Рішення № 84318718, 17.09.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/109/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2019 Справа № 908/1754/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Явір Пласт” (36009, Полтава, вул. Хлібозаводська, буд. 7)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (49126, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 45)

про стягнення 75412, 17 грн. основного боргу за Договором поставки № 1706 від 14.11.2018, 1106,00 грн. 3% річних, 3091, 88 грн. інфляційних втрат

16.07.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Явір Пласт” вих.№2 від 11.07.2019 (вх. №1893/08-07/19 від 16.07.2019) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” про стягнення 75 412, 17 грн. основного боргу за Договором поставки № 1706 від 14.11.2018, 1106,00 грн. 3% річних, 3091, 88 грн. інфляційних втрат.

16.07.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/1754/19 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду від 19.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1754/19, присвоєно справі номер провадження 4/109/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Сторонам встановлені строки подання письмових заяв по суті спору.

Позовні вимоги ґрунтуються на ст. ст. 15, 526, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193, 265 Господарського кодексу України та договорі поставки поставки № 1706 від 14.11.2018, на підставі яких позивач просить позов задовольнити, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” 75412, 17 грн. основного боргу, 1106,00 грн. 3% річних, 3091, 88 грн. інфляційних втрат .

Відповідач проти позову заперечив, свої заперечення виклав у відзиві на позовну заяву. Обґрунтовуючи правову позицію відповідач зазначає, що позивачем не надано належних доказів здійснення поставки, а саме не надано доказів того, що особа, яка підписувала видаткову накладну та товаро – транспортну накладну від відповідача мала відповідні повноваження на її підписання та не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила відповідний підпис. З урахуванням викладеного відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав відповідь на відзив, в якій, зокрема зазначив, що підписання та завірення печаткою покупця видаткових накладних №828, №829 від 11.01.2019, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку в ТОВ "Український Рітейл" щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Водночас, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження неотримання товару або спростування заявленого боргу в сумі 75 412.17 грн.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 19.08.2019 сплив тридцяти денний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Будь-яких процесуальних заяв протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 17.09.2019.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

14.11.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю “Явір Пласт” (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 1706 (далі – договір).

За умовами п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставляти, а покупець – приймати та оплачувати товар, далі – “Товар”, на умовах даного договору.

Згідно п.1.2 Договору найменування, асортимент та ціна товару наведені у додатку №1 Специфікація, яка є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.1 товар постачається постачальником окремими партіями у відповідності з замовленнями на поставку.

Відповідно до п. 2.2 договору, замовлення передаються покупцем електронним зв`язком. При використанні сторонами способу передачі замовлення шляхом передачі електронного повідомлення (ЕDI-документа) через платформу електронної комерції сторони підписують Додаток № 2. Заказ повинен містити інформацію визначену в Додатку №3.

Відповідно до п.2.6. Зобов`язання з поставки вважається виконаним з моменту передачі товару та повного пакета належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно з умовами даного договору та чинного законодавства України.

Згідно п. 6.6. Договору, вимога по оплаті товару зазначається в Додатку №6 до Договору.

Відповідно до п.3 Додатка №6 до Договору - "Комерційні умови договору", оплата за товар здійснюється шляхом сплати грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 25 календарних днів, з моменту реалізації. Датою оплати вважається дата перерахування коштів з поточного покупця.

Відповідно до "Комерційних умов договору", за № послуги 5, код 52.29, Постачальник сплачує Покупцю 8,5% від суми поставки за надання послуг з логістики (приймання/розвантаження та розміщення партій товару Постачальника на власному складі, формування/завантаження/розвантаження партій товарів, розвезення товарів в торгові точки Покупця).

Як встановлено судом, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 82821, 60 грн.

Факт здійснення поставки товару підтверджується видатковою накладною №828 від 11.01.2019 на суму 82821, 60 грн.

Зазначена видаткова накладна підписана уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені відбитками печаток підприємств.

Товар доставлений на адресу відповідача автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортною накладною, копія якої долучена до матеріалів справи.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Враховуючи вартість послуг з логістики в розмірі 7 409,43 грн., надані Покупцем відповідно до Додатку № 6, остаточний розмір заборгованості за Договором поставки становить 75 412,17 грн.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості стягнення з відповідача 75 412,17 грн. основного боргу за Договором поставки № 1706 від 14.11.2018, за видатковою накладною №828 від 11.01.2019. За неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за Договором позивачем нараховано 1106,00 грн. 3% річних, 3091, 88 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором – у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України. (частина 1 статті 693 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідач у встановлені строки та в повному обсязі з позивачем не розрахувався.

Оплату за поставлений товар, що поставлявся позивачем за умовами Договору поставки № 1706 від 14.11.2018, відповідач не здійснив, у зв`язку з чим станом на час розгляду справи у нього виникла заборгованість в розмірі 75412, 17 грн.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати в повному обсязі за поставлений товар суду не надав.

Доводи відповідача про те, що факт поставки не підтверджений належними доказами, спростовуються наступним.

За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною першою статті 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, за приписами абзацу 9 частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Матеріали справи свідчать, що видаткова накладна №828 від 11.01.2019, за якою позивачем здійснювалась поставка товару відповідачу, має найменування юридичних осіб, дату складання, зміст та обсяг господарської операції, найменування товару, особисті підписи уповноважених осіб сторін в графах “Від постачальника” та “Отримав”, засвідчені відтиском печатки товариств, що спростовує доводи відповідача щодо відсутності належних доказів прийняття товару уповноваженими особами відповідача.

Посилання відповідача на не зазначення при оформленні видаткових накладних прізвищ та посад осіб, які їх підписали, то такі доводи не в повній мірі відповідають дійсності, адже у графі в графі “Отримав” вказано прізвище та підпис відповідальних осіб. Не зазначення з боку отримувача посади відповідної особи та довіреності на здійснення приймання товару не створюють негативних наслідків для позивача з огляду на те, що підпис у накладній скріплено печаткою ТОВ “Український Рітейл”, що підтверджує участь зазначеної юридичної особи у здійсненні господарської операції. Крім того накладна має посилання на Договір № 1706 від 14.11.2018, факт укладення якого відповідач у поданому відзиві не заперечував. Як не заперечував і проти автентичності відтиску печатки, здійсненого на видатковій накладній. До того ж, вказані недоліки не є істотними, не спростовують факту поставки товару та не звільняють Покупця від обов`язку здійснити оплату за отриманий товар.

Отже, вказана видаткова накладна відповідає вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та є первинним документом, що фіксуює факт здійснення господарської операції та є належним та допустимим доказом поставки позивачем та отримання відповідачем товару.

Згідно з п. 3.5 договору поставки визначено, що якщо при передачі товару буде виявлено невідповідність супровідних документів поставленому товару, умовам договору чи вимогам законодавства (кількість ціна, інші обов`язкові реквізити первинних документів), Покупець вправі відмовитись від отримання товару та оформити акт розбіжностей, у порядку 3.6 Договору або відстрочити дату розрахунків с постачальником на строк затримки оформлення (надання) необхідних документів.

Крім того, із змісту п.п. 3.9, 3.10 договору поставки слідує, що якщо при передачі товару покупцю буде виявлено невідповідність товару умовам даного договору, Покупець вправі відмовитися від приймання товару, склавши акт розбіжностей в порядку, передбаченому п. 3.6 цього договору, зробивши відповідну відмітку у накладній.

Відповідачем доказів оформлення відповідних актів розбіжностей щодо невідповідності товару або невідповідності супровідних документів будь-яким вимогам не надано. Видаткова накладна не містить відміток про складання таких актів.

З огляду на це, суд вважає, що факт поставки товару за договором є доведеним, а посилання відповідача на протилежне є намаганням уникнути виконання своїх зобов`язань.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки в матеріалах справи достатньо доказів здійснення позивачем спірної поставки, відповідачем не заперечувався сам факт поставки та отримання товару, наведені у відзиві заперечення відповідача не є підставою для невизнання господарської операції, не спростовують факту поставки товару за договором та не звільняють Покупця від обов`язку здійснити оплату за отриманий товар згідно з його умовами.

Крім того, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Так, позивач, уклавши Договір поставки № 1706 від 14.11.2018 і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов суд відхиляє як необгрунтовані.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 75412, 17 грн. основного боргу за Договором поставки № 1706 від 14.11.2018 документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” роз`яснено, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 1106,00 грн. 3% річних, які розрахована за 176 днів прострочення платежу та 3091, 88 грн. інфляційних втрат, які розраховані за період з січня 2019 по травень 2019.

Суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за неналежне виконання грошових зобов`язань за договором поставки № 1706 від 14.11.2018. є обґрунтованою, але розрахунок 3% річних позивачем виконаний не вірно, оскільки умовами договору передбачено, що оплата за товар здійснюється шляхом сплати грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 25 календарних днів, з моменту реалізації, отже початком прострочення заборгованості є – 06.02.2019, з позовом до суду позивач звернувся 12.07.2017 (як то вбачається з поштового штемпелю на конверті), отже стягненню підлягає 3% в розмірі 973, 13 грн., за період з 06.02.2019 по 12.07.2019, що становить 157 днів прострочення. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних за несвоєчасну оплату товару судом відмовляється в задоволенні позову.

Розрахунок інфляційних втрат судом перевірений та встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів позивачем виконаний не вірно, з огляду на таке.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

З урахуванням вищенаведеного, стягненню підлягає інфляційні втрати в розмірі 2 364, 53 грн., за період з лютого 2019 по травень 2019. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат за несвоєчасну оплату товару судом відмовляється в задоволенні позову.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Явір Пласт” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл”, (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімн. 207, код ЄДРПОУ 34604386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Явір Пласт” (36009, Полтава, вул. Хлібозаводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 40333812) 75412 (сімдесят п`ять тисяч чотириста дванадцять) грн. 17 коп. основного боргу, 973 (дев`ятсот сімдесят три) грн. 13 коп. 3 % річних, 2 364 ( дві тисячі триста шістдесят чотири) грн. 53 коп. інфляційного нарахування та 1900 (одну тисячу дев`ятсот) грн. 24 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено “17” вересня 2019р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.