Рішення № 84319101, 11.09.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 вересня 2019 р. Справа № 120/2303/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Ваколюк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Вінницької міської ради

про: визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Вінницької міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заявленого позову вказав, що у травні 2019 звернувся до Вінницької міської ради із заявою у порядку ст.118 ЗК України про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража у розмірі не більше 0,01 га. Рішенням від 27.06.2019 №1848 відповідач відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його заяви з підстав невідповідності намірів вимогам містобудівної документації (ділянка розташована в зоні змішаної багатоповерхової житлової та громадської забудови в умовах охорони історико-культурної спадщини, в якій не передбачено розміщення індивідуальних наземних гаражів (капітальних)). Не погоджуючись з вказаною відмовою, зокрема її мотивами, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Ухвалою від 23.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

07.08.2019 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вказав, що Вінницькою міською радою прийнято рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у зв`язку з невідповідністю намірів вимогам містобудівної документації (ділянка розміщена в зоні змішаної багатоповерхової житлової та громадської забудови в умовах охорони історико-культурної спадщини, в якій не передбачено розміщення індивідуальних наземних гаражів (капітальних)). Вказав, що заявник бажає отримати у власність земельну ділянку для будівництва індивідуального гаража на земельній ділянці в дворі житлового будинку (вбачається із графічних матеріалів, поданих до клопотання). Як наслідок, відведення такої земельної ділянки під індивідуальне будівництво гаража в межах плану забудови м.Вінниці є неправомірним, а відтак заявнику було відмовлено у задоволенні його клопотання.

Крім того, варто взяти до уваги рішення Вінницької міської ради від 01 лютого 2013 року № 1140 із подальшими змінами, яким затверджено Генеральний план міста Вінниці.

Так, детально вивчивши Генеральний план міста Вінниці, вбачається, що позивач бажає отримати земельну ділянку, яка знаходиться у зоні Ж-4і. Відповідно до опису умовних позначок на генеральному плані вбачається, що зона Ж-4і, це зона багатоповерхової житлової забудови в умовах охорони історико-культурної спадщини, а відтак, інший вид забудови як не багатоповерхова житлова забудова - заборонена.

Повідомив, що дана відмова не позбавляє права позивача можливості повторно звернутися із відповідним клопотанням до Вінницької міської ради задля набуття права на іншу земельну ділянку комунальної форми власності для будівництва індивідуальних гаражів у порядку визначеному статтями 116, 118 Земельного кодексу України.

Сере іншого, наголосив, що видається доцільним обмежене втручання суду у дискрецію суб`єкта владних повноважень, суд вправі зобов`язати відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов`язків, проте, не може вказувати, яке конкретно рішення (дії) необхідно приймати (вчиняти).

19.08.2018 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що із доданих до відзиву відповідача копій документів (витяг з плану зонування, графічні матеріали) жодним чином не можливо встановити обґрунтованість його тверджень.

11.09.2019 представником Вінницької міської ради подано до суду додаткові пояснення, відповідних яких зазначив, що відповідно до матеріалів генерального плану міста Вінниці, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 01 лютого 2013 року № 1140 вбачається, що дана земельна ділянка відповідно до положень пункту «б» частини 1 статті 19 Земельного кодексу України відноситься до земель житлової та громадської забудови і знаходиться в зоні змішаної багатоповерхової житлової забудови в умовах охорони історико-культурної спадщини.

Щодо зазначених умовних позначок на витягу з плану зонування міста із зазначенням планувальних обмежень на використання території М 1:2000 інформували, що дані позначки зазначені в Універсальному десятковому класифікатору (УДК) 528.97, який затверджений Міністерством екології та природних ресурсів України.

Відповідно до пункту 51 УДК 528.97 вбачається, що при зображенні на топографічних планах масштабів 1:2000-1:500 споруд слід зазначати матеріал, з якого споруджено об`єкт (передбачено тільки для вогнестійких будівель), використовують буквені позначення: К - для цегляних, кам`яних, бетонних, шлакобетонних тощо; М - для металевих; С-Б - для склобетонних; С-М - для склометалевих. Просив суд взяти до уваги те, що зазначена земельна ділянка віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови.

В судовому засіданні позивач надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви, позовні вимоги просив задовольнити повністю. Додатково наголосив, що земельна ділянка на яку посилається відповідач у своєму рішенні, має розташування відмінне від земельної ділянки, яку має на меті отримати позивач.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення заявленого позову з мотивів викладених у відзиві, додаткових поясненнях. В задоволенні позову просив відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницької ради з заявою про передання йому у власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального гаража у розмірі не більше 0,01 га та відповідно просив надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки зазначеної у графічному зображенні із публічної кадастрової карти України. В якості додатків до заяви надав графічне зображення публічної кадастрової карти України із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки на 1 арк., копію паспорта та ідентифікаційного коду.

Рішенням 42 сесії 7 скликання Вінницької міської ради від 27.06.2019 №1848, зокрема п.3 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 у власність для будівництва індивідуальних гаражів, у зв`язку з невідповідністю намірів вимогам містобудівної документації (ділянка розміщена в зоні змішаної багатоповерхової житлової та громадської забудови в умовах охорони історико-культурної спадщини, в якій не передбачено розміщення індивідуальних наземних гаражів (капітальних)).

Не погоджуючись з вказаною відмовою та її мотивами, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних в контексті даної спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 40 ЗК України передбачено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва індивідуальних гаражів — не більше 0,01 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 ЗК України.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відтак, питання щодо передачі земельних ділянок у власність є виключними повноваженнями міської ради, що реалізовується шляхом розгляду на пленарних засіданнях міської ради, за результатами яких приймаються рішення.

Аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 545/808/17.

Тобто, проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам. У даному випадку таким органом є Вінницька міська рада.

Позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з невідповідністю намірів вимогам містобудівної документації (ділянка розміщена в зоні змішаної багатоповерхової житлової та громадської забудови в умовах охорони історико-культурної спадщини, в якій не передбачено розміщення індивідуальних наземних гаражів (капітальних)).

В судовому засіданні досліджено Витяг з плану зонування міста із зазначенням планувальних обмежень на використання території М 1:2000 за адресою АДРЕСА_2 , затверджений рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2013 №1140.

Представником відповідача позначено місце розташування бажаної позивачем земельної ділянки та вказано, що ділянка розміщена в зоні змішаної багатоповерхової житлової та громадської забудови в умовах охорони історико-культурної спадщини та в зоні земель історико-культурного призначення.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що висловлена позиція відповідача стосується земельної ділянки розташованої в зоні змішаної багатоповерхової житлової та громадської забудови (позначена помаранчевим кольором у витязі з плану зонування (Ж-4і) та на яку вказує чорна стрілка (а.с.48)). Проте, земельна ділянка бажана позивачем має місце розташування відмінне від тієї, на якій наголошує відповідач та позначена на витязі сірим кольором в квадраті "М".

Так, умовні позначки на витязі з плану зонування міста із зазначенням планувальних обмежень на використання території М 1:2000 зазначені в Універсальному десятковому класифікаторі (УДК) 528.97, який затверджений міністерством екології та природних ресурсів України.

Відповідно п.51 УДК 528.97 при зображенні на топографічних планах масштабів 1:2000-1:500 споруд слід зазначити матеріал з якого споруджено обєкт (передбачено тільки для вогнестійких будівель), використовують буквені позначення: К - для цегляних, камяних, бетонних, шлакобетонних тощо; М - для металевих; С-Б - для склобетонних;, С-М - для склометалевих.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відмова Вінницької міської ради щодо бажаної позивачем земельної ділянки не може вважатися обґрунтованою, добросовісною і законною, прийнятою із урахуванням дійсного місця розташування бажаної земельної ділянки.

Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені в рішенні Вінницької міської ради від 27.06.2019 року №1848, з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, суд не погоджується з доводами відповідача та доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині визнання протиправною відмови Вінницької міської ради у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (розташованої на території міста Вінниці за адресою АДРЕСА_1 ) у власність для будівництва індивідуального гаража у розмірі не більше 0,01 га.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду. Водночас, судом не встановлено, що для прийняття рішення виконано всі умови, визначені законом, а саме, що уповноваженим органом здійснено перевірку відповідності місця розташування бажаного замовником об`єкту вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З урахуванням викладеного належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання від 30.05.2019 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража орієнтованою площею 0,01 гектари на території Вінницької міської ради, з врахуванням висновків викладених у мотивувальній частині рішення суду.

Відповідно до статтей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів представників сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності відмови, суд доходить висновку щодо часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Вінницької міської ради у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (розташованої на території міста Вінниці за адресою АДРЕСА_1 ) у власність для будівництва індивідуального гаража у розмірі не більше 0,01 га.

Зобов`язати Вінницьку міську раду повторно розглянути клопотання від 30.05.2019 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража орієнтованою площею 0,01 гектари на території Вінницької міської ради, з врахуванням висновків викладених у мотивувальній частині рішення суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької міської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , 244412)

Відповідач: Вінницька міська рада (вул. Соборна, 59, м.Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 25512617)

Повний текст рішення складено 18.09.2019

Суддя Томчук Андрій Валерійович