Рішення № 84305932, 16.09.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3109/19

Провадження № 2-а/522/271/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.

секретаря судового засідання - Вадуцка В.І.

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 22.02.2019 року звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення серії № ПН МОД 005136, винесеної 14.02.2019 року заступником начальника ГУ ДМС України в Одеській області Максименко Анатолієм Васильовичем, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700 гривень, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, обґрунтовуючи це наступним.

Позивач посилався на те, що постановою про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії № ПН МОД 005136, винесеною 14.02.2019 року, складеною заступником начальника ГУ ДМС України в Одеській області Максименко А.В., було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення - штраф у розмірі 1700 (тисяча сімсот) гривень. Як зазначено в постанові, підставою для її винесення став протокол працівника ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_2 від 14.02.2019 року серії №ПР МОД 005136. У вказаних протоколі та постанові зазначено, що він, ОСОБА_1 із 23.01.2019 року перебував на території України без документів на право проживання, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 203 КУпАП.

Не погоджуючись із спірною постановою позивач в обґрунтування позову посилався на те, що він є громадянином Арабської Республіки Єгипет та прибув на територію України у пошуках притулку. Відповідно до Закону України «Про біженців» він був документований довідкою про звернення за захистом в Україні №009490 видана 23.10.2018 року. При документовані його новою довідкою співробітниками ГУДМС України в Одеській області був перевірений ЄРСР на наявність прийнятого рішення відносно його справи Верховним судом України. На той момент відомості щодо наявності постанови Верховного суду України від 20.06.2018 року були відсутні, тому йому було продовжено довідку до 23.01.2019 року.

23 січня 2019 року він звернувся до Управління по роботі з шукачами захисту і соціальної інтеграції ГУДМС України в Одеській області за продовженням строку дії довідки, проте був проінформований про неможливість продовження довідки у зв`язку з наявність рішення Верховного суду України від 20.06.2018 року, згідно якої його справа була закрита. Вказував, що на той момент жодної судової кореспонденції не отримував, а повний текст рішення суду отримав від співробітника міграційної служби. Вказував, що як тільки дізнався про відмову Верховного суду, він без зволікань звернувся з новим поданням за захистом, оскільки розумів, що на той час знаходився на території України нелегально. Йому було назначено час для подання нового звернення та нову анкету він заповнив 31.01.2019 року. Того дня його анкету працівники міграційної служби не прийняли та повідомили про необхідність перекладу на українську мову його нововиявлених обставин. Його анкету було прийнято лише 14.02.2019 року. За викладених обставин позивач постанову серії № ПН МОД 005136, винесену 14.02.2019 року, вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки правил перебування іноземців в Україні він не порушував та в його діях не вбачається ані протиправності, ані вини у відповідності до ст. 9 КУпАП.

Ухвалою суду від 28.02.2019 року позов було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позову, які позивач усунув 14.03.2019 року, надавши до суду позов у новій редакції.

Ухвалою суду від 18.02.2019 року провадження у справі було відкрито та справу призначено до розгляду на 12.04.2019 року.

До суду 05.04.2019 року представник відповідача надав до суду відзив на позов, згідно якого заперечували проти вимог та просили відмовити, посилаючись на правомірність дій працівника міграційної служби та законність спірної постанови.

12.04.2019 р. розгляд справи був відкладений на 08.05.2019 р. у зв`язку з неявкою сторін.

08.05.2019 року розгляд справи був відкладений на 27.06.2019 року у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

У судовому засіданні 27.06.2019 року були присутні позивач та його представник - адвокат Маркочева Н.В. (пор ордеру серії ОД №353279 від 08.05.2019 року), представник відповідача - Стельмах О.М..

Представник позивача у судовому засіданні пояснила, що ще 20.01.2019 року позивач звернувся до працівників міграційної служби із проханням продовжити строк дії довідки і повідомив про нові обставини. Проте відповідач повідомив йому про наявність постанови Верховного суду України від 20.06.2018 року та відмовив у продовженні довідки, вимагаючи додаткові документи. Поки позивач їх збирав та нотаріально завіряв переклад, при новій зустрічі 31.01.2019 року йому було повідомлено, що його довідку анульовано. Нову його заяву було зареєстровано лише 14.02.2019 року, представник позивача посилалась на відсутність у діях позивача його вини (умислу або ж необмеженості), вказував, що він робив усе можливе для продовження строку дії довідки. Додатково повідомила, що на теперішній час у позивача нова оформлена довідка та останній перебуває на території України легально.

Позивач у судовому засіданні повідомив, що на території України перебуває з 2010 року. 20 січня 2019 року він приходив до міграційної служби, щоб повідомити нові обставини та подати заяву на продовження строку дії довідки. Тоді заступник начальника ГУ ДМС України в Одеській області Максименко А.В. назначив йому зустріч на 23.01.2019 року, проте 23.01.2019 року позивач зустрічі не дочекався та йому було повідомлено про нову дату прийому - 31.01.2019 року. Того дня заступник начальника Максименко А.В. оглянув та одобрив пакет його документів, лише повідомив про необхідність надання перекладу паспорту. Вказував, що він декілька разів приходив та лише 14.02.2019 року його документи були прийняті. Посилався на те, що він робив усе заздалегідь та узгоджуючи з керівництвом міграційної служби.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти вимог та просив відмовити, посилався на те, що позивачем не надано доказів його звернення до міграційної служби раніше, ніж 14.02.2019 року. Тобто вважає, що з 23.01.2019 року по 14.02.2019 року позивач перебував на території України нелегально, а тому були підстави для складання відповідної постанови про адміністративне правопорушення.

Розгляд справи був відкладений на 12.07.2019 року.

12.07.2019 року у зв`язку з неявкою сторін та вмотивованим клопотання представника позивача розгляд справи був відкладений на 16.09.2019 року.

У судовому засіданні 16.09.2019 року були присутні позивач із представником адв. Маркочева, , які позовні вимоги підтримала та просили задовольнити за обставин, вказаних у позові, та пояснень, наданих у минулому судовому засіданні.

Також був присутній представник відповідача - Стельмах О . М., який заперечував у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14 лютого 2019 року відносно позивача, ОСОБА_1 , головним спеціалістом відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУДМС України в Одеській області Осадчим М.В. було складено протокол серії ПР МОД №005136, згідно якого вказано, що 14.02.2019 року за адресою АДРЕСА_1 , було виявлено гр.. Єгипту ОСОБА_1 , який порушив правила перебування іноземців в Україні - проживав без документів на право проживання з 23.01.2018 року.

Протокол був складений у присутності позивача та підписаний ним.

Того ж дня, 14.02.2019 року, відносно позивача заступником начальника ГУ ДМС України в Одеській області Максименко Анатолієм Васильовичем було винесено постанову серії ПН МОД №005136, якою ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього штраф у розмірі 1700 (тисяча сімсот) гривень.

Постанова була складена у присутності позивача та підписана ним.

Не погоджуючись із вказаною постановою по справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду з дійсним позовом.

Також за розглядом справи судом встановлено, що 12.09.2012 року ОСОБА_1 , громадянин Арабської Республіки Єгипет, звернувся до ГУДМС України в Ар Крим із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Рішенням Державної міграційної служби України №616-15 від 07.09.2015 року позивачеві було відмовлено у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Зазначене рішення міграційної служби позивач оскаржив до суду та постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2016 року (справа №815/6056/15) було відмолено у задоволенні позовних вимог гр. Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_1 .

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 року по справі №815/6056/15 було частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та прийнято нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано рішення ДМС від 07.09.2015 року №615-15 про відмову у визнанні ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов`язано ДМС повторно розглянути заяву ОСОБА_1 .

Відповідно до Закону України «Про біженців» він був документований довідкою про звернення за захистом в Україні №009490 видана 23.10.2018 року.

У подальшому, позивачу було продовжено дії довідки до 23.01.2019 року (дата видачі 23.10.2018 року) (а.с.5).

Як вбачається з позову та пояснень позивача, 20 та 23 січня 2019 року він завчасно звертався до Управління по роботі з шукачами захисту і соціальної інтеграції ГУДМС України в Одеській області за продовженням строку дії довідки з новими обставинами,про що також було здійснено запис у відповідному дур наді прийому, повідомив про нові обставини, що у нього вбили брата, та йому було пере назначена прийом на 23.01.2019р., після чого вже був проінформований про неможливість продовження довідки у зв`язку з наявність рішення Верховного суду України від 20.06.2018 року, згідно якої його справа була закрита.

Так судом встановлено, що 20 червня 2018 року Верховним судом за розглядом справи №815/6056/15 було винесено постанову, якою постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 року скасовано, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2016 року залишено в силі.

Згідно пояснень позивача, що не спростовано представником відповідача, про існування вказаної постанови Верховного суду позивач дізнався саме від працівників міграційної служби на прийомі 23.01.2019 року.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Згідно Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Стаття 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно частини 1 статті 203 КУпАП, порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Між тим, стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За правилами ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Кодексом України про адміністративні правопорушення закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб.

Статтею 268 КУпАП встановлено перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема: особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права; справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За змістом статей 245, 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, з урахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача покладається на відповідача.

Таким чином, при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, винесена відповідачем постанова розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази, фотоматеріали, протоколом про адміністративне правопорушення т. і.), тому не може виступати єдиним доказом, на основі якого встановлюється наявність адміністративного правопорушення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошувалось, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.53 Рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_3 проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

Між тим, у матеріалах справи не міститься доказів, які б підтверджували наявності такої складової правопорушення як вина позивача (умислу чи необережності) у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, зокрема, такі докази не зазначені і в протоколі про адміністративне правопорушення.

Навпаки, згідно пояснень позивача та його представника, ОСОБА_1 із 20 та 23 січня 2019 року приймав усі дії для легалізації свого проживання на території України та неодноразово звертався до керівництва міграційної служби щодо повідомлення нових обставин щодо притулку його на території України. Докази які б спростовували вказані пояснення суду не надано.

Окрім того, строк дії його довідки серії №009490 про звернення за захистом в Україні був визначений до 23.01.2019 року. Доказів про те, що позивач був обізнаний про анулювання даної довідки у листопаді 2018 року з боку відповідача суду не надано.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та недоведеність із боку відповідача наявності в діях позивача вини у вчиненні правопорушення за кваліфікацією ч.1 ст. 203 КУпАП.

Крім того, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана виконати ряд дій, обов`язкове виконання яких в своїй сукупності сприяє правильному вирішенню справи по суті і винесенню законного рішення, однак відповідно до матеріалів справи, протокол та постанову було викладено українською мовою, не зважаючи на те, що позивач є громадянином Арабської Республіки Єгипту та українську мову не розуміє.

У відповідності до п.2.6-2.7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, у разі коли особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не володіє мовою, якою ведеться провадження, протокол про правопорушення складається за участю перекладача. Протокол про правопорушення підписується уповноваженою посадовою особою та особою, стосовно якої складається протокол про правопорушення, а також свідками, перекладачем за умови їх наявності.

Проте, суду не надано доказів, що перекладач був присутній при затримані позивача та складанні відносно нього протоколу та оскаржуваної постанови, відповідної відмітки немає і постанові. Відсутні також відмітки щодо свідків.

Отже, відповідачем не було надано суду беззаперечних доказів, які б підтверджували вину позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 203 КУпАП, правомірність винесення постанови, що є безумовною підставою для задоволення позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вищевикладене свідчить про порушення законодавчих гарантій об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача та тягне за собою протиправність прийнятої ГУДМС за результатами розгляду цієї справи постанови про накладення адміністративного стягнення № ПН МОД 005136 від 14.02.2019 року.

Таким чином, обставини адміністративного правопорушення, викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають дійсності та суд вважає, що у позивача відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.

Також, відповідно ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

При цьому, скасування постанови здійснюється судом без необхідності визнання такої протиправною в силу вичерпного переліку повноважень суду (ч. 3 ст. 286 КАС України) у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем не було надано до суду доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП, тому суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав та скасовує її.

Відповідно до ч.3 ст.159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 203, 245, 247, 251, 258 КУпАП, ст.ст. 2, 3, 8, 9, 72, 77, 122-123, 205, 241-246, 272, 286, 371 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Преображенська, 44) про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову про накладання адміністративного стягнення серії № ПН МОД 005136, винесену 14.02.2019 року заступником начальника ГУ ДМС України в Одеській області Максименко Анатолієм Васильовичем, якою ОСОБА_1 (ОСОБА_1) було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 1700 (тисяча сімсот) гривень - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) - закрити, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк після отримання постанови суду.

Повний текст виготовлено 17.09.2019р.

Суддя: Домусчі Л.В.