Рішення № 84328405, 13.09.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2019 рокум. Ужгород№ 260/339/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - ОСОБА_1 ;

представника відповідача - Далекорей С.М.;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення незаконним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Хустського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання рішення від 27.07.2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу незаконним та зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 20.07.2018 року та прийняти рішення, яким заяву позивача задовольнити та призначити йому пенсію за віком починаючи з 20.07.2018 року.

У судовому засіданні відповідача Хустське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області було замінено на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.07.2018 р. позивачеві виповнилося 60 років, а тому він звернувся до відповідача щодо призначення пенсії за віком, однак позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком, мотивуючи тим, що загальний стаж роботи позивача складає 22 роки 11 місяців і 27 днів та було запропоновано підтвердити стаж роботи у інженерно-технічному центрі "Техсервіс" у період з 11.01.1992 року по 25.09.1994 року надавши покази двох свідків, які працювали у цей час на даному підприємстві. Однак, позивач наголошує, що відповідачем було протиправно не зараховано період роботи у інженерно-технічному центрі "Техсервіс" з 11.01.1992 року по 25.09.1994 року, а тому просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з мотивів зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з мотивів викладених у відзиві на позов, вказавши на те, що згідно запису у трудовій книжці позивача неможливо зарахувати до стажу роботу у інженерно-технічному центрі "Техсервіс" у період з 11.01.1992 року по 25.09.1994 року, оскільки такий запис зроблено не у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: не зазначено дату наказу про звільнення позивача. Таким чином, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що 20.07.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

Відповідно до виписки з протоколу комісії Хустського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області № 35 від 27 липня 2018 року позивачеві було відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу (а.с. 13).

З вказаної виписки з протоколу вбачається, що стаж роботи обчислений по матеріалам справи становить 22 роки 03 місяців 27 днів.

Позивач, не погодившись з висновком Хустського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про відмову в призначенні йому пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу, надіслав до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області заяву (скаргу) від 10.09.2018 року.

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 24.10.2018 року №439/Г-99-01 позивачеві було надано відповідь на письмове звернення від 10.09.2018 року та повідомлено, що при призначені пенсії до загального стажу не враховано періоди роботи: з 05.01.1998 р. по 09.01.2001 р. в ТОВ "Тетра" у зв`язку з відсутністю у системі персоніфікованого обліку даних про стаж та заробітну плату та з 11.01.1992 р. по 25.09.1994 р. в інженерно-технічному центрі "Техсервіс", оскільки запис у трудовій книжці про відповідний період роботи суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 р. №58, а саме відсутня дата наказу про звільнення з роботи (а.с. 11-12).

Разом з тим, згідно Типового договору №О1707179100009 про одноразову сплату у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування від 18.12.2017 року та наявної в матеріалах справи Квитанції, позивачем у відповідності до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" було сплачено єдиний внесок за попередній період з 01.01.2016 р. по 30.11.2017 р. в сумі 16192,00 грн.

Як встановлено в ході розгляду справи по суті та не заперечувалося представником позивача та представником відповідача, предметом розгляду в даній адміністративній справі є питання щодо не зарахування позивачеві до загального стажу період роботи з 11.01.1992 р. по 25.09.1994 р. в інженерно-технічному центрі "Техсервіс".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до п. 2.1 розділу ІІ вказаного Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Відповідно до п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно з п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Щодо посилання відповідача про непідтвердження стажу роботи позивача у період з 11.01.1992 р. по 25.09.1994 р. в інженерно-технічному центрі "Техсервіс", оскільки відсутня дата наказу про звільнення з роботи, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

За пунктом 1 цього Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У разі, коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу, за бажанням особи, може здійснюватися органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків (п.2 цього Порядку).

Суд зазначає, що на момент внесення запису №21 до трудової книжки позивача діяла Інструкція "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затверджена наказами Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. № 58 (далі - Інструкція №58).

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 2.25 Інструкції №58 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно п. 2.26 Інструкції №58 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

В ході розгляду справи по суті судом було досліджено оригінал Пенсійної справи позивача.

Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача № 1154122 міститься запис № 20 від 11 січня 1992 року згідно якого позивач був прийнятий на роботу на посаду інженера відділу екологічних проблем в інженерно-технічний центр "Техсервіс" та зазначено, що запис внесено на підставі наказу № 6 від 28 листопада 1989 року від 11 січня 1992 року (а.с. 20).

Відтак, згідно запису трудової книжки підтверджено, що 11 січня 1992 року позивач був прийнятий на роботу на посаду інженера відділу екологічних проблем в інженерно-технічний центр "Техсервіс".

Також судом встановлено, що відповідно до запису в трудовій книжці № 21 позивача 25.09.1994 року було звільнено за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з інженерно-технічного центру "Техсервіс" та зазначено, що запис внесено на підставі наказу № 27.

Дослідивши наявні матеріали справи, а також оригінал Пенсійної справи позивача, судом встановлено, що запис у трудовій книжці № 21, щодо звільнення позивача 25.09.1994 року з інженерно-технічного центру "Техсервіс" завірено підписом директора, а також відбитком гербової печатки.

В подальшому, згідно запису у трудовій книжці №22 позивач 01.10.1994 року був прийнятий на роботу на посаду експерта по зовнішньоекономічній діяльності в ПП "Інтракт".

Таким чином, суд констатує, що в трудовій книжці позивача наявні записи, що підтверджують прийняття позивача на роботу в інженерно-технічний центр "Техсервіс" з 11 січня 1992 року (запис №20) та звільнення його з роботи з інженерно-технічного центру "Техсервіс" з 25.09.1994 року (запис №21).

Разом з тим, суд констатує, що відповідач не піддає сумніву запис у трудовій книжці за №20, згідно якого позивача було прийнято 11 січня 1992 року на роботу в інженерно-технічний центр "Техсервіс", а також запис у трудовій книжці №22, згідно якого позивач з 01.10.1994 року був прийнятий на роботу в ПП "Інтракт". При цьому, відповідачем не було враховано до загального стажу позивача весь період роботи з 11.01.1992 року по 25.09.1994 року в інженерно-технічному центрі "Техсервіс", виключно на тій підставі, що запис №21 у трудовій книжці про звільнення позивача з роботи (який містить дату звільнення, причину звільнення, номер наказу на підставі якого внесено запис, а також завірений підписом директора та гербовою печаткою) не містить дати наказу про звільнення.

Однак, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неточність запису про звільнення з роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що в свою чергу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо надання права на пенсію.

Таким чином, суд приходить висновку, що відповідачем при призначенні пенсії позивачеві було протиправно не враховано до загального стажу період роботи з 11.01.1992 року по 25.09.1994 року в інженерно-технічному центрі "Техсервіс".

Згідно вимог абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи вище викладене, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення від 27.07.2018 р. про відмову в призначенні пенсії за віком позивачеві та зобов`язання повторно розглянути заявупозивача про призначення пенсії за віком від 20.07.2018 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні - підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким заяву позивача про призначення пенсії за віком задовольнити та призначити пенсію за віком починаючи з 20.07.2018 року, то суд приходить висновку, що такі не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Завданням адміністративного суду є контроль за правомірністю прийняття рішення та відповідності його чинному законодавству, а тому рішення суду про зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким заяву позивача про призначення пенсії за віком задовольнити та призначити пенсію за віком починаючи з 20.07.2018 року є формою втручання у повноваження відповідача.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

В даному випадку, питання щодо призначення пенсії - віднесено до компетенції Пенсійного фонду, у зв`язку з чим, суд не вправі перебирати на себе повноваження відповідача.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно вимог ст. 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання рішення незаконним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії по розгляду питань пов`язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії Хустського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарптській області від 27.07.2018 р. про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком від 20.07.2018 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_2 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) грн.

5. В решті позовних вимог відмовити.

6.Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 18.09.2019 року.