Ухвала суду № 84329066, 18.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5416/19

УХВАЛА

18 вересня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Соколенко О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення відпускних за період вимушеного прогулу, грошової допомоги, компенсації втрати частити доходу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

13 вересня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області надати відпустку ОСОБА_1 за період до незаконного звільнення з роботи з 01.04.2007 р. по 31.01.2008 р. на 33 календарні дні згідно поданої заяви від 06 серпня 2019 р.;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 відпускні (заробітну плату) за період вимушеного прогулу з 01.02.2008 р. по 30.07.2018 р. та за період з 01.04.2007 р. по 31.01.2008 р. згідно розрахунку у розмірі 146874,24 грн.;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошову допомогу за весь відпускний період в сумі 99373,30 грн.;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасною виплатою відпускних з 01.02.2008 р. по 30.07.2018 р. та за несвоєчасну виплачену грошову допомогу за період з 01.04.2007 р. по 31.01.2008 р. згідно розрахунку в сумі 270647,93 грн.;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 5000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши дану позовну заяву, суддя вважає, що він не відповідає вимогам ст.ст.160, 161 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зазначеною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, за приписами ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, як вбачається з даної статті, початок строку звернення визначено альтернативно - це день, коли особа: дізналася або повинна була дізнатися про порушення. При цьому, йдеться не про те, коли особа з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність.

Разом з цим, позивач звернувся з даним позовом, зокрема, з позовною вимогою про зобов`язання Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області надати відпустку за період з 01.04.2007 р. по 31.01.2008 р. на 33 календарні дні, лише у вересні 2019 року.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідно до наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №255-к від 02 липня 2018 року, позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу організації протиепізоотичної роботи Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області та проведено остаточний розрахунок та виплату компенсації за 397 календарних днів відпустки за період з 01.02.2009 по 30.07.2018. В подальшому, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 року по справі №1540/4122/18 наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №255-к від 02 липня 2018 року скасовано та позивача поновлено на посаді. Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 18.07.2019 року № 299-к позивача поновлено на посаді.

За таких обставин, в даному випадку вбачається, що вже принаймні у липні 2018 року позивачу було відомо про те, що період відпустки з 01.04.2007 р. по 31.01.2008 р. на 33 календарні дні, на які, на його думку, він має право, не було враховано при прийнятті наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №255-к від 02 липня 2018 року.

Таким чином, в даному випадку, про порушення своїх прав позивачу вже було відомо принаймні станом на 02.07.2018 року.

Однак, до суду із вказаним позовом позивач звернувся лише 13.09.2019 року.

Суддя зазначає, що інститут строків в судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

При цьому слід зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Таким чином, з огляду на викладене, вбачається, що позивачем пропущено строк звернення до суду, визначений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Разом з цим, позивачем не надано до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та не вказано жодних причин пропуску строку звернення до суду.

Таким чином, суддя зазначає позивачу про необхідність протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення.

Крім того, суддя зазначає, що згідно з ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

В позовній заяві позивач зазначив, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за позовами про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому, на думку позивача, його звільнено від сплати судового збору.

Суддя не погоджується з таким висновком позивача з огляду на наступне.

Згідно ч.1 п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ч.5, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує висновки Великої Палати Верховного суду, викладені у постанові від 30.01.2019 року по справі №910/4518/16, а саме: «…57. За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

…58.Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.».

Тобто, Верховний Суд дійшов висновку, що п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» чітко визначено вимоги, які випливають з норм трудового законодавства, які не підлягають оплаті судовим збором при зверненні до суду, а саме: вимоги про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Позовні вимоги позивача щодо надання відпустки, стягнення відпускних за період вимушеного прогулу, грошової допомоги, компенсації втрати частити доходу та моральної шкоди не є вимогами, які підпадають під визначення п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а, отже, позивач, в даному випадку, не звільняється від сплати судового збору за розгляд заявлених ним позовних вимог.

Крім того, суддя зазначає, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Дана правова позиція повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема у постанові Верховного Суду по справі № 761/11472/15-ц від 28 листопада 2018 року.

Разом з цим, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження сплати судового збору.

Водночас, позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру та чотири вимоги майнового характеру.

При цьому, як зазначено в позовній заяві, загальна сума вимог майнового характеру становить 521895,47 грн.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви до адміністративного суду фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб для вимоги майнового характеру, та 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб для вимоги не майнового характеру.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 1 січня 2018 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1921,00 грн.

Отже, за подачу цієї позовної заяви позивач повинен надати суду докази сплати судового збору за подання позовної вимоги немайнового характеру у розмірі 768,40 грн. та за подання позовних вимог майнового характеру у розмірі 5218,95 грн.

Суддя також зазначає, що згідно з п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

2) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

3) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається, в тому числі, зміст позовних вимог.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч.1 ст.5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Зміст позовних вимог впливає на з`ясування наявності підстав або перешкод для відкриття провадження у справі.

Так, у позовній заяві позивач просить суд, зокрема, зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області надати відпустку ОСОБА_1 за період до незаконного звільнення з роботи з 01.04.2007 р. по 31.01.2008 р. на 33 календарні дні згідно поданої заяви від 06 серпня 2019 р.

Відповідно до п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Вимоги позивача про зобов`язання вчинити певні дії у розумінні ст.4, ст.5 КАС України мають похідний характер, від вимог, які мають бути основними (щодо визнання протиправними рішення, дій, бездіяльності).

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, вказана позовна вимога є лише вимогою зобов`язального характеру без заявлення основної позовної вимоги до відповідача.

Таким чином, позивачу необхідно привести позовні вимоги у відповідність до приписів ст.5 КАС України, надавши до суду відповідне уточнення (з копією для відповідача).

При цьому, суддя також вважає за необхідне зазначити, що відповідач має право на подання відзиву на позовну заяву, а отже має бути обізнаним відносно чого (якої саме позовної вимоги) він має надавати таку заяву по суті справи.

Тобто, предмет позову має бути визначений чітко та конкретизовано в прохальній частині позовної заяви.

Отже, визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного суду від 31.10.2018 року по справі №826/16958/17.

Так, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь позивача грошову допомогу за весь відпускний період в сумі 99373,30 грн.

Водночас, із вказаної позовної вимоги незрозуміло за який саме період має бути стягнуто з відповідача грошову допомогу в сумі 99373,30 грн.

Таким чином позивачу необхідно привести вищевказану позовну вимогу у відповідність до приписів ст.5 КАС України, надавши до суду відповідні уточнення до позовної заяви.

Згідно з п.5 та п.8 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається:

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, а саме: національним стандартом України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації». Зокрема, згідно з пунктом 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту «підпис». Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Однак, позивачем не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, ксерокопії (не засвідчені копії) яких додано до позовної заяви.

Водночас, докази, які додано до позовної заяви, жодним чином не засвідчені.

Таким чином, позивачу необхідно надати до суду належним чином засвідчені копії доказів, які додані до позовної заяви та зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, ксерокопії яких додано до позовної заяви.

Окрім того, з матеріалів позовної заяви вбачається, що розрахунок відпускних ОСОБА_1 (додаток 1 до позовної заяви) підписано іншою особою, зокрема, представником за довіреністю №407 від 27.03.2017 р. ОСОБА_2 .

Водночас, в позовній заяві відсутні жодні відомості про представника позивача, а в доданих матеріалах відсутні будь-які документи, що підтверджують його повноваження.

Отже, позивачу необхідно надати документ, що підтверджує повноваження його представника.

Згідно ч. 1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За таких обставин, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суддя дійшов висновку, що позов повинен бути залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків.

Виявлені недоліки мають бути усунені позивачем шляхом надання до суду (з копією для відповідача) уточненої позовної заяви з урахуванням вищевикладеного суддею, визначених судом інформації та доказів.

Суд вважає за доцільне також зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду, та направлення необхідних документів засобами поштового зв`язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв`язку (телефон, факс, електрона пошта, тощо) про надіслання матеріалів до суду, оскільки згідно з п.1 та п.2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Керуючись ст.ст. 120, 160, 161, 169 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення відпускних за період вимушеного прогулу, грошової допомоги, компенсації втрати частити доходу та моральної шкоди - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали (в тому числі, якщо її копію отримано нарочно, засобами електронної пошти та факсимільного зв`язку) усунути недоліки та роз`яснити, що в іншому випадку позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Соколенко