Рішення № 84318435, 17.09.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2019м. ДніпроСправа № 904/3222/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Клевець К.В., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "АВ-ПАК", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 321 255,55 грн. за договором поставки № 0301/2019 від 03.01.2019

Представники:

Від позивача Моренко В.В. - адвокат

Від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "АВ-ПАК звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000" про стягнення заборгованості за договором поставки № 0301/2019 від 03.01.2019 у сумі 321 255,55 грн., яка складається з суми основного боргу - 294 312,00 грн., пені - 23 170,09 грн., інфляційних втрат - 1 819,48 грн., 3% річних 1 953,98 грн.

Ухвалою суду від 30.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду в засіданні на 19.08.2019.

Ухвалою суду від 19.08.19 оголошено перерву в судовому засіданні до 09.09.2019.

У судовому засіданні 09.09.2019 оголошено перерву до 17.09.2019.

В судовому засіданні 17.09.2019 представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Ухвала суду, направлена на адресу відповідача, повернулась на адресу суду з відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання".

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Так, на підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.07.2019, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49042, м. Дніпро, Аеропорт, 42, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі – Правила).

Так, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 17.09.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

03.01.2019 між Приватним підприємством "АВ-ПАК" (далі – постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "АВІАС-2000" (далі – покупець, відповідач) укладено договір поставки № 0301/2019.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати партіями у власність покупця ящик, або тару пухирчату, прокладку горбкувату чи говро вироби (г/в) (далі по тексту - товар), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити її.

У відповідності до п. 1.2. договору найменування, ціна, асортимент товару, вказується в протоколі узгодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною даного договору.

Кількість товару зазначається в видаткових накладних, які супроводжують товар. Загальна кількість товару визначається підсумком фактично поставленої кількості товару згідно всіх видаткових накладних протягом терміну чинності цього договору (п. 2.1. договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціна товару визначається та узгоджується сторонами в протоколі узгодження договірної ціни на товар, який є невід`ємною частиною даного договору та може бути переглянута постачальником в разі зміни цін на сировину, енергоносії, нафтопродукти та на неоплачену покупцем товар. Переглянута постачальником ціна узгоджується між сторонами, шляхом підписання нового протоколу узгодження ціни на товар.

Днем оплати вважається дата зарахування банком коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.3. договору розрахунок за даним договором здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого ним рахунку із відстроченням платежу у 14 календарних днів від дати підписання видаткової накладної уповноваженими представниками сторін.

Згідно п. 4.3. договору днем оплати партії товару вважається дата підписання видаткової накладної на дану партію товару.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що товар передається покупцеві згідно видаткової накладної.

Право власності та ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту підписання видаткової накладної на партію продукції (п.5.2. договору).

У відповідності до пункту 5.4. договору покупець зобов`язується при отримання товару надати постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання товару. У випадку відсутності довіреності підтвердженням отримання товару може слугувати (за наявності згоди постачальник) поставлення печатки покупця на видатковій накладній.

Пунктом 8.4. договору встановлено, що не передбачене цим договором , сторони керуються чинним законодавством України, що регулює дані відносини. Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та при наявності відбитка печатки на договорі і є чинним: в частині поставки продукції - до 31 грудня 2019, в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань по даному договору (п.8.4. договору).

На виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 294 312,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні № РН-0000016 від 03.04.2019 на суму 136 368,00 грн., № РН-0000023 від 06.05.2019 на суму 139 968,00 грн., № РН-0000026 від 22.05.2019 на суму 17 976,00 грн. (а.с.17, 20, 23), які підписані представником відповідача, повноваження якого підтверджуються довіреностями (а.с. 60-62). Також поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 18, 21, 24).

Позивачем відповідачеві виставлено рахунки на оплату № СФ-0000016 від 03.04.2019 на суму 136 368,00 грн., № СФ-0000024 від 06.05.2019 на суму 139 968,00 грн., №СФ-0000027 від 20.05.2019 на суму 17 976,00 грн. (а.с. 16, 19, 22).

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, в наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 294 312,00 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Вивчивши матеріали справи та надані сторонами документи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору строк оплати товару є таким, що настав.

Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 294 312,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 23 170,09 грн., 3% річних - 1 953,98 грн. та інфляційні втрати – 1 819,48 грн.

Відповідно до п. 6.3. договору сторона, яка порушила господарське зобов`язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України зобов`язана відшкодовувати завдані збитки стороні, чиї права або законні інтереси якої порушено. У разі порушення виконання грошового зобов`язання, покупець на вимогу постачальника, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

В пункті 6.5. договору сторони передбачили, що покупець несе відповідальність за своєчасність оплати товару за умовами договору. У випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру несвоєчасно проведеної оплати, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день такого прострочення.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунки надані позивачем, судом встановлено, що пеню, 3% річних необхідно рахувати на суму 136 368,00 грн. з 18.04.2019, на суму 139 968,00 грн. з 21.05.2019, на суму 17 976,00 з 06.06.2019, оскільки п. 3.3. договору встановлено відстрочення платежу 14 календарних днів.

Сума пені, що підлягає до стягнення за період з 18.04.2019 по 24.07.2019 становить 23 023,04 грн.

В частині стягнення пені у сумі 147,05 грн. слід відмовити.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

3% річних за період з 18.04.2019 по 24.07.2019, що підлягають стягненню становлять 1 918,59 грн.

В частині стягнення 3% річних у сумі 35,39 грн. слід відмовити.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних втрат суперечить вищевикладеним приписам Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", оскільки нарахування ним здійснено за неповні місці та позивачем в розрахунку не враховано дефляцію.

На підставі викладеного в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 1 819,48 слід відмовити.

Згідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 294 312,00 грн., 3% річних – 1 918,59 грн., пеню – 23 023,04 грн.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000" на користь Приватного підприємства "АВ-ПАК" пені у сумі 147,05 грн., 3% річних – 35,39 грн. та інфляційних втрат – 1 819,48 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "АВ-ПАК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000" про стягнення заборгованості у сумі 321 255,55 грн. за договором поставки № 0301/2019 від 03.01.2019 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000" (49042, м. Дніпро, Аеропорт, 42; код ЄДРПОУ 24994073) на користь Приватного підприємства "АВ-ПАК" (49054, м. Дніпро, вул.. Сергія Подолинського, буд. 31-ж, офіс 501; код ЄДРПОУ 40995876) основного боргу в розмірі 294 312,00 грн., 3% річних – 1 918,59 грн., пені – 23 023,04 грн., витрати по сплаті судового збору - 4 788,80 грн., про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000" на користь Приватного підприємства "АВ-ПАК" пені у сумі 147,05 грн., 3% річних – 35,39 грн.. інфляційних втрат – 1 819,48 грн. – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.09.2019

Суддя Н.Г. Назаренко