Рішення № 84329254, 09.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2019 р. № 520/4808/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ліпчанської Я.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Ступіна В . В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною відмову та стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:

- визнати протиправною відмову Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області у складанні подання про повернення з бюджету виконавчого збору;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 суму 34885,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що зверталась до адміністративного суду із позовом про визнання протиправними та скасування постанови державного виконавця Ступіна Володимира Віталійовича, винесені у ВП №47556319 від 23.02.2017 року «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника», від 11.07.2017 року «Про стягнення виконавчого збору», від 11.07.2017 року «Про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження». Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019р. у справі №820/4243/17, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у цій же справі (провадження N11-1055апп18) залишено в силі Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року, якою позов задоволено в повному обсязі. За час судового провадження у справі №820/4243/17 із заробітної плати позивачки ОСОБА_4 здійснено відрахування згідно постанов у ВП №47556319, які визнані протиправними, в повному обсязі - на суму 34885,27 грн, про що надано довідку від 06.03.2019 року №703. Листом №29399 від 16.04.2019 року начальник Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області відмовив у складанні подання про повернення стягнутого виконавчого збору, оскільки не вважав стягнутий виконавчий збір помилково або надміру зарахованим до бюджету.

Відповідач Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області проти позову заперечував з підстав, що державний виконавець діяв на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, стягнення відбулось на законних підставах.

Ухвалою суду від 03.06.2019 року відкрито спрощене провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено судове засідання.

Через канцелярію суду від відповідача - Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області надійшов відзив на позов, в якому, зокрема, заявлено клопотання про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що справа має велике значення для відповідача, оскільки заявлена сума до стягнення є досить значною.

Ухвалою суду від 29 липня 2019 року розгляд даної справи призначено за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 14.08.2019 року закрито підготовче провадження та призначену справу до розгляду по суті.

Представник позивачки - адвокат Бикова О.Ю. - в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Відповідач, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

23 лютого 2017 року заступником начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби міста Харків головного територіального управління юстиції у Харківській області Ступіним В.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, за змістом якої звернуто стягнення на доходи ОСОБА_4 та зобов`язано підприємство, на якому працює боржниця, здійснювати відрахування із її доходів у розмірі 20 відсотків суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, а саме: виконавчого збору на користь держави в розмірі 34686,56 грн та витрат виконавчого провадження на користь держави в розмірі 198,71 грн (всього стягнути 34885,27 грн).

11 липня 2017 року заступником начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби міста Харків головного територіального управління юстиції у Харківській області Ступіним В.В. винесено постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_4 до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019р. у справі №820/4243/17, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у цій же справі (провадження N11-1055апп18) залишено в силі Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року, якою позов задоволено в повному обсязі. Судове рішення набрало законної сили. Рішеннями судів визнано протиправними та скасовано постанови державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ступіна Володимира Віталійовича, винесені у ВП №47556319: від 23.02.2017 року «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника», від 11.07.2017 року «Про стягнення виконавчого збору», від 11.07.2017 року «Про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження».

Відповідно до довідки від 06.03.2019р. №703 у ВП №47556319 здійснювалось утримання із заробітної плати ОСОБА_4 .

В судовому засіданні сторони визнали факт повного утримання та надходження грошових коштів в сумі 34885,27 грн. до Державного бюджету України.

За ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» N 1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Вказана позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2018 року у справі №820/4243/17, де сторонами були ОСОБА_4 та Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, державного виконавця Ступіна Володимира Віталійовича.

Відповідно до ч.1 ст. 78 КАСУ обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено, що правова можливість для винесення постанови про стягнення виконавчого збору існує у випадку з одночасним прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, або у випадку повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) з підстав, наведених у ч.2 ст.40 Закону №1404. Інших обумовлених підстав для винесення такої постанови Закон №1404 не містить. Якщо правова можливість для прийняття спірної постанови за правилами ст.27 Закону №1404 процесуально втрачена та є не можливою, з огляду на фактичні обставини справи, то щодо іншої підстави, передбаченою ч.2 ст. 40 Закону №1404, стороною відповідача не надано жодного доказу ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору було обумовлено поверненням виконавчого документа або закінченням виконавчого провадження.

Щодо стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року встановлено, що винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження можливе лише на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення. Жодної з перелічених підстав для прийняття постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в межах виконавчого провадження ВП №47556319 у державного виконавця не було, відповідно вказана постанова також була скасована.

Предметом спору є відмова Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області , викладена у листі №29399 від 16.04.2019р. за підписом начальника відділу В. Амельченко.

У вказаному листі відповідачем зазначено з посиланням на ч.7 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», що судовими рішеннями у справі №820/4243/17 не було зобов`язано відділ повернути стягнуті кошти.

В матеріалах справи наявний лист Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 24.05.2019р. №07.02-09/10651, яким начальнику Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області доручено зобов`язати державного виконавця вжити заходів щодо повернення боржнику грошових коштів, стягнутих підставі наведених вище постанов. Та привести виконавче провадження у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 72).

Інших підстав для стягнення з ОСОБА_4 грошових коштів відповідачами не наведено.

Відповідачем Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві вказані відомості в порядку ч. 5 ст.78 КАСУ не спростовані.

Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції та на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Оскільки відповідно до наведених вище норм набувачем сплаченого боржником у виконавчому провадженні збору є Державний бюджет України, сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року N 226 (у редакції наказу Державного казначейства України від 29 травня 2008 року N 181; далі - Порядок).

Цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії (далі - платежі). Дія Порядку не поширюється на операції з відшкодування податку на додану вартість та повернення з бюджету коштів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання в довільній формі надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Таким чином, територіальний орган Державної казначейської служби України є органом, який здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органу стягнення, яким у цьому спорі виступає Державна виконавча служба України.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (дії якого призвели до стягнення коштів, з підстав скасованих судом) та Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету).

Відповідно до п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р. за №1650/24182 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Таким чином, правова природа стягнутих коштів правильно визначена позивачем як кошти, помилково або надміру зараховані до бюджету.

Відмова відповідача, викладена у листі №29399 від 16.04.2019р., мотивована невизнанням цього факту.

Представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву зазначив про логічне тлумачення понять «помилково зараховані кошти» та «надміру зараховані кошти», при цьому у відзиві зазначив, що чинним законодавством такі поняття не визначені, з останнім погоджується і суд.

Судовими інстанціями установлено, що постанова про стягнення судового збору не відповідає закону та скасована.

Зазначене свідчить, що позивачем сплачено кошти, які станом на момент винесення рішення суду стягнуті з підстав, визнаних судами незаконними.

Рішеннями судів по справі №820/4243/17 встановлено, що постановою державного виконавця від 23.02.2017 року зобов`язано підприємство, на якому працює боржник, здійснювати відрахування із доходів боржника з виконання виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, постанови відносно останніх видів стягнення були винесені лише 11.07.2017 року, тобто майже через півроку з моменту утримання вказаних витрат виконавчого провадження з заробітної плати боржника; суди прийшли до висновку про протиправність зазначеної постанови, та як наслідок необхідність її скасування. Жодних обумовлених ні підстав, ні дотримання порядку її винесення з боку сторони відповідача дотримано не було.

Відповідно до ст.19 Конституції правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні по справі « Федоренко проти України » від 01.06.2006 ЄСПЛ визначив основні критерії, згідно яких необхідно оцінювати дотримання вимог Статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справах, що стосуються втручання в майнові права особи:

- чи мало місце втручання у майно в розумінні Конвенції;

- чи було втручання законним в контексті положень національного законодавства;

- чи переслідувало втручання мету, спрямовану на задоволення інтересів суспільства;

- чи було втручання у право власності справедливим, тобто чи було дотримано "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Застосовуючи ці критерії суд приймає до уваги, що було наявне порушення Статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і право позивачки підлягає відновленню у заявлений спосіб.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Керуючись статтями 246, 250, 255,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною відмову та стягнення суми - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного Територіального управління юстиції у Харківській області у складанні подання про повернення з бюджету виконавчого збору.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму 34885 (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят п`ять гривень) грн. 27 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_4 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного Територіального управління юстиції у Харківській області (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 58, код ЄДРПОУ 41430678) судовий збір у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.09.2019 року.

Суддя О.М. Тітов