Рішення № 84294049, 04.09.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2019 року Чернігів Справа № 620/1615/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.

за участі секретаря Лазаренко В.Г.,

представників позивача Демчука Є.В., Ковальчука В.В.,

представників відповідача Нужняка С.М., Малиша Ю.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьманське" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гетьманське" (далі - ТОВ "Гетьманське") звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - Управління), в якому просить:

- визнати протиправними дії уповноважених осіб відповідача щодо призначення та проведення контрольного заходу (інспекційного відвідування) відносно ТОВ "Гетьманське";

- визнати протиправними та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.05.2019 №25-04-007/0405/153 у розмірі 4 882 410,00 грн і припис про усунення виявлених порушень Управління Держпраці у Чернігівській області від 25.04.2019 №25-04-007/0405-0265 (згідно заяви про уточнення позовних вимог т.2 а.с.71-73).

Ухвалою суду від 10.06.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження. Також, ухвалою суду від 01.07.2019 задоволено заяву про вжиття заходів забезпечення позову та зупинено дію постанови Управління Держпраці у Чернігівській області від 11.05.2019 №25-04-007/0405/153 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернігівській області в розмірі 4 882 410,00 грн. Ухвалою суду від 08.08.2019 продовжено строк проведення підготовчого засідання на тридцять днів терміном до 07.09.2019.

Так, позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що в Акті відповідачем з особистих міркувань, без належних на те доказів, вказано про порушення позивачем ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП). Також зауважує, що інспектор за змістом Акту наводить інформацію, що Договори ЦПХ надано на підтвердження трудових відносин, проте така інформація є хибною, оскільки, договори надано для ознайомлення та не стосувались інспекційного відвідування, адже предметом перевірки було встановлення факту не оформлення трудових відносин, а з зазначеними в Акті особами (виконавцями) був укладений договір виконання робіт/надання послуг.

Позивач не може погодитись із наведеним в Акті, оскільки інспекційне відвідування позивача Управлінням Держпраці у Чернігівській області 25.04.2019 проводилось один день. За цей час інспектором фактично було проведено перевірку документації підприємства щодо обліку працівників на предмет фактичного працевлаштування осіб. За наслідками проведення перевірки встановлено лише відсутність трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлень ДФС про прийняття працівників на роботу. Тобто, фактично лише з однієї наявності договорів про надання послуг, як письмових документів, інспектором було зроблено висновок про порушення законодавства, без з`ясування взагалі будь-яких обставин та визначення правовідносин, що склались між позивачем та фізичними особами.

Оскільки виконавці не надавали позивачу трудові книжки, не входили до штату підприємства, не підлягали правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік робочого часу замовником не здійснювався, то вказані відносини відповідають ознакам договору, відносини за яким врегульовано Цивільним кодексом України. Більше того, договори фактично не лише укладені, а й виконувалися їх сторонами, на підтвердження чого оформлено Акти виконання послуг та Додаткові угоди до Договорів в яких зазначені кількість (обсяг) робіт та оплата за кінцевий результат робіт. Отже, зазначені вище обставини підтверджуються документами, що були надані інспектору праці, зокрема серед яких, що надавалися до огляду є: штатний розпис; книгою обліку трудових книжок, де відсутні записи про трудову книжку виконавців робіт за Договорами; журнали проходження інструктажу, де відсутні підписи виконавців; та інші відомості, в тому числі щодо податкової звітності, де законодавство передбачає ведення окремого обліку надавачів послуг-фізичних осіб, з винагороди яких утримано податки та збори, які має утримувати податковий агент у відповідності до вимог податкового законодавства, що не впливає на оцінку визначеності трудових відносин чи відносин за Договором.

Позивач наголошує, що оскільки вимоги чинного законодавства не забороняють укладати договори з фізичними особами щодо виконання робіт чи надання послуг, які врегульовані вимогами цивільного законодавства, при цьому відповідач не уповноважений тлумачити правовідносини, які виникли на підставі таких договорів та не має повноважень встановлювати їх недійсність, то відсутні обставини порушення позивачем вимог трудового законодавства, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності, в тому числі застосування штрафу.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просили позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечили, протягом встановленого судом строку було надано відзив на позов, в якому відповідач вважає позов безпідставним та зазначає, що обставини, на які посилається позивач не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови про накладення штрафу. Вважає, що позивачем порушено ч.3 ст.24 КЗпП України, відповідно до якої працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем також надано відповідь на відзив, згідно якої останній зазначає, що відповідач не спростував твердження та аргументи позивача стосовно суті позовних вимог. Таким чином, обставини викладені у відзиві на увагу не заслуговують.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

На підставі службової записки заступника начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Козлова Д.В., Управлінням Держпраці у Чернігівській області видано наказ від 22.04.2019 № 127 "Про проведення контрольних заходів" про проведення інспекційного відвідування в тому числі і Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьманське" з питань додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.

Державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Малишем Юрієм Олександровичем за участю головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Рубана Євгенія Федоровича, на підставі направлення на проведення контрольного заходу від 22.04.2019 № 501 у період з 24.04.2019 по 25.04.2019 здійснено інспекційне відвідування позивача.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор дійшов висновку про порушення діючого законодавства, зокрема факти допуску до роботи 39 працівників без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу.

За результатами інспекційного відвідування позивача складено Акт інспекційного відвідування від 25.04.2019 №25-04-007/0405 із зазначенням вищевказаного порушення та винесено припис про усунення виявлених порушень Управління Держпраці у Чернігівській області від 25.04.2019 №25-04-007/0405-0265 (т.1 а.с.34-43, т.2 а.с.74-77).

Не погоджуючись з викладеним в Акті, позивач надав Зауваження №06/05-19 від 06.05.2019 на Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №25-04-007/0405, яке було особисто вручено, що підтверджується штампом відповідача з вхідним номером 4386 від 07.05.2019 (т.1 а.с.44-47).

Так, в Акті інспекційного відвідування відповідач, на підставі аналізу договорів, дійшов висновку, що жодним пунктом вищевказаних договорів не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, не визначене переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик, що підтверджує трудовий характер правовідносин, а не цивільно-правовий.

Враховуючи викладене, вважає, що ТОВ "Гетьманське" укладено вищезазначені цивільно-правові договори лише з метою приховати реальні трудові відносини.

Так, 03.05.2019 першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенком О.О. прийнято рішення №124 щодо розгляду справи про накладення штрафу. Повідомлення Управління Держпраці у Чернігівській області від 06.05.2019 за вих. №10-04/2647 про призначення розгляду справи за фактом порушення позивачем трудового законодавства на 11 год. 00 хв. (т.1 а.с.25) 11.05.2019 направлено рекомендованим листом 06.05.2019 № 1402601603599 та вручено позивачу 07.05.2019. На розгляд справи позивач не з`явився, натомість надав заяву про відкладення розгляду справи з причини незначного терміну для підготовки до розгляду справи та перебуванням директора у відрядженні. Зазначені підстави не визнані відповідачем достатнім обґрунтуванням для прийняття рішення про перенесення розгляду справи.

11.05.2019 першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенком О.О. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-04-007/0405/153 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гетьманське" у розмірі 4 882 410,00 грн (т.1 а.с.31-33).

Вважаючи вказану постанову та припис протиправними та такими що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 №877 "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877).

Згідно ст.1 Закону №877, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Частиною 5 ст.2 вищевказаного Закону зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі і Управління), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог ст.1, ст.3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої ст.4, частин першої - четвертої ст.5, частини третьої ст.6, частин першої - четвертої та шостої ст.7, ст.ст.9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст.22 цього Закону.

Згідно ч.3 ст.6 вищевказаного Закону суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Як встановлено ст.12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Згідно зі ст.16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (чинною на час спірних правовідносин) затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), відповідно до якого інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Отже, Управління, як територіальний орган Держпраці, наділене правом проводити позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема, у формі інспекційних відвідувань.

Згідно пп.3 п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Таким чином, Закон №877 не містить імперативних норм щодо вичерпного переліку контрольних заходів, які може здійснювати Управління, а відтак інспектори праці у своїй перевірочній діяльності можуть використовувати інші форми контролю додержання суб`єктами господарювання вимог трудового законодавства, зокрема у формі інспекційного відвідування, що визначено ст.259 КЗпП України та Порядком №295, який на момент проведення перевірки позивача був чинний.

В силу п.3 Порядку №295, контрольні повноваження інспектора праці підтверджуються службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Отже, інспектори праці, які є посадовими особами Держпраці та її територіальних органів, наділені контрольними повноваженнями на проведення інспекційних відвідувань, що підтверджується наявними службовим посвідченням.

При цьому, інспекційні відвідування не є плановими (позаплановими) перевірками та не потребують будь-якого погодження.

Як встановлено судом, наказ про проведення інспекційного відвідування на підставі службової записки заступника начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Козлова Д.В., а тому думка позивача про безпідставність проведення інспекційного відвідування позивача суперечить чинному законодавству та на увагу не заслуговує.

Так, судом встановлено, що за результатами інспекційного відвідування позивача було виявлено, зокрема, порушення ч.3 ст.24 КЗпП України, про що складено Акт інспекційного відвідування від 25.04.2019 №25-04-007/0405 із зазначенням вищевказаного порушення та винесено припис про усунення виявлених порушень Управління Держпраці у Чернігівській області від 25.04.2019 №25-04-007/0405-0265 (т.1 а.с.34-43, т.2 а.с.74-77).

Відповідно до п.19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (п.20 Порядку №295).

Так, відповідно до п.29 Порядку №295, заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 із змінами та доповненнями, справа про накладення штрафу розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п.4). Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу приймається уповноваженою особою не пізніше ніж через 10 днів з дати складання акту про виявлені порушення (п.3). Відповідно до п.5 Порядку, у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Таким чином, зазначена постанова встановлює конкретні строки розгляду справи про накладення штрафу на суб`єкта господарювання за порушення законодавства, які не можуть бути подовжені більше ніж на 10 днів.

Пунктом 6 вищевказаного Порядку передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам.

При цьому, твердження позивача про існування норм законодавства, які передбачають отримання ним повідомлення про розгляд справи не пізніше, ніж за п`ять днів до дати такого розгляду, на увагу не заслуговують, оскільки положення п.6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю передбачають обов`язок Управління повідомити, тобто надіслати таке повідомлення рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення не пізніше ніж за п`ять днів, що відповідачем дотримано. Суд також зазначає, що відповідач не може впливати на волевиявлення особи отримати таке повідомлення, з огляду на що, має лише імперативний обов`язок вжити заходів в строк, передбачених нормативно-правовим актом, для повідомлення такої особи про розгляд справи.

З аналізу вищевикладених положень Порядку слідує, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акту складає постанову про накладення штрафу. Зазначена постанова складається у двох примірниках, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, а другий надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Як встановлено судом, повідомлення Управління Держпраці у Чернігівській області від 06.05.2019 за вих. № 10-04/2647 доведено до відома позивача про призначення розгляду справи за фактом порушення позивачем трудового законодавства і отримане представником позивача 07.05.2019. Проте, справу розглянуто без участі представника позивач, оскільки підстави для відкладення розгляду, викладені в заяві про відкладення розгляду справи з причини незначного терміну для підготовки до розгляду справи та перебуванням директора у відрядженні, не визнані відповідачем достатнім обґрунтуванням для прийняття рішення про перенесення розгляду справи.

Відповідно до п.7 Порядку справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до п.6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Таким чином, повідомлені у клопотанні про відкладення розгляду обставини можуть визнаватися Управлінням такими, що є недостатніми для перенесення розгляду.

Наведені обставини в сукупності свідчать, що під час проведення інспекційного відвідування позивача, складання та вручення Акту інспекційного відвідування, а також винесення припису та постанови про накладання штрафу Управлінням Держпраці у Чернігівській області не було допущено порушення вимог діючого законодавства.

При цьому, як вбачається з Акту інспекційного відвідування підставою для притягнення позивача до відповідальності став висновок відповідача, що громадян (39 осіб) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ,- ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , з якими позивачем укладались цивільно-правові угоди, допущено до роботи Товариством з обмеженою відповідальністю "Гетьманське" без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням позивача та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України що є порушенням ч.3 ст.24 КЗпП України.

На думку відповідача, всі ці договори мають ознаки трудових, оскільки підприєство уклало цивільно-правові договори з зазначеними громадянами лише з метою приховати реальні трудові відносини.

Так, відповідно до ч.1 та абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків несуть відповідальність у вигляді штрафу - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Перевіряючи нормативно-правове обгрунтовання підстав для накладення на позивача штрафу, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, підставою для накладення на позивача штрафу став фактичний допуск зазначених вище громадян (39 осіб) до роботи без оформлення трудового договору у письмовій формі та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Так, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 КАС України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.73 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.90 КАС України).

Так, між ТОВ "Гетьманське" та вищевказаними громадянами (39 осіб) були укладені цивільно-правові договори. За умовами укладених цивільно-правових договорів, виконавець фізична особа зобов`язуються виконати роботи/надати послуги в обсязі і на умовах передбачених даними договорами, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги. Згідно умов договорів виконання робі/надання послуг, а саме: п.2.1. На час дії договору Виконавець не включається до штату замовника, на нього не розповсюджуються вимоги та правила, встановлені КзПП України; предметом договору є виключно матеріалізований результат праці або послуг одноразового характеру (т.1 а.с.76-246, т.2 а.с.10-30. Реєстр договорів - т.2 а.с.106-109).

Відповідно до п.2.2 Виконавець самостійно організовує свою роботу, розподіляє час роботи і її тривалість та виконує послуги на свій ризик. Винагороді підлягає виключно прийнятий Замовником по акту прийому наданих послуг результат виконання послуг, незалежно від матеріальних витрат, затрат часу та зусиль, витрачених Виконавцем на його досягнення.

Також згідно п.2.3. Виконавець зобов`язаний самостійно дотримуватись вимог з техніки безпеки, правил протипожежної безпеки та санітарно-гігієнічних правил. Відповідальність за їх порушення та наслідки, покладаються на Виконавця.

Вказані умови є істотними для встановлення факту відсутності трудових відносин та врегулювання відносин за Цивільним кодексом України.

Попри вказане, відповідач наголошує на тому, що предметом частини цивільно-правових договорів є надання послуг з навантаження мінеральних добрив зі складу в транспортний засіб, розвантаження мінеральних добрив на полях, розшивання мішків з мінеральними добривами та закидання мінеральних добрив до агрегатів. Предметом іншої частини цивільно-правових договорів є надання послуг з організації обідів для працівників товариства на весняно-польових роботах. Є укладеними також цивільно-правові договори з предметом вологе/сухе прибирання приміщень, коридорів, протирання дверей, миття вікон, прибирання кімнат. Мають місце укладені договори з предметами заготовки, рубки та складання дров для опалення приміщень. Поряд з цим, відповідач зазначає, що жодним пунктом вищевказаних договорів не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, не визначений перелік завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик, що підтверджує трудовий характер правовідносин, а не цивільно-правовий. Також відповідач зазначає, що п.3.5. договорів містить умови про оплату виконаних робіт/наданих послуг, проте строки такої оплати не встановлені договором. Також, на думку відповідача, аналіз документів по виплаті заробітної плати свідчить про проведення розрахунків одночасно із виплатою заробітної плати.

Крім цього, в своєму відзиві відповідач стверджує, що під час непланової перевірки ТОВ "Гетьманське" надало копії договорів про надання послуг (не підписані зі сторони виконавців, без додаткових угод, без підписів на актах виконаних робіт) (т.2 а.с.44-51). Проте така інформація є хибною, оскільки відповідачу було надано для ознайомлення проекти договорів, які містяться в програмному забезпеченні бухгалтерського обліку, фактично є шаблонами документів, а при укладанні таких договорів конкретні умови (обсяг послуг/робіт, ціна, інше) викладаються в додатковій угоді.

Також слід звернути увагу, що ТОВ "Гетьманське" є виробником с/г продукції, основний вид діяльності 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Вирощування с/г культур проводиться на орендованих землях загальний розмір яких становить майже 40 000 га., і розташовані в двох областях країни, а саме в Чернігівській та Сумській областях. Тому вся первинна бухгалтерська документація (в тому числі і Договори надання послуг/виконання робіт) знаходяться на відділеннях позивача, за місцем виконання робіт, а за юридичною адресою, в зв`язку з відсутністю архіву, зберігаються лише в електронним вигляді або у вигляді проекту.

Даний факт пояснювався інспектору при проведенні перевірки. В зв`язку з тим, що перевірка була непланова і проводилась лише один день, господарство фізично не могло надати оригінали Договорів, додаткових угод і актів до них.

При цьому відповідач посилається на те, що у тексті договорів (п. 3.5) не міститься строк оплати наданих послуг. Суд зауважує, що за загальними правилами цивільного законодавства, якщо строк оплати послуг/товарів/робіт/інше, не визначений в договорі, то він настає в момент прийняття таких послуг/товарів/робіт/інше, тобто в момент підписання акту прийому наданих послуг (інших документів).

Крім цього, посилаючись на Класифікатор професій України ДК 003:2010, який за своїм змістом виключно містить назви професій, що вказано за змістом Акту інспектором, то інспектор у такий спосіб доводить, що вказані назви мають застосовуватися лише в рамках трудових відносин, що їх функції передбачають безвідлучне знаходження на об`єкті протягом усього часу чергування, що унеможливлює виконання роботи на власний розсуд.

Слід звернути увагу, що відповідно до ч. 1 та ч.2 Загальних положень Класифікатора професій ДК 003:2010, класифікатор професій призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями соціальних партнерів усіх рівнів, іншими громадськими організаціями, всіма суб`єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників. Професійні назви робіт, які наведені у Класифікаторі, рекомендовано застосовувати під час утворення нових назв професій та посад у зв`язку з розвитком нових видів економічної діяльності та технологій.

Окрім того, згідно "Класифікатору професій ДК 003:2010. Найпростіші професії", на який посилається інспектор , останній містить виключно таку назву, як: "робітник на низько кваліфікованих ручних роботах у сільському господарстві" а не "виконання робіт по навантаженню мінеральних добрив зі складу в транспортні засоби, розвантаження мінеральних добрив на полях"; "кухар" а не "організація обідів для працівників на весняно-польових роботах"; "прибиральник службових приміщень" а не "виконання робіт з вологого та сухого прибирання приміщень"; "підсобний працівник" а не "виконання робіт, щодо демонтажу дверей, вікон, прибирання кімнат" і також "виконання робіт щодо монтажу дверей, вікон, встановлення меблів, заміна плінтусів на підлозі".

Вказане доводить про застосування назв професій класифікатора, з метою внесення записів до трудових книжок працівників та має рекомендаційний характер під час утворення нових назв професій. При цьому вказаний класифікатор не обмежує сторін щодо вчинення договорів ЦПХ.

Враховуючи наведене, висновок відповідача у Акті не відповідає дійсності та на увагу не заслуговує. Крім того, останній базується виключно на власних припущеннях та на особистому сприйнятті договорів та правовідносин, що склались між позивачем та фізичними особами. При цьому, суд враховує, що фактично оцінку трудової діяльності 39 фізичних осіб інспектором надано на підставі відомості про заробітну плату, що є неправомірним і порушує принцип п.29 Порядку №295.

Також слід звернути увагу, що позивачем внаслідок здійснення виплат за договорами ЦПХ здійснювалось включення відомостей щодо зазначених фізичних осіб-контрагентів до періодичних звітів (звіт форми 1-ДФ, звіт по ЄСВ, податкові розрахунки), які надавались до територіальних органів Державної фіскальної служби; своєчасно нараховувались та сплачувались відповідні податки у встановленому законодавством розмірі.

Так, згідно ч.1 ст.1 КЗпП України, даний кодифікований акт регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

В свою чергу, ч.1 ст.9 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, зокрема, що положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

При цьому, Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, не передбачено здійснення вказаним органом та/або його територіальними органами контролю та/або нагляду за додержанням цивільного законодавства України юридичними та/або фізичними особами. Так само вказаний орган не має жодних повноважень щодо кваліфікації (трактування) тих чи інших цивільних або будь-яких інших правовідносин у якості трудових, а також щодо здійснення контролю та/або нагляду за правильністю ведення бухгалтерського обліку та звітності.

Слід звернути увагу на те, що згідно ст.80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ч.1 ст.62 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що підприємство є самостійним суб`єктом господарювання, створеним компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Згідно ч.3 ст.64 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

В свою чергу, ч.2 ст.2 КЗпП України визначено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Частиною 1 ст.21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

При цьому, абзацом першим п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" передбачено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

Так, нормами ст.21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст.187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров`я.

Статтею 29 КЗпП України встановлено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

При цьому, ані у Акті інспекційного відвідування, ані у оскаржуваній постанові жодним чином не зазначено про те, що вище переліченим особам було роз`яснено їх трудові права та обов`язки, ці особи були проінформовані під розписку про умови праці, наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів, ознайомлені з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором. Суд зазначає, що саме правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності передбачається час початку і закінчення щоденної роботи (зміни), (ст.57 КЗпП України), а так само час початку і закінчення перерви у роботі (ч 2 ст.66 КЗпП України).

Також, слід звернути увагу на ту обставину, що громадяни, які надають послуги на підставі договорів про надання послуг (цивільно-правових угод) ніколи не зверталися до підприємства, в особі його органу управління, уповноваженого на прийняття на роботу, із заявою (усною або письмовою) про прийняття на роботу; паспорт, трудову або медичну книжки та інші документи, необхідні для прийому на роботу, вказані особи підприємству ніколи не надавали, трудові договори між підприємством та зазначеними особами ніколи не укладалися. Так само об`єктивно відсутні будь-які докази того, що за розпорядженням уповноваженого органу управління підприємства чи з відома такого органу, вказаних осіб було допущено саме до виконання трудових обов`язків.

Окрім того, ані у Акті інспекційного відвідування ані у оскаржуваній постанові не вказано, якими саме посадами з числа наявних та вакантних у затвердженому позивачем штатному розписі передбачалося виконання тих трудових обов`язків, які, за твердженнями відповідача, здійснювалися вищевказаними фізичними особами, а так само те, за якою (якими) саме кваліфікацією (кваліфікаціями) та/або професією (професіями) позивачем нібито було здійснено допуск до роботи зазначених вище осіб.

Також, в день проведення інспекційного відвідування інспектором не було зафіксовано, що фізичні особи, зазначені в акті та відзиві на позовну заяву, фактично виконують будь-яку роботу на підприємстві позивача взагалі, на обов`язковість чого наголошує у свої постанові Верховний Суд (постанова від 24.04.2019 у справі №822/1487/18).

Частинами 1-3 включно ст.6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик; предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, за наслідками яких замовник зобов`язується оплатити підрядникові виконану ним роботу, тобто предметом є кінцевий результат, а не процес праці; метою договору підряду є отримання певного матеріального результату. Статтею 204 ЦК України, закріплено презумпцію правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Цивільно-правові договори, укладені позивачем, не були визнані недійсними чи неукладеними у порядку встановленому законом.

За таких обставин за своїм змістом договори про підряду (укладені з фізичними особами та зазначені в Акті інспекційного відвідування) є цивільно-правовими договорами, а висновки інспектора Управління Держпраці у Чернігівській області, викладені в Акті про перебування працівників у трудових відносинах з позивачем та порушення ним вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, на думку суду, є безпідставними.

Відповідно, викладений у Акті інспекційного відвідування висновок відповідача про нібито вчинений позивачем фактичний допуск громадян до роботи без оформлення трудового договору у письмовій формі та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу не відповідає дійсним обставинам справи та не є обґрунтованим з точки зору відповідності чинному законодавству України, яке регламентує відповідні суспільні відносини.

Оскільки чинне законодавство України не містить жодного обов`язкового припису щодо того, у яких саме випадках сторони певного зобов`язання зобов`язані укладати саме трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. Отже, потенційні сторони такого зобов`язання цілком вільні у своєму виборі форми втілення власних правових відносин, а тому вони на свій розсуд вправі визначати вид майбутнього договору, що може укладатися між ними. Тому, в даному випадку, суд визнає правомірними дії позивача щодо укладення цивільно-правових договорів із фізичними особами.

Вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України (працівник може бути допущений до роботи після повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) та вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", щодо того, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком "до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором", застосовуються до трудових правовідносин.

Отже, оскільки позивач уклав з фізичними особами договори підряду (цивільно-правові договори), які є предметом регулювання Цивільного кодексу України, у нього не виникло жодного обов`язку щодо надання тому чи іншому органу повідомлення за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2015 №413.

Враховуючи презумпцію правомірності правочину, слід зазначити, що юридичні особи не обмежені в праві залучати фізичних осіб до виконання певного виду роботи на підставі цивільних договорів, і не зобов`язані законодавством укладати тільки трудові договори.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 08.05.2018 (справа №127/21595/16-ц) дійшов схожого висновку, зазначивши, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, що і підтверджено наданими позивачем договорами.

Щодо оскаржуваного припису суд також зазначає, що останній, крім іншого, винесено безпідставно, оскільки перелічені в Акті договори припинили свою дію ще до моменту інспекційного відвідування. Тобто, у будь-якому випадку, позивач був позбавлений можливості виконати припис.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що обставини, на які посилається відповідач, як на правомірність своїх висновків та дій, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи щодо оскарження припису від 25.04.2019 №25-04-007/0405-0265 та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.05.2019 №25-04-007/0405/153.

Окремо суд звертає увагу на системний аналіз норми абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП, який пов`язаний саме з наявністю двох обставин: фактичного допуску до роботи без оформлення та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків. Диспозиція вказаної статті унеможливлює застосування штрафних санкцій без наявності двох складових об`єктивної сторони правопорушення, оскільки виплату винагороди та нарахування і сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків позивачем проведено у встановленому законом порядку.

В той же час, посилання позивача на скасування постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (чинної на час спірних правовідносин) в судовому порядку, як підставу задоволення позову, суд до уваги не приймає в силу ст.58 Конституції України (закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі).

Так, в силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний припис та постанова є протиправними та їх належить скасувати, оскільки підставою для її винесення, стало помилкове трактування цивільно-правових відносин позивача, як таких, що мають ознаки трудових та повинні бути оформлені у вигляді трудових договорів. Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьманське" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови належить задовольнити.

При цьому, згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Чернігівській області на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 21 131,00 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьманське" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень Управління Держпраці у Чернігівській області від 25.04.2019 №25-04-007/0405-0265.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області від 11.05.2019 №25-04-007/0405/153 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 4 882 410,00 грн

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьманське" 21 131,00 грн (двадцять одна тисяча сто тридцять одна гривня) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гетьманське" (вул.. Ющенка,61 м. Батурин, Бахмацький район,Чернігівська область 16512, код ЄДРПОУ 41105190).

Відповідач - Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. Пятницька,39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238).

Повний текст рішення складено 17.09.2019.

Суддя Л.О. Житняк