Ухвала суду № 84297758, 10.09.2019, Старобільський районний суд Луганської області

10.09.19

Справа № 431/2440/19

Провадження № 1-кс/431/1217/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

10 вересня 2019 р. Старобільський районний суд Луганської області

у складі: слідчого судді Воронкіна О.А.,

при секретарі Савкової Т.Є.,

прокурора Савченко М.О.,

слідчого Мірошниченко В.В.,

розглянувши винесене по кримінальному провадженню №12019130580000236 від 16.04.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, ч.1 ст. 162 КК України, ст. слідчим Старобільського ВП ГУНП в Луганській області Мірошниченко В.В. і погоджене прокурором Старобільської місцевої прокуратури Савченко М.О. клопотання про арешт майна,

та додані до клопотання матеріали,

В С Т А Н О В И В:

10.09.2019 року слідчий Старобільського ВП ГУНП в Луганській області Мірошниченко В.В. звернулася до суду з клопотання про арешт майна.

В обґрунтування клопотання слідчий посилалася на те, що в провадженні слідчого відділу Старобільського ВП ГУНП знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12019130580000236 від 16.04.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 3 КК України.

В ході проведення досудового розслідування за даним фактом було встановлено, що 15.04.2019 року до Старобільського ВП ГУНП в Луганській області звернувся директор СТОВ «Агрофірма Лугань» (код ЄДРПОУ 30332770 юридична адреса: Луганська область, Старобільський район, с. Чмирівка,вул. Повітрянофлотська, 52) – гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про те, що невідомі особи протягом часу з 10.04.2019 року по теперішній чинять протиправні дії щодо перереєстрації вищезазначеного підприємства на інше: змінили ЄЦП посадових осіб, перереєстрували назву та адресу підприємства (нова назва ТОВ «Босфора Агро»).

Допитом в якості потерпілого ОСОБА_1 було встановлено, що він є єдиним засновником і директором підприємства, ніяких дозволів на внесення змін до установчих документів та апарату підприємства він не надавав, за борги підприємство не могло перейти у власність інших осіб, у зв`язку з відсутністю будь-якої заборгованості, про що надав відповідні документи, а саме в підтвердження права власності СТОВ «Агрофірма Лугань» ОСОБА_1 надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

В Старобільській ОДПІ ГУДФС у Луганській області йому стало відомо, що зміни до статуту підприємства, реєстрація або перереєстрації були внесені реєстратором Сєверодонецької міської ради ОСОБА_2 Всі документи щодо реєстраційних дій були посвідчені приватним нотаріусом Лопатенко Віктором В`ячеславовичем (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ). Відповідно інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб новим засновником перереєстрованого підприємства ТОВ «Босфора Агро» є ОСОБА_3 (зареєстрована: АДРЕСА_2 ), директором є ОСОБА_4 . Однак, вказані особи заявнику не відомі.

Згідно ухвали Старобільського районного суду було проведено тимчасовий доступ до документів у відділі реєстрації Старобільської РДА за адресою: Луганська область, м. Старобільськ, вул. Гаршина, 27 та вилучено оригінали реєстраційної справи. Так, в акті прийому-передачі частки у статутному капіталі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ЛУГАНЬ» від 22.03.2019 зазначено, що ОСОБА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу частки від 22.03.2019, передав, а ОСОБА_5 , прийняв частку у статутному капіталі СТОВ «АГРОФІРМА ЛУГАНЬ», ЄДРПОУ 30332770, у розмірі 100% статутного капіталу, вартість частки становить 174930 гривень. Вказаний акт посвідчено державним нотаріусом Новопсковської державної нотаріальної контори в Луганській області Ковальовим А ОСОБА_6 ., яким засвідчено справжність підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які зроблено у його присутності. Зареєстровано в реєстрі за №№ 137, 138 від 22.03.2019 у державного нотаріуса Новопсковської державної нотаріальної контори Луганської області Ковальова А.О.

Окрім того, встановлено, що в подальшому, реєстратором Сєверодонецької міської ради ОСОБА_7 вносились зміни до статуту підприємства СТОВ «АГРОФІРМА ЛУГАНЬ», а також його перереєстрація зі зміною назви та юридичної адреси. Всі документи щодо реєстраційних дій були посвідчені приватним нотаріусом Лопатенко Віктором В`ячеславовичем (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи, проведеної з метою встановлення достовірності підпису ОСОБА_1 в акті прийому передачі частки статутного капіталу СТОВ «АГРОФІРМА ЛУГАНЬ» від 22.03.2019 встановлено, що підпис виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Згідно інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, на теперішній час новим засновником перереєстрованого підприємства ТОВ «Босфора Агро» є ОСОБА_8 , директором є ОСОБА_9 . Вказані особи заявнику також не відомі.

Відповідно до ухвали слідчого судді Старобільського р/с Луганської області Воронкіна О.А. від 14.05.2019 року було накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, яке рахується за підприємством з кодом 30332770 ТОВ «Босфора Агро», яке зареєстроване за адресою: Луганська АДРЕСА_3 , м. Сєвєродонецьк, проспект АДРЕСА_4 (колишня назва «АГРОФІРМА ЛУГАНЬ» з кодом 30332770).

09.09.2019 року до чергової частини Старобільського ВП ГУНП в Луганській області надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що невідомими особами здійснюється незаконне збирання врожаю на території поля, яке належить ТОВ «Босфора Агро» з кодом 30332770 (колишня назва СТОВ«АГРОФІРМА ЛУГАНЬ» з кодом 30332770).

09.09.2019 року в ході проведення ОМП, а саме території поля № 497-498 в с. Чмирівка Старобільського району Луганської області, наполовину засіяного соняшником та кукурудзою встановлено, що ділянка розміром 300х7 м була викошена. На викошеній ділянці знаходився зер/комбайн марки Дж. Дир 9500, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОЭ. В ході огляду вказаного зер/комбайна, а саме бункеру виявлено насіння соняшника. Проте, на нерухоме майно (врожай), що належить СТОВ«АГРОФІРМА ЛУГАНЬ» з кодом 30332770 (відповідно до перереєстрації ТОВ «Босфора Агро» з кодом 30332770) вже накладено арешт ухвалою Старобільського р/с Луганської області. Однак, на території що належить СТОВ «АГРОФІРМА ЛУГАНЬ» з кодом 30332770 (відповідно до перереєстрації ТОВ «Босфора Агро`з кодом 30332770) проводилося незаконне збирання врожаю невідомими особами.

Вивчивши надані матеріали, заслухавши думку слідчого та прокурора, приходжу до висновку, що клопотання не обґрунтоване з наступних підстав.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно положень ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Відповідно до положень ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно вимог КПК України арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч.1,2 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зі змісту ч.3 ст.170 КПК України слідує, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, якою визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до вимог ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати (частина 1). До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання (частина 2).

У клопотанні цивільного позивача, слідчого, прокурора про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, іншої особи для забезпечення цивільного позову повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди (частина 3). Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (частина 4).

Та, відповідно, на обґрунтування клопотання у разі необхідності накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову (при його наявності), відповідні підстави у поданому до суду клопотання слідчим не відображені, про наявність у кримінальному провадженні потерпілих осіб (фізичних та/або юридичних) у клопотанні слідчим взагалі не зазначено.

Крім того, як вимагає ч.4 ст.171 цього Кодексу, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч.1 ст.173 КПК України).

Крім того, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя за приписами ст.ст.94,132,173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки за статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Коем проти Бельгії" від 22.06.2000 року зазначив, що основне призначення процесуальних норм - захистити обвинуваченого від будь-яких проявів зловживання владою.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року та «Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див.Рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до норм глав 10 та 17 КПК України правові підстави, з яких вноситься клопотання про накладення арешту, та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Проте, вищевказані вимоги КПК України слідчим та прокурором не дотримані, в порушення вимог ст.171 КПК України, до матеріалів клопотання не надано відомостей про процесуальний статус у даному кримінальному провадженні володільця та/або власника майна, на яке слідчий просить накласти арешт. Крім того, у витягу з ЄРДР відсутні будь-які відомості, щодо причетності власника (володільця) майна до вчинення даного кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч.1 ст.173 КПК України).

Отже, на підставі вищевикладеного слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 170-173, 175, 176 КПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ст. слідчого Старобільського ВП ГУНП в Луганській області Мірошниченко В.В., погоджене прокурором Старобільської місцевої прокуратури Савченко М.О. про арешт майна відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 16.10.2019 року о 15 годині 00 хвилин.

Слідчий суддя О. А. Воронкін