Рішення № 84318921, 16.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2019Справа № 910/8595/19за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка.Уа»

до Фізичної особи-підприємця Дрозда Руслана Володимировича

про стягнення 35598,15 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Розетка.Уа» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Дрозда Руслана Володимировича про стягнення 34598,15 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов`язання щодо сплати винагороди за субліцензійним договором №1795/13384, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 34429,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 808,51 грн. та 3% річних у розмірі 359,94 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/8595/19 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗЕТКА.УА» (ліцензіар, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Дроздом Русланом Володимировичем (відповідач, ліцензіат) укладено договір №1795/13384 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору ліцензіар надає ліцензіату обмежену, невиключну субліцензію на використання торговельних марок, а ліцензіат зобов`язується виплачувати ліцензіару роялті відповідно до п. 3 Договору.

Пунктом 2.3. Договору зокрема встановлено, що ліцензіат використовує торговельні марки під час пропонування та/або надання відповідної послуги виключно за допомогю веб-сайтів, розміщених під доменним іменем rozetka.com.ua, rozetka.ua тощо; ліцензіат може використовувати торговельні марки для документального оформлення покупки лише тих товарів, замовлення на купівлю яких було здійснено за допомогою форми, розміщеної на веб-сайтах під будь-яким із доменних імен rozetka.com.ua, rozetka.ua тощо.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ліцензіат зобов`язаний сплачувати на користь ліцензіара в розмірі та в строки, визначені сторонами в додатках до договору винагороду: роялті за користування торговельними марками; плату за надання доступу до онлайн-платформи «Rozetka».

Згідно з п. 5.2. Договору ліцензіар готує акт-звіт про продаж товарів та акт про надані послуги згідно з формами, затвердженими в додатках до договору, на підставі погодженого сторонами звіту, та направляє їх на електронну адресу ліцензіату з подальшим направленням у паперовому вигляді.

Після отримання у паперовому вигляді ліцензіатом акта-звіту про продаж товарів та акта про надані послуги ліцензіат протягом строку, погодженого сторонами в додатках до договору, повинен підписати, поставити печатку і надіслати по одному екземпляру акта-звіту про продаж товару та акта про надані послуги на адресу ліцензіара.

Якщо протягом строку, погодженого сторонами в додатках до договору, ліцензіат не надішле письмових заперечень стосовно даних, наведених в звіті про продаж товарів та/або акті про надані послуги, або при поверненні оператором поштового зв`язку на адресу ліцензіара такого відправлення із зазначенням «за закінченням строку зберігання», «відсутній за місцезнаходженням», «неповна адреса», «за зазначеною адресою не проживає», «за відмовою адресата від одержання» тощо, вважається, що ліцензіат прийняв (підписав) акт-звіт про продаж товарів та/або акт про надані послуги у тому вигляді, в якому вони були надані йому, і претензій у нього немає.

Відповідно до додатку №1 до Договору ліцензіат зобов`язується сплачувати роялті за користування торговельними марками в порядку 100% передоплати на розрахунковий рахунок ліцензіара.

Розмір роялті за використання торговельних марок визначається на підставі даних ліцензіата, узгоджених з ліцензіаром в актах-звітах про продаж товару у відсотках від вартості товару ліцензіата, проданого з використанням торговельних марок через сайт. Розмір відсотків залежить від категорії товару та стосовно наручних годинників становить 25%.

Частиною третьою статті 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Судом встановлено, що відповідно до акту-звіту про продаж товарів №РН000015209 за січень 2019 року, за Договором протягом періоду з 01.01.2019 до 31.01.2019 ліцензіат реалізував товар з використанням торговельних марок через веб-сайт http://rozetka.com.ua., а саме наручний годинник (1 шт.) - сума реалізації - 148500,00 грн., ставка роялті 25%, сума роялті 37125,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов`язання щодо сплати винагороди за субліцензійним договором №1795/13384, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 34429,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 808,51 грн. та 3% річних у розмірі 359,94 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, пунктом 2.3. Договору зокрема встановлено, що ліцензіат використовує торговельні марки під час пропонування та/або надання відповідної послуги виключно за допомогю веб-сайтів, розміщених під доменним іменем rozetka.com.ua, rozetka.ua тощо; ліцензіат може використовувати торговельні марки для документального оформлення покупки лише тих товарів, замовлення на купівлю яких було здійснено за допомогою форми, розміщеної на веб-сайтах під будь-яким із доменних імен rozetka.com.ua, rozetka.ua тощо.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ліцензіат зобов`язаний сплачувати на користь ліцензіара в розмірі та в строки, визначені сторонами в додатках до договору винагороду: роялті за користування торговельними марками; плату за надання доступу до онлайн-платформи «Rozetka».

Згідно з п. 5.2. Договору ліцензіар готує акт-звіт про продаж товарів та акт про надані послуги згідно з формами, затвердженими в додатках до договору, на підставі погодженого сторонами звіту, та направляє їх на електронну адресу ліцензіату з подальшим направленням у паперовому вигляді.

Після отримання у паперовому вигляді ліцензіатом акта-звіту про продаж товарів та акта про надані послуги ліцензіат протягом строку, погодженого сторонами в додатках до договору, повинен підписати, поставити печатку і надіслати по одному екземпляру акта-звіту про продаж товару та акта про надані послуги на адресу ліцензіара.

Якщо протягом строку, погодженого сторонами в додатках до договору, ліцензіат не надішле письмових заперечень стосовно даних, наведених в звіті про продаж товарів та/або акті про надані послуги, або при поверненні оператором поштового зв`язку на адресу ліцензіара такого відправлення із зазначенням «за закінченням строку зберігання», «відсутній за місцезнаходженням», «неповна адреса», «за зазначеною адресою не проживає», «за відмовою адресата від одержання» тощо, вважається, що ліцензіат прийняв (підписав) акт-звіт про продаж товарів та/або акт про надані послуги у тому вигляді, в якому вони були надані йому, і претензій у нього немає.

Відповідно до додатку №1 до Договору розмір роялті за використання торговельних марок визначається на підставі даних ліцензіата, узгоджених з ліцензіаром в актах-звітах про продаж товару у відсотках від вартості товару ліцензіата, проданого з використанням торговельних марок через сайт. Розмір відсотків залежить від категорії товару та стосовно наручних годинників становить 25%.

Як зазначав позивач у позові, вказаний акт-звіт було вчасно направлено відповідачу на електронну адресу та адресу місцезнаходження. Вказані обставини не було спростовано відповідачем, зокрема останнім не надано жодних заяв по суті справи.

При цьому, докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за актом-звітом у повному обсязі в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не долучені.

Разом з тим, позивач вказував на часткову сплату роялті, в тому числі, за спірним актом-звітом, зокрема, відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2019 розмір заборгованості складає 33429,70 грн.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 34429,70 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості відповідача за Договором у розмірі 33429,70 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позов в частині стягнення заборгованості підлягає задоволенню у розмірі 33429,70 грн., тобто частково (оскільки у прохальній частині позову позивач просив стягнути 34429,70 грн.).

Також позивачем заявлено до стягнення інфляційні збитки - 808,51 грн. та 3% річних - 359,94 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до додатку №1 до Договору ліцензіат зобов`язується сплачувати роялті за користування торговельними марками в порядку 100% передоплати на розрахунковий рахунок ліцензіара.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 31.01.2019 по 10.06.2019, суд встановив, що він є обґрунтованим, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дрозда Руслана Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка.Уа» (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 8-А; ідентифікаційний код: 37193071) основний борг у розмірі 33429 (тридцять три тисячі чотириста двадцять дев`ять) грн. 70 коп., 3% річних у розмірі 359 (триста п`ятдесят дев`ять) грн. 94 коп., інфляційні втрати у розмірі 808 (вісімсот вісім) грн. 51 коп. та судовий збір у розмірі 1867 (одна тисяча вісімсот шістдесят сім) грн. 04 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева