Рішення № 84329166, 05.09.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2019 р. Справа № 480/2346/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Діски А.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача і третьої особи - Левицької А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2346/19 за позовом ОСОБА_3 до Державної міграційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної міграційної служби України (далі - відповідач, ДМС України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (далі - третя особа, УДМС України в Сумській області) про скасування рішення від 05.06.2019 року №204-19 та зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він громадянин Республіки Судан, 03.01.2019р. звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до УДМС України в Сумській області, у зв`язку з тим, що він не може повернутись до Судану через конфлікт у Дарфурі (поблизу якого він народився) та ситуацію систематичного порушення прав людини у Судані і ризик переслідування через його расу та етнічне походження. У листі-відповіді №28 від 19.06.2019 р. його повідомили про те, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» №3671-VI від 08.07.2011 року (далі - Закон №3671-VI) йому відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, як особі стосовно якої встановлено, що умови передбачені п.п. 1 чи 13 ч. 1 ст. 1 Закону №3671-VI відсутні, на підставі рішення ДМС України від 05.06.2019 р. № 204-19. Позивач вважає, що таке рішення було прийняте з порушенням принципів, передбачених ч.2 ст.2 КАС України, оскільки перевірка інформації, яку він надав під час звернення із заявою проводилась поверхово та необ`єктивно, ситуація у країні походження належним чином не вивчалась. Така відмова може мати наслідком виникнення обов`язку повернутися до країни походження, що призведе до порушення його прав.

Ухвалою суду від 04.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче судове засідання на 23.07.2019 року.

10.07.2019 року відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що у своїй заяві про звернення за захистом в Україні позивач вказав, що не може повернутися до Судану, оскільки в країні йде війна. За його словами, на даний час найбільшого поширення військовий конфлікт зазнає на території Західного Дарфуру. Також, військовим конфліктом охоплена область Джевалі Нуба , що поруч з Дарфуром. В столиці теж неспокійно, кожного дня гинуть люди. Однак, інформація по країні походження спростовує твердження позивача, що на території Судану, в тому числі і Західного Дарфуру, відбувається загальнопоширений військовий конфлікт. Представники «Джанджавід» не мали повноважень та можливості здійснювати перевірки та затримання громадян в аеропорту м. Хартум; не кожний виходець з Дарфуру, хто повертався стикався з проблемами, але існував ризик для людей, які поєднували в собі певне етнічне походження з політичними діями; позивача під час прибуття до Судану в 2017 році в аеропорту Хартума дійсно могли затримати представники служби безпеки до встановлення обставин, однак, виникають обґрунтовані сумніви в правдоподібності твердження Позивача щодо його тривалого утримання в невідомому місці. Під час військового конфлікту з боку влади президента Судану та угрупування « Джанджавід » африканські племена, в першу чергу фур, загава, масаліт, зазнавали переслідувань. Враховуючи те, що на даний час загальнопоширений військовий конфлікт на території Судану, в тому числі і Західного Дарфуру, не відбувається та 11.04.2019 року президент Судану відсторонений від влади, не має підстав вважати, що для африканського племені тама наразі існують будь-які загрози з боку нової влади.

Крім того відповідач зазначив, що відповідно до повідомленої позивачем інформації, його виїзд з країни громадянської належності був обумовлений не потребою у міжнародному захисті, а бажанням отримати вищу освіту на території України.

Отже, представник відповідача зазначає, що небажання повертатися до Судану пов`язане з загальною нестабільною соціально-економічною ситуацією в країні. Відповідачем не встановлено, що позивач має обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань. В ході розгляду заяви не встановлено загрози застосування до позивача смертної кари, фізичного насильства чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або порушення основоположних свобод в разі повернення до країни громадянської належності.

Таким чином, факти, повідомлені позивачем, не є підставою для набуття статусу біженця у відповідності до умов, передбачених п. 1 ч. 1 ст.1 Закону №3671-VI (а.с.39-49).

Ухвалою суду від 23.07.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.08.2019 року. Судом з`ясовувалось питання щодо залучення перекладача. Позивач зазначив, що української мови не розуміє, переклад з української мови на російську, яку він розуміє, йому забезпечить його представник - адвокат Чеботарьов О.П.

Представник позивача - адвокат Чеботарьов О.П. пояснив, що перекладача з арабської мови в м. Суми немає. Оскільки позивач розуміє і говорить російською мовою, то все, що буде йому не зрозуміло під час розгляду справи, представник буде пояснювати позивачу.

Представник відповідача також зазначив, що перекладач, який мав би відповідний сертифікат відсутній.

Оскільки позивачем до закінчення підготовчого судового засідання не отримано відзив на позов разом з доданими доказами, не з вини відповідача, судом в судовому засіданні 07.08.2019 року було оголошено перерву до 21.08.2019 року для ознайомлення представником позивача з матеріалами справи, надання відповіді на відзив, а також для надання додаткових доказів сторонами, а в судовому засіданні 21.08.2019 року - перерву до 27.08.2019 року для надання відповідачем заперечень на відзив на позовну заяву, а також для надання додаткових доказів сторонами.

14.08.2019 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відносно повивача відповідач не встановив об`єктивно та в повному обсязі наявність або відсутність конвенційних ознак, які дають право позивачу на отримання статусу біженця або особи, що потребує додаткового захисту, що дає підстави для висновку про необґрунтованість і передчасність оскаржуваного рішення та, відповідно, про його протиправність. УДМС в Сумській області при складанні Висновку про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянина Республіки Судан ОСОБА_6 (далі - Висновок) було взято інформацію з мережі Інтернет щодо країни походження позивача в порушення вимог п.1.2, абз.9 п.п. «е» п.5.1 Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених Наказом Міністерства Внутрішніх справ України від 07.09.2011 р. № 649 (далі - Правила №649). Крім того, не було вивчено закони і інші нормативно-правові акти країни походження позивача і порядок їх застосування. Не було встановлено, чи дійсно позивач належить до племені тама.

Припущення щодо того, що військові дії в Судані не відбуваються спростовуються документами, зазначеними в позові, інформацією, яка міститься на офіційному сайті Міністерства закордонних справ України, а також резолюцією ООН від 27.07.2019 року.

Крім того, зазначив, що ДМС України мало забезпечити заявнику перекладача на виконання вимог ч.3 ст.8 Закону № 3671-VI. Так, протоколи співбесід, ознайомлення з прийняттям рішення за заявою та роз`яснення про порядок реєстрації місця проживання складені українською мовою, якою не володіє позивач, а дописи про те, що протоколи зачитані російською мовою і «з моїх слів записано вірно» надруковані на комп`ютері, а не здійснені позивачем власноручно (а.с.128-134).

23.08.2019 року відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що під час прийняття оскаржуваного рішення була врахована інформація по країні походження Судан, що була актуальна на момент його винесення. Також зазначено, що висновок про відмову позивачу у визнанні біженцем або особою, що потребує додаткового захисту від 24.04.2019 року складений уповноваженою посадовою особою та відповідає вимогам встановленої Форми згідно Додатку 20 до Правил, а також складений із врахуванням Методичних рекомендацій, затверджених наказом ДМС України від 07.05.2015 року № 57. В зазначеному документі також містяться посилання на використану інформацію про країну походження позивача (а.с.157-160).

Крім того, представником позивача в судових дебатах ставилось питання про неправомірність оскаржуваного рішення у зв`язку з тим, що його підписано не уповноваженою на те особою.

