Ухвала суду № 84319107, 18.09.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

18 вересня 2019 р. Справа № 0240/2385/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа в адміністративній справі:

за позовом: Головного управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39402165, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028)

до: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

про: стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Головного управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39402165, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.10.2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області задоволено. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.10.2018 року скасовано. Прийнято постанову, якою адміністративний позов Головного управління ДФС у Вінницькій області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено в повному обсязі.

28.08.2019 року на адресу суду від представника Головного управління ДФС у Вінницькій області надійшла заява про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа. В обґрунтування вказаної заяви представник позивача зазначила, що після отримання виконавчого листа, з метою звернення до виконання рішення суду, працівником юридичного управління помилково направлено його на адресу Тростянецького управління Головного управління ДФС у Вінницькій області, внаслідок чого, станом на 27.08.2019 року, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущено.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.09.2019 року заяву Головного управління ДФС у Вінницькій області призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце його проведення повідомлені належним чином. Разом із тим, від представника позивача через відділ документального забезпечення суду подано клопотання про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження. Інших заяв та клопотань щодо розгляду справи від сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини третьої статті 376 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає заяву про поновлення пропущеного строку в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

З огляду на викладене та враховуючи те, що для розгляду вказаної заяви встановлено десятиденний строк, суд вважає за можливе розглянути заяву Головного управління ДФС у Вінницькій області у письмовому провадженні. При цьому, згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Визначаючись щодо поданої заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, суд виходить із наступного.

Однією з конституційних засад правосуддя, визначених статтею 129-1 Конституції України, є обов`язковість судових рішень, а незабезпечення реального виконання судового рішення, що набрало законної сили, нівелює інститут судового захисту порушених прав особи, яка зверталася до суду.

Згідно статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.

Так, відповідно до частини 1 статті 376 КАС України стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Частиною першою, шостою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання суд повинен перевірити, чи справді пропущено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, а якщо є підстави так вважати, то чи були поважні причини для цього.

Перелік таких причин законодавчо не визначений, їх наявність чи відсутність суд розцінює у кожній конкретній ситуації за своїм внутрішнім переконанням. Поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, оскільки пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасної реалізації сторонами своїх процесуальних прав.

Згідно даних автоматизованої системи документообігу суду КП "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що судове рішення по даній адміністративній справі набрало законної сили 22.01.2019 року.

14.03.2019 року Вінницьким окружним адміністративним судом за заявою стягувача видано виконавчий лист № 0240/2385/18-а. Зі змісту виконавчого листа вбачається, що строк його пред`явлення до виконання визначений до 23.04.2019 року.

Підставою пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання Головне управління ДФС у Вінницькій області зазначає помилкове направлення виконавчого листа на адресу Тростянецького управління Головного управління ДФС у Вінницькій області, що суттєво обмежило можливість своєчасного звернення до виконання рішення суду.

Конституційний Суд України у рішенні 25.04.2012 року № 11-рп/2012 вказав, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (пункт 43).

Враховуючи те, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання уже сплив та з огляду на те, що позивач позбавлений можливості пред`явити виконавчий документ до виконання, суд, з метою забезпечення виконання виконавчого документа, вважає заявлене клопотання таким, що підлягає задоволенню, а пропущений стягувачем строк для пред`явлення до виконання вищевказаного виконавчого листа підлягає поновленню відповідно до вимог частини першої статті 376 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 256, 376 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Головного управління ДФС у Вінницькій області про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання задовольнити.

Поновити строк для пред`явлення виконавчого листа № 0240/2385/18-а від 14.03.2019 року до виконання з моменту набрання даною ухвалою законної сили.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено: 18.09.2019

Суддя Чернюк Алла Юріївна