Рішення № 84329144, 18.09.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2105/19

РІШЕННЯ

іменем України

18 вересня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дунаєвецької міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Дунаєвецької міської ради в якому просить суд:

визнати відмову депутатів Дунаєвецької міської ради від 29 червня 2019 року, у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною, площею 2.00 га. для ведення селянського господарства, ОСОБА_1 , протиправною;

зобов`язати Дунаєвецьку міську раду надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2.00 га. для ведення селянського господарства ОСОБА_1 земельної ділянки Кадастрового номера 6821885300:05:013:2002;

стягнути з Дунаєвецької міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до Дунаєвецької міської ради із заявою, про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2.00 га. для ведення селянського господарства, 11 травня 2019 року. Вказує, що до заяви додав графічні матеріали, отримані з мережі Інтернет, з публічної кадастрової карти України, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та кадастровий номер землі комунальної власності з цільовим призначенням 16,00 Землі запасу.

Проте, листом від 29 червня 2019 року за №№ 1436/02.08-20 відповідач повідомив позивача, що за результатами розгляду його заяви, рішення про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2.00 га не було прийняте депутатами.

Позивач вважає, що проголосувавши проти надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, депутати цим прийняли рішення відмовити позивачу в задоволенні його клопотання, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року суд відкрив провадження в адміністративній справі та призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у наданий згідно ухвали строк подав до суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що питання "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 ", згідно з протоколом п`ятдесят п`ятої сесії міської ради VII скликання від 21 червня 2019 року, було внесено до порядку денного пленарного засідання. Після обговорення та озвучення міським головою дане питання винесено на голосування, як рішення сесії, за основу та в цілому. За результатом голосування, "за" - 5, "проти" - 1, "утримались" - 17, "не голосували" - 0, рішення не прийняте.

Представник відповідача також вказує на те, що за прийняття рішення проголосувало п`ять депутат міської ради із 23 зареєстрованих, проект рішення "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 " не було прийнято як рішення міської ради. Отже рішення Дунаєвецької міської ради про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 не приймалось, а тому не може бути скасованим та бути предметом позову.

Дослідивши позовну заяву, відзив, відповідь на відзив, а також заперечення на відповідь на відзив, оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 11 травня 2019 року позивач звернувся до міського голови Дунаєвецької міської ради із письмовою заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Дунаєвецької міської ради орієнтовною площею 2,00 га. До заяви додано: копія паспорта, посвідчення особи, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи, графічні матеріали.

Листом від 27 червня 2019 року №1436/02.08-20 Дунаєвецька міська рада повідомила позивача, що його заява розглянута 21 червня 2019 року на черговій сесії міської ради, а також повідомлено, що за результатом розгляду рішення не було прийнято.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частинами 6, 7 статті 118 ЗК України громадяни визначено, що зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наведеного вбачається, що Дунаєвецька міська рада, в даному випадку, має виключні повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність за рахунок земель комунальної власності відповідної територіальної громади.

При цьому, суд зазначає, що наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.

Так, за результатами розгляду відповідної заяви громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Разом з цим, така відмова повинна бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Як встановлено вище ОСОБА_1 подав до Дунаєвецької міської ради належним чином оформлену заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з доданими до неї графічними матеріалами.

Проте, відповідачем рішення по заяві ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не прийнято, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, відповідно до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення сесії міської ради про розгляд заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у її надані не приймалось, що й не заперечується відповідачем у наданому суду відзиві на позовну заяву.

Суд звертає увагу на те, що вищезазначені положення норм Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язують прийняти рішення, а також визначають підстави, з яких таке рішення, може бути прийняте.

Однак, в даному випадку вимоги Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Дунаєвецькою міською радою дотримано не було.

Водночас надаючи правову оцінку позовній вимозі про зобов`язання Дунаєвецької міської ради надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2.00 га. для ведення селянського господарства ОСОБА_1 земельної ділянки Кадастрового номера 6821885300:05:013:2002, суд зазначає наступне.

В розумінні вимог ст. 19 Конституції України, відповідач як орган державної виконавчої влади зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях, зокрема, сільської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

На переконання суду, вимога позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо отримання у власність земельної ділянки є дискреційними повноваженнями колегіального органу, в даному випадку Дунаєвецької міської ради, яка наділена правом, шляхом голосування, щодо прийняття одного з рішень передбачених ст. 118 ЗК України, про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.

Водночас, слід зазначити, що предметом розгляду даної справи не було встановлення судом повноти та обґрунтованості клопотання позивача щодо виділення земельної ділянки, а також права позивача на отримання вказаної земельної ділянки, в той час як суд досліджував правомірність та відповідність закону неприйнятого відповідачем рішення про надання позивачу дозволу чи відмову у наданні такого.

Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що підтверджують наведені позивачем доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення даної позовної заяви.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ст. 167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому, позивач повинен довести зазначені обставини належними, допустимими та достовірними доказами.

Позивач не надав суду жодних доказів спричинення моральної шкоди, обґрунтування її розміру, а тільки констатує у позові її спричинення, тому ним не доведено завдання такої шкоди, наявності причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та душевними стражданнями, приниження честі та гідності, а відтак підстави для стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 гривень відсутні.

Аналогічна правова позиція вказана, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року по справі №554/9740/16-а, від 22 грудня 2018 року по справі №826/23650/15.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності його дій у спірних правовідносинах, тому на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки наданих доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задоволити частково.

Оскільки позивач на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст. 139 КАС України. не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністартивний позов - задоволити частково.

Визнати протиправними дії Дунаєвецької міської ради щодо неприйняття рішення по заяві ОСОБА_1 від 11 травня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2,00 га. для ведення селянського господарства з кадастровим номером 6821885300:05:013:2002.

Зобов`язати Дунаєвецьку міську раду на найближчому пленарному засіданні сесії Дунаєвецької міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 травня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2,00 га. для ведення селянського господарства з кадастровим номером 6821885300:05:013:2002 та прийняте одне з рішень передбачених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати між сторонами розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Дунаєвецька міська рада (вул. Шевченка, 50, м. Дунаївці, Хмельницька область, 32400 , код ЄДРПОУ - 04060714)

Головуючий суддя П.І. Салюк