У зв`язку з чим, суд на підставі ст.226 КАС України протокольною ухвалою постановив повернутися до з`ясування обставин у справі. Після надання представником відповідача додаткових доказів, а сторонами доводів і заперечень з цього питання, було проведено судові дебати.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив, що приїхав до України навчатися в університеті, після того, як його рідні перестали висилати йому кошти, змушений був припинити навчання. До Судану повертатися боїться, оскільки там ідуть постійні військові зіткнення між арабами, які діють в угруповуваннях під назвою « Джанджавід » і мають підтримку з боку держави, та африканцями. Після того, як було вбито 70 осіб під час перевороту, зв`язку з країною у нього немає, про новини дізнається з Фейсбуку тільки тоді, коли з країни хтось виїжджає, оскільки в країні відключено інтернет, там нічого не працює, з рідними зв`язку немає. Через такі події вважає, що повернення до країни походження створює небезпеку для його життя.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача та третьої особи у справі у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. Щодо незабезпечення заявника перекладачем зазначила, що позивач від перекладача відмовився, співбесіди проводились російською мовою, яку розуміє позивач, про що зазначено у відповідних протоколах.

Суд, заслухавши позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Судану, уродженець м. Ель-Джанейна, Західний Дарфур, за національністю суданець , за релігійним переконанням мусульманин, неодружений, має незакінчену вищу освіту, закінчив 5 курсів медичного факультету Сумського державного університету. У 2018 році відрахований з навчального закладу через невиконання умов контракту, а саме: несвоєчасну сплату коштів за навчання.

03.01.2019 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до УДМС України в Сумській області, у зв`язку з тим, що він не може повернутись до Судану через конфлікт у Дарфурі (поблизу якого він народився) та відсутність там роботи і медичного обслуговування, а також у зв`язку із наявністю загрози його життю, оскільки побоюється переслідувань з боку арабських племен, які підтримуються президентом, та вбивають африканців, до яких він відноситься (а.с.50-54).

Наказом начальника УДМС в Сумській області №2 від 03.01.2019 року вказану заяву прийнято до розгляду, а наказом №50 від 22.03.2019 року - продовжено строк її розгляду (а.с.59).

З позивачем проводилися співбесіди 17.01.2019 року, 22.02.2019 року, 11.04.2019 року що підтверджується відповідними протоколами (а.с.69-73, 80-84, 87-89).

За висновком УДМС України в Сумській області від 24.04.2019 року було встановлено, що заявник не навів достовірних фактів, які свідчили б про обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також загрози його життю через смертну кару, катування чи нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання в країні походження та серйозну особисту загрозу життю особи з причин загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини. Заявник виконав вимоги ч. 2 ст. 13 Закону №3671-VI та пройшов медичне обстеження. Відповідно до п. 6 ст. 9 Закону №3671-VI за даними управління Служби безпеки України в Сумській області від 04.03.2019 № 1318 умов, за яких особа не визнається біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відносно заявника не виявлено.

Тому, відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону №3671-VI, у зв`язку із встановленням відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, рекомендовано Державній міграційній службі України прийняти рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянину Судану ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.94-102).

Рішенням № 204-19 від 05.06.2019 року ДМС України відмовило позивачу у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а.с.93). Про прийняття такого рішення позивачу було надіслано повідомлення від 19.06.2019 року (а.с.92).

Не погодившись із цим рішенням ДМС України, позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно зі статтею 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суспільні відносини у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні регулюються Законом №3671-VI.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону №3671-VI біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань (п.13 ч.1 ст.1 Закону №3671-VI).

Порядок розгляду заяви після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту встановлений ст.9 Закону №3671-VI.

Згідно вимог цієї статті працівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводяться співбесіди із заявником або його законним представником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, спільно з органами Служби безпеки України проводить перевірку обставин, за наявності яких заявника не може бути визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до абзаців другого - четвертого частини першої статті 6 цього Закону.

У разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, поданої заявником, необхідності у встановленні справжності і дійсності поданих ним документів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, має право звертатися з відповідними запитами до органів Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, заява якої розглядається. Такі звернення розглядаються у строк, визначений законодавством України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, направляє особу, яка подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, на медичне обстеження, що проводиться в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Документи, отримані або підготовлені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, під час розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, долучаються до особової справи заявника.

