Рішення № 84328787, 18.09.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 вересня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1807/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Суткової Рени Агабєковни в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом адвоката Суткової Рени Агабєковни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому представник позивача просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 14 квітня 2017 року № 38, виражене у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що позивач є учасником бойових дій та особою з інвалідністю ІІ групи з 06 лютого 2019 року, що підтверджується безтерміновим посвідченням серії НОМЕР_1 від 06 лютого 2019 року, і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.

04 березня 2016 року позивач звернувся до Луганського обласного військового комісаріату із заявою на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 в редакції, яка діяла на момент подання заяви. До заяви, крім копії паспорту, військового квитка та реєстраційного номеру облікової картки платника податків, позивачем були надані такі документи: копія посвідчення інваліда війни 3 групи; копія довідки МСЕК від 02 березня 2016 року, якою підтверджується інвалідність, яка настала внаслідок поранення; копія висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи; копія витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.

Листом від 15 березня 2016 року № ВСЗ-138-ОГД-46 Луганський обласний військовий комісаріат відмовив позивачу в оформленні документів та направленні для призначення позивачу одноразової грошової допомоги, посилаючись, що для прийняття рішення по суті питання потрібен документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Тобто, відсутній документ, підтверджуючий факт отримання поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання обов`язків військової служби.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 червня 2016 року у справі № 812/320/16, яка набрала законної сили 25 серпня 2016 року, визнано неправомірною відмову Луганського обласного військового комісаріату у оформленні та направленні документів для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 3 групи інвалідності, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та зобов`язано Луганський обласний військовий комісаріат прийняти документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності та направити їх до комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби.

На виконання вказаного рішення суду Луганським обласним військовим комісаріатом листом від 06 вересня 2016 року № ВСЗ-487 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України направлено комплект документів позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 04 листопада 2016 року за № 94 прийнято рішення про направлення на доопрацювання документів, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане вчиненням особою кримінального та адміністративного правопорушення або є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Висновком від 21 березня 2017 року № ВСЗ-154/ОГД-46 щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги позивачу Луганським обласним військовим комісаріатом знову направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України документи позивача для розгляду по суті та прийняття відповідного рішення.

Листом від 04 травня 2017 року № ВСЗ-237/ОГД-46 Луганський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про те, що згідно з витягом з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 14 квітня 2017 року № 38 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оскільки не подано документ, що свідчить про обставини поранення.

З посиланням на положення статті 19 Конституції України, статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статей 1, 16, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пунктів 11, 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, та Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, представник позивача вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскаржуване рішення.

Міністерство оборони України позов не визнало, про що 23 серпня 2019 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 44136/2019 подало відзив на позовну заяву від 16 серпня 2019 року № 1170, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 190-194).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що позивачем для отримання одноразової грошової допомоги було надано неповний пакет документів, а саме в порушення вимог пункту 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, не було надано жодного документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Вищевказані документи, які позивачем не було подано, є суттєвими та визначальними, оскільки стаття 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, а саме, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом). А відтак, за відсутності вказаних документів неможливо визначити право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.

З посиланням на пункт 21.18 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, відповідач зазначив, що документами про обставини травми та поранення позивача можуть бути достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи). Показання свідків не є підставою для встановлення у військовослужбовців (колишніх військовослужбовців) факту перенесеного захворювання, травми (контузії, каліцтва, поранення). Постанови військово-лікарських комісій видаються лише з метою встановлення причинного зв`язку захворювання, поранення, контузії, травми, каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів та осіб, звільнених з військової служби, та можуть підтверджувати та встановлювати виключно причинний зв`язок та період, в якому було отримано відповідне ушкодження здоров`я, а не обставини, при яких військовослужбовець отримав поранення, контузію, травму або каліцтво. Крім того, постанова військово-лікарської комісії є окремим документом, який визначений окремим підпунктом пункту 11 вказаного Порядку та аж ніяк не може бути дублюючим (зайвим тотожнім) документом на підтвердження обставин отримання відповідного ушкодження здоров`я. Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 12 листопада 2014 року № 2006/Ж та протокол засідання Центральної військово-лікарської комісії від 19 листопада 2014 року № 3631 також не є документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, оскільки останній лише допускає можливість їх отримання при обставинах зі слів самого позивача, однак не встановлює цей факт достовірно.

Також відповідач вказав, що при отриманні мінно-вибухової травми, контузії головного мозку неможливо вилікуватись без госпіталізації та надання медичної допомоги у стаціонарних умовах. Втім, в документах позивача відсутні будь-які документи, які б підтверджували його госпіталізацію та надання медичної допомоги у лікувальному закладі після отримання мінно-вибухової травми, контузії головного мозку.

За твердженням відповідача, позовна вимога про зобов`язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою від 02 травня 2019 року позовну заяву адвоката Суткової Рени Агабєковни в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та запропоновано адвокату Сутковій Рені Агабєковні протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою (арк. спр. 1-2).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року позовну заяву адвоката Суткової Рени Агабєковни в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу (арк. спр. 47-48).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року скасовано ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року та направлено адміністративну справу № 360/1807/19 до суду першої інстанції для продовження розгляду справи (арк. спр. 71-72).

Ухвалою від 22 липня 2019 року позовну заяву адвоката Суткової Рени Агабєковни в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та запропоновано адвокату Сутковій Рені Агабєковні протягом 7-ми (семи) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду оригіналу позовної заяви від 24 квітня 2019 року зі всіма доданими до неї документами, що були повернуті разом з ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року у справі № 360/1807/19 про повернення позовної заяви (арк. спр. 76).

Ухвалою від 02 серпня 2019 року про відкриття провадження в адміністративній справі суд вирішив розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 128-130).

Ухвалами від 02 вересня 2019 року:

- лист Луганського обласного військового комісаріату від 14 серпня 2019 року № ЮК/280 разом з доданими до нього документами у справі за позовом адвоката Суткової Рени Агабєковни в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії повернуто помічнику військового комісара з правової роботи Луганського обласного військового комісаріату підполковнику юстиції С. Лукіну без розгляду (арк. спр. 198-199);

- клопотання Міністерства оборони України про залучення до участі у справі Луганського обласного військового комісаріату як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залишено без задоволення (арк. спр. 200-201);

- призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18 вересня 2019 року о 13 год. 30 хв. та витребувано від Міністерства оборони України та Луганського обласного військового комісаріату письмові докази (арк. спр. 202-203);

- стягнуто з Міністерства оборони України до Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України штраф у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1921,00 грн (арк. спр. 204-205).

Ухвалою від 18 вересня 2019 року клопотання Міністерства оборони України про скасування ухвали про стягнення штрафу у справі за позовом адвоката Суткової Рени Агабєковни в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено, ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року у справі № 360/1807/19 про стягнення з Міністерства оборони України до Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України штрафу у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1921,00 грн скасовано (арк. спр. 248-249).

У судове засідання сторони не прибули, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином (арк. спр. 211, 239, 240), заявами від 17 вересня 2019 року № 1274 та від 18 вересня 2019 року представники сторін просили провести судове засідання за їх відсутності (арк. спр. 243-244, 246).

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

На виконання постанови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 червня 2016 року у справі № 812/320/16, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року, відповідно до пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, Луганський обласний військовий комісаріат направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок від 21 березня 2017 року № ВСЗ-154/ОГД-46 щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , який з 16 лютого 2015 року визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи (арк. спр. 94, 101-105, 107-109, 110-113, 118-119, 232-234).

У висновку Луганського обласного військового комісаріату від 21 березня 2017 року № ВСЗ-154/ОГД-46 щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 зазначено перелік документів, які додаються до нього: заява ОСОБА_1 від 20 березня 2017 року (оригінал) на 1 арк.; згода на обробку персональних даних ОСОБА_1 від 20 березня 2017 року (оригінал) на 1 арк.; висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 12 листопада 2014 року № 2006/Ж (завірена копія) на 1 арк.; витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії від 19 листопада 2014 року № 3631 (завірена копія) на 1 арк.; довідка до акта огляду МСЕК серія 12 ААА № 157119 від 17 лютого 2015 року (завірена копія) на 1 арк.; військовий квиток серії НОМЕР_2 (завірена копія) на 5 арк.; паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 (завірена копія) на 3 арк.; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера від 27 квітня 1998 року (завірена копія) на 1 арк.; посвідчення інваліда ІІІ групи серія НОМЕР_4 від 02 березня 2016 року (завірена копія) на 1 арк.; посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_5 від 26 квітня 1996 року (завірена копія) на 1 арк.; постанова Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 червня 2016 року у справі № 812/320/16 (оригінал) на 3 арк.; ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року № 812/320/16 (оригінал) на 4 арк. (арк. спр. 216-234).

У військовому квитку ОСОБА_1 від 27 лютого 1996 року УН № 1194927 у пункті 22 «Які має поранення та контузії (дата та характер поранення (контузії)» Розділу ІІ «Відношення до військової служби» мається запис про контузію головного мозку 1981 року, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби в Республіці Афганістан, а також у розділі VII «Особливі відмітки» міститься запис про прийняття участі в наданні інтернаціональної допомоги в Республіці Афганістан з 13 січня 1981 року по 22 квітня 1982 року в складі військової частини 85615 (арк. спр. 101-102, 221-225).

Висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 12 листопада 2014 року № 2006/Ж встановлено, що при огляді ОСОБА_1 виявлено: в лобній ділянці справа від серединної лінії (0,3 х 1,6 см); на зовнішній поверхні правового плеча у середній третині (0,3 х 1,1 см); визначаються рубці подовженої форми, білуваті, неоднорідно щільні, частково спаяні з підлягаючими тканинами, втягнуті, малорухомі, що є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду та могли бути спричиненні у 1981 році (арк. спр. 104-104 зв., 220-220 зв.).

