Рішення № 84318950, 03.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2019Справа №910/9951/19

За позовомПублічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель"доПриватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз"про стягнення 91 922,18 грн. Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники сторін: від позивача:Дідик О.М.від відповідача:не з`явивсяОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Одеський кабельний завод "Одескабель" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" про стягнення 91 922,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, було задано пошкодження належному позивачу автомобілю Hyundai Н1, державний номер НОМЕР_1 .

Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Veracruz, державний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий союз" на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/3961957, а тому позивач вказує, що обов`язок з відшкодування спричинених збитків у розмірі 91 922,18 грн. покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2019 відкрито провадження у справі №910/9951/19; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору; витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України інформацію щодо полісу №АК/3961957; судове засідання призначено на 03.09.2019.

08.08.2019 на виконання вимог ухвали від 30.07.2019 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація щодо полісу №АК/3961957.

У судове засідання 03.09.2019 представник позивача з`явився, надав пояснення по суті спору, за змістом яких позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом строк не скористався, явку свого представника у судове засідання 03.09.2019 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Так, частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Вказана ухвала суду від 30.07.2019 була надіслана відповідачу 31.07.2019 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 18В, офіс 4.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 08.08.2019 у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку від 07.08.2019 на відповідному конверті.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зазначає, що вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою "судова повістка".

Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03 2009, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 вказаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд вважає, що неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) відповідачем та повернення її до суду з поміткою "повернута відправнику за закінченням терміну зберігання" є наслідками волевої поведінки відповідача у формі бездіяльності щодо її належного отримання.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 30.07.20198 є 07.08.2019 (дата проставлення на довідці відділення поштового зв`язку відмітки щодо причини повернення поштового відправлення).

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача про причини неявки його представника в судове засідання 03.09.2019, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз".

В судовому засіданні 03.09.2019 судом завершено розгляд справи №910/9951/19 по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2017 по вул. Миколаївська дорога в м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобілів Hyundai Н1, державний номер НОМЕР_1 , та Hyundai Veracruz, державний номер НОМЕР_2 , а саме: ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Hyundai Veracruz, державний номер НОМЕР_2 , не дотримався безпечної дистанції і швидкості руху та допустив зіткнення з автомобілем Hyundai Н1, державний номер НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Суворівського районного суду міста Одеси від 15.05.2017 у справі №523/5071/17, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У зв`язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, було задано пошкодження належному позивачу автомобілю Hyundai Н1, державний номер НОМЕР_1 .

Із постанови Суворівського районного суду міста Одеси від 15.05.2017 у справі №523/5071/17 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Hyundai Veracruz, державний номер НОМЕР_2 , знаходився під керуванням ОСОБА_1 .

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Hyundai Veracruz, державний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_1 , встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Hyundai Veracruz, державний номер НОМЕР_2 , станом на дату настання спірної ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий союз" на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/3961957, що підтверджується витягом з бази МТСБУ.

Суд відзначає, що в силу приписів ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, чинній на момент страхового випадку (ДТП), тобто, станом на 29.03.2017.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

За змістом ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром.

Отже, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу може бути висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб`єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).

В матеріалах справи наявний доданий позивачем до позову звіт №4400 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складений 30.03.2017 суб`єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №40, видане Фондом державного майна України 13.05.2015), відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai Н1, державний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0) становить 97 864,44 грн.

Водночас, як вбачається із наявних у матеріалах справи доказів (рахунку-фактури СТО №БА-00000701 від 11.04.2017, актів виконаних робіт №БА-00000883 від 13.06.2017 №БА-00001421 від 24.07.2017), позивачем фактично було понесена матеріальні витрати для здійснення відновлювального ремонту автомобіля Hyundai Н1, державний номер НОМЕР_1 , у розмірі 92 222,18 грн.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №1866 від 19.10.2017 вбачається, що позивачем було перераховано на рахунок СТО кошти у розмірі 92 222,18 грн.

Отже, оскільки розмір фактично виплачених коштів менше розміру відновлювального ремонту, розрахованого згідно ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а тому обов`язок відповідача по сплаті коштів обмежується сумою, виплаченою позивачем СТО за виконання відновлювального ремонту автомобіля - 92 222,18 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

В даному випадку, положеннями полісу №АК/3961957 було передбачено франшизу у розмірі 1 000,00 грн.

Крім того, відповідно до полісу №АК/3961957 ліміт відповідальності страховика (Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз") за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн.

Таким чином, у даному випадку обсяг страхового відшкодування підлягає обрахунку за формулою: "сплачена позивачем на рахунок СТО згідно платіжного доручення №1886 від 19.10.2017 сума - визначена полісом №АК/3961957 сума франшизи".

Отже, Публічним акціонерним товариством "Одеський кабельний завод "Одескабель" було набуто право вимоги до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" (як страховика за полісом №АК/3961957 цивільно-правової відповідальності особи, з вини якої настала спірна ДТП) відшкодування шкоди у розмірі 91 922,18 грн. (92 222,18 грн. сплачених позивачем на рахунок СТО згідно платіжного доручення №1886 від 19.10.2017 - 1 000,00 грн. франшизи).

З метою отримання страхового відшкодування позивач на підставі ст.ст. 35, 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, яка була прийнята представником відповідача 03.04.2017, про що містяться відповідний запис у самому змісті цієї заяви.

За таких обставин, враховуючи, що позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування за Полісом №АК/3961957 ще у квітні 2017 року, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов`язання з виплати страхового відшкодування за Полісом №АК/3961957 є таким, що настав, станом на дату розгляду справи у суді.

Однак, відповідачем не надано суду доказів на спростування твердження позивача, що Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий союз" не здійснило відшкодування шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом №АК/3961957 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Hyundai Н1, державний номер НОМЕР_1 , відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 91 922,18 грн.

Відтак, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" на користь Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" страхового відшкодування у розмірі 91 922,18 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 18В, офіс 4; ідентифікаційний код 33552636) на користь Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" (65102, Одеська обл., м. Одеса, Миколаївська дорога, буд. 144; ідентифікаційний код 05758730) суму страхового відшкодування у розмірі 91 922 (дев`яносто одна тисяча дев`ятсот двадцять два) грн. 18 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять один) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 16.09.2019.

Суддя Р.В. Бойко