Рішення № 84312229, 02.09.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3108/19 2/335/1484/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2019 року місто Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Чоловська С.О.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визначити місце проживання його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним.

В обґрунтування вимог вказував, що він проживав у шлюбі із відповідачкою, ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народився син ОСОБА_4 Шлюб з відповідачкою виявився невдалим, а тому за рішенням суду його було розірвано.

Після розірвання шлюбу, малолітній ОСОБА_4 залишився проживати разом із матір`ю, проте, проживання дитини з відповідачкою, на його думку негативно впливає на здоров`я, виховання, розвиток сина.

У зв`язку з існуючими перешкодами у спілкуванні з сином, 16.01.2019 року, головою районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району було винесено розпорядження № 14р, яким встановлено графік спілкування позивача ОСОБА_1 з сином.

Вказуючи на те, що утриманням та вихованням дитини переважно займається він, позивач вважає, що місце проживання ОСОБА_4 має бути визначено з ним, оскільки це відповідатиме найкращим інтересам дитини. Для дитини ним створені всі належні умови життя та розвитку.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених в ньому. При цьому наполягав, що проживання сина разом з ним, відповідає інтересам дитини. Він має можливість та надалі буде спроможний забезпечити дитину належними умовами проживання, повною мірою займатися його вихованням, чого відповідач забезпечити не в змозі.

Представник позивача - адвокат Чоловська С.О. просила також позов задовольнити, вказуючи на те, що необхідні та кращі умови для проживання дитини, створені за місцем проживання батька, а тому на її думку в інтересах дитини, краще малолітньому ОСОБА_4 проживати разом із позивачем. Відповідач не працює та не може в повній мірі утримувати та піклуватися про дитину.

Відповідач ОСОБА_5 відзив на позов не надала, у судовому засіданні проти позову не заперечила. Вказала на те, що не має заперечень, щоб син проживав разом із батьком, але просить визначити час та спосіб участі її, як матері, у спілкуванні та вихованні малолітнього сина.

Представник Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району в судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши у судовому засіданні свідків, проаналізувавши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року) (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

В силу частини першої статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

У відповідності до ч. 1 статті 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Судом встановлено, що 16.03.2013 року сторони зареєстрували шлюб в Орджонікідзевському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 28, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

За час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Сторони припинили спільно проживати, за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2018 року, шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.

Також, за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31.05.2018 року, стягнуто з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.03.2018 року і до досягнення дитини повноліття.

Як вбачається з постанови державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції у Запорізькій області Букацелі С.І. про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п, 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», станом на 01.12.2018 року борг за виконавчим документом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів за вищевказаним рішенням суду - відсутній.

На даний час дитина проживає разом із позивачем ОСОБА_1 , відвідує дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 6 «Капітошка» Запорізької міської ради Запорізької області, та Запорізьку дитячу музичну школу № 3 що підтверджується поясненням сторін, дослідженими нижче доказами.

Згідно довідок Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 04.05.2019 року, позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 19.02.1992 року по теперішній час, а малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за цією ж адресою починаючи з 08.05.2013 року.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов, складеного комісією Відділу по Вознесенівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, вбачається, що за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання для дитини створено належним чином.

Згідно довідки директора Запорізької дитячої музичної школи № 3 Запорізької міської ради № 451 від 09.10.2018 року, ОСОБА_4 зарахований у Запорізьку дитячу музичну школу № 3 на відділ початкового естетичного виховання у підготовчий клас, з 01.10.2018 року (наказ від 01.10.2018 року № 51-р), викладач Жупаненко Л.Г. Характеризується у музичній школі лише позитивно та добре.