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 19 листопада 2014 року № 3631 поранення (контузія), які отримав старший сержант у відставці ОСОБА_1 (поранення голови, правої руки (контузія головного мозку 1981 року), ТАК пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії (арк. спр. 105, 219).

Згідно з довідками до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 17 лютого 2015 року серія 12 ААА № 157119 та від 02 березня 2016 року серія 12 ААА № 441055 ОСОБА_1 на період з 16 лютого 2015 року до 01 березня 2016 року та з 01 березня 2016 року до 01 березня 2018 року встановлено третю групу інвалідності. Причина інвалідності - поранення (контузія), пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (арк. спр. 94, 96, 218).

Рішенням Міністерства оборони України, викладеним у пункті 49 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 14 квітня 2017 року № 38, відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги старшому сержанту у запасі ОСОБА_1 (Луганський ОВК), звільненому зі строкової військової служби 04 лютого 1987 року та 16 лютого 2015 року під час первинного огляду органами медико-соціальної експертної комісії визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія 12 ААА № 157119 від 17 лютого 2015 року), оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (арк. спр. 235-236).

Листом від 04 травня 2017 року за № ВСЗ-237/ОГД-46 Луганський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про те, що протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 14 квітня 2017 року № 38, йому відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги внаслідок відсутності документа, що свідчить про причини та обставини поранення (арк. спр. 120, 136-138).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 372/1258/16-а, від 26 червня 2018 року у справі 750/5074/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 807/15426/18, від 26 жовтня у справі № 820/2504/18, від 12 липня 2019 року у справі № 440/3564/18, право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, та, відповідно, не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.

Таким чином, отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» діюче законодавство пов`язує не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому тієї чи іншої групи інвалідності, що впливає на розмір такої допомоги. Особа набуває право на отримання одноразової грошової допомоги саме з моменту встановлення йому групи інвалідності, а виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватись на підставі нормативно-правових актів, які були чинні на момент встановлення їй інвалідності.

Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-рп/99 визначено, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

20 грудня 1991 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (тут і надалі посилання на норми зазначеного Закону наводяться в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин - 17 лютого 2015 року).

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-ХІІ).

Відповідно до статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Згідно з частиною першою статті 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 16-3 Закону № 2011-XII).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

Пунктом 3 Порядку № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з підпунктом 1 пункту 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України,- копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Пунктом 12 Порядку № 975 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Згідно з пунктом 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку (пункт 15 Порядку № 975).

Відповідно до частини пятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 822/220/18 (адміністративне провадження № К/9901/58778/18) у спорі цієї ж категорії Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у цій справі відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами, у розумінні пункту 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 295/13892/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/3005/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 740/1538/17, від 29 січня 2019 року у справі № 293/342/17, та визнала за необхідне, у розвиток позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 05 жовтня 2018 року у справі № 265/7930/16-а, сформулювати наступний правовий висновок:

«82. Документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення.

83. При цьому, неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов`язку щодо їх витребовування» (номер рішення в ЄДРСР 81047127).

У контексті спірних правовідносин та обставин даної справи суд зазначає, що надана відповідачу разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги копія витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 19 листопада 2014 року № 3631 не містить інформацію про обставини поранення позивача, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Надані позивачем документи на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 12 листопада 2014 року № 2006/Ж та витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 19 листопада 2014 року № 3631, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

З огляду на наведене, суд погоджується з висновком Міністерства оборони України, що ОСОБА_1 не додано документ, який свідчить про причини та обставини поранення, а висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 12 листопада 2014 року № 2006/Ж та витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 19 листопада 2014 року № 3631, в обставинах цієї справи не є належними документами, що вказують на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача.

Відтак, суд дійшов висновку, що рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги старшому сержанту у запасі ОСОБА_1 (Луганський ОВК), звільненому зі строкової військової служби 04 лютого 1987 року та 16 лютого 2015 року під час первинного огляду органами медико-соціальної експертної комісії визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія 12 ААА № 157119 від 17 лютого 2015 року), викладене у пункті 49 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 14 квітня 2017 року № 38, є законним та таким, що у повній мірі відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, дотримання яких перевіряє адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, та підстави для скасування цього рішення відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 715/2133/17 (провадження № К/9901/23606/18), від 27 червня 2019 року у справі № 715/1670/17 (провадження № К/9901/18258/18), від 12 липня 2019 року у справі № 0840/2850/18 (провадження № К/9901/9874/19).

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані і у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач як особа з інвалідністю ІІ групи згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову адвоката Суткової Рени Агабєковни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, місцезнаходження: 03168, м. Київ, Солом`янський район, просп. Повітрофлотський, буд. 6) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська