Рішення № 84319677, 16.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2019Справа № 910/6231/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія "Бонус"», м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко», м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікс Агро», м. Київ

про стягнення 2 692 752,18 грн

Представники:

від позивача: Рева С.В.;

від відповідача: не з`явились;

від третьої особи: Рева С . В.;

вільний слухач: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія "Бонус"» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» про стягнення заборгованості 2 692 752,18 грн, у тому числі: 2 336 659,51 грн - основного боргу, 267 062,63 грн - інфляційних втрат та 89 030,04 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині оплати за поставлений товар відповідно до договору поставки №КПМ-0039П від 24.04.2017. Зокрема, між позивачем та третьою особою було укладено договір цесії, відповідно до якого право вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача за поставлений товар перейшло до позивача, тому останній має право вимоги щодо стягнення заборгованості.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.05.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, визначив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 10.06.2019.

У підготовче засідання 10.06.2019 представник відповідача не з`явився, проте подав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що договір цесії №17250 на момент його укладення не відповідав вимогам закону, оскільки відповідач своєї згоди на укладення цього договору не давав. Крім того, відповідач зазначає, що не здійснював оплату за поставлений товар у зв`язку з поставкою неякісного товару.

Крім того, відповідачем подано клопотання про витребування у позивача оригіналу договору відступлення права вимоги (цесії) №17250 від 25.02.2019, укладеного між ТзОВ «Юридична компанія "Бонус"» та ТзОВ «Мікс Агро», оскільки наявний сумнів щодо його достовірності.

У судовому засіданні представник позивача не заперечував проти поданих клопотань.

У підготовчому судовому засіданні 10.06.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали про витребування у позивача та третьої особи оригіналу договору відступлення права вимоги (цесії) №17250 від 25.02.2019, укладеного між ТзОВ «Юридична компанія "Бонус"» та ТзОВ «Мікс Агро», підготовче судове засідання відкладено на 27.06.2019.

21.06.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів надсилання копії позовної заяви з додатками на адресу третьої особи.

25.06.2019 до канцелярії суду позивачем подано заперечення на відзив, відповідачем подано заяву про зобов`язання учасників справи надати докази вчинення певних дій, третьою особою подано письмові пояснення по справі.

У підготовчому засіданні 27.06.2019 представник відповідача підтримав заяву про зобов`язання учасників справи надати докази вчинення певних дій. У вказаній заяві відповідач просив суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікс Агро» надати докази вчинення останнім наступних дій:

- отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікс Агро» попередньої письмової згоди від Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» на передачу обов`язків за договором третій особі, в порядку пункту 11.2. розділу 11 договору поставки №КПМ-0039П від 24.04.2017;

- отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікс Агро» попередньої письмової згоди від Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» на передачу будь-яких матеріалів, інформації, відомостей, що стосуються договору, третій особі,в порядку пункту 9.1. розділу 9 договору поставки №КПМ-0039П від 24.04.2017;

- волевиявлення та вчинення (підписання) Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікс Агро» правочину, за яким здійснено відступлення права вимоги н суму 2 336 659,51 грн на підставі договору поставки №КПМ-0039П від 24.04.2017 Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія "Бонус"».

Розглянувши подану відповідачем заяву, дослідивши матеріали справи, враховуючи, що третьою особою не заперечується факт не вчинення відповідних дій, заява Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" про зобов`язання учасників справи надати докази вчинення певних дій судом відхиляється.

У підготовче засідання 27.06.2019 представники позивача та третьої особи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.05.2019 відклав підготовче засідання у справі на 11.07.2019.

У підготовче засідання 11.07.2019 представники сторін з`явились, позивачем виконано вимоги ухвали суду від 10.06.2019 та надано суду для огляду оригінал договору відступлення права вимоги (цесії) №17250 від 25.02.2019. Також, сторони зазначили, що повідомили суду всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилаються у заявах по суті спору.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.07.2019 закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.08.2019.

У судове засідання 22.08.2019 представники сторін з`явились, представник відповідача подав клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання можливості сторонам врегулювати спір мирним шляхом.

Господарський суд міста Києва, з метою сприяння сторонам у врегулюванні спору мирним шляхом, відклав судове засідання на 16.09.2019.

У судове засідання 16.09.2019 з`явились представники позивача та третьої особи, представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Проте, 16.09.2019 через канцелярію суду представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №910/11278/19 про зобов`язання вчинити дії та розірвання договору поставки № КПМ-0039П від 24.04.2017.

16.09.2019 позивач подав заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, а також подав заяву щодо зловживання відповідачем процесуальними правами та про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

У судовому засіданні 16.09.2019, суд розглянув клопотання про зупинення провадження у справі та відхилив його виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 1-3 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: 1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; 2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; 3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, з наведеного вбачається виключний перелік випадків зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті, відповідно клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з підстав відкриття провадження у справі № 910/11278/19 про вчинення певних дій та розірвання договору поставки є необґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікс Агро» (далі - ТзОВ «Мікс Агро», постачальник/третя особа) та Приватним акціонерним товариством «Райз-Максимко» (далі - ПрАТ «Райз-Максимко», покупець/відповідач) було укладено договір поставки №КПМ-0039П, відповідно до якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити кормові добавки, вказані у специфікаціях, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 3.6. договору, датою поставки товару на умовах DAP вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару, що проводиться після розвантаження в місці призначення, а саме, склад покупця за адресою: Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, с. Гуменці, вул. Вербецьке шосе, 1.

Згідно з розділом 4 договору, ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, що поставляється, строки поставки, кількість поставки, зазначається сторонами у специфікаціях до договору. Розрахунки за поставлений згідно договору товар здійснюється на умовах, визначених у специфікаціях до договору, а саме перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку та після підписання відповідно специфікації. Оплата вважається здійсненою в момент надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 11.2. договору передбачено, що жодна із сторін не має права передавати обов`язки за цим договором третій особі без письмової згоди іншої сторони.

14.12.2017 між відповідачем та третьою особою було підписано специфікацію №9 до договору поставки №КПМ-0039П, якою сторони узгодили поставку преміксу КМ КН 0,25% (ЛК) на загальну суму 1 171 500,00 грн. Відповідно до п. 4 специфікації умови оплати: 100% передоплата.

27.12.2017 між відповідачем та третьою особою було підписано специфікацію №10 до договору поставки №КПМ-0039П, якою сторони узгодили поставку преміксу КМ КН 0,25% (ЛК) на загальну суму 1 171 500,00 грн. Відповідно до п. 4 специфікації умови оплати: 100% передоплата.

15.12.2017 та 29.12.2017 третьою особою було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 336 659,51 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №762 та № 802 відповідно.

Проте, в порушення умов договору поставки, відповідач поставлений товар не оплатив, внаслідок чого виникла заборгованість перед третьою особою в розмірі 2 336 659,51 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

25.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікс Агро» (далі - цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія "Бонус"» (далі - ТзОВ «Юридична компанія "Бонус"», цесіонарій/позивач) було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 17250, відповідно до якого цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові на суму 2 336 659,51 грн.

Відповідно до п. 2 договору, за умови цього договору цесіонарій стає новим кредитором у зобов`язанні та набуває право вимагати від боржника належне виконання обов`язку на суму 2 336 659,51 грн, яке виникло між цедентом та ПрАТ «Райз-Максимко» на підставі: договору поставки №КПМ-0039П від 24.04.2017, що підтверджується видатковими накладними: №762 від 15.12.2017 на суму 1 171 500,00 грн. та №802 від 29.12.2017 на суму 1 171 500,00 грн. до цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що зазначене в пункті 2 цього договору та існує на момент укладення цього договору у зв`язку з непроведенням боржником розрахунків.

Згідно з п. 4 договору до цесіонарія переходять усі права, які забезпечують виконання обов`язків боржника, а також право на стягнення всіх штрафних санкцій за весь період дії договору поставки, в тому числі, 3% річних, індексу інфляції та судового збору.

25.02.2019 позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги, в якому вказувалось про те, що борг за поставку товару на загальну суму 2 336 659,51 грн необхідно сплатити саме йому на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) №17250, а також було направлено копію цього договору, що підтверджується квитанцією поштового зв`язку та описом цінного листа.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 267 062,63 грн - інфляційних втрат та 89 030,04 грн - 3% річних від простроченої суми.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між третьою особою та відповідачем був укладений договір поставки №КПМ-0039П від 24.04.2017, відповідно до якого третьою особою поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 336 659,51 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи та не заперечується відповідачем. Однак, в порушення умов вказаного договору, відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв`язку з чим у покупця виникла заборгованість у сумі 2 336 659,51 грн.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 4 специфікацій №9 та №10 до договору поставки, умови оплати: 100% передоплата.

Судом встановлено, що відповідач зобов`язаний був оплатити поставлений товар на умовах 100% передоплати, однак, в порушення умов договору відповідач у визначений термін, оплату за поставлений товар не здійснив.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Судом встановлено, що 25.02.2019 між позивачем та третьою особою було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 17250, відповідно до якого цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові на суму 2 336 659,51 грн.

Так, судом встановлено, що відповідно до п. 2 договору позивач стає новим кредитором у зобов`язанні та набуває право вимагати від боржника належне виконання обов`язку на суму 2 336 659,51 грн, яке виникло між третьою особою та відповідачем на підставі: договору поставки №КПМ-0039П від 24.04.2017, що підтверджується видатковими накладними: №762 від 15.12.2017 на суму 1 171 500,00 грн. та №802 від 29.12.2017 на суму 1 171 500,00 грн. до позивача переходить зазначене вище право вимоги третьої особи в обсязі та на умовах, що зазначене в пункті 2 цього договору та існує на момент укладення цього договору у зв`язку з непроведенням боржником розрахунків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Судом встановлено, що 25.02.2019 позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги та копію відповідного договору, що підтверджується квитанцією поштового зв`язку та описом цінного листа.

Отже, з наведеного вбачається, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до боржника щодо належного виконання обов`язку на суму 2 336 659,51 грн за договором поставки №КПМ-0039П від 24.04.2017, проте відповідач таку вимогу не задовольнив, заборгованість не сплатив.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, оскільки, право вимоги за договором поставки перейшло до позивача на підставі договору цесії.

Судом не приймаються доводи відповідача щодо недійсності договору відступлення права вимоги (цесії) № 17250 від 25.02.2019, зокрема, відсутньої згоди відповідача на вчинення такого правочину, передбаченої п. 11.2. договору поставки, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до п. 11.2. договору поставки №КПМ-0039П жодна із сторін не має права передавати обов`язки за цим договором третій особі без письмової згоди іншої сторони.

Отже, з наведеного вбачається, що договором поставки заборонено передавати обов`язки за цим договором, а не права, тому доводи відповідача щодо недійсності договору відступлення права вимоги (цесії) № 17250 від 25.02.2019 є безпідставними.

Щодо заяви позивача щодо зловживання процесуальними правами та про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу з підстав зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, внаслідок задоволення клопотання відповідача про відкладення судового засідання з метою затягування процесу, суд відзначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2019 відповідач подав клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні посилаючись на те, що ПрАТ «Райз-Максимко» необхідно розглянути можливість укладення мирової угоди, у зв`язку з чим судом було відкладено судове засідання. Отже, оскільки процесуальний закон зобов`язує суд сприяти сторонам у врегулюванні спору мирним шляхом, ураховуючи, що судове засідання з таких підстав було відкладено єдиний раз, суд не вбачає в даному випадку зловживання відповідачем процесуальними правами, відповідно заява підлягає залишенню без задоволення.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 267 062,63 грн - інфляційних втрат та 89 030,04 грн - 3% річних від простроченої суми, суд відзначає наступне.

Так, судом встановлено, що згідно з п. 4 договору до позивача переходять усі права, які забезпечують виконання обов`язків боржника, а також право на стягнення всіх штрафних санкцій за весь період дії договору поставки, в тому числі, 3% річних, індексу інфляції та судового збору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та індексу інфляції і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 267 062,63 грн - інфляційних втрат та 89 030,04 грн - 3% річних від простроченої суми, які відповідно підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія "Бонус"» задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 121В; ідентифікаційний код 30382533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія "Бонус"» (02166, м. Київ, вулиця Волкова, будинок 22, квартира 62; ідентифікаційний код 40904740) заборгованість у розмірі 2 336 659 (два мільйони триста тридцять шість тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 51 коп., інфляційні втрати в сумі 267 062 (двісті шістдесят сім тисяч шістдесят дві) грн 63 коп., 3% річних в розмірі 89 030 (вісімдесят дев`ять тисяч тридцять) грн 04 коп. та 40 391 (сорок тисяч триста дев`яносто одну) грн 29 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 18.09.2019.

Суддя В.В. Бондарчук