Рішення № 84328637, 18.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2835/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

представника позивача - Горба С.А. (згідно ордеру),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» до Одеської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 07 травня 2019 року надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» до Одеської митниці ДФС, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС, що полягає у не підготовці у визначений законом строк та неподанні до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області висновку про повернення надмірно сплачених товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму: 105366 гривень 74 копійок (сто п`ять тисяч триста шістдесят шість тисяч гривень сімдесят чотири копійки), з яких 44337 гривень 49 копійок (сорок чотири тисячі триста тридцять сім гривень сорок дев`ять копійок) - мито, 61029 гривень 25 копійок (шістдесят одна тисяча двадцять дев`ять гривень двадцять п`ять копійок) - податок на додану вартість;

2. Зобов`язати Одеську митницю ДФС вчинити дії, а саме: повернути товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» надмірно сплачені до державного бюджету України платежів у сумі: 105366 гривень 74 копійок (сто п`ять тисяч триста шістдесят шість тисяч гривень сімдесят чотири копійки), з яких 44337 гривень 49 копійок (сорок чотири тисячі триста тридцять сім гривень сорок дев`ять копійок) - мито, 61029 гривень 25 копійок (шістдесят одна тисяча двадцять дев`ять гривень двадцять п`ять копійок) - податок на додану вартість, шляхом підготування висновку про повернення товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» надмірно сплачених до бюджету платежів у сумі 105366 гривень 74 копійок (сто п`яті тисяч триста шістдесят шість тисяч гривень сімдесят чотири копійки), з яких 44337 гривень 49 копійок (сорок чотири тисячі триста тридцять сім гривень сорок дев`ять копійок) - мито, 61029 гривень 25 копійок (шістдесят одна тисяча двадцять дев`ять гривень двадцять п`ять копійок) - податок на додану вартість та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Ухвалою суду від 11 травня 2019 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою суду від 27 травня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» (вх.18404/19), відкрито провадження у справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Одеською митницею ДФС було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000063/2 від 25.05.2016 року та застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару імбир маринований для суші з 19004,85 доларів США до 29400,00 доларів США. В обставинах прийняття вказаного рішення зазначено, що митним органом було проведено аналіз бази даних ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів є більшим: по товару №1-МД від 04.02.2016 року №125130013/2016/401187 та по товару №1-МД від 18.03.2016 року №125130013/2016/403749 становить 0,7 доларів США за кілограм нетто. Не погоджуючись з прийнятим Одеською митницею ДФС рішенням про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000063/2 від 25.05.2016 року, позивач звернувся для захисту порушених прав до суду. 16 травня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у справі № 815/5626/16, постановив: скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості №500060702/2016/000063/2 від 25.05.2016 року; скасувати картку відмови Одеської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №5000060702/2016/00058 від 16.05.2016 року. 25 жовтня 2017 року Одеський апеляційний адміністративний суд у справі №815/5626/16, ухвалив: «Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року залишити без змін». 02 лютого 2018 року Верховний Суд ухвалив: «Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі № 815/5626/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови - повернути заявнику». Позивач звернувся із заявою вих. № б/н від 02.10.2018 р., в якій просив підготувати відповідачем висновок про повернення надмірно сплачених коштів та повернути надмірно сплачені до державного бюджету України кошти. Листом вих. №5223/10/15-70-19-02 від 22.10.2018 р. відповідач відмовив, направивши відповідь у якій зазначив, що постановою суду у справі №815/5626/16 не передбачено повернення сплачених сум грошових зобов`язань ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА». Позивач звернувся із повторною заявою вих. № б/н від 01.02.2019 р., в якій просив підготувати відповідачем висновок про повернення надмірно сплачених коштів та повернути надмірно сплачені до державного бюджету України кошти у сумі: 105366,74 грн., з яких 44337,49 грн. - мито, 61029,25 грн. - податок на додану вартість. Листом вих. № 901/10/15-70-19-02 від 14.02.2019 р. відповідач знову відмовив, направив відповідь, у якій зазначив, що позивач повинен додатково надати аркуш корегування. Дана вимога відповідача є незаконною, суперечить діючому законодавству України. В заявах позивачем зазначені усі необхідні данні, які стосуються повернення платежів. Платіжні документі, що підтверджують зарахування Одеською митницею ДФС митних платежів ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» за розмитнення товару знаходяться у розпорядженні самої митниці. Випустивши товар у вільних обіг, Одеська митниця ДФС підтвердила тим самим отримання сплати митних платежів від ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА».

18 червня 2019 року до суду від відповідача за вх.№21631/19 надійшов відзив на позов (а.с.132-137), у якому відповідач зазначає, що адміністративний позов ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» не підлягає задоволенню. ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» до заяв б/н від 02.10.2018, б/н від 01.02.2019 не додано копій судових рішень у справі № 815/5626/16 за адміністративним позовом ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» до Одеської митниці ДФС, які відповідають вимогам пункту 6.8.8 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, яка затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 № 174 - постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2017 у справі №815/5626/16 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 у справі №815/5626/16, які підписані працівником апарату суду та скріплені номерною печаткою суду, на копіях судових рішень у верхньому правому куті проставляється штамп «Копія», після тексту судового рішення проставляється штамп суду «Згідно з оригіналом». Резолютивна частина постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2017 у справі №815/5626/16 за адміністративним позовом ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» до Одеської митниці ДФС, не містить положень щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень - Одеської митниці ДФС повернути ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» сплачені ним суми митних платежів. Враховуючи вищевикладене, Одеська митниця ДФС листом № 5223/10/15-70-19-02 від 22.10.2018 повідомила ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» про те, що пунктом 3 розділу III Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 18.07.2017 №643 передбачено, що до заяви додаються, у тому числі виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів та про те, що судове рішення не містить положень щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень - Одеської митниці ДФС повернути ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» сплачені ним суми митних платежів. Одеська митниця ДФС діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

21 червня 2019 року ухвалою суду у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено. Визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

26 липня 2019 року до суду від позивача за вх.№26959/19 надійшла відповідь на відзив (а.с.164-170), у якій позивач зазначає, що відзив на позовну заяву не містить чіткої вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Викладене відповідачем у відзиві на позовну заяву, що рішення суду обов`язково повинні надаватись та повинні бути засвідчені печаткою суду - це його думка, яка не відповідає вимогам діючого законодавства України. Відповідач не надав суду доказ який би свідчив по наявність податкового боргу або свідчив про недостовірність даних. Відзив на позовну заяву не містить ні доказів правової позиції відповідача, ні обґрунтованих заперечень відповідача стосовно предмету спору.

Ухвалою суду від 31 липня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження у даній справі та призначено підготовче засідання.

06 серпня 2019 року до суду від відповідача за вх.№28115/19 надійшли заперечення (а.с.227-236), за змістом аналогічні змісту відзиву на позов.

Ухвалою суду від 02 вересня 2019 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу №420/2835/19 до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явились, про лату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08 серпня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» (Україна) та компанією Laiwu Taifeng Foods Co., Ltd (Китай), було укладено контракт №01.

На підставі вказаного контракту з метою митного оформлення товару ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» для підтвердження його митної вартості до Одеської митниці ДФС 16.05.2016 року була подана електронна митна декларація №500060702/2016/006057, в якій визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту.

За результатами перевірки ЕМД за №500060702/2016/006057 та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару митним органом було відмовлено в митному оформленні товару та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №500060702/2016/00058 від 25.05.2016 року (а.с.43-44), а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000063/2 від 25.05.2016 року (а.с.38-39).

Після коригування митної вартості товар був розмитнений за ЕМД №500060702/2016/006634 від 26.05.2016 року (а.с.40-41), в результаті чого позивачем було сплачено ввізне мито в розмірі 44337,49 грн. та ПДВ - 61029,25 грн.

