Ухвала суду № 84319231, 17.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 вересня 2019 року Справа №804/4396/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним дій в порядку, визначеному ст. 383 КАС України, у справі №804/4396/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій заявник просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що направлені на не виконання у повному обсязі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16.11.2018 у справі №804/4396/18, - з постановленням окремої ухвали суду про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві усунути причини та умови, що сприяли не виконанню ним у повному обсязі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16.11.2018 у справі №804/4396/18, а саме: провести ОСОБА_1 виплату перерахованого основного розміру пенсії з 1 січня 2016 року з наданням йому та Дніпропетровському окружному адміністративному суду відповідної письмової відповіді.

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що, реалізовуючи своє право на пред`явлення немайнових вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про зобов`язання ГУ ПФУ в Луганській області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 у розмірі 73% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до довідки ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) від 21.03.2018 №4761-ЛК, - позивач, 13.06.2018р. звернувся з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

31.07.2018 року рішенням суду позовні вимоги були задоволені.

На підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16.11.2018 рішення суду першої інстанції набрало законної сили.

Заявником зауважено, що у січні 2019 року він направив до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області виконавчий лист №804/4396/18, на підставі якого вищезазначеним підрозділом 10.01.2019 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58048153, якою боржнику - ГУ ПФУ в Луганській області було запропоновано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

На виконання постанови ВП №58048153 ГУ ПФУ в Луганській області до Відділу ДВС надало відповідь, що воно донарахувало позивачу на додаткову відомість за період з 16.11.2018 по 31.01.2019 - 739 грн. 05 коп., а також за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 - 19650 грн. 46 коп., однак, як зазначив в заяві заявник, донараховані кошти за вище вказані періоди позивачу управлінням виплачені не були.

У зв`язку з тим, що ГУ ПФУ в м. Києві станом на 25.07.2019 не здійснило позивачу виплату донарахованих сум коштів, позивач 25.07.2019 звернувся з заявою до начальника цього управління про негайне виконання ним рішення суду від 31.07.2018р. у справі №804/4396/18 щодо нарахування та виплати позивачу заборгованості по основному розміру пенсії з 01.01.2016.

Проте, заявником було зауважено, що на його звернення від 25.07.2019 року ГУ ПФУ в м. Києві за вих.№187116/03/81-1691 підготувало відповідь, яку заявник отримав 27.08.2019р., де в абз.2 своєї відповіді відповідач повідомив заявника про те, що дійсно ч.2 ст.14 та п.1 ст.370 КАС України передбачено, що постанови та ухвали суду, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України, проте в абз.5 відповіді, відповідач вказав, про те, що сума пенсійних коштів за період з 01.01.2016 по 15.11.2018 в сумі 19650,46 грн. буде здійснюватися за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.

На думку заявника, відповідач, відмовляючи йому у виплаті коштів за рішенням суду, з посиланням як на підставу для цього на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, який був затверджений постановою КМУ №649, не розуміє положень цього Порядку, що викладені у пункті 6, за якими на комісію Пенсійного фонду України покладено зобов`язання перевірити лише виплату коштів, тобто законність їх нарахування боржником та щоб з набранням судовим рішенням сили кошти були законно виплачені і не більше. Відповідно, заявник вважає, що Порядок визначає лише механізм перевірки відповідною комісією Пенсійного фонду України обґрунтованості розрахованої боржником суми заборгованості, що підлягає виплаті, погашенню і, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету, а ткож цей Порядок не виключає можливості примусового виконання вказаних судових рішень, бо це є компетенція саме органів Державної виконавчої служби України згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Також, звернув увагу на те, що вказаний Порядок не містить і жодних норм, якими на органи Пенсійного фонду України покладено обов`язок з примусового виконання виконавчих документів, виданих на підставі рішень суду про нарахування (перерахунок) пенсійних виплат.

Вказав, що загальний порядок виплати пенсій визначений ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №2262-12, відповідно до частини третьої якої виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Отже, відповідач на день подання заявником заяви до суду не взяв до уваги та безпідставно не виконав судове рішення.

Заявник такі дії відповідача вважає протиправними.

17.09.2019 року від представника відповідача до суду надійшли пояснення (вх. №17.09.2019 року), в яких вказано про те, що кошти, нараховані позивачу за період з 16.11.2018 року (дата набрання постановою Третього апеляційного адміністративного суду законної сили) по 31.01.2019 року в сумі 739,05 грн., будуть виплачені з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25.04.2018 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», якою визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів після забезпечення фінансування.

А сума пенсійних коштів за період з 01.01.2016 року по 15.11.2018 року в сумі 19650,46 грн, буде здійснюватися за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649.

Також, відповідач в поясненнях просив під час розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України прийняти до уваги висновки Верховного Суду України, наведені у постановах від 24.03.2015 року у справі № 21-66а14 та від 26.05.2015 у справі № 21-199а15, відповідно до яких, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу за таких обставин на боржника ще більш ускладнює його фінансове становище, тому відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат та відповідно, накладення штрафів державними виконавцями.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним дій в порядку, визначеному ст. 383 КАС України, у справі №804/4396/18, суд виходить з нижченаведеного.

13.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просив суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо безпідставного зменшення ОСОБА_1 з 01.01.2016 основного розміру пенсії з 73% до 70%;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області встановити ОСОБА_1 основний розмір пенсії - у розмірі 73% суми грошового забезпечення, вказаного у довідці про розмір його грошового забезпечення станом на 1 січня 2016 року, яка виготовлена ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, а саме з 1 січня 2016 року, здійснивши з цієї дати відповідні донарахування до пенсії та відповідні виплати в одноразовому порядку.

31.07.2018 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо безпідставного зменшення ОСОБА_1 з 01.01.2016 основного розміру пенсії з 73% до 70%. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області встановити ОСОБА_1 основний розмір пенсії - у розмірі 73% суми грошового забезпечення, вказаного у довідці про розмір його грошового забезпечення станом на 1 січня 2016 року, яка виготовлена ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, а саме з 1 січня 2016 року, та здійснити відповідні виплати.

16.11.2018 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 року – залишено без змін.

16.11.2018 року Рішення суду першої інстанції від 31.07.2018 набрало законної сили.

20.12.2018 року по справі №804/4396/18 видано виконавчий лист.

10.01.2019 року Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області на підставі виконавчого листа №804/4396/18 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58048153 (далі - Постанова ВП №58048153), якою боржнику - ГУ ПФУ в Луганській області було запропоновано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

14.03.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у зв`язку з переїздом позивача для проживання до м. Києва, було задоволено заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про заміну боржника у виконавчому провадженні ВП №58048153 по адміністративній справі № 804/4396/18. Здійснено заміну сторони - боржника у виконавчому провадженні ВП №58048153, відкритому за виконавчим листом №804/4396/18, виданим Дніпропетровським окружним адміністративним судом 20.12.2018 року, з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053).

Ухвала суду від 14.03.2019 року набрала законної сили.

11.06.2019 року Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області були винесені: постанова ВП №58048153 про заміну сторони виконавчого провадження з ГУ ПФУ в Луганській області на ГУ ПФУ в м. Києві та постанова про передачу виконавчого провадження ВП №58048153 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Відділ ДВС у м. Києві).

Відділ ДВС у м. Києві виніс постанову про прийняття виконавчого провадження ВП №958048153 та направив її сторонам виконавчого провадження: ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в м. Києві.

ГУ ПФУ в м. Києві вище зазначену постанову не оскаржувало.

У зв`язку з тим, що боржник станом на 25.07. 2019 року не здійснив заявнику виплату донарахованих сум коштів, 25.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до ГУ ПФУ в м. Києві про негайне виконання ним рішення суду від 31.07.2018 у справі №804/4396/18 щодо нарахування та виплати йому заборгованості по основному розміру пенсії з 01.01.2016р.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.08.2019 року (вих.№187116/03/81-1691/8) заявника повідомлено, зокрема, про те, що, мовою оригіналу: «Сума пенсійних коштів за період з 01.01.2016 року по 15.11.2018 року в сумі 19650,46 грн. буде здійснюватися за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649».

З вищевикладеного судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 року в частині виплати позивачу заборгованості по пенсії за період з 01.01.2016 року у розмірі 73% основного розміру пенсії не виконало в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку діям Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно з частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до частини шостої статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Частинами першою, другою, четвертою статті 249 КАС України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами першою, другою, четвертою статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищевикладеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим до виконання всіма учасниками справи.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу боржника на те, що судове рішення, що набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним). Основні і додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними.

Підсумовуючи викладене, боржник повинен вжити невідкладні заходи щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд зазначає, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ, та членам їх сімей згідно ст. 8 цього Закону забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як передбачено положеннями статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Щодо посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», то суд зауважує, що вказана постанова регулює інші підстави для призначення (відновлення) соціальних виплат і зовсім не регулює питання щодо виплати заборгованості, встановленої за рішенням суду.

Посилання на постанову КМ України № 649 суд також відхиляє, виходячи з наступного.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Тобто, зазначений Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який застосовується по відношенню до позивача, враховуючи його статус - пенсіонер з числа колишніх осіб рядового і начальницького складу ОВС.

За змістом конституційних норм (ст.ст.113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно ст. 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з приводу особливостей перерахунку та виплати пенсії особам, які отримують пенсію за цим Законом, Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового актаКонституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону, слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Рішення суду по справі також не містить жодних висновків суду стосовно його виконання у спосіб та порядок, що передбачені постановою КМ України № 649.

Крім того, суд акцентує увагу, що постанова КМ України №649 прийнята після виникнення спірних правовідносин, які були предметом судового розгляду у справі № 804/4396/18, відтак, не може бути застосована, оскільки у такій спосіб відбудеться її зворотна дія у часі, що не відповідає приписам ст. 58 Конституції України.

Аналогічні висновки викладно Верховним Судом в ухвалі від 19.10.2018 року (справа №206/3911/17).

У свою чергу, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не надало суду жодних доказів вжиття ним будь-яких заходів щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 в частині виплати заборгованості позивачу за період з 01.01.2016 по 15.11.2019 в сумі 19650,46 грн.

Відповідно, суд дійшов висновку, що з боку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві наявне протиправне невиконання рішення суду.

При цьому, суд зазначає, що відсутність коштів на виплату перерахованих сум пенсій не звільняє Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві від обов`язку вживати всіх можливих та залежних від нього заходів щодо виконання рішення суду.

За таких обставин, враховуючи, що до теперішнього часу рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 у справі №804/4396/18 в частині виплати заборгованості з пенсії не виконано в повному обсязі, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 про визнання протиправним дій в порядку, визначеному ст. 383 КАС України, у справі №804/4396/18 та необхідності направлення на адресу боржника окремої ухвали.

Керуючись статтями 241, 242, 248, 249, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним дій в порядку, визначеному ст. 383 КАС України, у справі №804/4396/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що направлені на не виконання у повному обсязі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2018р. у справі №804/4396/18.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме невиконанню в повному обсязі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 року у справі № 804/4396/18.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протягом тридцяти календарних днів з дня отримання окремої ухвали надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду інформацію про вжиті заходи щодо проведення ОСОБА_1 виплати перерахованого основного розміру пенсії за період з 01.01.2016 року по 15.11.2018 року в сумі 19650,46 грн.

Копію ухвали направити заявнику та Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник