Ухвала суду № 84311463, 12.09.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 12.09.2019

Справа 320/212/15-ц

2/320/2920/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року місто Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі головуючого судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання - Левандовська О.М.,

при розгляді у відкритому судовому засіданні заяви У ОСОБА_1 про відвід суддіпо цивільній справі за позовом У ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики,

за участі:

позивача - У ОСОБА_3 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представникавідповідача – Чеботар Н.А., -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області (суддя Ковальова Ю.В.) з 19.05.2017 перебуває цивільна справа за позовом У ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 04.06.2019 ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 січня 2019 року про залишення без розгляду позову у даній справі скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У судовому засіданні 12.09.2019 від позивача У ОСОБА_3 надійшла заява про відвід головуючого судді Ковальової Ю.В. Заяву мотивував тим, що він перебуває в тісних товариських відносинах з суддею Ковальовою Ю.В., доказом чого є складений заповіт від 10.09.2019 про розпорядження ОСОБА_4 на випадок його смерті належним йому автомобілем на користь ОСОБА_5 Також ОСОБА_4 заявив, що з головуючим суддею ОСОБА_6 Ю.В. він часто зустрічався та зустрічається, вони ходять один до одного у гості, п`ють чай і взагалі, що вона для нього «дорога людина і дорожче неї у нього нікого немає». При цьому ОСОБА_4 відмовився навести бодай один приклад такого спілкування. Разом з тим, зазначив про своє бажання, щоб справа слухалася судом в іншому складі, оскільки вважає суддю необ`єктивною.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Чеботар Н.А. заперечували проти задоволення заявленого відводу, посилаючись на його завідому безпідставність та необґрунтованість. Крім того, адвокат Чеботар Н.А. зазначила, що даний відвід заявлено лише з метою затягування судового процесу, тому просила розцінити це як втручання у здійснення судочинства із вжиттям відповідних заходів.

Вислухавши думку сторін, дослідивши заяву про відвід судді та додатки до неї, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Підстави для відводу судді визначені ст.ст. 36, 37 ЦПК України.

При цьому, частиною 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно п.п. 22-29 рішення ЄСПЛ у справі від 28.03.2006 року «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З аналізу норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

При цьому, суд зазначає, що ЄСПЛ застосовує положення, передбачене ч.3 ст.35 Європейської Конвенції з прав людини, де вказано, що суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.

Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі "Миролюбов та інші проти Латвії" (Рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до суду, порушує встановлений порядок роботи суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).

Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.

Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.

Системний аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що відвід вважається завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ`єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони із процесуальними рішеннями судді. Додатковою підставою для визнання відводу зловживанням процесуальними правами є порушення строків для його заявлення.

В судовому засіданні суддею наголошено, що вона не була знайома з ОСОБА_4 , дізналася про його існування з моменту прийняття до свого провадження даної цивільної справи за його позовом. В подальшому спілкування з ним проходило тільки в судових засіданнях як зі стороною по справі, жодних зустрічей між нею та ОСОБА_4 поза межами судових засідань не відбувалося.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що такі зухвалі, неправдиві висловлювання ОСОБА_4 разом з його діями по складанню напередодні судового засідання заповіту на користь судді є намаганням дискредитувати суддю та судову систему в цілому, свідчать про створення протиправних перешкод у здійсненні судочинства, є проявом незаконного впливу, тиску та втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя і відповідальність за такі дії передбачена статтею 376 Кримінального кодексу України.

Таким чином, дії ОСОБА_4 щодо звернення з завідомо безпідставною заявою про відвід судді за відсутністю будь-яких підстав, які викликали б сумнів в об`єктивності та неупередженості судді та доказів тому, суд розцінює як зловживання процесуальними правами, що спрямоване на безпідставне затягування та створення штучних перепон для розгляду справи та суперечить завданню цивільного судочинства.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, заявлення безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Частиною 3 ст. 44 ЦПК України встановлено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Окрім того, главою дев`ятою Цивільного процесуального кодексу України визначено підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Враховуючи, що позивачем заявлено відвід головуючому судді з мотивів, які свідчать про завідому його безпідставність, вчинено дії зі створення штучних перепон для розгляду справи, слід визнати такі дії позивача зловживанням процесуальними правами, наданими йому, як учаснику справи, з метою затягування розгляду справи, дискредитування судді, а тому суд приходить до висновку про необхідність залишення заяви про відвід головуючому судді без розгляду.

З метою припинення зловживання позивачем процесуальними правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства, суд вважає за необхідне застосувати до позивача заходи процесуального примусу у виді штрафу в дохід державного бюджету в сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1921грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 40, 44, 143, 148, 258 - 260 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати подання позивачем У ОСОБА_7 заяви про відвід судді з мотивів, які свідчать про його завідому безпідставність, зловживанням процесуальними правами.

Заяву позивача У ОСОБА_8 про відвід судді - залишити без розгляду.

Застосувати до У ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), заходи процесуального примусу у виді штрафу в дохід державного бюджету, в сумі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

Ухвала в частині стягнення штрафу може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали суду складено 16.09.2019.

Суддя: Ю.В. Ковальова