Відповідно до розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району від 16.01.2019 року № 14р, випливає встановлення графіку спілкування батьку ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: щосереди з 17 год. 00 хв. по четвер 08 год. 00 хв., щочетверга з 17 год. 00 хв. по п`ятницю 08 год. 00 хв., та 2 рази на місяць з 10 год. 00 хв. суботи до 08 год. 00 хв. понеділка за домовленістю матір`ю.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що позивач по справі її син, якого вона може охарактеризувати лише з позитивної сторони. З відповідачкою по справі в неї склалися неприязні стосунки. На даний час вони не спілкуються. На теперішній час малолітній мешкає з батьком, дитина забезпечена всім необхідним, дитина виглядає щасливою, дитина рідко спілкується з матір`ю, оскільки остання не проявляє ініціативи до спілкування з дитиною. Свідок вважає, що в інтересах дитини, саме рідний батько повинен виховувати дитину, а тому малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повинен проживати з батьком - позивачем.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що відповідач по справі її донька, вона вважає, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повинен проживати з батьком тобто з позивачем у справі. Зазначаила, що у відповідачки є чоловік, але дитини з батьком буде краще.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Частиною 1 ст. 150 СК України визначені головні напрями виховного процесу, який мав би зосереджуватися на основних суспільних цінностях повазі до інших людей, любові до членів своєї сім`ї, родини. Брак любові у дитячі роки це духовний дисбаланс на усе життя.

Згідно зі ст. 151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Права батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

З пояснення відповідача у справі ОСОБА_5 вбачається, що вона не заперечує щодо проживання дитини з батьком, але просить щоб батько не чинив їй перешкоди у спілкуванні з сином, просить визначити час та спосіб участі її, як матері, у спілкуванні та вихованні малолітнього сина.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач ОСОБА_1 має постійне місце проживання, він створив всі умови для проживання, виховання та всебічного розвитку дитини, проходить службу в поліції, позитивно характеризується як за місцем роботи так і за місцем проживання.

Відповідач у справі під час всього строку розгляду справи відомостей про її відношення до дитини не надала.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, щодо наявності у відповідача необхідних житлових умов, наявність власного майна, її ставлення до дитини, наявність у неї самостійного доходу та стабільної роботи, участі матері у вихованні дитини і що така участь не шкодить інтересам дитини та інших обставин справи, що мають істотне значення, на підставі яких можна дійти висновку про доцільність визначення місця проживання дитини саме з матір`ю.

Судячи з наявних матеріалів справи відповідач не в повній мірі доглядає за дитиною, не приділяє уваги її здоров`ю, розвитку, не піклується про неї, що погано впливає на дитину та шкодить її інтересам.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно до ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі виникли непорозуміння, які носять особистий характер, у зв`язку з цими обставинами загострились взаємовідносин між ними, така ситуація в їх особистих відносинах не дала можливості мирним шляхом вирішити питання про визначення місця проживання дитини, що стало підставою для подачі даного позову до суду.

На підставі викладеного судом встановлено, що станом на час розгляду справи дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає разом з батьком ОСОБА_1 , умови мешкання відповідають необхідним стандартам та задовольняють всі необхідні потреби дитини. Батько має стабільний достатній дохід для матеріального забезпечення дитини в майбутньому. З пояснень свідків встановлено, що відносини дитини з батьком добрі.

Отже, суд не вбачає будь-яких обставин, які б свідчили про неможливість мешкання дитини разом з батьком.

Окрім того суд враховує вік та стать дитини, яка на день ухвалення судового рішення не може дати об`єктивної згоди на проживання з одним із батьків самостійно. Суд також враховує, що при визначенні місця проживання дитини з батьком не відбудеться примусової зміни місця проживання дитини.

Таким чином, суд вважає, та приходить до висновку, що у спірних даних правовідносинах найкращим інтересам дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідатиме постійне проживання із батьком.

При цьому, до вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Ушаков та Ушакова проти України» від 18.06.2015 року (остаточне 18.09.2015 року), в пункті 78 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою…».

Також суд зазначає, що визначення місця проживання дитини з батьком не можна тлумачити як наявність у батька переваги перед матір`ю, оскільки матір дитини у такому випадку не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною. Окрім того визначення місця проживання дитини із батьком не створює перешкод в лікуванні дитини.

Враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з батьком не суперечитиме інтересам дитини, захищаючи інтереси та здоров`я дитини, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.

Питання про судові витрати суд не вирішує, оскільки позивач ОСОБА_1 не просив стягувати судові витрати.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76-80, 89, 141, 142, 259, 265, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем проживання батька.

Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 02.09.2019 року

Повний текст рішення виготовлено 12.09.2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Суддя В.О. Макаров