Після вивчення документів, перевірки фактів, повідомлених особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, готує письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Особова справа заявника разом з письмовим висновком надсилається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, для прийняття остаточного рішення за заявою.

Процедура розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту визначена Правилами №649.

Пунктами 6.1-6.5 зазначених Правил передбачено, що у разі надходження до Державної міграційної служби України особової справи заявника та письмового висновку територіального органу ДМС протягом місяця здійснюються всебічне вивчення та оцінка всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Під час здійснення заходів, передбачених пунктом 6.1 цього розділу, Державна міграційна служба України має право: вимагати подання додаткової інформації від територіального органу ДМС, який здійснював розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; з метою уточнення відомостей, що містяться у заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або документів, які знаходяться в особовій справі заявника, отримувати додаткову інформацію, яка може мати суттєве значення для прийняття обґрунтованого рішення за заявою; звертатись з відповідними запитами до Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян у разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, необхідності у встановленні справжності і дійсності документів; повертати справу на доопрацювання до територіального органу ДМС, який здійснював розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за умови наявності недостатніх відомостей для розгляду справи і прийняття обґрунтованого та неупередженого рішення, неналежного оформлення особової справи.

Документи, що отримані або підготовлені Державною міграційною службою України під час розгляду особової справи заявника та заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, долучаються до особової справи заявника.

У разі незгоди із мотивувальною частиною висновку територіального органу ДМС, який розглядав справу, або його пропозиціями Державна міграційна служба України із дотриманням положень підпункту "е" пункту 5.1 розділу цих Правил готує власний письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 22).

За результатами здійснення заходів, передбачених пунктом 6.1 цього розділу, протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку територіального органу ДМС, який розглядав заяву, ДМС приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту) (додаток 23). Строк прийняття зазначеного рішення може бути продовжено наказом ДМС, але не більш як до трьох місяців.

Отже, рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ДМС України приймає після всебічного вивчення та оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Суд зазначає, що на виконання вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Що стосується доводів представника позивача щодо неправомірності оскаржуваного рішення у зв`язку із підписанням його особою, що не мала на це повноважень, суд зазначає, що вони є необґрунтованими враховуючи наступне.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону №3671-VI рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у тому числі стосовно перебуваючих з ним на території України неповнолітніх дітей (членів сім`ї заявника або таких, які знаходяться під його опікою чи піклуванням), внесених до анкети заявника, на визнання яких біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, є письмова згода заявника, висловлена в анкеті чи заяві, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку.

Як вбачається з наказу №158 від 03.10.2018 року голови Державної міграційної служби, заступника директора Департаменту - начальника відділу по роботі з шукачами захисту Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС ОСОБА_8 було уповноважено на підписання рішень про визнання біженцем; про визнання особою, яка потребує додаткового захисту; про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а.с.198-199).

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте ДМС України, підписане уповноваженою на те особою.

Проте, доводи представника позивача про необгрунтованість та передчасність оскаржуваного рішення, на думку суду, заслуговують на увагу.

Суд наголошує, що всебічне вивчення та оцінка всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту є обов`язком відповідача.

Як вбачається з самого оскаржуваного рішення, його було прийнято на підтримання Висновку. Доказів того, що ДМС України здійснювалась якась додаткова перевірка доданих до особової справи позивача документів та матеріалів відповідачем суду не надано.

Суд зазначає, що УДМС України в Сумській області у Висновку було визначено побоювання позивача щодо повернення до країни походження у зв`язку з його твердженням, що в разі повернення до Судану його можуть арештувати або вбити представники влади або угрупування « Джанджавід » через те, що він з Дарфуру та навчається в Україні. Також, через те, що він належить до африканського племені тама, він може постраждати від дій арабських племен (звор.бік а.с.94).

Як зазначав в судовому засіданні представник відповідача та як вбачається з Висновку, в ході розгляду матеріалів справи позивача було встановлено, що конфлікт в провінції Дарфур розпочався в лютому 2003 року в результаті міжетнічного протистояння. В серпні 2016 року відбулося підписання урядом та лідерами груп опозиції «дорожньої карти», яка була націлена на закінчення конфлікту в Судані. У Висновку УДМС України в Сумській області наведено інформацію з низки джерел на підтвердження стабілізації з часом та відносної стабільності ситуації в Судані . 19.12.2018 року у відповідь на протести, які вибухнули в Хартумі та поширилися по всій країні, сили безпеки використовували бойові патрони, що призвело до загибелі 30 осіб. 11.04.2019 року в Судані відбувся військовий переворот, внаслідок якого президента Судану відсторонено від посади та заарештовано, в країні проходить процес передачі влади від Тимчасової військової ради до цивільного уряду.

У Висновку неодноразово стверджується, що після зміни влади в країні немає підстав вважати, що для позивача можуть існувати будь-які загрози з боку нової влади Судану.

Відповідно до п.5.1 Правил №649 висновок складається за результатом оцінки заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, комплексного та системного вивчення документів, наявних в особовій справі заявника, та перевірки фактів, повідомлених заявником або його законним представником.

Оцінка заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється на індивідуальній основі і включає в себе вивчення наявних відомостей про: всі відповідні факти, що стосуються країни походження на момент прийняття рішення щодо заяви, в тому числі закони і інші нормативно-правові акти країни походження заявника і порядок їх застосування; відповідні твердження і документи, представлені заявником, у тому числі інформацію про те, що заявник був або може стати об`єктом переслідування чи об`єктом завдання серйозної шкоди; особисті дані і обставини заявника, включаючи інформацію про те, що заявник був чи може стати об`єктом переслідування чи йому може бути завдано серйозної шкоди.

Отже, всі відповідні факти, що стосуються країни походження мають існувати на момент прийняття рішення щодо заяви.

Суд бере до уваги, що інформація по країні походження, яка досліджувалась ДМС України при прийнятті рішення та яка міститься у Висновку (станом на 2015-2018 роки) не містить актуальної, станом на час прийняття рішення інформації, з урахуванням того, що ситуація в країні, як зазначає сам відповідач, суттєво змінилася в квітні 2019 року. Висновки УДМС в Сумській області про те, що у зв`язку зі зміною влади в країні спостерігаються позитивні тенденції щодо виходу з кризи та покращення соціально-політичної ситуації в країні взагалі нічим не обґрунтовані.

У той же час, вже під час останньої співбесіди від 11.04.2019 року позивач зазначав, що зараз з сестрою немає зв`язку, в Судані проблеми з інтернетом. У судовому засіданні позивач також вказував, що після того, як було вбито 70 осіб під час перевороту, зв`язку з країною у нього немає, про новини дізнається з Фейсбуку тільки тоді, коли з країни хтось виїжджає, оскільки в країні відключено інтернет, там нічого не працює, з рідними зв`язку немає.

Крім того, суд не може не взяти до уваги, що 15.04.2019 року МЗС України попереджало, що у зв`язку із загостренням безпекової ситуації у Республіці Судан, продовженням надзвичайного стану та запровадженням у країні комендантської години (заборона на пересування у містах з 22:00 до 04:00), внаслідок арешту президента країни та переходу влади до Військової ради Судану, Міністерство закордонних справ України рекомендує громадянам України утриматися наразі від поїздок до Республіки Судан, а тим громадянам, які вже перебувають на території країни, відслідковувати повідомлення українських та міжнародних ЗМІ, місцевих органів влади про розвиток ситуації, дотримуватися інструкцій місцевих правоохоронних органів, а також вживати заходів для забезпечення особистої безпеки (офіційний сайт МЗС України, https://mfa.gov.ua/ua/alerts/current).

Як вбачається з Двадцять дев`ятої доповіді Прокурора Міжнародного кримінального суду Ради Безпеки ООН на виконання резолюції 1593 РБ ООН (2005) (що міститься на офіційному сайті Міжнародного кримінального суду, інтернет посилання https://www.icc-cpi.int/Pages/item.aspx? name=190619-stat-otp-UNSC-Darfur-Sudan) нещодавно, в Хартумі 3 червня, суданські сили безпеки, у тому числі сили швидкої підтримки, як повідомляється, здійснили напад на демонстрацію мирних жителів. Як нещодавно відмітив представник Верховного комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, до складу Сил швидкої підтримки входять в минулому полицейські-джанджавіди, причетні до систематичних порушень прав людини, що відбувались в період з 2003 по 2008 років в Дарфурському регіоні. Влада цієї країни оголосила, що в результаті нападу, здійсненого 3 червня 2019 року, загинула 61 людина, а громадськими організаціями Судана нараховано більше ста загиблих серед демонстрантів. Ці повідомлення також свідчать, що ці напади призвели також до сексуального і гендерного насильства та свавільним арештам.

У Спеціальній доповіді Голови Комісії Африканського союзу і Генерального секретаря Організації Об`єднаних Націй про стратегічний огляд Змішаної операції Африканського союзу - Організації Об`єднаних Націй в Дарфурі від 30.05.2019 року S/2019/445 (https://undocs.org/ru/S/ 2019/445) в аналізі ситуації щодо безпеки говориться про наявність насильницького конфлікту та порушення прав людини.

Проте, актуальна інформація про країну походження ДМС України при прийнятті рішення не перевірялась та не оцінювалась. Така інформація могла вплинути на висновки ДМС України за наслідками розгляду заяви позивача, а відсутність посилань у Висновку на будь-які актуальні джерела свідчить про неналежне обгрунтування оскаржуваного рішення.

Згідно з положеннями Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року поняття "біженець" включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця.

Такими підставами є: знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, - за межами країни свого колишнього місця проживання; наявність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; побоювання стати жертвою переслідувань повинно бути пов`язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: расової належності, релігії, національності (громадянства), належності до певної соціальної групи, політичних поглядів; неможливість або небажання особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань.

При цьому, саме обґрунтоване побоювання стати жертвою переслідувань є головним у переліку критеріїв щодо визначення біженця, проте ці побоювання повинні бути реальними.

Суд зазначає, що ситуація виникнення цілком обґрунтованих побоювань переслідування може скластися як під час знаходження людини у країні свого походження (у цьому випадку особа залишає країну у пошуках притулку), так і під час знаходження людини в Україні, через деякий час після від`їзду з країни походження (тобто, ситуація в країні походження змінилася після від`їзду, породжуючи серйозну небезпеку для заявника), або може ґрунтуватися на діях самого заявника після його від`їзду, коли повернення до країни походження стає небезпечним. Таке цілком обґрунтоване побоювання повинно бути на цей час.

Заявник не зобов`язаний обґрунтовувати кожну обставину своєї справи беззаперечними матеріальними доказами і має доказувати вірогідність своїх доводів та точність фактів, на яких ґрунтується заява про надання статусу біженця, оскільки особи, які шукають статусу біженця, позбавлені в силу тих чи інших обставин можливості надати докази в підтвердження своїх доводів. Ненадання документального доказу усних тверджень не може перешкоджати прийняттю заяви чи прийняттю позитивного рішення щодо надання статусу біженця, якщо такі твердження співпадають із відомими фактами, та загальна вірогідність яких є достатньою.

Разом з тим, підтвердження обґрунтованості побоювань переслідування (через інформацію про можливість таких переслідувань у країні походження біженця) можуть отримуватися від особи, яка шукає статусу біженця, та незалежно від неї - з різних достовірних джерел інформації. Для повноти встановлення обставин у таких справах, як правило, слід використовувати більш ніж одне джерело інформації про країну походження.

Викладене та встановлені судом обставини свідчать про те, що у випадку, що розглядається, відповідач не встановив об`єктивно та в повному обсязі наявність або відсутність конвенційних ознак, які дають право позивачу на отримання статусу біженця або особи, що потребує додаткового захисту, що дає підстави для висновку про необґрунтованість і передчасність оскаржуваного рішення та, відповідно, про його протиправність.

Формальне ставлення з боку відповідача до перевірки усіх обставин, викладених позивачем, матеріалів особової справи та наявної інформації по країні походження, призвело до прийняття неправомірного рішення щодо відмови позивачу у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Крім того, як встановлено ч.2 ст.9 Закону №3671-VI співбесіда із заявником проводиться за правилами, встановленими частинами другою і третьою статті 8 цього Закону.

Згідно з ч.3 ст.8 Закону №3671-VI під час співбесіди заявнику, який не володіє українською або російською мовами, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, забезпечує перекладача з мови, якою заявник може спілкуватися. Заявник має право залучити перекладача за свій рахунок або за рахунок інших юридичних чи фізичних осіб. Перекладач повинен дотримуватися конфіденційності з обов`язковим оформленням центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, розписки про нерозголошення відомостей, що містяться в особовій справі заявника.

В протоколах співбесід зазначено, що їх проводили російською мовою, оскільки заявник російську мову розуміє в обсязі, достатньому для спілкування (а.с.69, 80, 87). У той же час, суд звертає увагу, що підписано позивачем складені українською мовою протоколи співбесід.

Як зазначала в судовому засіданні представник відповідача, позивач відмовився від перекладача, про право на перекладача знав, оскільки після того, як ним було подано заяву, видавався листок про ознаймлення його з правами.

Проте, як вбачається з протоколу ознайомлення з прийняттям рішення за заявою, правами і обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, згідно якого позивачу, кірм іншого, роз`яснювались вимоги ч.3 ст.8 Закону №3671-VI, його складено українською мовою і будь-яких застережень про роз`яснення позивачу його прав російською мовою не містить.

Однак, судовим розглядом встановлено, що незважаючи на тривале перебування в Україні, позивач не володіє українською мовою та погано володіє російською мовою, проте під час проведення співбесід, зокрема, 17.01.2019 року, 22.02.2019 року та 11.04.2019 року УДМС України в Сумській області позивача не забезпечено перекладачем з арабської мови.

У той же час, посилаючись на відомості, отримані під час проведення співбесід із позивачем за відсутності перекладача, міграційним органом прийнято рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Таким чином, враховуючи наведені вимоги законодавства та встановлені судом обставини, міграційний орган повинен був забезпечити перекладача з мови, якою заявник може спілкуватися.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 23.05.2018 року у справі №818/168/16.

Суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства, відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваного рішення та про недотримання відповідачем вимог закону щодо забезпечення заявника перекладачем, тому рішення ДМС України від 05.06.2019 року №204-19, про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує захисту, громадянина Судану ОСОБА_6 , на думку суду не може у повній мірі відповідати критеріям правомірності, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Крім того, суд зазначає, що повноваження відповідача щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту є дискреційними, а завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

При розгляді справи за адміністративними позовами про визнання протиправною бездіяльності щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, суд вправі зобов`язати відповідний орган розглянути зазначене питання.

Отже, суд вважає належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву громадянина Судану ОСОБА_6 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з урахуванням визначених у рішенні суду висновків.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної міграційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Скасувати рішення Державної міграційної служби України від 05.06.2019 року №204-19 про відмову ОСОБА_3 у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Зобов`язати Державну міграційну службу Україну (вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37508470) повторно розглянути заяву громадянина Республіки ОСОБА_11 ( АДРЕСА_1 ) про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 03.01.2019 року.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.09.2019 року.

Суддя А.Б. Діска