Рішення № 84318882, 16.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2019Справа № 910/8781/19

за позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 16934,55 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 17240,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач несвоєчасно доставив вантаж на адресу позивача, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 17240,60 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/8781/19 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

У позовній заяві позивач просив суд витребувати у відповідача оригінал залізничної накладної №52508587 (1 та 6 арк.).

За змістом ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Суд зазначає, що виходячи з предмету та підстав позову, клопотання позивача про витребування доказів є обґрунтованим, тому вказане клопотання підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; витребувати у відповідача оригінал залізничної накладної №52508587 (1 та 6 арк.).

26.07.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, у якому він заперечив проти задоволення позову з підстав того, що на день подачі позовної заяви у позивача було відсутнє право на звернення до суду, оскільки ним не дотримано процедури досудового врегулювання спору, а строк для надання відповідачем відповіді на претензію закінчився лише 13.07.2019. Разом з тим, відповідач заперечив проти розрахунку штрафу, що наданий позивачем, оскільки відповідно до ст. 46 УМВС для розрахунку неустойки береться тільки провізна плата ( у даному випадку 56448,50 грн.) без урахування додаткових зборів, відтак, сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за накладною № 52508587 складає 16934,55 грн., а не 17240,60 грн. як заявлено позивачем.

26.07.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про зменшення штрафних санкцій, у якій відповідач просить зменшити розмір неустойки за несвоєчасну доставку вантажу до 5 % від обґрунтованої суми позову, вказуючи на складну фінансово-економічну ситуацію юридичної особи відповідача, а також на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

05.08.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти зменшення розміру штрафних санкцій та зазначив, що позивач погоджується з доводами відповідача щодо суми штрафу та просить стягнути з відповідача 16934,55 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46, ч. 6 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Так, проаналізувавши зміст відповіді на відзив, суд приходить до висновку, що фактично у зазначеній заяві по суті справи міститься клопотання про зменшення розміру позовних вимог.

Суд, розглянувши клопотання про зменшення розміру позовних вимог зазначає, що воно підписано уповноваженим представником - О.Є. Бичковим (на підставі довіреності № 11/20/05 від 01.01.2019), є обґрунтованим та не суперечить інтересам особи, яку він представляє, тому суд приймає клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог до 16934,55 грн.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив та відповідачем у відзиві, суд

ВСТАНОВИВ:

25.10.2018 на виконання контракту № 862/17 від 06.12.2017 зі станції Авдіївка (Донецька залізниця) вантажовідправником - Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» на адресу отримувача СВС с.р.о. Вояни 07672, Словацька республіка - 7672 для фірми ДЕЗА, а. с., станція призначення: Вояни, Словацька республіка ЖСР, прикордонні станції переходів: 381104 Ужгород, 168708 Матьовце, відповідно до накладної № 52508587 було відправлено вантаж у вагоні (цистерні) № 51255958 УЗ.

Судом встановлено, що вантаж за накладною № 52508587 був переданий отримувачу (СВС с.р.о. ВОЯНИ 07672, Словацька республіка, для фірми ДЕЗА, а. с.) - 10.11.2018, про що у графі 27 зазначеної накладної був проставлений відповідний календарний штемпель станції ВОЯНИ про прибуття.

Разом з тим, позивач зазначає суду про те, що за накладною № 52508587 відповідачем були порушені строки доставки.

Судом встановлено, що у зв`язку з перевищенням строку доставки вантажу, позивач звернувся до відповідача з претензією № 11/08/02 від 08.01.2019 про сплату неустойки.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, судом встановлено, що безпосереднє перевезення вантажу відповідачем за накладною № 52508587 свідчить про виникнення між сторонами прав та обов`язків за договором перевезення.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що відповідачем були порушені строки доставки вантажу у міжнародному сполученні за накладною № 52508587, тому просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 16934,55 грн.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частинами 1 та 3 статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Крім того, обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року N 457, відповідно до п. 1 якого залізничний транспорт загального користування (далі - залізничний транспорт) є однією з базових галузей економіки України, що забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв`язки і потреби населення у перевезеннях.

Відповідно до пункту 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Таким чином, оскільки перевезення вантажу за накладною № 52508587 здійснювалось у міжнародному сполученні, правовідносини сторін регулюються відповідними угодами про залізничні міжнародні сполучення.

Частиною 1 статті 10 Цивільного кодексу України встановлено, що чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

Відповідно до параграфів 2, 3 статті 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року зі змінами та доповненнями (далі - Угода), строк доставки вантажу визначається виходячи з наступних норм: для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км; для інших відправлень - 1 доба на кожні розпочаті 200 км. Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу.

За змістом параграфів 5, 7 статті 24 Угоди перебіг строку доставки вантажу розпочинається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповна доба вважається повною. Строк доставки вважається дотриманим, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і перевізник повідомив отримувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається національним законодавством, що діє в місці видачі вантажу.

Відповідно до частини 6 статті 315 Господарського кодексу України щодо спорів, пов`язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред`явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із претензією від 08.01.2019 № 11/08/02, в якій просив відповідача розглянути вказану претензію та перерахувати на рахунок позивача відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.

У відзиві відповідач вказує на те, що зазначена претензія була прийнята до розгляду відповідачем 14.01.2019, тому строк для надання відповіді закінчився лише 13.07.2019.

Параграфом 2 статті 47 Угоди передбачено момент виникнення права на пред`явлення претензії та позову, за умовами якого право пред`явлення претензії та позову про відшкодування за недостачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення строку доставки, виникає з дня видачі вантажу одержувачеві.

Параграфом 1 статті 47 Угоди передбачено умови, за дотримання яких може пред`являтися відповідний позов. Так, відповідно до положень даного параграфу позов може бути пред`явлено тільки після пред`явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред`явлена претензія. Право пред`явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред`явити претензію перевізнику.

За приписами параграфу 3 статті 47 Угоди позов може бути пред`явлений, якщо перевізник не дав відповіді на претензію в строк, встановлений на розгляд претензії, або якщо протягом строку на розгляд претензії перевізник повідомив особі, яка звернулася із претензією, про відхилення претензії повністю або частково.

Судом розглянуті та відхилені заперечення відповідача щодо відсутності права позивача на звернення до суду з вказаним позовом до розгляду претензії, оскільки пред`явлення претензії є правом, а не обов`язком позивача з урахуванням того, що пред`явлення претензії лише зупиняє перебіг строків позовної давності.

Крім того, станом на день ухвалення рішення матеріали даної справи не містять відомостей щодо задоволення або відхилення претензії позивача, строк розгляду якої закінчився 13.07.2019, а тому право позивача на стягнення штрафу настало.

Судом було встановлено, що днем фактичного укладення між сторонами договору перевезення є 25.10.2018 (відповідно до накладної № 52508587), перебіг строку доставки вантажу розпочався з 26.10.2018 та складав 10 діб (строк доставки розрахований шляхом ділення загальної відстані доставки вантажу - 1601 км на кожні розпочаті 200 км та додавання однієї доби на операції, пов`язані з відправленням вантажу).

Як встановлено судом, зазначений вантаж був переданий отримувачу (СВС с.р.о. ВОЯНИ 07672, Словацька республіка, для фірми ДЕЗА, а. с.) - 10.11.2018, про що у графі 27 накладної № 52508587 проставлено відповідний календарний штемпель станції ВОЯНИ про прибуття.

Таким чином, відповідач допустив прострочення доставки вантажу за вказаною накладною на 6 діб.

Положеннями статті 45 Угоди передбачено, що, якщо перевізником не був дотриманий строк доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 Угоди, перевізник сплачує відшкодування за перевищення строку доставки у вигляді неустойки.

Розмір неустойки за перевищення строку доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення строку доставки і величини (тривалості) перевищення строку доставки, що розраховується як відношення перевищення строку доставки (доба) до загального строку доставки, а саме: 6 % провізної плати при перевищенні строку доставки не більше, ніж на одну десяту загального строку доставки; 18 % провізної плати при перевищенні строку доставки більше за одну десяту, але не більше трьох десятих загального строку доставки; 30 % провізної плати при перевищенні строку доставки більше трьох десятих загального строку доставки.

Враховуючи те, що перевищення строку доставки вантажу складає 6 діб, загальний строк доставки - 16 діб, застосовується штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 30% від провізної плати, оскільки співвідношення тривалості перевищення строку доставки (6 діб) та загального строку доставки (16 діб) складає більше 0,3, а саме 0,375 (6:16=0,375).

За таких обставин, розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажу відповідно до накладної № 52508587 складає 16934,55 грн. (56448,50 (провізна плата) Х 30 %).

У зв`язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 16934,55 грн. є обґрунтованою.

Водночас, відповідачем подано заяву про зменшення штрафних санкцій до 5 % від обґрунтованої суми позову. У зазначеній заяві відповідач вказує на складну фінансово-економічну ситуацію юридичної особи відповідача, а також на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення порушень щодо несвоєчасної доставки вантажу, незалежно від того, чи завдано у зв`язку з цим збитки. Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 16934,55 грн. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська Залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1; ідентифікаційний код: 00191075) штраф у розмірі 16934 (шістнадцять тисяч дев`ятсот тридцять чотири) грн. 55 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева