Київського окружного адміністративного суду позивач звернувся лише 03.05.2019 (в подальшому передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва, про що вказано судом вище).

Тобто, з наведеного вбачається, що в частині позовних вимог щодо скасування наказу про зарахування позивача у розпорядження начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 22.06.2018 №810-ос позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, а відтак, позов підлягає залишенню без розгляду в цій частині.

Що стосується позовних вимог в частині оскарження наказу відповідача 11.03.2019 №294-ос, суд бере до уваги наступне.

Як зазначено позивачем в тексті клопотання про поновлення строків звернення до адміністративного суду, Управлінням роботи з особовим складом було підготовлено листа, у якому зазначалось про звільнення позивача з військової служби зі Служби безпеки України, зазначеного листа ним було отримано 05.04.2019.

Разом з тим, позивач наголошує, що орієнтовано 11-12 квітня 2019 року його було письмово ознайомлено з Наказом Голови Служби безпеки України від 11.03.2019 №294-ос про звільнення, що відповідачем під час підготовчого судового засідання не заперечувалось.

Як зазначено судом вище, відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма права вказує на те, що за загальним правилом строк звернення до суду розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, положення ч. 3 ст. 122 КАС України також передбачають, що іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений інший підхід до визначення початку перебігу строку звернення до суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Таким чином, ч. 1 ст. 233 КЗпП України встановлює такий же строк звернення до суду як і ч. 5 ст. 122 КАС України, однак визначає особливий момент, з настанням якого розпочинається перебіг строку звернення до суду з позовом у справах про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Отже, враховуючи, що з Наказом про звільнення від 11.03.2019 №294-ос позивач був ознайомлений 11-12 квітня 2019 року, чого відповідачем не спростовано під час підготовчого судового засідання та до Київського окружного адміністративного суду позивач звернувся 03.05.2019, то ним було дотримано місячний строк звернення до суду в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу від 11.03.2019 №294-ос, а відтак, позов в цій частині не підлягає залишенню без розгляду.

Суд вважає за доцільне наголосити на практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, щодо дотримання строків звернення до суду.

Так, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючі пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

З огляду на вказане, дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті статті 6 Конвенції є справа "Gradescolo S.R.L. проти Молдови".

У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпритації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд.

Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 15.02.2018 по справі №800/499/17, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов`язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов`язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

Суд наголошує на тому, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами, при цьому, необхідно зазначити, що поновлення процесуальних строків на оскарження судових рішень є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин

Відтак, беручи до уваги наведене вище, проаналізувавши усні та письмові доводи сторін щодо залишення позовної заяви без розгляду та поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог щодо скасування наказу про зарахування позивача у розпорядження начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 22.06.2018 №810-ос без поважних причин.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 183 КАС України, за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу, зокрема, про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 183, 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі №320/2319/19 - задовольнити частково.

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Служби безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33, код ЄДРПОУ 00034074) в частині позовних вимог щодо скасування наказу про зарахування ОСОБА_2 у розпорядження начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 22.06.2018 р. № 810-ос - залишити без розгляду.

В іншій частині клопотання - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 17 вересня 2019 року.

Суддя Вєкуа Н.Г.