Рішення № 84328251, 16.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2019 року № 320/3662/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА КОМПАНІЯ НА ЗАХИСТІ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА КОМПАНІЯ НА ЗАХИСТІ" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Київській області щодо складання узагальненої податкової інформації з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за січень-травень 2018 року від 27.06.2018 №33/10-36-56-01/39837540;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Київській області вилучити з бази даних (ІС «Податковий блок»; Архів електронної звітності (СРПН); підсистема 2.19 АС «Аудит» та ін.) - узагальнену податкову інформацію з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за січень-травень 2018 року від 27.06.2018 № 33/10-36-56-01/39837540.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що дії контролюючого органу щодо складання узагальненої податкової інформації з питань проведення ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ НА ЗАХИСТІ" фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, не ґрунтується на нормах законодавства. Стверджував, що етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення фіскальним органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Також, позивач вважає, що відповідно до положень Податкового кодексу України, документування результатів перевірки платника податків фіскальний орган здійснює виключно у формі акта (якщо за результатами перевірки встановлені порушення) або довідки (якщо за наслідками перевірки порушень не встановлено).

Відповідач з позовом не погодився, звернувся до суду з відзивом, в якому вказав, що його дії відповідають приписам податкового законодавства, адже узагальнена податкова інформація від 27.06.2018 № 33/10-36-56-01/39837540 складена податковим органом з причин неможливості проведення документальної позапланової перевірки, у зв`язку із відсутністю ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ НА ЗАХИСТІ" за податковою адресою.

Ухвалою суду від 16.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

У судове засідання, призначене на 20.08.2019, сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з`явились. Разом з цим, матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі.

Враховуючи наведене. керуючись приписами статті 194 КАС України, суд перейшов у письмове провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА КОМПАНІЯ НА ЗАХИСТІ" зареєстровано як суб`єкт підприємництва 15.06.2015 (номер запису 1 069 102 0000 034493), основним видом діяльності є діяльність приватних охоронних служб (код за КВЕД:2010-80.10).

Як убачається з матеріалів справи, у квітні 2018 року позивачу стало відомо про складання Головним управлінням ДФС у Київській області відносно ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ НА ЗАХИСТІ" негативної податкової інформації.

У зв`язку із наведеним, в інтересах позивача, для перевірки даної інформації та роз`яснення даної ситуації, адвокатом останнього було подано адвокатський запит до ГУ ДФС у Київській області.

Так, відповідачем у зв`язку з неможливістю проведення документальної позапланової виїзної перевірки, було складено узагальнену податкову інформацію з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за січень-травень 2018 року від 27.06.2018 № 33/10-36-56-01/39837540, яка внесена в систему (ІС «Податковий блок»: Архів електронної звітності (СРПИ); підсистема 2.19 АС «Аудит» та ін.)».

Судом встановлено, що в податковій інформації від 27.06.2018 № 33/10-36-56-01/39837540, зазначено наступне: «Господарська діяльність ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "НА ЗАХИСТІ" має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме:

- відсутні необхідні трудові ресурси для вчинення задекларованих господарських операцій 33 особи (звіт з ССВ за травень 2018 року)

- встановлено факти реєстрації податкових накладних без господарських операцій, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб`єкта до схеми Формування штучного податкового кредиту.

Виходячи з наведеного, та враховуючи те, що на ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "НА ЗАХИСТІ" відсутня достатня кількість трудових ресурсів для здійснення господарських операцій, встановлено факти реєстрації податкових накладних без реального здійснення господарських операцій, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб`єкта до схеми Формування штучного податкового кредиту, встановлено ймовірний пересорт (підміну товарних позицій) номенклатури придбаного та реалізованого товару. ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "НА ЗАХИСТІ" здійснювало маніпулювання податковою звітність з метою надання податкової вигоди третім особам, а саме контрагентам покупцям.»

На думку позивача, дії відповідача щодо складання податкової інформації від 27.06.2018 №33/10-36-56-01/39837540 та внесення її в систему (ІС «Податковий блок»; Архів електронної звітності (ЄРПН); підсистема 2.19 АС «Аудит» та ін.), є незаконними, та такими, що порушують його законні права та інтереси.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані положеннями ПК України.

У пункті 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

За правилами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Отже, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності, чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.

Відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права неодноразово була висловлена Верховним Судом України у постановах від 03 жовтня 2015 року та 17 листопада 2015 року (справи №№ 21-99а15, 2479а15 та 2944а15 відповідно), а також Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року та 25 квітня 2018 року (справи №№ 808/3720/14, 826/1902/15 та 813/8411/13-а відповідно).

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із даним позовом та розгляду справи судами попередніх інстанцій) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

<...> поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на наведене, підстави для виключення з автоматизованих інформаційних систем, що використовуються контролюючими органами, внесеної на підставі результатів опрацювання зібраної податкової інформації від 27.06.2018 №33/10-36-56-01/39837540, відсутні. Позаяк, внесення такої інформаціі до баз даних само по собі не зумовлює для платника податків будь-яких юридичних наслідків та не порушує права позивача.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, довів правомірність своїх дій.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про законність дій відповідача, а відтак позовні вимоги визнає такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.