Рішення № 84319105, 17.09.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2192/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення №1101 від 27.06.2019 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.06.2019 ГУ ДФС у Волинській області прийнято рішення №1101 від 27.06.2019 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, у зв`язку із наявністю податкового боргу у позивача на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Позивач не погоджується з рішенням контролюючого органу про анулювання свідоцтва платника єдиного податку та вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки у позивача податковий борг відсутній, рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку винесене контролюючим органом не на підставі акту перевірки, а на підставі даних картки особового рахунку платника податку, тобто всупереч вимогам п.299.11 ст.299 ПК України.

У зв`язку із чим, просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області №1101 від 27.06.2019 про анулювання свідоцтва фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платника єдиного податку.

У відзиві на позовну заяву від 07.08.2019 представник відповідача зазначила, що ГУ ДФС у Волинській області було проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо порушень платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено акт перевірки №12111 від 11.06.2019. Перевіркою встановлено, що в порушення ч.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, абзацу 3 пункту 299.11 статті 299 ПК України, ФОП ОСОБА_1 не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов`язання по єдиному податку в розмірі 84,10 грн. У зв`язку із чим, Головним управління ДФС у Волинській області було прийнято оскаржуване рішення №1101 від 27.06.2019 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.07.2019.

Додатково зазначає, що ГУ ДФС у Волинській області акт перевірки №12111 від 11.06.2019 надсилався ФОП ОСОБА_1 , проте поштове відправлення повернулося не врученим з відміткою “за закінченням терміну зберігання”.

Таким чином, не відповідає дійсності твердження позивача про те, що рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку було прийнято контролюючим органом на підставі картки особового рахунку платника податків, а не на підставі акту перевірки.

Крім того, заперечує проти стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., оскільки позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, не надано жодного первинного документу, зокрема, договору про надання правової допомоги, документів, що свідчать про оплату таких послуг, детального опису робіт та затраченого адвокатом часу на виконання відповідних робіт, доказів ведення адвокатом Книги обліку доходів і витрат.

Враховуючи вищенаведене, просить суд відмовити у задоволення позовних вимог позивача повністю.

Одночасно з відзивом на позовну заяву представником відповідача подано до суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомлення сторін.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомлення сторін.

02.09.2019 у відповіді на відзив відповідача представник позивача звертає увагу на те, що жодних податкових вимог позивач не отримувала та була переконана, що належним чином веде податковий облік та виконує податкові зобов`язання, що підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами. Крім того, в оскаржуваному рішенні немає жодного посилання на те, що воно прийняте ГУ ДФС у Волинській області на підставі акту перевірки №12111 від 11.06.2019 ФОП ОСОБА_1 , а тому просить позові вимоги задовольнити повністю.

В письмових запереченнях від 05.09.2019 представник відповідача звертає увагу суду на те, що доказів сплати єдиного податку за IV квартал 2017 року у встановлений законодавством термін, позивачем суду не надано. При цьому, платіжним дорученням від 03.08.2018 року було погашено не грошове зобов`язання за податковою декларацією за І квартал 2018 року, а існуючий на той момент податковий борг за декларацією платника єдиного податку за IV квартал 2017 року. А тому, вважає позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 , з урахуванням пояснень наведених у відзиві на позовну заяву, безпідставними, у задоволенні яких слід відмовити повністю.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Волинській області було проведено камеральну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо порушень платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено акт перевірки №12111 від 11.06.2019.

Перевіркою встановлено, що в порушення ч.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, абзацу 3 пункту 299.11 статті 299 ПК України, ФОП ОСОБА_1 не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов`язання по єдиному податку в розмірі 84,10 грн.

Зокрема, як вбачається із інтегрованої картки платника по єдиному податку з 19.11.2018 року за ФОП ОСОБА_1 рахувався податковий борг в розмірі 84,10 грн., у тому числі на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів з 01.01.2019 року по 01.06.2019 року.

Даний борг виник в результаті того, що грошове зобов`язання за податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за IV квартал 2017 року №3257 від 26.01.2018 року в розмірі 2399,56 грн. та терміном сплати до 19.02.2018 року було погашено лише 03.08.2018 року, в результаті чого була нарахована пеня в розмірі 84,54 грн. за період з 21.05.2018 року по 03.08.2018 року.

Вищезазначена пеня була погашена згідно платіжного доручення №18 від 10.08.2018 року на загальну суму 10350,000 грн.

Як наслідок станом на 19.08.2018 року - граничний термін для сплати грошового зобов`язання за декларацією платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за півріччя 2018 року №15003 від 27.07.2018 року (копія додана до позовної заяви) за позивачем рахувалася переплата в розмірі 7865,90 грн., тоді як сума задекларованого грошового зобов`язання згідно з вказаною декларацією становила 7950,00 грн., і відповідно утворилася недоїмка в розмірі 84,10 грн.

Станом на кожне перше число протягом двох послідовних кварталів з 01.01.2019 року (І квартал 2019 року) та 01.06.2019 року (II квартал 2019 року) дана сума заборгованості (пені) сплачена не була.

У зв`язку із чим, Головним управління ДФС у Волинській області було прийнято рішення №1101 від 27.06.2019 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.07.2019.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі – ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкова декларація, розрахунок, в силу вимог п.46.1 статті ПК України, це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до абзацу 2 пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (пункт 294.2 статті 294 ПК України).

Згідно з пунктом 295.3 статті 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

У разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, в останній день другого із двох послідовних кварталів (підпункт 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України).

Відповідно до пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу).

Пунктом 299.11 статті 299 ПК України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Таким чином, ключовим, в даному випадку є встановлення контролюючим органом на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів наявності у платника єдиного податку податкового боргу.

Як встановлено судом, підставою для прийняття ГУ ДФС у Волинській області рішення №1101 від 27.06.2019 про анулювання ФОП ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку слугувало, встановлене актом перевірки №12111 від 11.06.2019 порушення позивачем ч.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, абзацу 3 пункту 299.11 статті 299 ПК України, зокрема, позивачем не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов`язання по єдиному податку в розмірі 84,10 грн., тобто у зв`язку із наявністю у ФОП ОСОБА_1 , на думку контролюючого органу податкового боргу в розмірі 84,10 грн., з огляду на що суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

В той же час, згідно з п.59.4 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 19.08.2018 - граничний термін для сплати грошового зобов`язання за декларацією платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за півріччя 2018 року №15003 від 27.07.2018 року, за позивачем рахувалася переплата в розмірі 7 865, 90 грн., тоді як сума задекларованого грошового зобов`язання згідно з вказаною декларацією становила 7 950, 00 грн., у зв`язку із чим у ФОП ОСОБА_1 утворилася недоїмка зі сплати узгодженого податкового зобов`язання в розмірі 84, 10 грн.

Проте, як встановлено судом, за результатами проведеної камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 , працівниками ГУ ДФС у Волинській області ні податкове повідомлення-рішення, ні вимога про сплату боргу не виносились та позивачу не направлялися.

В той час, як положеннями ПК України чітко визначено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, тим самим контролюючим органом констатується факт наявності у платника податків податкового боргу.

Таким чином, суд вважає, що саме винесення контролюючим органом податкової вимоги про сплату боргу є підтвердженням наявності у платника податків, в даному випадку у ФОП ОСОБА_1 , податкового боргу, адже саме у зв`язку із наявністю податкового боргу законодавець пов`язує право податкового органу на прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Одне лише встановлення ГУ ДФС у Волинській області в акті камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 №12111 від 11.06.2019 наявності недоїмки зі сплати єдиного податку в розмірі 84, 10 грн., на думку суду, є недостатнім для винесення рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

У зв`язку із чим, суд вважає передчасним винесення ГУ ДФС у Волинській області рішення №1101 від 27.06.2019 про анулювання ФОП ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були дослідженні судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС у Волинській області, як суб`єктом владних повноважень, всупереч положенням статті 77 КАС України, не доведено правомірності винесення оскаржуваного рішення №1101 від 27.06.2019 про анулювання ФОП ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку, а тому позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що згідно квитанції №0.0.1406016567.1 від 12.07.2019 за подання позовної заяви до Волинського окружного адміністративного суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 768, 40 грн., які в зв`язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, підлягають стягненню на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, то така не підлягає задоволенню, оскільки нею не надано суду доказів понесення таких витрат, згідно ст.134 КАС України.

Керуючись статтями 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області №1101 від 27.06.2019 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області судові витрати у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області, адреса: 43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859.

Суддя Ю.Ю. Сорока