Ухвала суду № 84318844, 04.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про заміну строни виконавчого провадження

м. Київ

04.09.2019Справа № 7/555Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчук І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (01001, м.Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, код 40538421) про заміну сторони її правонаступником по справі №7/555

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію 83940,15 грн,

за участю представників учасників справи

заявника Вербова О.П., довіреність від 07.05.19 № 07/05/19-03,

стягувача не з`явився,

відповідача Горупаха В.А. , наказ №20/01-06-16/к від 01.06.16,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 затверджено мирову угоду від 16 лютого 2017 року у справі 7/555, укладену між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305) та Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, ВУЛИЦЯ КИРПОНОСА, будинок 10/8; код ЄДРПОУ 31731838)

06.08.2019 від КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - Київтеплоенерго) надійшла заява про заміну сторони її правонаступником, в якій заявник просить суд замінити стягувача у справі № 7/551 з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на його правонаступника Київтеплоенерго при виконанні мирової угоди, затвердженої ухвалою суду від 15.03.2017.

Відповідно до протоколу повторного авторозподілу судової справи між суддями, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 13.08.2019 №05-23/1834, у зв`язку зі звільненням з посади судді Якименка М.М. заяву Київтеплоенерго передано судді Курдельчуку І.Д.

Згідно із статтею 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Як убачається з абз.2 п.1.3 Договору №601-18 про відступлення права вимоги (цесії) укладеного 11.10.2018 ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 00131305) та Київтеплоенерго (Код ЄДРПОУ 40538421) та додатку №1 і Договору №603-18 про відступлення права вимоги (цесії) укладеного 11.10.2018 між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», Код ЄДРПОУ 00131305 та Київтеплоенерго (Код ЄДРПОУ 40538421) та додатку №3, останнє відступило право вимоги до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» за Договором №1532480 та судовим рішенням у справі 7/555 від 15.03.2017 судового збору у розмірі 236,00 грн.

Підставами укладення Договору №601-18 про відступлення права вимоги (цесії) укладеного 11.10.2018 ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 00131305) та Київтеплоенерго (Код ЄДРПОУ 40538421) та додатку №1 і Договору №603-18 про відступлення права вимоги (цесії) укладеного 11.10.2018 між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», Код ЄДРПОУ 00131305 та Київтеплоенерго (Код ЄДРПОУ 40538421) та додатку №3 є зміни у Законі України «Про теплопостачання», а також Мирова угода від 09.10.2018 затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/7807/18 (№ в ЄДРСР 77041893) за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання договорів купівлі-продажу природного газу укладеними за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про визнання правонаступника за борговими зобов`язаннями та стягнення 630.741.034,20 грн. та за заявою третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про зміну правовідносин за договорами постачання природного газу.

Зокрема у п 2 вказаної Мирової угоди встановлено, що ПАТ «Київенерго» відступає, а КП «Київтеплоенерго» набуває права грошової вимоги (надалі - «Грошова вимога»), що станом на дату укладання цієї Мирової угоди складає 2.389.598.643,08 грн. (два мільярда триста вісімдесят дев`ять мільйонів п`ятсот дев`яносто вісім тисяч шістсот сорок три грн.. 08 коп.), шляхом укладення Договорів про відступлення права вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців за теплову енергію …, за комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання (надалі - Дебіторська заборгованість) …, а також … з оплати додаткових до основних зобов`язань (неустойки (штрафів, пені), нарахувань (три відсотки річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати у зв`язку з примусовим стягненням боргу) (далі - Додаткові зобов`язання),…

За таких обставин перехід права вимоги ґрунтується на законі та судовому рішенні.

Станом на час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження судове рішення, Ухвала Господарського суду міста Києва від 15.03.2017, набрало законної та не виконано в частині сплати витрат на ІТЗ.

Договори № 601-18 та № 603-18 від 11.10.2018 не оспорено та у встановленому порядку не скасовані і не визнані недійсними, а отже є чинними.

03.09.2019 до суду від Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» надійшов відзив, у якому зазначає, що сплата зазначеної суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не є зобов`язаннями в розумінні положень статті 509 Цивільного кодексу України та згідно зі встановленими судом обставинами такі витрати не були і не могли бути предметом відступлення за Договорами від 11.10.2018 № 601-18 та від 11.10.2018 № 603-18.

При цьому, у відзиві підприємство посилаючись на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 923/945/13 від 19.08.2014 та у справі №906/110/16 від 28.03.2018, заперечувало проти задоволення заяви про заміну сторони її правонаступником у зв`язку з тим, що зобов`язання по сплаті судового збору не може бути предметом відступлення.

У судовому засіданні представник заявника вимоги, викладені у заяві від 13.08.2019 підтримав.

Представник боржника проти задоволення заяви заперечував із посиланнями на викладені у відзиві обставини.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношення.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частини 1 статті 513 ЦК України).

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (статті 516 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 334 Господарського процесуального кодексу України, в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Щодо посилань Підприємства на правові позиції Верховного Суду, то суд вважає за необхідне відійти від такої правової позицій Верховного Суду у зв`язку з тим, що відповідно зобов`язання щодо заміни сторони її наступником виникли по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу із судового рішення.

У п.21 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.2018 у справі № 906/110/16 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Поліські зорі" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення 1 490 327,33 доларів США (еквівалентно 36 948 439,58 грн.), та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Поліські зорі" до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-банк" про визнання недійсним договору поруки №575-005/08Ф від 24.10.2008, зазначено, що Суд погодився з твердженням суду апеляційної інстанції про те, що уступка прав стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

У п29 цієї Постанови Суд звернув увагу, що здійснивши заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення Господарського суду Житомирської області у справі, суд першої інстанції залишив поза увагою, що наведеним судовим рішенням передбачено також стягнення 154550,38 грн. судового збору. Сплата зазначеної суми судового збору не є зобов`язанням в розумінні положень статті 509 Цивільного кодексу України, згідно з встановленими судами обставинами вона не була й не могла бути предметом відступлення за Договором від 26.05.2017.

Водночас у заяві КП «Київтеплоенерго» про заміну сторони виконавчого провадження йдеться про відступлення права вимоги, зокрема, судових витрат на підставі Мирової угоди, затвердженої судовим рішенням, яке набрало законної сили та угод 601 і 603, які не оспорені і невизнані недійсними.

Положення статті 19 Конституції України кореспондуються з правилом для юридичних і фізичних осіб, які не є органами державної влади та органами місцевого самоврядування і їх посадовими особами, дозволено все, що не заборонено.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частин 1, 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно з частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Частинами 1, 2 статті 334 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу

Підстави заміни кредитора в зобов`язанні визначені статтею 512 Цивільного кодексу України, відповідно до пункту 1 частини першої якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора в зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 513, стаття 514 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за загальним правилом заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.

Виходячи із результатів системного аналізу цих норм, зокрема, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі від 21 березня 2018 року по справі №6-1355/10, провадження № 61-12076св18.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Господарський процесуальний кодекс України у редакції, чинній станом на звернення позивача до суду у справі №7/555 містила статтю 44, яка визначала склад судових витрат, а саме державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Тобто, Господарський процесуальний кодекс України у вищевказаній редакції передбачав судові витрати, які розмежовувались державним митом і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Щодо неврахування заперечень боржника з посиланням на правову позицію Верховного Суду України викладену постанові від 19.08.2014 у справі № 923/945/13 за позовом тов"Камбіо" до тов. «Кредо-Інвест-Строй" , третя особа - тов "Південенерго", про визнання договору уступки права вимоги недійсним.

Так, суд касаційної інстанції зазначив таке.

«Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Проте, виходячи зі змісту оспорюваного договору, його предметом є уступка права вимоги за рішенням господарського суду Херсонської області від 2 липня 2009 року в справі N 11/108-09, за яким з боржника стягнуто не лише сума заборгованості за договором поставки від 1 липня 2008 року N 01/07-2, укладеного між ТОВ "Камбіо" та ТОВ "Південенерго", а також судові витрати.

При цьому умовами договору цесіонарію надано право вимагати від боржника належного виконання рішення суду.

Однак, як вірно ураховано апеляційним судом, укладаючи спірний правочин, позивач та відповідач, не замінюючи кредитора у зобов`язанні, замінили стягувача на стадії виконання судового рішення. Утім, уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.»

Викладене вказує, що заінтересована особа не укладала угоди про заміну кредитора в договорі і зобов`язанні, не зверталась до суду про заміну процесуальним правонаступником, не набула статусу сторони судового процесу, не набула прав процесуальної участі на стадії виконання судового рішення, але на власний розсуд, свавільно визначила свій статус щодо прав вимоги виконання самого судового рішення.

Отже, Верховний Суд України дав оцінку відсутності угоди про заміну сторони в зобов`язанні, відсутності судового рішення про заміну сторони процесуальним правонаступником та вказав на незаконність укладення угоди предметом якої є заміна сторони виконавчого провадження без дотримання вимог процесуального закону.

Втім, у даній заяві КП «Київтеплоенерго» про заміну сторони виконавчого провадження йдеться і про відступлення права вимоги за зобов`язанням із договору, і, як наслідок, за зобов`язанням і з судового рішення, а отже названі судові справи не є тотожними для правозастосування.

За таких обставин відступлення права вимоги за основним зобов`язанням із договору та зобов`язанням відшкодування судових витрат із судового рішення не суперечать приписам статей 11, 509, 512 ЦК України.

Ураховуючи зазначені вище обставини, господарський суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для здійснення заміни стягувача - Публічного акціонерного товариства «Київенерго» його правонаступником - Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

Керуючись статями 52, 234 - 237, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про заміну сторони її правонаступником №30/1/1/1795 від 30.07.2019 задовольнити.

2. Замінити при виконанні ухвали про затвердження мирової угоди Господарського суду міста Києва №7/555 від 15.03.2017 стягувача з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (ідентифікаційний код 00131305), найменуванням якого на даний час є Акціонерне товариство «Київенерго» (85612, Донецька обл., Мар`їнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34; ідентифікаційний код 00131305), на його правонаступника - Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 15-А; ідентифікаційний код 40538421).

Ухвала набрала законної сили 04.09.2019.

Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя І.Д. Курдельчук