Не погодившись із вищезазначеними карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060702/2016/00058 та рішенням про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000063/2 від 25.05.2016 року, ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» оскаржило останні до Одеського окружного адміністративного суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року по справі № 815/5626/16 (а.с.52-59, 101-108) задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» до Одеської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови. Скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості №500060702/2016/000063/2 від 25.05.2016 року. Скасовано картку відмови Одеської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №5000060702/2016/00058 від 16.05.2016 року.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року по справі № 815/5626/16 (а.с.60-65, 109-114) апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2018 року по справі №815/5626/16 (а.с.66-68, 115-117) касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі №815/5626/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови - повернуто заявнику.

ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» звернулося до Одеської митниці ДФС із заявою від 02 жовтня 2018 року (а.с.98-100) про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань, та повторно - із заявою від 01 лютого 2019 року (а.с.47-48).

Листом від 22.10.2018 року № 522/10/15-70-19-05 «Щодо розгляду заяви про повернення» (а.с.46, 140-141) Одеська митниця ДФС відмовила позивачу в поверненні коштів, посилаючись на ст.43 Податкового кодексу України, ст.301 Митного кодексу України, п.3 розд. ІІІ Порядку №643, та зазначивши, що постанова суду у справі №815/5626/16 не передбачає повернення відповідних сум митних платежів ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА».

Листом від 14.02.2019 року № 901/10/15-70-19-02-08 (а.с.50-51, 142-143) Одеська митниця ДФС, посилаючись на ст.43 Податкового кодексу України, ст.301 Митного кодексу України, п.3 розд. ІІІ Порядку №643, постанову Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року №450 зазначає, що повернення з державного бюджету надмірно сплачених сум митних платежів ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» буде здійснено за результатами вжиття декларантом заходів у відповідності з вимогами статті 269 МКУ, ПКМУ №450 та Порядку №1145 та подання платником податків заяви про повернення надмірно сплачених митних платежів з дотриманням положень ПКУ, МКУ, Порядку № 1146 та Порядку № 643.

Частинами 1 та 3 статті 301 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пунктів 43.1 та 43.3 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України).

Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів затверджений Наказом Міністерства фінансів України 18.07.2017 № 643 (далі - Порядок №643; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби (далі - ДФС) при поверненні суб`єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС.

Згідно п.1 розд.ІІІ Порядку № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Відповідно до п.3 розд.ІІІ Порядку № 643 у заяві зазначаються:

1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені;

2) причини виникнення такої суми коштів;

3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

4) напрям(и) перерахування суми коштів:

а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів;

б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);

в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на депозитний рахунок 3734 іншої митниці ДФС;на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);

г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету;

5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.

До заяви додаються:

- документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені;

- виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів;

- документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Згідно з п.п. 4, 5, 6 розд.ІІІ Порядку № 643 після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу.

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

Заява платника податку, висновок, завізований керівником (заступником керівника) Підрозділу, реєстри висновків за відповідними платежами, підготовлені за формами згідно з додатками 1, 2 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, та акт звірки (у разі складання) подаються керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС для прийняття рішення та підписання висновку і реєстрів за відповідними платежами.

Відповідно до п.7 розд.ІІІ Порядку № 643 висновок реєструється в журналі реєстрації висновків про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - Журнал реєстрації висновків про повернення платежів з державного бюджету), який ведеться Підрозділом за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Згідно з п.8 розд.ІІІ Порядку № 643 митниця ДФС у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства).

Порядок взаємовідносин територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини 2 статті 45 та частини 2 статті 78 Бюджетного кодексу України регламентує Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затверджений наказом Міністерства фінансів України 15.12.2015 №1146 (далі - Порядок №1146).

Відповідно до пунктів 5 та 6 Порядку № 1146 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення. У заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються: 1) на поточний рахунок платника податку в установі банку; 2) на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв`язку; 6) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Абзацом 2 пункту 7 Порядку № 1146 визначено, що заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов`язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Відповідно до п.8, п.9 Порядку №1146 у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:

- висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

- два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку;

- три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства до виконання.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Таким чином, із сукупного аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов`язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.

Також, законодавчою передумовою та необхідною обставиною для повернення платникам податків надмірно сплачених сум митних платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є факт ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 червня 2018 року у справі №821/4834/14, в якій зазначається: «…Відтак, необхідною обставиною для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках податкового органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється контролюючими органами, є факт ухвалення податковим органом висновку про повернення надмірно сплачених сум податку» та із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2019 року у справі №813/1952/17, в якій зазначається: «Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми».

Відповідно до ч.5, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши заяви ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» від 02.10.2018 року та від 01.02.2019 року судом встановлено, що у заявах зазначено причину повернення коштів (набрання законної сили судовим рішенням про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці ДФС №500060702/2016/00063/2 від 25.05.2016 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 5000060702/2016/00058 від 25.05.2016 року); її розмір, який визначено як різницю між сумою митих платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною Одеською митницею ДФС, зокрема: 105366,74 грн. за здійснення митного оформлення товарів за ЕМД №500060702/2016/006635 від 26.05.2016 року, а також вказано напрям перерахування коштів (номер поточного рахунку товариства та реквізити банку), найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи.

Суд ставиться критично до доводів митного органу про ненадання позивачем до заяви доказів відсутності у товариства податкового боргу, оскільки Порядок № 643 такої вимоги не висуває. Натомість, зазначений Порядок № 643 передбачає, що Підрозділ перевіряє, зокрема, відсутність у платника податків податкового боргу, а також факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення. Тобто зазначені обставини встановлюються фіскальним органом під час відповідної процедури, а не доводяться заявником при зверненні.

Суд також зазначає, що посилання митного органу на те, що постанова суду у справі №815/5626/16 не передбачає повернення відповідних сум митних платежів ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» є необґрунтованим, оскільки судом при вирішенні справ щодо правомірності здійснення коригування митним органом митної вартості товару, що імпортується на територію України, не можуть вирішуватись позовні вимоги щодо повернення коштів, надміру сплачених позивачами в таких справах для розмитнення товару за митною вартістю, визначеною митним органом, так як законодавством України, як зазначалось вище, передбачено спеціальний порядок для такого повернення (Порядок №643).

Суд не приймає до уваги посилання митного органу на ненадання позивачем додаткової митної декларації чи аркуша коригування, оскільки Порядком № 643 не передбачено обов`язку декларанта надавати вказані документи при проходженні процедури повернення надміру сплачених митних платежів.

Також суд зазначає, що посилання відповідача на ненадання позивачем копій рішень у справі №815/5626/16 є необґрунтованим, оскільки Одеська митниця ДФС як відповідач по справі №815/5626/16 володіє вказаними рішенням суду. Окрім цього Порядок № 643 та Порядок № 1146 не ставлять вимоги до заявника щодо надання ним митному органу копій рішень, якими скасовано рішення про коригування митної вартості товару. В свою чергу вимога надати виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів може мати місце лише у випадку наявності такого виконавчого листа/рішення суду, у яких обов`язково повинно бути зазначено щодо повернення сум відповідних митних платежів.

При цьому, приймаючи до уваги доводи відповідача про те, що питання повернення коштів не було предметом розгляду судової справи №815/5626/16 суд зазначає, що в даному випадку, підставою для складення висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів є, як вже вказано судом, - наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.

Факт надмірної сплати коштів позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та в свою чергу, відповідачем у відзиві не заперечувався. Факт подання позивачем заяви про повернення надмірно сплачених сум митних платежів до митного органу у встановлений законом строк від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів, також відповідачем у відзиві не спростовувався.

Разом з цим, суд зазначає, що позивачем до суду надано довідку ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра №2657/10/04-61-17-34 від 27.11.2018 року про відсутність у ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи станом на 27.11.2018 року (а.с.45).

Таким чином, судом встановлено неправомірну бездіяльність Одеської митниці ДФС щодо неприйняття та нескерування до відповідно органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку про повернення позивачу з Державного бюджету України позивачеві суми надміру сплачених митних платежів, у зв`язку із чим позов в цій частині підлягає до задоволення.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, п. 120.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Суд зазначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення Броньовський проти Польщі, N 31443/96, п. 143). У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Крім того, у найбільш загальному вигляді позитивні зобов`язання передбачають активні дії держави, спрямовані на забезпечення, захист та сприяння реалізації прав людини. Загальною юридичною підставою позитивних зобов`язань у межах конвенційної системи правозахисту виступає ст.1 «Зобов`язання поважати права людини» Конвенції, в якій прямо вказується, що держави гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, передбачені Конвенцією.

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу № 1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також, буде мати місце порушення ст.1 Протоколу № 1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі «Маркс проти Бельгії», п.69).

Відповідно до п.50 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHCHOKIN v. UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2019 року у справі №826/4987/16 зробив висновок, що «Повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, тому суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів. Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду».

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що похідну вимогу позивача щодо зобов`язання Одеської митниці ДФС вчинити дії, а саме повернути товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» надмірно сплачені до державного бюджету України платежів у сумі: 105366,74 грн., з яких 44337,49 грн. - мито, 61029,25 грн. - податок на додану вартість, шляхом підготування висновку про повернення товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» надмірно сплачених до бюджету платежів у сумі 105366,74 грн., з яких 44337,49 грн. - мито, 61029,25 грн. - податок на додану вартість та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, слід задовольнити з урахуванням вимог ст.9 КАС України шляхом зобов`язання Одеської митниці ДФС підготувати висновок про повернення товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» надмірно сплачених до бюджету платежів у сумі 105366,74 грн., з яких: 44337,49 грн. - мито, 61029,25 грн. - податок на додану вартість та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Решта доводів та заперечень сторін, викладених у заявах по суті справи, висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень у відзиві на позовну заяву не довів обґрунтованості та правомірності своєї бездіяльності, не спростував доводи позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог належними доказами.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» до Одеської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії підлягають задоволенню, з урахуванням наведених висновків суду щодо їх обґрунтованості.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1921,00 грн. згідно платіжного доручення №5925 від 26.04.2019 року та у розмірі 1921,00 грн. згідно платіжного доручення №5926 від 26.04.2019 року (а.с.5, 6).

Частиною 3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Отже, позивачем при подачі даної позовної заяви заявлено одну вимогу немайнового характеру (про визнання протиправною бездіяльність відповідача) та одну похідну від неї вимогу.

Оскільки вимога позивача зобов`язального характеру є похідною, то судовий збір обраховується за подання позову немайнового характеру, який містить одну немайнову вимогу, і отже судовий збір за такі дві вимоги сплачується як за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 1921,00 грн.

В свою чергу, судовий збір позивачем сплачений у загальному розмірі 3842,00 грн. (1921,00 грн. + 1921,00 грн.).

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка оскаржується позивачем, з урахуванням наведеного судом вище, наявні підстави для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 1921,00 грн. (як за одну вимогу немайнового характеру).

Керуючись ст.ст. 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС, яка полягає у не підготовці у визначений законом строк та неподанні до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області висновку про повернення надмірно сплачених товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 105366,74 грн., з яких: 44337,49 грн. - мито, 61029,25 грн. - податок на додану вартість.

Зобов`язати Одеську митницю ДФС підготувати висновок про повернення товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» надмірно сплачених до бюджету платежів у сумі 105366,74 грн., з яких: 44337,49 грн. - мито, 61029,25 грн. - податок на додану вартість та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Стягнути з Одеської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» судовий збір у розмірі 1921,00 грн., сплачений згідно платіжного доручення №5925 від 26 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» (вул.Любарського, 126, м.Дніпро, 49034, код ЄДРПОУ 34589850).

Відповідач - Одеська митниця ДФС (вул.Гайдара, 21-А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 39441717).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (вул.Садова, 1-а, м.Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 37607526).

Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2019 року.

Суддя О.А. Вовченко

.