Рішення № 84328871, 10.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2019 р. № 520/3608/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: представника позивача - Гордієнко А.Г.,

представника відповідача та третьої особи - Акмаєва А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Харківській області про визнання протиправними та скасування наказу, рішення та запису ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 20.02.2018 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, прийняте відповідно до протоколу №68/02/18;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №741/7 від 13.03.2018 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження та зобов`язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, винесеного за наказом Міністерства юстиції України №741/7 від 13.03.2018 року.

В обґрунтуванні своїх вимог Позивач посилався на те, що рішення прийняте Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих від 20.02.2018 року про застосування стосовно нього дисциплінарного стягнення, було порушено права позивача та не враховано всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, в тому числі не враховано ступінь вини та всіх обставин справи, що як наслідок привело до прийняття Міністерством юстиції України незаконного наказу №741/7 від 13.03.2018 року. З огляду на що повивач вважає рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 20.02.2018 року та прийнятий на його підставі наказу №741/7 від 13.03.218 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з огляду на те, що до позивача не могло бути застосовано дисциплінарного стягнення у зв`язку із відсутністю складу дисциплінарного проступку та порушення Комісією принципу обґрунтованості рішень суб`єкта владних повноважень.

Представник відповідача та третьої особи проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити з огляду на доводи наданого суду відзиву на позов в контексті того, що перевіркою діяльності позивача під час виконання ним повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ПАТ "Харківський завод Гідропривід" встановлено низку порушень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які виразились у непроведенні позивачем претензійної роботи та у невжитті заходів щодо отримання коштів за передане в оренду майно банкрута.

Позивач надав відповідь на відзив щодо безпідставності доводів відповідача.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та представниками учасників справи не заперечувалось, що ОСОБА_1 є арбітражним керуючим, якій діє на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатор).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2016 року по справі №922/605/15 ліквідатором ПАТ «Харківський завод Гідропривід» призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1.

Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області у період з 11.09.2017 р. по 13.09.2017 р. була проведена позапланова перевірка щодо додержання Конституції України та законодавства України про банкрутство в цілому арбітражним керуючим ОСОБА_1 ліквідатором ПАТ «Харківський завод «Гідропривід», жодних порушень в діях останнього, в результаті проведення якої не виявлено, що підтверджується відповідним Актом від 15 вересня 2017 року № 55.

В подальшому, в період з 19.12.2017 по 21.12.2017 року Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області на підставі скарги ПАТ «Сбербанк» від 27.10.2017 року та скарги АТ «Укрексімбанк» проведено позапланову невиїзну перевірку щодо додержання арбітражним керуючим законодавства України про банкрутство.

За результатами вказаної перевірки складено Акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Головного територіального управління юстиції у Харківській області №1 від 02.01.2018 року.

Вказаний Акт позивачем не підписаний.

За висновками Акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого №1 від 02.01.2018 року за результатами перевірки виявлені порушення абз.3 ч.2 ст.41 та ч.3 ст.98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», котрі, як зазначав контролюючий орган, є грубими та призвели до грубого порушення прав та законних інтересів кредиторів, оскільки за рахунок отриманих коштів від оренди нежитлових приміщень, які належать ПАТ «Харківський завод «Гідропривід», можливо було б забезпечити погашення кредиторської заборгованості та витрат, понесених у ліквідаційній процедурі.

Зазначені порушення стали підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

На засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) 20.02.2018 року розглянуто подання Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України та прийнято рішення застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

В матеріалах справи відсутні докази направлення та вручення запрошення на засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) 20.02.2018 року.

Наказом Міністерства юстиції України №741/7 від 13.03.2018 року на арбітражного керуючого ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження, про що внесено запис у Єдиному реєстрі арбітражних керуючих.

Копію витягу з протоколу №68/02/18 засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), що відбулося 20.02.2018 року, копію подання № 804 від 20.02.2018 року про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження та копію Наказу № 741/7 від 13.03.2018 позивачем було отримано на запит засобами поштового зв`язку 06.03.2019 року.

Позивач вважає помилковими та неправомірними висновки зроблені Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) у довідці про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого №53 від 21.12.2017 року, на підставі якого складено Акт позапланової невиїзної перевірки №1 від 02.01.2018 року.

На думку позивача при проведенні перевірки контролюючим органом норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» застосовані вибірково та необґрунтовано, враховуючи особливості та складність виконання ліквідаційної процедури саме по справі №922/605/15.

Зокрема, позивач зазначає, що висновок стосовно не проведення претензійної роботи, щодо отримання коштів за передане в оренду майно за договорами оренди (найму) нежитлових будівель спростовується документами наявними у позивача. Вказані документи долучені позивачем до матеріалів справи.

Стосовно правового регулювання спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство), Порядком контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженим Наказом Міністерства юстиції України №1284/5 від 27.06.2013 року (далі - Порядок №1284/5) та Положенням про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженим наказом Міністерства юстиції України №81/5 від 11.01.2013 року (далі - Положення №81/5).

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Приписами ст. 4 вказаного Закону встановлено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника.

Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Згідно ч.3 та 4 ст.98 Закону про банкрутство під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство. Під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний додержуватися вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" щодо обмеження використання своїх повноважень з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, одержання дарунків (пожертв).

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб та інше.

Статтею ст. 105 Закону про банкрутство передбачено, що дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

За приписами ст.ст. 107, 109 Закону про банкрутство арбітражні керуючі несуть в тому числі дисциплінарну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом. Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення (попередження або позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого).

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення; рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення; про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Статтею 106 Закону про банкрутство встановлено, що контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та порядок притягнення їх до дисциплінарної відповідальності регулюється Порядком контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) № 1284/5.

Пунктом 1.4 Порядку, встановлено процедуру організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих, повноваження осіб, які здійснюють перевірки, права й обов`язки арбітражних керуючих, порядок оформлення результатів перевірки, порядок підготовки за результатами перевірки подання на Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.

Наказом МЮУ від 11.01.2013 року №81/5 затверджено Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Основними завданнями Комісії є здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - арбітражний керуючий), перевірка організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики арбітражного керуючого ( п.3 Положення) .

Згідно п. 15 Положення №81/5, на засідання Комісії, на якому буде розглянуто подання про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого, запрошується арбітражний керуючий, стосовно якого розглядається таке питання, який має право давати додаткові пояснення по суті питання.

Пунктом 23 Положення № 81/5 передбачено, що розгляд подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого на засіданні Комісії починається із заслуховування доповіді члена Комісії, який попередньо за дорученням голови Комісії вивчав таке подання, матеріали перевірки, після чого заслуховуються присутні на засіданні Комісії інші її члени та арбітражний керуючий, а також вивчаються та аналізуються необхідні документи.

Відповідно до п. 24 вказаного Положення під час визначення виду дисциплінарного стягнення Комісія повинна враховувати ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчиненого ним проступку, а також, чи застосовувалися раніше до нього дисциплінарні стягнення.

Щодо тверджень відповідача про непроведення ліквідатором ОСОБА_1 претензійної роботи та не вжиття заходів щодо отримання коштів за передане в оренду майно.

Між ПАТ «Харківський завод Гідропривід» та ІП «Малахіт» було укладено два Договори оренди (найму) нежитлової будівлі літ «Е-5» за реєстр. №745 від 17.03.2009р. та будівлі літ «Ж-5» від 01.03.2015 № 02/15, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1.

Відповідно до п. 4.1. договору оренди від 17.03.2009 орендна плати за користування орендованою нежитловою будівлею літ «Е-5» складає 01,00 грн за 1м2, тобто 13920,3 грн. в місяць.

Згідно до п. 3.2.7. вищевказаного договору оренди від 17.03.2009 орендар зобов`язаний компенсувати витрати, пов`язані з утриманням об`єкту оренди (витрати по сплаті платежів за електроенергію, каналізацію, воду, теплопостачання та інше).

Відповідно до умов п. 4.2 договору оренди № 02/15 від 01.03.2015 орендодавець зобов`язаний компенсувати понесені комунальні витрати орендаря за утримання орендованих приміщень.

Згідно до умов додаткової угоди від 02.03.2015 до договору оренди 02/15 від 01.03.2015 орендна плата за орендовані приміщення складає 01.00 грн за 1 м2 в місяць, тобто 17 700 грн. на місяць.

Згідно до умов додаткової угоди від 20.03.2015 до договору оренди 02/15 від 01.03.2015 підпункт 2.2.2. викладено в новій редакції в контексті проведення ремонтів приміщень, забезпечення захисту та зберігання орендованих приміщень та майна орендодавця за власний рахунок з майбутнім відшкодуванням орендодавцем вартості витрат орендаря або заліком їх вартості в рахунок орендної плати.

Копії зазначених договорів були надані арбітражним керуючим ОСОБА_1 контролюючому органу, однак в ході проведення перевірки враховані не були.

Також, слід звернути увагу, що попереднім ліквідатором проводились заходи щодо врегулювання питань сплати орендної плати та утримання орендованих приміщень, у зв`язку з чим до ІП «Малахіт» направлено лист №11/03-15Г1 від 11.03.2015 враховуючи що ПАТ «Харківський завод Гідропривід» не має змоги належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за Договорами оренди №745 від 17.03.2009р. та 02/15 від 01.03.2015р. в частині забезпечення з боку Орендодавця утримання в придатному для використання стані орендованих будівель, та забезпечення повної та своєчасної оплати наданих комунальних послуг, в результаті чого пропонував ІП «Малахіт» здійснювати оплату витрат на утримання орендованих будівель та оплату наданих комунальних послуг за рахунок ІП «Малахіт» за умови їх наступної компенсації з боку ПАТ «Харківський завод Гідропривід» шляхом відповідного зменшення орендної плати за Договорами оренди №745 від 17.03.2009р. та 02/15 від 01.03.2015р.

Таким чином, відповідно до умов вищевказаних договорів оренди існує взаємний обов`язок відшкодування витрати, пов`язані з утриманням об`єкту оренди (витрати по сплаті платежів за електроенергію, каналізацію, воду, теплопостачання та інше, тобто відповідно до умов договору оренди від №745 від 17.03.2009р орендар зобов`язаний компенсувати витрати, пов`язані з утриманням об`єкту оренди, проте відповідно до умов договору оренди №02/15 від 01.03.2015 навпаки орендодавець орендар зобов`язаний компенсувати витрати, пов`язані з утриманням об`єкту оренди.

Арбітражним керуючим ОСОБА_1 направлені претензії про сплату заборгованості з орендної плати на адресу ІП «Малахіт» (копії зазначених претензій надавались контролюючому органу та були долучені до суду клопотанням № 19/04 від 19.04.2019).

Відповідно до листа ІП «Малахіт» № 05/01 - 12ма від 05.01.2018 зазначено, що: «Нами отримано Ваші листи з вимогами про сплату заборгованості з орендної плати, у зв`язку з чим повідомляємо наступне.

Між ПАТ «Харківський завод Гідропривід» та ІП «Малахіт» було укладено Договори оренди (найму) нежитлової будівлі літ «Е-5» за реєстр.№745 від 17.09.2009р. та будівлі літ «Ж-5» від 01.03.2015, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1.

Листом від 11.03.2015 №11/03-15Г1 ліквідатором ПАТ «Харківський завод Гідропривід» до ІП «Малахіт» було направлено пропозицію щодо розгляду можливості здійснювати оплату витрат на утримання орендованих будівель та оплату наданих комунальних послуг за рахунок ІП «Малахіт» за умови їх наступної компенсації з боку ПАТ «Харківський завод Гідропривід» шляхом відповідного зменшення орендної плати за договором оренди (найму) нежитлової будівлі літ «Е-5» за реєстр.№745 від 17.09.2009р. та будівлі літ «Ж-5» від 01.03.2015.

Відповідно до п. 4.1. договору оренди від 17.03.2009 орендна плати за користування орендованою нежитловою будівлею літ «Е-5» складає 01,00 грн. за 1м2, тобто 13920,3 грн. в місяць.

Згідно до п. 3.2.7. вищевказаного договору оренди від 17.03.2009 орендар зобов`язаний компенсувати витрати, пов`язані з утриманням об`єкту оренди (витрати по сплаті платежів за електроенергію, каналізацію, воду, теплопостачання та інше), але відповідно до листа від 27.03.2015р. та відповідно до листа від 16.03.2015р. за №16/03-1ма, розрахунок розміру орендних платежів проводиться з урахуванням витрат ІП «Малахіт» на оплату за спожиті комунальні послуги та утримання нежитлових приміщень в належному стані.

Відповідно до умов п. 4.2 договору оренди № 02/15 від 01.03.2015 орендодавець зобов`язаний компенсувати понесені комунальні витрати орендаря за утримання орендованих приміщень.

Згідно до умов додаткової угоди від 02.03.2015 до договору оренди 02/15 від 01.03.2015 орендна плата за орендовані приміщення складає 01.00 грн. за 1 м2 в місяць, тобто 17 700 грн. на місяць.

Згідно додаткової угоди, укладеної від 20.03.2015 до договору оренди 02/15 від 01.03.2015р., передбачено, що Орендар за свій рахунок проводить капітальний та поточний ремонт приміщень з наступним компенсуванням Орендодавцем понесених витрат, а також забезпечує захист та збереження орендованих приміщень та майна Орендодавця, яке в них знаходиться.

ІП «Малахіт» неодноразово зверталась увага, що витрати, пов`язані з утриманням об`єкту оренди (витрати по сплаті платежів за електроенергію, каналізацію, воду, теплопостачання та інше) значно перевищують розмір орендної плати. Так, за 2017 рік орендна плата за договорами оренди від 01.03.2015 та від 17.09.2009 за 12 місяців загалом складає 379 443,6 грн., а витрати за комунальні платежі склали 3 585 942 грн.

Крім того, за договором оренди від № 02/15 від 01.03.2015 саме ПАТ «Харківський завод Гідропривід» зобов`язаний компенсувати ІП «Малахіт» комунальні витрати, проте це зроблено не було.

Одночасно необхідно врахувати, що рахунки зі сплати комунальних платежів нараховуються за всі будівлі розташовані за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, тому виділити суму комунальних витрат окремо за користування будівлею літ «Ж-5» та літ «Е-5» є дуже складно.

Для вирішення питання наявних взаємних грошових зобов`язань за вищезазначеними договорами оренди нежитлових приміщень, на нашу думку, необхідно провести взаємний розрахунок, або провести зарахування зустрічних однорідних вимог та внести відповідні зміни до договорів оренди для уникнення складнощів, щодо розрахування сум компенсацій за комунальні витрати.

Водночас зазначаю, що ІП «Малахіт» не відмовляється від виконання взятих на себе зобов`язань за договорами оренди.»

Розрахунок на утримання об`єктів оренди за 2017 рік додано до даного листа.

У подальшому арбітражним керуючим ОСОБА_1 проводилась робота з метою вирішення питання наявних взаємних грошових зобов`язань за вищезазначеними договорами оренди нежитлових приміщень та з`ясування суми боргу.

Разом з цим, в ході перевірки не врахований той факт, що попереднім ліквідатором ПАТ "Харківський завод Гідропривід" не передано ОСОБА_1 відповідних документів банкрута, в тому числі бухгалтерські.

Представник позивача пояснив, що для проведення належної претензійної роботи та пред`явлення відповідних позовів до суду необхідно становити фактичну суму заборгованості ІП «Малахіт» перед ПАТ "Харківський завод Гідропривід" та долучити відповідні документи , які тривалий час були відсутні у ліквідатора ОСОБА_1 у зв`язку з непереданням необхідних документів попереднім ліквідатором.

Крім того, ПАТ "Харківський завод Гідропривід" також має заборгованість перед ІП «Малахіт» щодо компенсування комунальних витрат за договором оренди № 02/15 від 01.03.2015.

В ході перевірки відповідачем не було враховано обов`язок ПАТ "Харківський завод Гідропривід" сплачувати комунальні платежі (за електропостачання, водовідведення тощо), в контексті того, що у разі несплати комунальних платежів, відповідними комунальними службами буде відключене електропостачання, водовідведення, теплопостачання тощо, що матиме наслідком у подальшому руйнування будівель, та зниження вартості майна.

Водночас, суд зазначає, що ані розмір орендної плати, ані порядок проведення розрахунків жодним чином не врегульовано Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», але існує прямий обов`язок прийняти до свого відання майно боржника, забезпечити його збереження; виконувати функції з управління та розпорядження майном банкрута, а також неухильно дотримуватися вимог законодавства та здійснювати заходи щодо захисту майна боржника.

Умовами договорів оренди нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1, встановлений обов`язок орендаря утримувати орендовані приміщення в належному стані.

Таким чином, умовами договорів оренди передбачено утримання Орендарем (ІП «Малахіт») орендованого майна у належному стані, що ним і виконувалося.

Також слід відмітити, що ліквідатором, а також заставними кредиторами в ході проведеної перевірки щодо стану збереження нерухомого майна банкрута встановлено, що стан майна задовільний та будь-яких зауважень з боку заставних кредиторів не надійшло (копії акту перевірки також долучався в ході проведення перевірки).

Таким чином, дійсно ІП «Малахіт» має заборгованість перед ПАТ «Харківський завод Гідропривід» за сплату орендної плати за договором оренди від 17.03.2009 року, проте ПАТ «Харківський завод Гідропривід» перед ІП «Малахіт» також має заборгованість за компенсацію витрат на утримання майна банкрута за договором оренди від 01.03.2015 року.

Відтак, відповідні доводи відповідача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки ліквідатором ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вживалися всі необхідні заходи щодо належного урегулювання зазначеного питання.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст.105 Закону про банкрутство обов`язковою умовою відповідальності ліквідатора є наявність його вини.

Грубим порушенням арбітражним керуючим вимог закону в контексті розділу 7 Порядку є таке порушення, що призвело до настання незворотних істотно-негативних наслідків для боржника (банкрута) чи його кредиторів, які можуть полягати, зокрема, у реальному заподіянні матеріальної шкоди боржнику (банкруту) чи його кредиторам, за умови наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діяннями арбітражного керуючого і наслідками, що настали.

З акту перевірки та протоколу засідання комісії не вбачається, що ці обставини були встановлені. Не зазначено також будь-яких мотивів відносно того, що вчинене порушення є грубим, а його наслідки незворотні, оскільки ліквідація ПАТ "Харківський завод Гідропривід" не завершена, майно не було втрачене, перешкоди для його включення до ліквідаційної маси відсутні.

При цьому суд враховує, що Закон про банкрутство визначає лише поняття дисциплінарного проступку арбітражного керуючого, яким є винне невиконання або неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Підстави ж для притягнення арбітражного керуючого для дисциплінарної відповідальності визначені п. 7.1 Порядку № 1284/5, якими, зокрема, є: встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей; вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки; грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства України, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади.

Проте, поняття грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута), що інкримінується позивачу, Порядком № 1284/5 не визначено, що свідчить про необхідність оцінки порушення, є воно грубим чи не грубим саме під час розгляду подання Дисциплінарною комісією на засіданні, з урахуванням обставин матеріалів та пояснень осіб, які беруть участь у засіданні, у тому числі арбітражного керуючого.

Ні в акті перевірки, ні представником відповідача в судовому засіданні не наведено факту грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання своїх повноважень та не надано жодних доказів, що дії позивача з огляду на наявні матеріали справи причинили матеріальні збитки кредиторам банкрута та призвели до грубих порушень приписів Закону про банкрутство.

Більш того, в судовому засіданні встановлено, що позивачем проводилась претензійна робота та заходи, спрямовані на збереження майна банкрута, яке в подальшому ході ліквідаційної процедури з метою погашення кредиторської заборгованості мало бути реалізованим.

Судом також не виявлено дій вчинених позивачем, якими нанесено збитків будь-яким кредиторам банкрута по справі №922/605/15. Факт неотримання грошових коштів від оренди майна банкрута на ліквідаційний рахунок, жодним чином не погіршив фінансовий стан банкрута, так як ліквідатором створено договірні умови, які дозволили мінімізувати витрат по ліквідаційній процедурі, в тому числі щодо охорони майна, сплати комунальних платежів, та підтримання майна у належному стані.

Зазначене підтверджене документами та свідчить, що дії позивача при виконанні обов`язків ліквідатора цілком відповідали вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, прийнятим рішенням Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 20 лютого 2018 року в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, було порушено права позивача та не враховано всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Судом також встановлено, що відповідач в порушення вимог п.15 Положення №81/5 не направив вчасно позивачу запрошення на засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), яке відбулось 20.02.2018 року та на якому розглядалось подання про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

Позивач зазначив, що отримав повідомлення про участь у засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих вже після проведення даного засідання.

Відповідачем в свою чергу доказів протилежного суду не надано.

Суд вважає, що вказані положення узгоджуються з принципом права особи на участь у процесі прийняття рішення, зазначеного у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та тлумаченням самого значення запрошення (запрошення прибути особі у визначений час та місце для присутності на заході або здійснення дій). Принцип права особи на участь у процесі прийняття рішення, який об`єднаний безпосередньо з необхідністю запрошення особи відповідно до п. 15 Положення № 81/5, при прийнятті майбутнього рішення, є елементом справедливості, а відповідно підставою для прийняття рішення з дотриманням інших принципів: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Таким чином, отримання запрошення на засідання Дисциплінарної комісії, є процесуальною гарантією позивача на прийняття цією комісією об`єктивного рішення.

Проте, позивач не отримав запрошення та не знав про засідання Дисциплінарної комісії, яке відбулось 20.02.2018 року, на якому вирішено питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Суд зазначає, що даний факт позбавив позивача можливості бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії, обмежив та порушив його права на надання пояснень по суті питання дисциплінарного стягнення, що призвело до неможливості врахування членами Комісії ступені його вини.

Вказана правова позиція також викладена колегією суддів Касаційного адміністративного суду в постанові Верховного суду від 01.08.2018 року у справі №820/1002/17.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішень суб`єкта владних повноважень. Він вимагає враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення завжди повинно бути вмотивованим.

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. (…) Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Натомість, оскаржувані рішення та наказ були прийняті відповідачами без належного обґрунтування, без наведення доводів позивача, без зазначення мотивів їх відхилення чи прийняття, що суперечить принципу обґрунтованості рішень суб`єкта владних повноважень, правовій позиції Європейського суду з прав людини та є окремою підставою для скасування відповідних рішень суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, позовні вимоги в частині скасування рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 20.02.2018 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження та прийнятого, як наслідок, наказу Міністерства юстиції України №741/7 від 13.03.2018 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Відносно частини позовних вимог про визнання протиправними рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 20.02.2018 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження та наказу Міністерства юстиції України №741/7 від 13.03.2018 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, суд зазначає наступне.

Вимоги про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування рішення передбачає, тим самим, визнання його протиправним.

Отже, в частині позовних вимог про визнання протиправним рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 20.02.2018 року та прийнятого, як наслідок, наказу Міністерства юстиції України №741/7 від 13.03.2018 року, суд відмовляє, оскільки дані позовні вимоги є похідними.

Щодо частини позовних вимог про зобов`язання Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження за наказом Міністерства юстиції України №741/7 від 13.03.2018 року, судом встановлено наступне.

У відповідності до ч. 5 ст. 107 Закону про банкрутство про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до ст. 104 Закону про банкрутство єдиний реєстр арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України формується державним органом з питань банкрутства.

Пунктом 2.1. Порядку формування і ведення Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 26.03.2013 року № 541/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28.03.2013 року за №514/23046, підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру є рішення дисциплінарної комісії та наказ Міністерства юстиції України про накладання на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення.

Безпосереднє внесення відомостей до Єдиного реєстру забезпечують реєстратори Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, які є працівниками структурного підрозділу Міністерства юстиції України, відповідального за реалізацію повноваження державного органу з питань банкрутства щодо формування і ведення Єдиного реєстру, крім відомостей, які передбачені підпунктами 1.5.6, 1.5.13 пункту 1.5 розділу І цього Порядку(п. 2.2. того ж Порядку).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що позовна вимога про зобов`язання Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження за наказом Міністерства юстиції України №741/7 від 13.03.2018 року, є передчасною та задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Харківській області ( вул. Ярослава Мудрого,16, м.Харків, 61002, код ЄДРПОУ 34859512) про визнання протиправними та скасування наказу, рішення та запису - задовольнити частково.

Скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 20.02.2018 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, прийняте відповідно до протоколу № 68/02/18.

Скасувати наказ Міністерства юстиції України №741/7 від 13.03.2018 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) витрати по оплаті судового збору у розмірі 1536,80 грн. ( одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 18 вересня 2019 року.

Суддя Заічко О.В.