Рішення № 84329059, 18.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4228/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представника позивача Денисова В.С. за довіреністю,

представник відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Військової частини А3821 Міністерства оборони України до Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови в частині стягнення виконавчого збору у сумі 16692,00 грн.,-

І. Суть спору:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася Військова частини А3821 Міністерства оборони України до Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій просила:

1. Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, винесену 03.06.2019 року головним державним виконавцем Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кольца О.О. (ВП № 59249238) в частині стягнення з військової частини А 3821 виконавчого збору у сумі 16692 грн.

ІІ. Аргументи сторін

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

14.11.2018 р. Одеський окружний адміністративній суд частково задовольнив позов ОСОБА_1 , пред`явлений до Командування Військово-Морськими Силами Збройних Сил України та Військової частини А3821 Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування дисциплінарних стягнень, накладених на позивача.

19.02.2019 р. П`ятий апеляційний адміністративний суд залишив рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 р. - без змін.

13.03.2019 р. Одеський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист №815/2636/18, який для примусового виконання спрямований до Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

03.06.2019 р. головний державний виконавець Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кольца О.О. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №59249238), яка 03.07.2019 р. надійшла до військової частини А 3821.

Відповідно до вказаної постанови командира військової частини А3821 зобов`язано протягом 10 робочих днів виконати рішення суду та розглянути питання про нарахування та виплату лейтенанту ОСОБА_1 премій , невиплачених у повному відповідно до наказів №873 від 04.12.2017 р. №89 від 05.03.2018 р. та №199 від 05.04.2018 р.

Пунктом 3 цієї ж постанови з військової частини А 3821, як з боржника стягнуто виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 16692 грн.

Позивач вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.06.2019 р. про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №59249238 є такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, а саме Закону «Про виконавче провадження»

22.07.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження з урахуванням особливостей встановлених ст. ст. 268-273, 287 КАС України та призначив судове засідання на 29.07.2019 р.

29.07.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд зупинив провадження по справі та призначив судове засідання на 18.09.2019 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.

Відповідач до суду у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав.

Статтею 287 КАС України встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України не прибуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 4 статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Заслухавши вступне слово представника позивача, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються. Суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення.

ІІІ. Обставини, встановлені судом.

Так, суд встановив, що 14.11.2018 р. Одеський окружний адміністративній суд частково задовольнив позов ОСОБА_1 , пред`явлений до Командування Військово-Морськими Силами Збройних Сил України та Військової частини А3821 Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування дисциплінарних стягнень, накладених на позивача.

19.02.2019 р. П`ятий апеляційний адміністративний суд залишив рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 р. - без змін.

13.03.2019 р. Одеський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист №815/2636/18, який для примусового виконання спрямований до Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

03.06.2019 р. головний державний виконавець Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кольца О.О. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №59249238), яка 03.07.2019 р. надійшла до військової частини А 3821.

Відповідно до вказаної постанови командира військової частини А3821 зобов`язано протягом 10 робочих днів виконати рішення суду та розглянути питання про нарахування та виплату лейтенанту ОСОБА_1 премій , невиплачених у повному відповідно до наказів №873 від 04.12.2017 р. №89 від 05.03.2018 р. та №199 від 05.04.2018 р.

Пунктом 3 цієї ж постанови з позивача, як з боржника стягнуто виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 16692 грн.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд виходить з наступного.

ІV Джерела права та висновки суду.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п. 5 ч.1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.

Отже, зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 Закону №1404-VIII, за умови, що примусове виконання рішення передбачає його справляння, є обов`язком державного виконавця.

Крім того, аналіз положення статей 26, 27 Закону № 1404-VIII в аспекті спірних правовідносин дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний зазначити суму виконавчого збору, яка належить стягненню.

Крім того, суд зазначає, що позивач не оскаржує постанову в частині відкриття виконавчого провадження №59249238. На час розгляду справи позивач не надав доказів виконання в добровільному порядку рішення суду.

Згідно із пунктом 8 розділу ІІІ (Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження) Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону, про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом. Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Отже, з огляду на встановлені в цій справі обставини і правове регулювання спірних відносин, з яких виник спір, на дату відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати/не зазначати у постанові про відкриття виконавчого провадження питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом.

Крім того, суд враховує, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-УІІІ підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження.

Вказане стосується і питання про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, оскільки воно нерозривно пов`язано з наслідками відкриття виконавчого провадження та не залежить від результатів такого виконання. Як наслідок, у відповідача були всі законні підстави для прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження щодо виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.06.2019 по справі № 712/394/17-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем прийнято спірну постанову в межах повноважень, у передбачений законодавством спосіб, у зв`язку із чим адміністративний позов не належить до задоволення.

Згідно з п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 244-246, 268-273, 287 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Відповідно до ч.1 ст.272 КАС України судові рішення за наслідками розглядами судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої , статтями 286-288 цього Кодексу , набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч.6 ст.287 КАС України рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Позивач - Військова частина А3821 Міністерства оборони України, адреса: вул. Польова,51 село Дачне, Біляївського району, код ЄДРПОУ 26621343.

Відповідач - Біляївський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області , адреса: вул. Заводська,19 м. Біляївка, Одеська область, код ЄДРПОУ 3872389

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 18 вересня 2019 року.

Суддя О.Я. Бойко

.