Рішення № 84319096, 17.09.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2187/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Волдінера Ф. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» про визнання правочину дійсним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» (далі – Уповноважена особа, відповідач), в якому просить: 1) зобов`язати відповідача негайно припинити дії, які порушують права позивача, як споживача фінансово-кредитних послуг за договором банківського вкладу, а саме визнати, що переказ коштів (транзакція), здійснений ТзОВ «ІРЦ» 19.05.2016 в сумі 40 000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-043-000230917 від 29.04.2016» та 523,76 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів згідно з договором №980-043-000230917 від 29.04.2016», на рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 є дійсним; 2) зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника , який має право на відшкодування коштів в сумі 40 523,76 (сорок тисяч п`ятсот двадцять три гривні 76 копійок) за вкладом на поточному рахунку № НОМЕР_1 у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою судді від 19.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити без повідомлення сторін за наявними у справі

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч нормам чинного законодавства України, ОСОБА_1 не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому, позивач посилається на пункт 15 розділу 10 Прикінцевих положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з яким до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Керуючись наведеним, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

12.08.2019 від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Смолія Б.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній заперечує проти позову та вважає, що такий не підлягає задоволенню. Відзив обґрунтований тим, що Як вказано вище, між позивачем та ТОВ «ІРЦ» був укладений договір позики, за умовами яких кошти позивача були передані у власність ТОВ «ІРЦ». Укладений Договір позики від 29.04.2016 № 980-043-000230917 є двостороннім, укладеним позивачем безпосередньо з ТОВ «ІРЦ», без участі банку як повіреного, а кошти, що вносились отримувались за таким договором по своїй природі не є вкладом згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Отже, гарантії Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюються на ситуацію з позивачем.

Крім того, Уповноваженою особою вчинялись дії по перевірці правочинів ПАТ «Банк «Михайлівський» в межах наданих Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і приймались відповідні рішення. Договір, укладений з позивачем, має ознаки нікчемного, оскільки платіжна операція з повернення фінансовою компанією коштів позивачу не має жодного відношення до банківського вкладу.

На підставі наведеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

19.08.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Позивач зазначила, що відповідач у відзиві не заперечує фактичних обставин справи. Доводи, заперечення та міркування відповідача, наведені у відзиві, мають абстрактний характер, містять цитування норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», рішення судів, проте жодним чином не заперечують викладених у позові фактичних обставин справи, і також не містять посилань на будь-які докази, які б спростовували фактичні обставини справи. Тому позивач просить задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив на позовну заяву.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» 29.10.2015 було укладено договір № 980-043-000001150 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» з відкриттям на її ім`я поточного рахунку № НОМЕР_1 для зберігання грошей клієнта і здійснення розрахунково-касового обслуговування за допомогою платіжних документів (а. с. 16)

Також, 29.04.2016 між ОСОБА_1 (сторона-1) та ТзОВ «ІРЦ» (сторона 2) було укладено договір № 980-043-000230917 за типом договору «Суперкапітал» (Новий) (з виплатою процентів щомісячно), за яким позивач передає у власність ТзОВ «ІРЦ» кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором (30 000,00 гривень), а сторона-2 зобов`язується повернути кошти стороні-1 та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором. Згідно п. 1.3 вказаного договору днем надання суми коштів у власність (позику) стороні-2 вважається день зарахування суми коштів на поточний рахунок сторони-2 відповідно до умов цього договору. Пунктом 8.3 договору встановлено, сторони підтверджують, що даний договір є договором позики та регулює відносини сторін, що пов`язані з наданням позики стороною-1 стороні-2 у сумі, на строк та у порядку передбаченому цим договором, в зв`язку з чим взаємовідносини сторін за цим договором регулюються ст.1046-1053 Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики (а. с. 17).

Того ж дня, ОСОБА_1 внесено на рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 30 000,00 грн., які отримано ТзОВ «ІРЦ», що підтверджується платіжним дорученням № 7380851 (а. с. 18).

Також, 29.04.2016 між позивачем (Страхувальник) та ПрАТ «СК Форте» (Страховик), від імені якого діє як повірений ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір добровільного страхування фінансових ризиків «Капітал» № К980-043-000230917 (а. с. 19). Згідно вказаного договору його предметом є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані зі збитками при здійсненні Страхувальником господарської діяльності. Боржником згідно вказаного договору є ТзОВ «ІРЦ».

04.05.2016 відповідно до договору про внесення змін № 1 до договору № 980-043-000230917 від 29.04.2019 сторони збільшили суму коштів, що передається позивачем у власність ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» на суму 10 000,00 грн. (а. с. 20).

Того ж дня, ОСОБА_1 внесено на рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 10 000,00 грн., які отримано ТзОВ «ІРЦ», що підтверджується платіжним дорученням № 48766 (а. с. 22).

19.05.2016 на поточний рахунок, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський», на ім`я позивача ТзОВ «ІРЦ» на виконання взятих перед позивачем зобов`язань за договором № 980-043-000230917 від 29.04.2019 перераховано грошові кошти у сумі 40 000,00 грн. та 523,76 грн. з призначенням платежів «Повернення коштів» та «Оплата процентів» (а. с. 23-24).

Разом із тим, відповідно до листа публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» від 27.01.2017 № 3Г1/7301 вищезазначені перекази коштів (транзакції), здійснені ТзОВ «ІРЦ» визнано нікчемними правочинами на підставі пунктів 1, 2, 7, 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а. с. 25).

При цьому, як слідує з матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» від 23.05.2016 № 14/БТ, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» від 23.05.2016 №81261, згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича строком на 1 місяць з 23.05.2016 по 22.06.2016.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду строк тимчасової адміністрації продовжено до 22.07.2016 та продовжено повноваження Уповноваженої Фонду на здійснення тимчасової адміністрації до 22.07.2016 включно.

На підставі постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» від 12.07.2016 № 124-рш, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 12.07.2016 №1213, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 265 від 24.01.2017 делеговані повноваження уповноваженої особи Фонду: ОСОБА_2 Юрійовичу з 25 січня 2017 року визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ОСОБА_3 з 25 січня 2017 року визначені пунктами 4,5,6 та 8 частини 2 статті 37, пунктом 4 частини 1 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №383 від 08.02.2018 ОСОБА_3 звільнено від виконання обов`язків та відкликані раніше делеговані йому повноваження, а уповноваженою особою Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» призначено ОСОБА_4 , якому з 09.02.2018 року делеговані повноваження, визначені пунктами 4,5,6 та 8 частини 2 статті 37, пунктом 4 частини 1 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Починаючи з 18.07.2016, розпочалися виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду через банки-агенти.

З матеріалів справи слідує, що листом від 27.01.2017 № 3Г1/7301 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» повідомила позивача про те, що переказ коштів (транзакція), здійснений ТзОВ «ІРЦ» 19.05.2016 в сумі 40 000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-043-000230917 від 29.04.2016» на рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 та переказ коштів (транзакція), здійснений ТзОВ «ІРЦ» 19.05.2016 в сумі 523,76 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів» по договору № 980-043-000230917 від 29.04.2016 на рахунок № НОМЕР_1 », що належить ОСОБА_1 , є нікчемними (а. с. 25).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач зверталася із заявою до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» щодо включення позивача до переліку осіб, які мають право на відшкодування за рахунок Фонду та провести її виплату відшкодування коштів у розмірі 40 523,76 грн.

Листом від 13.07.2017 № 3Г/21995 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» повідомила позивачку, що відсутні правові підстави для включення інформації про ОСОБА_1 до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

У зв`язку із не включенням позивача до відповідного переліку, остання звернулася у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.

Отже, Закон № 4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови 23.05.2016 № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» на банківському рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритому у ПАТ «Банк Михайлівський», знаходились грошові кошти на загальну суму 40 523,76 грн.

Кошти на банківські рахунки позивача були зараховані шляхом перерахунку 19.05.2016 з банківського рахунку ТзОВ «ІРЦ» відповідно до виписки по особовим рахункам позивача за період з 1 травня по 23 травня 2016 року.

Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону №4452-VI, є тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону №4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України».

Частинами третьою, п`ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.

Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, у листі від 13.07.2017 № 3Г/21995 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» повідомила позивача про те, що переказ коштів (транзакція), здійснений ТзОВ «ІРЦ» 19.05.2016 в сумі 40 000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-043-000230917 від 29.04.2016» на рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 та переказ коштів (транзакція), здійснений ТзОВ «ІРЦ» 19.05.2016 в сумі 523,76 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів» по договору № 980-043-000230917 від 29.04.2016 на рахунок № НОМЕР_1 », що належить ОСОБА_1 , є нікчемними на підставі пунктів 1, 2, 7, 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (пункт 1 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI); банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (пункт 2 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI); банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI); здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (пункт 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI).

З аналізу пункту 1 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI вбачається, що правовідносини, які виникли між позивачем і банком не підпадають під умови визначені даним пунктом.

Також ПАТ «Банк Михайлівський» до дня визнання банку неплатоспроможним не брав на себе зобов`язань перед позивачем, внаслідок чого став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, тому пункт 2 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

Зі змісту пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI вбачається, що він не може бути застосованим до договорів, укладених між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський», між позивачем та ТОВ «ІРЦ», а також до транзакцій щодо переведення коштів від ТОВ «ІРЦ» на рахунок позивача, оскільки на підставі цих правочинів у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цих правочинів не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.

Відтак, метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/14681/17, від 30.05.2018 у справі № 910/23036/16, від 23.10.2018 у справі № 804/6992/15.

З аналізу пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI вбачається, що нікчемність договорів (правочинів) банку за цим пунктом пов`язана з такими умовами: 1) здійснення операції у період віднесення банку до категорії проблемних; 2) укладення (переоформлення) договору призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку; 3) банківську операцію (укладення або переоформлення договору) здійснено з порушенням норм законодавства.

Остання умова є обов`язковою для визнання договору (правочину) банківського вкладу (рахунку) або транзакцій, здійснених на підставі такого договору, нікчемними за пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

Матеріалами справи підтверджено, що транзакція, щодо якої Уповноваженою особою застосовано наслідки нікчемності, здійснено у період віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що договір № 980-043-000230917 від 29.04.2016 був укладений між позивачем та ТОВ «ІРЦ», а відповідні транзакції були вчинені 19.05.2016 саме на умовах цього договору, відповідно до яких передбачено можливість дострокового повернення коштів.

ПАТ «Банк Михайлівський», виконуючи розрахунковий документ ТОВ «ІРЦ» на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ «Банк Михайлівський» не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов`язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, в даному випадку перед ТОВ «ІРЦ», забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто позивача.

Однак Уповноваженою особою Фонду не зазначено, яким чином переказ коштів ТОВ «ІРЦ» в сумі 40 523,76 грн. на користь позивача, мають відношення до підстав нікчемності, визначених законодавством. Висновок щодо нікчемності не обґрунтований жодними доводами чи доказами.

При цьому, суд зазначає, що жодна з підстав, вказаних у статті 38 Закону № 4452 не має відношення до правочинів, вчинених ПАТ «Банк Михайлівський» у правовідносинах з позивачем.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Крім того, статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» врегульовано порядок визначення правочинів недійсними, а саме при розгляді справи даної категорії повинні застосовуватись норми матеріального права, залежно від предмета і підстав позову.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За частиною третьою статті 1058 ЦК України, до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу

Так, згідно зі статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з пунктом 1.24. статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Згідно з пунктом 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

Платіжними дорученнями ТОВ «ІРЦ» зі свого поточного рахунку, що відкритий в Банку, ініціювало переказ коштів на повернення позики та процентів за нею позивачу згідно з відповідними договорами між ними.

За змістом пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» дата валютування - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. Отже, кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк в свою чергу у межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Саме такий правовий висновок викладено в Постановах Верховного Суду України у справах: від 09.09.2014 № 3-45гс14, № 3-49гс14; від 19.08.2014 № 3-47гс14, № 3-48гс14, № 3-81гс14; від 02.09.2014. № 3-80гс14; від 21.10.2014 № 3-147гс14.

Отже, наведений правовий висновок є обов`язковим для виконання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, зважаючи на положення статті 360-7 ЦПК України.

Таким чином, кошти, що надійшли та зараховані на рахунки клієнтів, є власністю цих клієнтів, які з моменту такого зарахування мають повні ти виключні: право володіння, право користування та право розпорядження цими коштами (тріада права власності).

За змістом статті 321 ЦК України (принцип непорушності права власності як невід`ємної частини принципу верховенства права), - право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

За змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З матеріалів справи слідує, що договір банківського вкладу був укладений позивачем не з банком, а з ТзОВ «ІРЦ». Договір укладений без участі, без посередництва Банку. Кошти перераховані позивачем на рахунок ТОВ «ІРЦ». Повернуті кошти були 19.05.2016 також від вказаного товариства на рахунок позивача у Банку по взаємовідносинах позивача з товариством, а не позивача із Банком, чи товариства та Банку.

На момент введення тимчасової адміністрації на поточному рахунку позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» № НОМЕР_1 перебували грошові кошти в сумі 40 523,76 грн. (а. с. 28).

19.11.2016 набрали чинності положення пункту 15 Прикінцевих Положень Закону № 4452-VІ, внесені Законом № 1736-VІІІ, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Закону № 1736-VІІІ віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Судом встановлено, що позивач не був повідомлений банком під підпис про непоширення гарантій банку на кошти у сумі 40 523,76 грн. станом на 19.05.2016.

Отже, незважаючи на те, що позивач мав прямий договір вкладу з ТОВ «ІРЦ», яке не є банком, положення Закону № 4452-VI поширюються, таким чином, і на позивача.

Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 761/12676/17.

Судом встановлено, що станом на час укладення договору та перерахування коштів на рахунок, у банку були відсутні будь-які підстави відмовити у зарахуванні коштів або підстави вважати, що правочин є нікчемним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи встановлені судом обставини, що згідно Закону правочин між ОСОБА_1 та ТзОВ «ІРЦ» не є нікчемним і не визнавався судом недійсним, (не є оспорюваним правочином), тому переказ коштів, здійснений ТзОВ «ІРЦ» 19.05.2016 в сумі 40 000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-043-000230917 від 29.04.2016» та переказ коштів, здійснений ТзОВ «ІРЦ» 19.05.2016 в сумі 523,76 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів згідно з договором №980-043-000230917 від 29.04.2016», на рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 є дійсним.

Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідача негайно припинити дії, які порушують права позивача, як споживача фінансово-кредитних послуг за договором банківського вкладу, а саме визнати дійсним переказ коштів (транзакція), здійснений ТзОВ «ІРЦ» 19.05.2016 в сумі 40 000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-043-000230917 від 29.04.2016» та 523,76 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів згідно з договором №980-043-000230917 від 29.04.2016», на рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , є передчасною, а тому не підлягає задоволенню.

На думку суду, уповноваженою особою Фонду не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, посилання відповідача на положення пунктів 1, 2, 7, 9 частини третьої статті 38 закону № 4452-VI, як і на положення статей 215, 216 ЦК України, як на правову підставу для визнання зазначених вище транзакцій нікчемними, є необґрунтованими.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09.08.2012 №14 (далі – Положення №14, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення.

Також даним пунктом передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку Уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Поряд з цим, згідно з пунктами 2, 3, 5 розділу ІІІ Положення №14 Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 8 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Загальний реєстр складається на паперових носіях та в електронному вигляді. Загальний реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується директором-розпорядником або заступником директора-розпорядника та засвідчується відбитком печатки Фонду. Фонд складає зміни та/або доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та/або доповнень до Переліку, прийнятих Фондом. Фонд здійснює відшкодування коштів за вкладами відповідно до Загального реєстру за частинами Загального реєстру.

Отже, у разі наявності підстав для включення даних про рахунки вкладника, які раніше не були включені до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має подати до Фонду відповідне доповнення до переліку.

Відтак, дані про поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на суму 40 523,76 грн. мають бути включені до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. пункт 109,110 рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Враховуючи вищевикладене, відповідач під час нового судового розгляду справи не довів правомірність своїх дій щодо не включення даних про поточний рахунок ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Банк Михайлівський», за рахунок ФГВФО в межах гарантованої суми.

У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Досліджених судом в даному рішенні обставин, доказів та доводів учасників справи, на переконання суду, достатньо для винесення законного та обґрунтованого рішення у даному спорі.

Виходячи із наданих пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Смолія Б.В. щодо не включення даних про поточний рахунок ОСОБА_1 до переліку рахунків ПАТ «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок Фонду, як вкладника, який має право на відшкодування коштів в сумі 40 523,76 грн., та зобов`язання відповідача включити інформацію про поточний рахунок ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Банк Михайлівський», за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми в розмірі 40 523,76 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» (01032, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, 35) про визнання правочину дійсним та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Смолія Б.В. щодо не включення даних про поточний рахунок ОСОБА_1 до переліку рахунків ПАТ «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми.

Зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» включити інформацію про поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Банк Михайлівський», за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми в розмірі 40 523,76 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф. А. Волдінер