Рішення № 84294257, 16.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2019 року №826/11380/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

за позовом ОСОБА_1 доМіністерства внутрішніх справ України третя особа Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській областіпро визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії ,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10, код ЄДРПОУ 00032684), третя особа: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Пушкіна, буд. 83, код ЄДРПОУ 08592276) про:

- визнання протиправною та скасування відмови Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 13.06.2018 № 15/2-Ч-440 про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;

- зобов`язання Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності з урахуванням раніше виплаченої суми: 200 х 1700,00 грн. - 206 700,00 грн. = 133 300,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на нього поширюється постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" №850 від 21 жовтня 2015 року. Вказував, що згідно виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією в результаті огляду 31.01.2018 року до довідки серії АВ №0853104 ОСОБА_1 в зв`язку із захворюванням пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ з 24.01.2018 року встановлено втрату працездатності 70% та присвоєно другу групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, отриманим в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2018 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження по справі №826/11380/18 та запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.

Міністерство внутрішніх справ України надало суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши, що Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України листом від 04.05.2018 року №15/2-1566 повернув матеріали позивача до ЛК УМВС України в Полтавській області, як такі, що не відповідають вимогам законодавства, при цьому не приймаючи жодного рішення щодо затвердження (відмови) висновку стосовно виплати одноразової грошової допомоги .

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що інвалідність позивача пов`язана із проходженням служби в органах внутрішніх справ МВС України, а не в ДСНС України, а тому на нього поширюється дія Порядку №850.

Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії управління МВС України надіслало пояснення на позовну заяву, в якому посилається на Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, та зазначає, що зі спливом дворічного строку з дати первинного встановлення інвалідності, особа позбавляється права для отримання грошової допомоги в більшому розмірі.

У відповіді на пояснення представник позивача зазначив, що уповноваженим органом не було складено висновку про призначення чи відмову у призначенні грошової допомоги.

Розглянувши подані сторонам документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 працював в органах внутрішніх справ і був звільнений за п. 64 «б» у запас через хворобу.

Згідно висновку МСЕК серії АВ №0493223 від 21.01.2016 року ОСОБА_1 встановлено з 20.01.2016 року 60 % втрати працездатності та ІІІ групу інвалідності, пов`язану із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до вимог Порядку №850 в порядку черговості в жовтні 2016 року позивач отримав одноразову грошову допомогу у сумі відповідній 150-кратного прожиткового мінімуму.

Згідно виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією в результаті повторного огляду 31.01.2018 року до довідки сері АВ № 0853104 ОСОБА_1 було встановлено з 24.01.2018 року 70 % втрати працездатності та ІІ групу інвалідності, пов`язану із проходженням служби.

У зв`язку з цим, позивач звергнувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, однак листом від 13.06.2018 № 15/2-Ч-440 позивачу було відмовлено у виплаті такої допомоги, з підстав пропуску строку, визначеного п. 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції»

Таким чином, Міністерством внутрішніх справ України зроблений висновок про відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, оскільки з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років.

Позивач не погоджуючись із відмовою у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги звернувся до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Законів України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. № 565-XII, який був чинним на момент проходження позивачем служби в ОВС та встановлення йому інвалідності ІІІ-ї групи (далі - Закон № 565-ХІІ), постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції» від 12.05.2007 р. № 707 (далі - Порядок № 707), «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21.10.2015 р. № 850 (далі - Постанова № 850).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (втратив чинність 7 листопада 2015 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми Закону України «Про міліцію» Кабінетом Міністрів України 21 жовтня 2015 року затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850.

2 липня 2015 року прийнято Закон України «Про Національну поліцію», згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Згідно з пунктом 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 7 Порядку № 850 визначено перелік документів, які подає за місцем служби працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 9 вказаного Порядку № 850).

Тобто, обов`язок подання висновку до МВС України щодо виплати грошової допомоги Порядком № 850 покладається саме на керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, в даному випадку - на ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в м. Києві.

Як встановлено під час розгляду справи, листом від 18.04.2018 року №4/Ч-1289л.к. за підписом заступника голови ліквідаційної комісії Носатенка С .П позивача повідомлено, що матеріали на виплату одноразової грошової допомоги , відповідно до постанови КМУ від 21.10.2015 року №850 надіслані до ДФОП МВС України. Листом №4/Ч-1289 л.к. від 14.05.2018 року за підписом заступника голови ліквідаційної комісії В.В. Абрамова повідомлено позивача про те, що листом від 04.05.2018 року повідомлено ліквідаційну комісію УМВС України в Полтавській області про відому у виплаті грошової допомоги у більшому розмірі.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Отже, після надходження передбачених Порядком документів МВС України зобов`язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 822/1579/17.

Відповідач мотивував свої доводи щодо відсутності підстав для виплати одноразової грошової допомоги наявністю обставин, передбачених пунктом 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції №850.

Згідно з вказаною нормою, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Однак Законом України «Про міліцію» не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850. Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу двохрічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

Разом з тим, вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850, і підстави про які зазначає відповідач, вказана норма не містить.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що п. 3 Порядку № 850 від 21.10.2015 встановлює підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги: загибель (смерть) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов`язків; установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ; часткова втрата працездатності працівником міліції без установлення йому інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків.

Зазначені підстави визначені як самостійні та надають право на отримання одноразової грошової допомоги при настанні хоча б однієї з них.

Відмовляючи у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням 2 групи інвалідності відповідач діяв не в межах та не у спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства,

Таким чином позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію».

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування відмови Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 13.06.2018 № 15/2-Ч-440 про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому судом враховується і те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 та від 02 лютого 2016 року у справі №804/14800/14.

Суд бере до уваги правову позицію, яка викладена в пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Враховуючи, що вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, в той час, коли відповідачами належним чином наведені позивачем посилання не спростовано, суд доходить висновку про необхідність захисту прав позивача в судовому порядку та задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п`ятої статті 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов`язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

Таким чином, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасування відмови Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 13.06.2018 № 15/2-Ч-440 про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності з урахуванням раніше виплаченої суми.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа