Рішення № 84328885, 12.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

12 вересня 2019 р. № 520/5818/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - Перепилиці І.О. ,

представника відповідача - Мельника Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки ГАЛЕОН" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування припису та постанов,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки ГАЛЕОН" звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень від 12.04.2019 № ХК5032/657/НД/2НД/АВ/П;

- визнати протиправними та скасувати постанови ГУ Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами: від 03.05.2019 № ХК5032/657/НД/2НД/АВ/2П/МГ-ФС у сумі 333840 грн. 00 коп., від 03.05.2019 № ХК5032/657/НД/2НД/АВ/1П/ЗБ-ФС у сумі 12519 грн. 00 коп., від 03.05.2019 № ХК5032/657/НД/2НД/АВ/1П/ІП-ФС у сумі 4173 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що припис про усунення порушень від 12.04.2019 № ХК5032/657/НД/2НД/АВ/П та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК5032/657/НД/2НД/АВ/2П/МГ-ФС, № ХК5032/657/НД/2НД/АВ/1П/ЗБ-ФС, № ХК5032/657/НД/2НД/АВ/1П/ІП-ФС від 03.05.2019 є незаконними, необґрунтованими, а отже такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивачем не було допущено порушень на які посилається відповідач, натомість відповідачем під час проведення перевірки було допущено процедурні порушення. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 24.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вказаним позовом, а також призначено розгляд справи по суті.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує оскільки під час проведення інспекційного відвідування підприємства позивача було встановлено наявність порушень в діяльності останнього, що належним чином зафіксовано в акті інспекційного відвідування юридичної особи №ХК5032/657/НД2НД/АВ від 02.04.2019 року, а отже на підставі висновків вказаного акту та у зв`язку з встановленням порушень посадовою особою було видано позивачу припис про усунення виявлених порушень від 12.04.2019 № ХК5032/657/НД/2НД/АВ/П та керівником було прийнято рішення про накладення на позивача штрафів. З огляду на вказане, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки ГАЛЕОН", код ЄДРПОУ - 33290257, зареєстровано як суб`єкт господарювання юридична особа.

Судовим розглядом справи з наданих представниками сторін пояснень та доказів встановлено, що на підставі листа Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Харківській області №12/119-24/01-2019 від 02.01.2019 року керівником відповідача видано наказ №430 від 04.03.2019 року про проведення інспекційного відвідування відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки ГАЛЕОН".

На підставі наказу №430 від 04.03.2019 року було оформлено направлення №02.02-03/725 від 04.03.2019 року.

На підставі вказаних документів посадовими особами відповідача було проведено захід державного контролю у формі інспекційного відвідування.

За результатами проведення інспекційного відвідування посадовою особою відповідача складений акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 02.04.2019 року № ХК5032/657/НД/2НД/АВ, відповідно до якого встановлені порушення законодавства, зокрема:

- постанови Кабінету Міністрів України №413: повідомлення про прийняття працівника на роботу не подасться власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановленою формою до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором;

- ч.3 ст. 32 КЗпП: про зміну істотних умов праці (систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад тощо) працівники не повідомлені не пізніше ніж за 2 місяці;

- ч.1 ст. 116 КЗпП: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації не проводиться в день звільнення;

- ч.1 ст. 117 КЗпП: у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір не виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;

- ч.1 ст. 83 КЗпП: при звільненні працівника йому не виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Матеріали справи свідчать, що позивач, не погодившись із складеним посадовою особою відповідача актом та встановленими порушеннями звернувся із листом до відповідача.

На підставі висновків акту відповідачем було складено припис про усунення виявлених порушень від 12.04.2019 № ХК5032/657/НД/2НД/АВ/П.

За результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 02.04.2019 року № ХК5032/657/НД/2НД/АВ посадовою особою відповідача 03.05.2019 року винесено:

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК5032/657/НД/2НД/АВ/2П/МГ-ФС за порушення частини першої статті 83 КЗпП та на підставі статті 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 333840 грн. 00 коп.;

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК5032/657/НД/2НД/АВ/1П/ЗБ-ФС за порушення частини першої статті 116 КЗпП та на підставі статті 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 12519 грн. 00 коп.;

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК5032/657/НД/2НД/АВ/1П/ІП-ФС за порушення ПКМУ №413, частини третьої статті 32 КЗпП та частини першої статті 117 КЗпП та на підставі статті 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 4173 грн. 00 коп.

Позивач, вважаючи вказані припис про усунення виявлених порушень та постанови про накладення штрафів протиправними з огляду на недопущення позивачем порушень, на які посилається відповідач, та враховуючи процесуальні порушення відповідача під час проведення перевірки, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п. 7 Положення про Державну службу України з питань праці Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Як передбачено Положенням про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань праці № 75 від 22.06.2017 року, Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом. Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Відповідно до пп.5 п.4 Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області Головне управління Держпраці у Харківській області здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням. законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Як передбачено приписами ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому, порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 року, відповідно до п.1 якої цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Як передбачено положеннями п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з ч. 5 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до положень ч.5 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Як передбачено положеннями абз.8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року затверджено порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, яким визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю, передбачених ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю.

Положеннями п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (надалі за текстом - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади. акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до п. 3 Порядку інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Згідно із п. 9 Порядку під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до положень п.п. 19, 20 Порядку за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Як передбачено п. 27 Порядку у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Як передбачено положеннями ч.2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до п. 29 Порядку заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності, зокрема, за використання праці неоформлених працівників, вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Під час судового розгляду справи встановлено, що приписом Головного управління Держпраці у Харківській області про усунення порушень від 12.04.2019 № ХК5032/657/НД/2НД/АВ/П зобов`язано позивача у строк до 12.05.2019 року усунути виявлені під час проведення інспекційного відвідування порушення.

Водночас, суд наголошує, що зміст припису про усунення порушень від 12.04.2019 № ХК5032/657/НД/2НД/АВ/П фактично дублює зміст акту інспекційного відвідування юридичної особи від 02.04.2019 року № ХК5032/657/НД/2НД/АВ, в якому зафіксовано порушення позивачем законодавства про працю.

Як встановлено судом зазначені висновки відповідачем також було покладено в основу прийняття оскаржуваних у даній справі постанов Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафів.

Зі змісту позовної заяви та наданих під час розгляду справи представником позивача пояснень судом встановлено, що останній, обґрунтовуючи правову позицію, послався на обставини допущення відповідачем порушень під час оформлення направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування від 04.03.2019 року №02.02-03/725 в частині не відповідності вказаного приписами ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Також представником позивача вказано, що направлення на проведення заходу інспекційного відвідування містить в собі зазначення підстави для проведення такого заходу, яке суперечить положенням ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Крім того, представником позивача вказано, що в супереч нормам діючого законодавства акт інспекційного відвідування юридичної особи №ХК5032/657/НД2НД/АВ від 02.04.2019 року не містить в собі відомостей про тип заходу та предмет державного нагляду. Також, як вказано позивачем, відповідач направив позивачу вказаний акт з порушенням визначеного законодавством терміну. При цьому, представником позивача вказано, що постанова Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами: від 03.05.2019 № ХК5032/657/НД/2НД/АВ/2П/МГ-ФС прийнята відповідачем із неправильним трактуванням визначення «недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці». Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про протиправність спірних у даній справі постанов.

Під час судового розгляду справи встановлено, що згідно наказу від 18.08.2018 року № 1/73 позивачем було прийнято на роботу охоронником з 18.08.2018 року на підставі особистої заяви від 17.08.2018 року ОСОБА_2 .

Як було встановлено під час проведення заходу інспекційного відвідування та не спростовано під час судового розгляду справи, з наказом про прийняття на роботу ОСОБА_3 був ознайомлений під підпис, проте повідомлення про прийняття працівника на роботу з 18.08.2018 року за наказом від 18.08.2018 року № 1/73, доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 21.08.2018 року в 18:13:01.

Також згідно наказу від 18.08.2018 року № 1/74 позивачем було прийнято на роботу охоронником з 18.08.2018 на підставі особистої заяви від 17.08.2018 року ОСОБА_4 .

Як було встановлено під час проведення заходу інспекційного відвідування та не спростовано під час судового розгляду справи, з наказом про прийняття на роботу ОСОБА_4 ознайомлений під підпис. Проте повідомлення про прийняття працівника на роботу з 18.08.2018 року за наказом від 18.08.2018 року № 1/74, доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 21.08.2018 року в 18:13:01.

Також, судовим розглядом справи встановлено, що згідно наказу «Про зміну режиму роботи» від 31.08.2018 року № 2/24-к, у зв`язку з виробничою необхідністю охоронника ОСОБА_5 з 01.08.2018 року переведено на добовий режим роботи, проте ОСОБА_5 не повідомлено про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за 2 місяці.

Матеріали справи свідчать, що під час проведення заходу інспекційного відвідування було встановлено, що згідно наказу від 04.03.2019 року № 3/22 ОСОБА_6 звільнений з роботи з 01.02.2019 року за прогул без поважних причин, проте виплата всіх сум, що належать йому від підприємства при звільненні в розмірі 1793,60 грн., проведена 04.03.2019 року, згідно відомості на виплату готівки за березень 2019 року від 04.03.2019 року № 10 без виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також судом було встановлено, що згідно наказу від 04.03.2019 року № 3/20 ОСОБА_7 звільнений з роботи з 01.02.2019 року за прогул без поважних причин, проте виплата всіх сум, що належать йому від підприємства при звільненні в розмірі 661,03 грн., проведена 04.03.2019 року, згідно відомості на виплату готівки за березень 2019 року від 04.03.2019 року № 10 без виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Під час судового розгляду справи встановлено, що постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.05.2019 № ХК5032/657/НД/2НД/АВ/1П/ІП-ФС на позивача накладено штраф за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 02.04.2019 року №ХК5032/657/НД/2НД/АВ, у зв`язку із встановленими порушеннями ПКМУ №413, а саме: повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ніш органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановленою формою не до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, у зв`язку із встановленими порушеннями ч.3 ст. 32 КЗпП, а саме: про зміну істотних умов праці (систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад тощо) працівники не повідомлені не пізніше ніж за 2 місяці, у зв`язку із встановленими порушеннями ч.1 ст. 117 КЗпП, а саме: у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір не виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 413 від 17.06.2015 року "Про порядок повідомлення ДФС та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Також приписами ч. 3 ст. 32 КЗпП України визначено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

При цьому, відповідальність, за затримку розрахунку при звільненні працівника, передбачена ст. 117 КЗпП України, відповідно до якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацом другим - сьомим цієї частини, у розмірі мінімальної заробітної плати.

Суд зазначає, що порушення позивачем вищевказаних норм діючого законодавства було зафіксовано у акті інспекційного відвідування. Натомість, позивач під час розгляду справи не надав до суду жодних доказів на спростування встановлених відповідачем порушень, як і не заперечував обставини вчинення зазначеного порушення, проте вказав на допущення відповідачем під час проведення інспекційного відвідування процедурних порушень.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування припису про усунення позивачем порушень в цій частині та постанови про накладення штрафу від 03.05.2019 № ХК5032/657/НД/2НД/АВ/1П/ІП-ФС.

Також як встановлено судом та вище зазначалось, згідно наказу від 04.03.2019 року № 3/22 ОСОБА_6 був звільнений з роботи з 01.02.2019 року за прогул без поважних причин, проте виплата всіх сум, що належать йому від підприємства при звільненні в розмірі 1428,68 грн., проведена 04.03.2019 року, згідно відомості на виплату готівки за березень 2019 року від 04.03.2019 № 10, а також згідно наказу від 04.03.2019 року № 3/20 ОСОБА_7 був звільнений з роботи з 01.02.2019 року за прогул без поважних причин, проте виплата всіх сум, що належать йому від підприємства при звільненні в розмірі 661,03 грн., проведена 04.03.2019 року, згідно відомості на виплату готівки за березень 2019 року від 04.03.2019 № 10.

Під час судового розгляду справи представником позивача вказано, що постанова Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.05.2019 № ХК5032/657/НД/2НД/АВ/1П/ЗБ-ФС на позивача накладено штраф за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 02.04.2019 року №ХК5032/657/НД/2НД/АВ, у зв`язку із встановленим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП, а саме: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації не провадиться в день звільнення.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Суд зазначає, що порушення позивачем вищевказаних норм діючого законодавства було зафіксовано у акті інспекційного відвідування. Натомість, позивач під час розгляду справи не надав до суду жодних доказів на спростування встановлених відповідачем порушень, як і не заперечував обставини вчинення зазначеного порушення, проте вказав на допущення відповідачем під час проведення інспекційного відвідування процедурних порушень.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування припису про усунення позивачем порушень в цій частині та постанови про накладення штрафу від 03.05.2019 № ХК5032/657/НД/2НД/АВ/1П/ЗБ-ФС.

Судовим розглядом справи встановлено, що згідно наказу від 18.07.2018 року № 3/50 ОСОБА_8 звільнено з роботи за власним бажанням з 18.07.2018 року, а кінцевий розрахунок в сумі 1936,68 грн. проведено згідно відомості на виплату готівки за липень 2018 року від 18.07.2018 року № 22. При цьому вказаному працівнику не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки за період роботи на підприємстві з 28.06.2018 року по 18.07.2018 року.

Згідно наказу від 03.09.2018 року № 3/64 ОСОБА_9 звільнено з роботи за власним бажанням з 03.09.2018 року, а кінцевий розрахунок в сумі 184,10 грн. проведено згідно відомості на виплату готівки за вересень 2018 року від 03.09.2018 року № 27. При цьому вказаному працівнику не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки за період роботи на підприємстві з 03.06.2018 року по 03.09.2018 року.

Судом встановлено, що згідно наказу від 03.09.2018 року № 3/63 ОСОБА_2 звільнено з роботи за угодою сторін з 03.09.2018 року, а кінцевий розрахунок в сумі 567,36 грн. проведено згідно відомості на виплату готівки за вересень 2018 року від 03.09.2018 року № 27. При цьому вказаному працівнику не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки за період роботи на підприємстві з 18.08.2018 року по 03.09.2018 року.

Згідно наказу від 03.09.2018 року № 3/63 ОСОБА_4 звільнено з роботи за угодою сторін з 03.09.2018 року, а кінцевий розрахунок в сумі 567,36 грн. проведено згідно відомості на виплату готівки за вересень 2018 року від 03.09.2018 № 27. При цьому вказаному працівнику не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки за період роботи на підприємстві з 18.08.2018 року по 03.09.2018 року.

Судом встановлено, що згідно наказу від 18.04.2018 року № 3/27 ОСОБА_10 звільнено з роботи за власним бажанням з 18.04.2018 року, а кінцевий розрахунок в сумі 1961,62 грн. проведено згідно відомості на виплату готівки за квітень 2018 року від 18.04.2018 року № 12. При цьому вказаному працівнику не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки за період роботи на підприємстві з 19.03.2018 року по 18.04.2018 року.

Згідно наказу від 18.07.2018 року № 3/51 ОСОБА_11 звільнено з роботи за власним бажанням з 18.07.2018 року, а кінцевий розрахунок в сумі 1936,68 грн. проведено згідно відомості на виплату готівки за липень 2018 року від 18.07.2018 № 22. При цьому вказаному працівнику не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки за період роботи на підприємстві з 28.06.2018 року по 18.07.2018 року.

Як встановлено під час розгляду справи, згідно наказу від 03.01.2018 року № 3/2 ОСОБА_12 звільнений з роботи за власним бажанням з 03.01.2018 року, а кінцевий розрахунок в сумі 349,72 грн. проведено згідно відомості на виплату готівки за січень 2018 року від 03.01.2018 року № 2. При цьому вказаному працівнику не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки за період роботи на підприємстві з 15.12.2017 року по 03.01.2018 року.

Згідно наказу від 05.11.2018 року № 3/80 ОСОБА_13 звільнений з роботи за власним бажанням з 05.11.2018 року, а кінцевий розрахунок в сумі 837,92 грн. проведено згідно відомості на виплату готівки за жовтень 2018 року від 02.11.2018 № 34. При цьому вказаному працівнику не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки за період роботи на підприємстві з 12.10.2018 року по 05.11.2018 року.

Під час судового розгляду справи представником позивача вказано, що постанова Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.05.2019 № ХК5032/657/НД/2НД/АВ/2П/МГ-ФС на позивача накладено штраф за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 02.04.2019 року №ХК5032/657/НД/2НД/АВ, у зв`язку із встановленим порушенням ч.1 ст. 83 КЗпП, а саме: при звільненні працівника йому не виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Статтею 74 Кодексу законів про працю України передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Частиною 1 ст. 75 КЗпП України передбачено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

В силу ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судовим розглядом справи встановлено, що позивач не заперечує проти допущення ним порушення ч. 1 ст. 83 КЗпП України щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні зазначених у акті інспекційного відвідування осіб, що свідчить по відсутність підстав для скасування припису про усунення порушень в цій частині, а вказав на обставини незаконності застосування відповідачем штрафу на підставі ч. 4 ст. 265 КЗпП України, оскільки, на його думку, зазначена норма не передбачає відповідальності за вчинене ним правопорушення.

Суд зазначає, що відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Положеннями ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначено наступну структуру заробітної плати. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що норми і гарантії в оплаті праці, які визначені ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оплату праці» та положеннями КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці.

Крім того, за приписами ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», основні державні соціальні гарантії встановлюються законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Отже, державне регулювання оплати праці, що визначено законодавством, полягає, зокрема, у встановленні розміру мінімальної заробітної плати та інших зазначених у законодавстві норм і гарантій оплати праці, та в даному випадку слід встановити, чи було позивачем дотримано норми і гарантії, передбачені законодавством, що є мінімальними державними гарантіями.

Так, питання оплати праці врегульовані главою VII КЗпП України, у той час як гарантії та компенсації встановлені главою VIIІ КЗпП України.

Суд зазначає, що оплата праці врегульована главою VII КЗпП України (ст.ст.94-117), а гарантії та компенсації встановлені у главі VIIІ КЗпП України (ст.ст.118-129), в той же час, наведені норми не містять положень щодо виплати грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки при звільненні працівника, яка передбачена ч.1 ст.83 КЗпП України.

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про оплату праці» також не передбачено виплату грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки при звільненні працівника, в якості норм оплати праці.

При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відпустки» державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Як передбачено положеннями ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Зі змісту вищевикладених норм суд приходить до висновку про те, що відсутні підстави для ототожнення державних гарантій, пов`язаних із відпусткою, та мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Отже, грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки не належить до мінімальних державних гарантій, в оплаті праці, що передбачена ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оплату праці» та КЗпП України, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати правомірним висновок відповідача про порушення позивачем абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України та, як наслідок, відсутні підстави для застосування до позивача штрафу, передбаченого абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, з огляду на те, що допущене позивачем порушення ч. 1 ст. 83 КЗпП України не підпадає під визначення недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами: від 03.05.2019 № ХК5032/657/НД/2НД/АВ/2П/МГ-ФС у сумі 333840 грн. 00 коп.

Стосовно доводів представника позивача про допущені відповідачем порушення в частині оформлення направлення на проведення інспекційного відвідування, акту інспекційного відвідування суд зазначає, що під час розгляду справи було встановлено обставини допущення позивачем посадових осіб відповідача до проведення інспекційного відвідування, а також встановлено обставини його проведення, наслідком чого стало прийняття відповідачам спірних припису та акту інспекційного відвідування.

Вказані обставини свідчать про допущення позивачем перевіряючих до проведення такого інспекційного відвідування.

Як наслідок, в рамках адміністративного судочинства у такому випадку оцінці підлягають наслідки проведення такого інспекційного відвідування, а не дії відповідача стосовно його проведення чи оформлення результатів.

Натомість, позивач, звертаючись до суду, не надав належних доказів протиправності спірних припису та постанов постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.05.2019 № ХК5032/657/НД/2НД/АВ/1П/ЗБ-ФС та № ХК5032/657/НД/2НД/АВ/1П/ІП-ФС.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки ГАЛЕОН".

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки ГАЛЕОН" (вул. Рибалка 33, кв. 52, м. Харків, 61099) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, 40, м. Харків, 61002) про визнання протиправними та скасування припису та постанов - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами: від 03.05.2019 № ХК5032/657/НД/2НД/АВ/2П/МГ-ФС у сумі 333840 грн. 00 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки ГАЛЕОН" (вул. Рибалка 33, кв. 52, м. Харків, 61099, код ЄДРПОУ - 33290257) сплачену суму судового збору у розмірі 5007 (п`ять тисяч сім) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ - 39779919).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 17 вересня 2019 року.

Суддя Мельников Р.В.