Рішення № 84298750, 12.09.2019, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №547/566/19

Провадження №2-о/547/26/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2019 року смт.Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Постолюк О.В.,

з участю:

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Семенівка в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Семенівська селищна рада Семенівського району Полтавської області, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факту його спільного проживання разом із матір'ю ОСОБА_3 на час смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_2 в по АДРЕСА_1 . Заявлені вимоги обгрунтовані тим, що заявник по справі має зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_3 , однак після смерті батька та у зв?язку із поганим станом здоров'я матері він постійно проживав до дня смерті матері разом з нею по АДРЕСА_1 . Після смерті матері він звернувся до нотаріуса із заявою про оформлення спадкових прав на вказаний житловий будинок з надвірними будівлями, однак йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з ненаданням доказів прийняття спадщини. За вказаних обставин, заявник змушений звернутись до суду з метою встановлення вказаного вище юридичного факту, від якого залежить реалізація його прав, як спадкоємця за законом, оскільки відповідно до положень ст.1268 ЦК України спадкоємець, який на час смерті спадкодавця проживав разом з ним, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не відмовився від неї.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник повністю підтримали подану до суду заяву та прохали суд її задоволити.

В судове засідання представник заінтересованої особи Семенівської селищної ради Семенівського району Полтавської області не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Згідно письмового клопотання прохав розглянути справу без його участі. Проти задоволення заяви ОСОБА_1 не заперечував (а.с.41).

Заслухавши пояснення заявника, його представника, безпосередньо дослідивши письмові докази у справі та показання свідків, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом по справі встановлено, що відповідно до записів у свідоцтві про народження заявника ОСОБА_1 (серія НОМЕР_1 ), батьками останнього зазначені: батько - « ОСОБА_4 », мати - « ОСОБА_3 » (а.с.8).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя за №00023006296 від 31.05.2019 року, гр-ни ОСОБА_4 та ОСОБА_3 одружились 08.09.1975 року., внаслідок чого дружині після реєстрації шлюбу було присвоєно прізвище « ОСОБА_3 » (а.с.9).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 29.04.1987 року, зареєстрованого в Лубенському міжміському бюро технічної інвентаризації за №1784 від 11.05.1987 року, батько заявника ОСОБА_4 придбав жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 (а.с.12-13).

Згідно свідоцтва про смерть (серія НОМЕР_2 ), виданого Семенівською селищною радою Полтавської області, батько заявника ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт.Семенівка Семенівського району Полтавської області у віці 69 років (а.с.7).

Згідно свідоцтва про смерть (серія НОМЕР_3 ), виданого відділом ДРАЦС реєстраційної служби Семенівського районного управління юстиції у Полтавській області, мати заявника ОСОБА_3 помела ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт.Семенівка Семенівського району Полтавської області у віці 67 років (а.с.6).

Як вбачається із довідки за №486, виданої виконавчим комітетом Семенівської селищної ради Семенівського району Полтавської області від 10.05.2019 року, батько заявника - гр-н ОСОБА_4 до дня смерті проживав разом із дружиною ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 (а.с.15).

Відповідно до довідки №191 від 31.05.2019 року про реєстрацію місця проживання особи, виданої виконавчим комітетом Семенівської селищної ради, місце проживання заявника ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).

Згідно відповіді Комунального підприємства «Семенівська центральна районна лікарня» Семенівської районної ради за №705 від 07.08.2019 року, наданої на запит суду, гр-нка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_1 , в період часу з 04.03.2014 року по 19.03.2014 року знаходилась на лікуванні в терапевтичному відділенні лікарні з діагнозом: гостре порушення мозкового кровообігу (а.с.59).

Відповідно до акту підтвердження проживаючих в будинку АДРЕСА_1 від 29.05.2019 року, складеного за участі депутата селищної ради Петренко А.М . та жителів вулиці ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , заявник ОСОБА_1 проживав з 2012 по 2014 роки без реєстрації в будинку своєї матері ОСОБА_3 , в тому числі і на час її смерті, брав участь у похованні (а.с.17).

Судом по справі також встановлено, що згідно повідомлення приватного нотаріуса Семенівського районного нотаріального округу Полтавської області Трембач Н.В. від 27.06.2019 року заявнику ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з ненаданням заявником доказів прийняття спадщини (а.с.21).

Зі змісту витягів зі Спадкового реєстру за №56683253 та №56683231, сформованої приватним нотаріусом Семенівського районного нотаріального округу Полтавської області Трембач Н.В., судом встановлено, що станом на 01.07.2019 року інформація про спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в Реєстрі відсутня (а.с.10, 11).

Під час безпосереднього дослідження доказів у справі судом, в порядку ст.ст.91, 229, 230 ЦПК України, в судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , які дали суду показання про відомі їм обставини справи.

Свідок ОСОБА_11 суд дав показання про те, що особисто знав батьків заявника, які за життя проживали по АДРЕСА_1 . Мати заявника ОСОБА_3 була на лікуванні в Семенівській центральній районній лікарні через перенесений інсульт. Після виписки з лікарні не могла самостійно рухатися, не вставала з ліжка. Догляд за нею здійснював особисто син ОСОБА_1 , який в цей час проживав з нею в будинку (а.с.51-52).

Свідок ОСОБА_12 суду дала показання про те, що проживає по АДРЕСА_2 , навпроти будинку заявника ОСОБА_1 .. У 2014 році померла мати заявника ОСОБА_3 , з якою вона, починаючи з 1984 року товаришувала. Заявник дійсно проживав разом із своєю матір?ю за її життя, оскільки вона хворіла та не могла ходити, а тому потребувала догляду. Вона часто відвідувала свою подругу і бачила, що заявник постійно був поряд з матір?ю. За місцем реєстрації по АДРЕСА_3 бачила заявника в цей час дуже рідко (а.с.52).

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що проживає по АДРЕСА_4 та приймала участь у складенні акту проживання заявника по АДРЕСА_1 разом з матір`ю ОСОБА_3 Підтвердила, що після смерті батька заявник почав проживати з матір`ю в її будинку. Під час спілкувалася з ОСОБА_3 , яка після перенесеного інсульту потребувала догляду, остання говорила про те, що син ОСОБА_1 проживає з нею.

Виконуючи приписи ч.4 ст.264 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним заявником щодо наявності підстав для задоволення заявлених нею вимог, а також доказам, якими вони підтверджуються, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до положень ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.п.3.22 п.3 Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Відповідно до роз`яснень п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику в справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

З урахуванням викладеного, за відсутності письмових доказів на підтвердження зареєстрованого місця проживання заявника за однією адресою із матір?ю ОСОБА_3 , як спадкодавцем на день її смерті, та відмови приватного нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії у зв?язку з непідтвердженням заявником дотримання строків прийняття спадщини, суд приходить до висновку, що звернення заявника ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, від якого залежить реалізація його прав, як спадкоємця, здійснено у спосіб, передбачений законом.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2 ст.1220 ЦК України).

За змістом ст.1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до положень ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

За змістом ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.

При цьому реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (абз.2 ст.2 Закону).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що відсутність реєстрації місця проживання заявника ОСОБА_1 за однією адресою з місцем проживання матері ОСОБА_3 , не може бути доказом того, що він не проживав на день смерті з останньою, як спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставини не проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, з урахуванням доведення обставин, встановлених ч.3 ст.1268 ЦК України іншими належними і допустимими доказами відповідно до положень ст.ст.76, 77, 78 ЦПК України.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 10 січня 2019 року в цивільній справі №484/747/17 та відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України враховується судом при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому, а також кожному доказу окремо, суд приходить до висновку про задоволення заявленої ОСОБА_1 вимоги про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час смерті останньої, що безпосередньо підтверджується письмовими доказами: свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 , де датою та місцем смерті останньої вказані ІНФОРМАЦІЯ_2 смт.Семенівка Семенівського району Полтавської області; актом підтвердження проживаючих в будинку АДРЕСА_1 , а також показаннями свідків: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , які підтвердили факт проживання заявника ОСОБА_1 разом зі своєю матір?ю ОСОБА_3 на час смерті останньої.

Крім того, судом при розгляді даної справи приймається до уваги те, що норми ст.ст.15, 16 ЦК України не містять посилань на обмеження захисту в суді цивільного права чи інтересу у спосіб, що встановлений законом. В даному випадку у спосіб, встановлений п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, шляхом встановлення факту, що має юридичне значення.

Таким чином, заявник ОСОБА_1 наділений правом на захист свого цивільного права в судовому порядку, оскільки підстави його звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, свідчать про наявність обмеження його права на подання нотаріусу документів щодо підтвердження прийняття ним спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 ..

На підставі викладеного, встановивши обставини, якими обґрунтовується заява ОСОБА_1 , оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, суд, дійшов висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення вимог ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що заявником ОСОБА_1 при зверненні до суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 384 грн. 20 коп., що підтверджено належним письмовим доказом по справі (а.с.1).

Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Згідно роз?яснень п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при постановленні рішення в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суди повинні мати на увазі, що відповідно до особливостей окремого провадження правила про розподіл судових витрат у цих справах не застосовуються.

З огляду на викладене, судові витрати у виді сплаченого заявником ОСОБА_1 судового збору, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 293, 294, 315, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини - задоволити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, а саме: на день смерті останньої 15 квітня 2014 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати у виді сплаченого заявником ОСОБА_1 судового збору в сумі 384 грн. 20 коп. відшкодуванню не підлягають.

Повне найменування учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Заінтересована особа: Семенівська селищна рада Семенівського району Полтавської області, місцезнаходження: вул.Незалежності, буд.№44А смт.Семенівка Полтавської області, поштовий індекс 38200, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22538295.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до Полтавського апеляційного суду або через Семенівський районний суд Полтавської області.

Повне рішення суду складено 16 вересня 2019 року.

Головуючий С.Ю.Атаманова