Рішення № 84319432, 09.09.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2019 р. Справа№200/8868/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, скасування рішення № 82 від 24.04.2019 року, зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 10.04.2019 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – Відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, скасування рішення № 82 від 24.04.2019 року, зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 10.04.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що оскільки на день звернення до відповідача вона досягла 50 років, на неї розповсюджувались норми пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством. Тобто вона має право на призначення пільгової пенсії по досягненню віку 50 років, враховуючи наявність необхідного стажу роботи.

Ухвалою суду від 09 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 200/8686/19-а в порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання не прибули представники сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Згідно відзиву на адміністративний позов, наданого Відповідачем до суду, підставою для прийняття оскаржуваного рішення було недосягнення позивачем необхідного пенсійного віку, а саме 54 років.

Відповідач просить в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , згідно ст. 43 КАС України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідач – Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Положенням про Пенсійний фонд України», затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Як встановлено судом, 10 квітня 2019 року позивач, по досягненню віку 50 років, звернулась до відповідача із заявою № 2520 про призначення пенсії, згідно якої позивач просила призначити їй пенсію за віком за списком № 2. На дату звернення до відповідач позивач досягла віку повних 50 років. Для призначення пенсії були надані наступні документи: копія паспорта, ідентифікаційного номеру, копія трудової книжки НОМЕР_1 від 03.08.1987 року, копія диплому серії НОМЕР_2 від 24.07.1987 року, довідка, підтверджуюча пільговий стаж роботи № 305 від 10.04.2019 року ПРАТ «ММК імені Ілліча», свідоцтво про народження дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 24.11.1988 року.

Страховий стаж склав 26 років 8 місяців 14 днів, пільговий – 11 років 3 місяці 23 дні.

24 квітня 2019 року відповідачем було прийнято рішення № 82 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у якому, посилаючись на норми пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зазначено, що позивач право на пенсію за віком згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» набуде після досягнення необхідного пенсійного віку 54 років.

Отже, зі змісту зазначеного рішення вбачається, що підставою для відмови у призначення пенсії за віком на пільгових умовах було саме недосягнення позивачем необхідного пенсійного віку – 54 років, в межах заявлених позовних вимог спірним питанням у справі є правомірність відмови пенсійного органу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з недосягнення встановленого віку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (надалі – Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Окремі категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, визначені положеннями статті 13 Закону № 1788-XII. Так, згідно норм пункту «б» частини 1 статті 13, яка кореспондується з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, мають:

працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

З аналізу зазначених норм законодавства, суд доходить висновку, що необхідною умовою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах до досягнення 55-річного віку є досягнення позивачем віку 54 роки, оскільки позивач згідно даних паспорту громадянина України народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто у проміжок часу з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року.

На час звернення до відповідача із заявою від 10 квітня 2019 року вона не досягла встановленого нормами статті 13 Закону № 1788-ХІІ 55-річного віку. Судом також встановлено, що станом на 210 квітня 2019 року позивач також не досягла віку 54 років, який визначено у пункті «б» статті 13 зазначеного Закону.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відмовляючи позивачеві рішенням від 24 квітня 2019 року № 82 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з недосягненням позивачем необхідного пенсійного віку, відповідач діяв обґрунтовано та у встановлений законом спосіб.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов`язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з`ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України, - відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, скасування рішення № 82 від 24.04.2019 року, зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 10.04.2019 року – відмовити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 09 вересня 2019 року.

Повний текст рішення суду виготовлений 16 вересня 2019 року.

Суддя Є.В. Череповський