Рішення № 84328098, 18.09.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року м. Житомир справа №240/9589/19

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0409 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини А0409 щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок (донарахування) вихідної допомоги при звільненні згідно з наказом командира військової частини А0409 за №49 від 21.02.2018 року, виходячи з розрахунку 50% фактичного грошового забезпечення (з урахуванням усіх виплат та доплат, які ОСОБА_1 отримав після звільнення за період проходження військової служби до 21.02.2018 року) за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення для обрахунку суми щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину А0409, провести перерахунок (донарахування) та виплатити ОСОБА_1 різницю розміру вихідної допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% фактичного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що при звільненні позивачу відповідно до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без врахування додаткової щомісячної грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 та без індексації грошового забезпечення.

Вказує, що у зв`язку з викладеним звернувся до відповідача з проханням здійснити доплату одноразової грошової допомоги з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та індексації грошового забезпечення, проте за результатами розгляду вказаної заяви було відмовлено та повідомлено про правильність обчислення допомоги, оскільки винагорода та індексація не включаються до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

20 серпня 2019 року до відділу документального забезпечення суд у строк, визначений статтею 162, частиною першою статті 261 КАС України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого Військова частина А0409 позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Крім того, в прохальній частині відзиву викладено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (а.с. 29-32).

Щодо викладеного у прохальній частині відзиву клопотання про залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду суд наголошує, що відповідачем в порушення положення статей 166, 167 КАС України клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не викладено окремим письмовим документом із дотриманням вимог, визначених статтею 167 КАС України.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 240 КАС України заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.

Частиною другою статті 262 КАС України визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Представник відповідача до початку розгляду справи по суті оформлене належним чином та викладене окремим письмовим документом клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не подав. Із клопотанням в порядку статті 121 КАС України про поновлення процесуального строку для подання клопотання про залишення позовної заяви без розгляду представник відповідача також не звертався.

Крім того, викладення у відзиві на адміністративний позов заяв та клопотань не передбачено чинними нормами процесуального законодавства та суперечить статті 162 КАС України.

У відповідності до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено та не заперечується сторонами, що відповідно до наказу командувача сухопутних військ ЗСУ (по особовому складу) № 518 від 28 грудня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом "а" з урахуванням підпункту "і" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (а.с. 11) та наказом командира військової частини А0409 (по стройовій частині) №49 від 21 лютого 2018 року виключено із списків особового складу частини (а.с. 12).

У лютому 2018 року позивачу була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення з кожний повний календарний рік служби. Факт виплати одноразової грошової допомоги при звільненні не заперечується позивачем. При цьому, у зв`язку з неврахуванням відповідачем до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 та індексації грошового забезпечення, позивач звертався до Військової частини А0409 із відповідною заявою (а.с. 23).

Військова частина А0409 листом вих. №4376 від 11 липня 2019 року повідомила позивача про те, що йому в повному обсязі виплачено одноразову грошову допомогу у разі звільнення у розмірі 50% місячного грошового забезпечення (без урахування додаткової грошової винагороди та індексації) та підстави для донарахування відсутні (а.с. 24-25).

Не погоджуючись із наданою відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржувані дії відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно із абзацу 1 частини другої статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282-XII), згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Таким чином, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Суд також враховує, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі №240/162/19 (а.с. 16-17), залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2019 року (а.с. 18-20) визнано протиправними дії Військової частини А0409 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 21 лютого 2018 року. Зобов`язано Військову частину А0409 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 21 лютого 2018 року. Рішення набрало законної сили 03 червня 2019 року.

Нарахування та виплата сум індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 21 лютого 2018 року також підтверджується довідкою Військової частини А0409 №1564 від 23 липня 2019 року (а.с.21).

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що індексація є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

Крім того, положеннями пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 року №1294 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889" від 13 березня 2013 року №161 (далі - Постанова №161), для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 (далі - Постанова №889), граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони. Міністерством внутрішніх справ та адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач під час проходження служби отримував щомісячну додаткову грошову винагороду.

На виконання Постанови №889 наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року №595 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.11.2010 року за №1194/18489; з наступними змінами; далі - Інструкція №595), положення якої стали застосовуватися з 1 жовтня 2010 року.

У цьому акті визначені умови та порядок виплати особам офіцерського складу винагороди, окреслено перелік військовослужбовців, яким вона виплачується, регламентовано повноваження командира (начальника) військової частини (організації, установи) щодо підстав та розміру її виплати.

Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція №260), яка визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Суд також враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17, відповідно до правових висновків якої до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Однак, відповідач щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому Постановою №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, не включив.

Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву, відмова у включенні до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, сум щомісячної додаткової грошової винагороди ґрунтується на нормах Інструкції №260, за змістом пункту 38.1 розділу XXXVIII якої особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Аналогічні норми щодо невключення винагород до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, містить також Інструкція №595, що затверджена на виконання Постанови №889.

Водночас, посилаючись на вказані Інструкції як на спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, відповідачем не було враховано пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Так, частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10 травня 2019 року у справі №820/5285/17 та у постанові від 31 липня 2019 року у справі №826/3398/17, правові висновки якого відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Позиція суду також підтримана Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 09 вересня 2019 року у справі №240/5503/19.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем в порушення вимог частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок (донарахування) вихідної допомоги при звільненні з урахуванням в складі грошового забезпечення для обрахунку суми щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат по сплаті судового збору, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 243-248, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Військової частини А0409 (вул. Леваневського, м. Новоград-Волинський, Житомирська область, 11701. РНОКПП/ЄДРПОУ: 07962707) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини А0409 щодо відмови у здійснити ОСОБА_1 перерахунок (донарахування) вихідної допомоги при звільненні з урахуванням в складі грошового забезпечення для обрахунку суми щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати військову частину А0409, провести перерахунок (донарахування) та виплатити ОСОБА_1 різницю розміру вихідної допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% фактичного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 18 вересня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова