Рішення № 84319211, 18.09.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1754/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю представника позивача Мисковця О.Ю.,

представника відповідача Виш А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Приватні Інвестиції”, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Приватні Інвестиції” (далі – ТОВ “ФК “Приватні Інвестиції”, третя особа), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 квітня 2019 року №0007551302, №0007561302, №0007571302.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області 01 лютого 2019 року складено акт про результати документальної позапланової невиїзної документальної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. З наведеного акта слідує те, що ОСОБА_1 отримав у 2017 році дохід у вигляді додаткового блага від ТОВ “ФК “Приватні Інвестиції” в сумі 287976 грн., який не включив до загального місячного (річного) оподаткованого доходу, а відтак не задекларував. У зв`язку з цим відповідач податковим повідомленням-рішенням від 17 квітня 2019 року №0007551302 нарахував позивачу податок на доходи з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 51835,77 грн. та штрафні санкції у сумі 12958,92 грн., а відповідно до податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року №0007571302 збільшив суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 4319,64 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1079,91 грн. Крім того, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року №0007561302 застосував штрафні (фінансові) санкції в сумі 170 грн.

Позивач не погоджується з висновками акта перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, які вважає протиправними. Вказує на те, що 26.06.2017 року між ТОВ “ФК “Приватні Інвестиції” та ним укладено договір №А350003 про порядок виконання грошових зобов`язань та прощення боргу, відповідно до якого йому цим товариством прощено заборгованість за кредитним договором №А350003 від 15.04.2008 року в сумі 287976,00 грн. (сума прощеного боргу). Однак вважає, що дана сума прощеного боргу включає як заборгованість з повернення основної суми боргу, так і заборгованість по сплаті процентів, пені, штрафів, при цьому, останні відповідно до вимог податкового законодавства не підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. На думку позивача відповідач наведене не врахував під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, звертає увагу на те, що орган доходів і зборів не врахував вимоги пункту 8 підрозділу І розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України, оскільки до 01.01.2014 борг не був погашений, а гривневий еквівалент суми, яка не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, прощена (анульована) кредитором, становить 653155,17 грн. У зв`язку з цим вважає, що сума прощеного боргу в розмірі 287976,00 грн. не є додатковим благом.

На підставі вищенаведеного просить оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати.

Ухвалою суду від 30 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.24). У встановлений строк позивач недоліки позовної заяви усунув.

Суд ухвалою від 04 червня 2019 року відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд якої призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.1), а відповідно до ухвали від 20 червня 2019 року призначив до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 10:00 11 липня 2019 року (а.с.46).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 11.07.2019 року вх. №11325/19 (а.с.51-52) представник відповідача позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що відповідно до наданих ТОВ “ФК “Приватні Інвестиції” документів встановлено про анулювання ОСОБА_1 боргу за кредитним договором в сумі 287976 грн., який не був задекларований позивачем як дохід у 2017 році. У зв`язку з цим контролюючим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення про нарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб, військового збору та штрафних (фінансових) санкцій. На підставі цього просить у задоволенні позову відмовити.

У письмовому поясненні від 14.06.2019 року вих. №Рі0010014062019о (а.с.31-32) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ “ФК “Приватні Інвестиції” повідомило, що 26.06.2017 року між ТОВ “ФК “Приватні Інвестиції” та ОСОБА_1 укладено договір №А350003 про порядок виконання грошових зобов`язань та прощення боргу, відповідно до якого позивачу прощено заборгованість за кредитним договором №А350003 від 15.04.2008 року в сумі 287976,00 грн., оскільки останнім сплачено заборгованість у сумі 180000,00 грн. Разом з тим, ТОВ “ФК “Приватні Інвестиції” виконало вимоги податкового законодавства та включило суму прощеного боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2 квартал 2017 року, який був направлений Державній фіскальній службі України.

Ухвалою суду від 11 липня 2019 року провадження у справі було зупинено до отримання інформації від Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Приватні Інвестиції” щодо складових прощеного (анульованого) боргу ОСОБА_1 у сумі 287976,00 грн.

Відповідно до ухвали суду від 18 вересня 2019 року провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, позов просив задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, однак належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Заслухавши пояснення преставників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судом встановлено, що 15 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ “Кредобанк” був укладений кредитний договір №А350003 про надання кредиту в сумі 68000 доларів США для придбання квартири (а.с.15-16).

16 грудня 2011 року Публічне акціонерне товариство “Кредобанк” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Приватні Інвестиції” уклали договір про відступлення прав за договорами іпотеки, відповідно до якого останньому перейшли права вимоги за договорами іпотеки, в тому числі і за договором від 15.04.2008 року №А350003 (а.с.17-18).

В подальшому, 26 червня 2017 року, ТОВ “ФК “Приватні Інвестиції” уклало з ОСОБА_1 . договір №А350003 про порядок виконання грошових зобов`язань та прощення боргу (а.с.19). Відповідно до пунктів 4-6 цього договору сторони підтверджують те, що станом на день укладення цього договору загальна сума заборгованості боржника перед кредитором становить 467976,00 грн. Сторони домовилися про те, що в рахунок погашення існуючої заборгованості, розмір якої підтверджений сторонами у п. 4 цього договору, боржник бере на себе обов`язок сплатити шляхом безготівкового переказу або внесенням грошових коштів готівкою через касу банку на банківський рахунок кредитора р/р 2650702371883 у відділенні по вул. С. Петлюри, 13/135, ПАТ “Кредобанк” у м. Києві, МФО 325365 суму коштів у розмірі 180000,00 грн. одним платежем протягом десяти банківських днів з моменту підписання цього Договору. За умови повного виконання боржником обов`язку, встановленого п. 5 цього Договору, кредитор на підставі ст. 605 Цивільного кодексу України звільняє боржника від обов`язку сплатити залишок заборгованості за кредитним договором №А350003 від 15 квітня 2008 року, який визначений в сумі, що становить 287976,00 грн. (сума прощення боргу). У результаті прощення боргу, як це передбачено цим пунктом, та виконання зобов`язання передбаченого п. 5 договору, грошові зобов`язання боржника за кредитним договором №АЗ50003 від 15 квітня 2008 року припиняються, а також припиняється право вимоги до боржника та іпотекодавця за договором іпотеки б/н від 15 квітня 2008 року за р.№4376.

З матеріалів справи слідує, що на виконання вищенаведеного договору від 26.06.2017 року №А350003 позивач сплатив ТОВ “ФК “Приватні Інвестиції” кошти в сумі 180000,00 грн., про що свідчить копія платіжного доручення від 27.06.2017 року та виписка по рахунку за 27.06.2017 року (а.с.35-37).

Внаслідок прощення позивачу боргу в сумі 287976,00 грн. ТОВ “ФК “Приватні Інвестиції” склало 25.07.2017 року податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2 квартал 2017 року (форма №1ДФ), в якому нарахувало ОСОБА_1 суму доходу у розмірі 287976,00 грн. (а.с.38-40). Вказаний розрахунок ТОВ “ФК “Приватні Інвестиції” надіслало до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, який отриманий останнім 26.07.2017 року відповідно до квитанції №2 (а.с.41).

Крім того, ТОВ “ФК “Приватні Інвестиції” листом від 06.12.2018 року повідомило ГУ ДФС у Волинській області на запит №20836 про те, що громадянином ОСОБА_1 було отримано додаткове благо у вигляді прощення боргу №А350003 про порядок виконання грошових зобов`язань та прощення боргу від 26 червня 2017 року в сумі 287976 грн. (а.с.54).

Як встановлено судом, з 23.01.2019 року по 25.01.2019 року ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт від 01.02.2019 року № 2028/03-20-13-02/ НОМЕР_1 (а.с.7-11).

Наведеним актом перевірки встановлено наступні порушення: пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, ст.179 Податкового кодексу України (далі – ПК України), внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в сумі 51835,68 грн.; п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір за 2017 рік в сумі 4319,64 грн.; ст.49, пп.176.1 ст.176 ПК України, а саме неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік.

На підставі цього акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року №0007551302, №0007561302, №0007571302 (а.с.12-14).

Податковим повідомленням-рішенням ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування за податковим зобов`язанням в розмірі 51835,68 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12958,92 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року №0007571302 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 4319,64 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1079,91 грн. Крім того, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року №0007561302 контролюючий орган застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 170 грн.

З наведеного слідує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем внаслідок подання ТОВ “ФК “Приватні Інвестиції” до фіскального органу податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2 квартал 2017 року (форма №1ДФ) від 25.07.2017 року, відповідно до якого позивач отримав дохід у 2017 році у вигляді прощеного боргу в сумі 287976 грн., на яку нараховані податкові зобов`язання.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 179.1 ст.179 ПК України встановлено обов`язок платника податку подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (п.179.7 ст.179 ПК України).

Підпунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. «д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Наведені вище норми чинного законодавства свідчать, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом, та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 10 травня 2018 року по справі №802/142/17-а, від 07 червня 2018 року у справі №809/1343/17.

Як зазначено у довідці ТОВ “ФК “Приватні Інвестиції” від 16.08.2019 року, станом на 26.06.2017 року боржник ОСОБА_1 мав заборгованість перед товариством по кредитному договору №А350003 від 15.04.2008 року у загальній сумі 467976,00 грн., з яких 467976,00 грн. по основній сумі кредиту та 0,00 грн. по процентам, та відповідно до п.4.7 кредитного договору та п.6 договору №А6500003 про порядок виконання грошових зобов`язань та прощення боргу від 26.06.2017 року призвело до погашення кредиту (основної суми боргу) в розмірі 287976 грн. (а.с.68).

Відтак, з наведеного слідує, що сума прощеного позивачу боргу у розмірі 287976,00 грн. є основною сумою боргу (неповернутого кредиту).

Відповідно до п. «б» п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку.

На підставі вищенаведеного ТОВ “ФК “Приватні Інвестиції” подало до контролюючого органу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого на користь позивача.

Отже, анульована банком сума боргу є доходом платника податку в розумінні ПК України, що підлягає оподаткуванню.

Як передбачено підпунктом «в» пункту 176.1 статті 176 ПК України, платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

Відповідно до пунктів 49.1, 49.2 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Підпунктом 49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

При цьому, згідно з п.179.7 ст.179 ПК України фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Пунктом 120.1 статті 120 ПК України передбачено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Судом встановлено, що позивач не виконав свій обов`язок щодо подання податкової річної декларації про майновий стан і доходи щодо отримання від ТОВ “ФК “Приватні Інвестиції” в 2017 році доходу, як додаткового блага у вигляді прощення основної суми боргу (кредиту) у розмірі 287976 грн.

Пунктом 167.1 ст.167 ПК України визначена ставка податку на доходи фізичних осіб, яка становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Оскільки в даному випадку мало місце анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм підпункту «д» пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року №0007551302.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 червня 2018 року №К/9901/49585/18 (справа №809/1343/17).

Крім того, Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Таким чином, за встановлених вище обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага дає підстави дійти висновку, що податковим органом правомірно визначено позивачу грошове зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

Отже, з огляду на викладене суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року №0007571302 та відсутність підстав для його скасування.

Враховуючи те, що позивачем не подано податкової декларації про майновий стан і доходи щодо отримання від ТОВ “ФК “Приватні Інвестиції” в 2017 році доходу, як додаткового блага у вигляді прощення основної суми боргу (кредиту) у розмірі 287976 грн., тому контролюючий орган правомірно виніс податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року №0007561302 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170 грн.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем не надано належних та достатніх доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Приватні Інвестиції”, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Волинській області від 17 квітня 2019 року №0007551302, №0007561302, №0007571302 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДФС у Волинській області (43000, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 39400859).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Приватні Інвестиції” (04112, місто Київ, вулиця Жамбила Жабаєва, будинок 7, код ЄДРПОУ 37356981).

Повне рішення суду буде складено 19 вересня 2019 року.

Суддя В.Д. Ковальчук