Рішення № 84318769, 13.09.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/181/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2019 Справа № 908/2246/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж (71601 запорізька область, м. Василівка, вул. Гоголя, 1а, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький рибокомбінат” (69118 м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 21, ідентифікаційний код юридичної особи 00476642)

про стягнення 50 432 грн. 37 коп.

за участю

представника позивача: Яковішина Л.В., дов. № 60 від 01.01.19

представник відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

21.08.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький рибокомбінат” 31 997 грн. 77 коп. боргу за спожиту активну електроенергію, 15 757 грн. 75 коп. боргу за послуги компенсації перетікання реактивної енергії, 1 698 грн. 40 коп. інфляційних нарахувань, 998 грн. 45 коп. три відсотка річних.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 21.08.2019 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2246/19 та визначено до розгляду судді Дроздової С.С.

Ухвалою суду від 23.08.2019 позовну заяву суддею Дроздовою С.С. прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі 908/2246/19, присвоєно номер провадження 27/181/19.

Справа № 908/2246/19 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 13.09.2019.

У судовому засіданні 13.09.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 13.09.2019 відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

13.09.2019 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 31 997 грн. 77 коп. боргу за спожиту активну електроенергію, 15 757 грн. 75 коп. боргу за послуги компенсації перетікання реактивної енергії, 1 698 грн. 40 коп. інфляційних нарахувань, 998 грн. 45 коп. три відсотка річних.

Крім того, позивач звернувся до суду з письмовою заявою від 06.09.2019 № 58/164-юр (вх. № 08-08/18609/19 від 10.09.2019), відповідно до якої просив суд виправити технічну описку на 4 аркуші позовної заяви, а саме замість «стягнути 331 997 грн. 77 коп. боргу за спожиту активну електроенергію» слід читати «стягнути 31 977 грн. 77 коп. боргу за спожиту активну електроенергію.

Суд прийняв дану заяву.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме: ухвали суду про відкриття провадження у справі від 23.08.2019, яка отримана відповідачем прізвище ОСОБА_1 – 04.09.2019 року.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2246/19.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, вислухавши представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

01.06.2007 року між Відкритим акціонерним товариства «Запоріжжяобленерго» (з 01.02.2017 назву змінено на Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”, постачальник електричної енергії) та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький рибокомбінат» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький рибокомбінат, споживач укладено договір про постачання електричної енергії № 322.

Відповідно до розділу 1 договору постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 "Точки продажу електричної енергії споживачу".

Пунктом 2.1 договору визначено, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що споживач зобов`язується виконувати умови цього договору.

Згідно із п. 2.3.4 договору споживач зобов`язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” та додатка № 5 “Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”.

Пунктом 4.2.2 договору визначено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Пунктами 1, 2 Додатком № 4 до договору “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” передбачено наступне:

Розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.

Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника електричної енергії, вказаний в п. 10 Договору.

За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника електричної енергії.

За умови наявності у Споживача погодженої в установленому порядку екологічної та/або аварійної броні, Споживач зобов`язаний протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснити платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття екологічної та/або аварійної броні в наступному розрахунковому періоді.

Сума платежу розраховується виходячи із тарифів, які діють на день здійснення платежу і обсягу електричної енергії на покриття аварійної броні протягом, що становить - кВт год.

У разі використання споживачем зарезервованого обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічно) броні, Постачальником електричної енергії здійснюється перерахунок його вартості відповідно до тарифів, які діяли в період використання зарезервованого обсягу електричної енергії.

Пунктом 6 Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» даного договору встановлено, що за підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого споживачем «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача. Рахунки направляються постачальником споживачу поштою рекомендованим листом, нарочним або віддаються уповноваженому представнику споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою постачальника журналі (п. 9 Додатка № 4).

Пунктом 7 Додатка № 4 встановлено, що у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії, що визначається Постачальником при підбитті підсумків розрахункового періоду на основі «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію», сума платежу для остаточного розрахунку збільшується на величину вартості, визначеної із середньозваженого тарифу, різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електричної енергії.

Крім того, п. 10 Додатка № 4 передбачено, що Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що направляються йому Постачальником електричної енергії.

Датою отримання рахунка вважається, зокрема, при направленні рекомендованим листом -дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні); у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику Споживача під розписку в журналі, дата зазначена у журналі; при направленні нарочним - дата вручення Споживачу.

Відповідно до п. 5.1 договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає Постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою додатка № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу».

Споживачі, які розраховуються за електричну енергію за тарифами, диференційовані періодами часу, та споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановкою обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, додатково по відомості про заявку величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми на відповідні розрахункові періоди.

У випадках, передбачених ПКЕЕ, Споживач надає обґрунтування очікуваного споживання.

У разі ненадання Споживачем зазначених відомостей у встановлений термін очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлені Постачальником на рівні відповідних періодів поточного року.

Відповідно до розділу 7 Договору встановлено, що облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж Споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

26.12.2017 додатковою угодою про внесення змін до договору було визначено термін дії договору до 16.09.2018.

Однак, відповідач продовжував споживати активну електричну енергію та реактивну енергію, а також надавати акти про спожиту активну електричну енергію та про обсяги перетікання реактивної енергії, отримувати рахунки.

У жовтні 2018 року відповідачем:

Відповідно до акту про спожиту активну електричну енергію, спожито активної електроенергії 52920кВт.год на суму 10 230,11грн. На оплату виставлено рахунок № 322/10а від 31.10.2018, який отримано 01.11.2018 уповноваженою особою на підставі довіреності від 03.01.2018.

Термін оплати - 08.11.2018 ( з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України):

Вказаний рахунок оплачено частково, а саме:

- 16.01.2019 в розмірі 10 000,00грн. (виписка з банку від 16.01.2019)

Залишок боргу, який не сплачений Відповідачем по даному рахунку складає 230,11 грн.

Відповідно до акту про обсяги перетікання реактивної енергії, спожито реактивної енергії (кВАр.год) на суму 10 563,02 грн.

На оплату виставлено рахунок № 322/10р від 31.10.2018, який отримано 01.11.2018 уповноваженою особою на підставі довіреності від 03.01.2018.

Термін оплати - 08.11.2018 ( з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Вказаний рахунок не оплачено.

Борг за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, який не сплачений відповідачем по даному рахунку складає 10 563 грн. 02 коп.

У листопаді 2018 року відповідачем:

Відповідно до акту про спожиту активну електричну енергію, спожито активної електроенергії 16180 кВт.год на суму 31 747,66 грн. На оплату виставлено рахунок № 322/11а від 30.11.2018 на суму 31747,66 грн., який отримано 03.12.2018 уповноваженою особою на підставі довіреності від 03.01.2018.

Термін оплати - 10.12.2018 ( з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Вказаний рахунок не оплачено.

Борг за спожиту активну електричну енергію, який не сплачений Відповідачем по даному рахунку складає 31 747,66 грн.

Відповідно до акту про обсяги (перетікання реактивної енергії, спожито реактивної енергії (кВАр.год) на суму 5 194,73 грн.

На оплату виставлено рахунок № 322/11р від 30.11.2018, який отримано 03.12.2018 уповноваженою особою на підставі довіреності від 03.01.2018.

Термін оплати - 10.12.2018 ( з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Вказаний рахунок не оплачено.

Борг за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, який не сплачений відповідачем по даному рахунку складає 5 194 грн. 73 коп.

Загальна сума основного боргу за спожиту активну електричну енергію за жовтень-листопад 2018 року склала 31 977 грн. 77 коп.

Загальна сума боргу за надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії за жовтень-листопад 2018 року склала 15 757 грн. 75 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 3 ст. 626 ЦК України, договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також за умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Пунктом 4 ст. 181 ГК України передбачено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у 20-денний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним

договором.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, договір про постачання електричної енергії № 322 від 01.06.2007 укладений сторонами за власним бажанням. Сторони при підписанні договору, додатків до нього та додаткових угод, досягли всіх істотних умов, будь-яких зауважень до договору сторонами не зазначались. Зі сторони Відповідача протоколу розбіжностей не надсилалось, окремі пункти договору у судовому порядку не оспорювались.

Відповідач погодився з умовами договору та зобов`язаний їх виконувати згідно з нормами чинного законодавства.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

26.12.2017 додатковою угодою про внесення змін до договору було визначено термін дії договору до 16.09.2018.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайно не випливає із договору.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Згідно ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Отже, відповідачем спожито електричну енергію, яка є власністю позивача без достатньої правової підстави, а саме договору про постачання електричною енергією та порушив Правила роздрібного ринку електричної енергії.

Враховуючи те, що електрична енергія є специфічною товарною продукцією, яку неможливо повернути в натурі, відповідач відповідно до ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України повинен сплатити позивачу вартість спожитої активної електричної енергії в розмірі 31 977 грн. 77 коп. та компенсацію за перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 15 757 грн. 75 коп. боргу за послуги компенсації перетікання реактивної енергії

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 698 грн. 40 коп. інфляційних нарахувань та 998 грн. 45 коп. три відсотка річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних та інфляційні витрати.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання та інфляційні витрати.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідачу здійснені інфляційні нарахування в період з 01.12.2018 по 31.07.2019 в сумі 1 698 грн. 40 коп. за прострочення оплати за спожиту активну електричну енергію (за жовтень-листопад 2018р.) та за обсяги перетікання реактивної енергії (за жовтень-листопад 2018р.).

Також, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, Відповідачу нараховано три відсотка річних в період з 09.11.2018 по 31.07.2019 в сумі 998 грн. 45 коп. за прострочення оплати за спожиту активну електроенергію (за жовтень-листопад 2018р.) та за обсяги перетікання реактивної електроенергії (за жовтень - листопад 2018р.).

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань суд визнав виконаним вірно, а тому вимога про стягнення 3% річних у сумі 998 грн. 45 коп. та інфляційних нарахувань в розмірі 1 698 грн. 40 коп. судом задовольняється.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним – і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, не надав доказів здійснення розрахунків з позивачем або заперечень проти надання послуг чи їх неналежної якості - не подав.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 1 921 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж, Запорізька область, м. Василівка до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький рибокомбінат”, м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький рибокомбінат” (69118 м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 21, ідентифікаційний код юридичної особи 00476642) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж (71601 Запорізька область, м. Василівка, вул. Гоголя, 1а, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) 31 977 (тридцять одна тисяча дев`ятсот сімдесят сім) грн. 77 коп. боргу за спожиту активну електроенергію, 15 757 (п`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн. 75 коп. боргу за послуги компенсації перетікання реактивної енергії, 1 698 (одна тисяча шістсот дев`яносто вісім) грн. 40 коп. інфляційних нарахувань, 998 (дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 45 коп. 3 % річних, 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 18.09.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова