Рішення № 84293904, 13.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2019 року № 640/1999/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до проГоловного управління Державної фіскальної служби у Київській області визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-1839-54 від 31.08.2018р., зобов`язання вчинити дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі по тексту - відповідач) про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 13793,34грн. від 31.08.2018р. №Ф-1839-54 та зобов`язання відповідача звільнити позивача від сплати в подальшому за себе єдиного соціального внеску та здійснити дії щодо внесення відповідних змін в облікові показники платника по ЄСВ.

Ухвалою суду від 28.02.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення щодо сплати позивачем боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 13793,34грн., оскільки позивач з 01.04.2016р. зареєстрований як фізична особа - підприємець та ним була обрана спрощена система оподаткування, а саме 3 група та ставка платника єдиного податку, основним видом господарської діяльності згідно з КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права». Крім того, позивач є пенсіонером за вислугою років, інвалідом 3 групи довічно, а тому має право на пільги щодо сплати за себе єдиного внеску.

14 березня 2019 року відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

22 березня 2019 року позивачем подано відповідь на відзив відповідач.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебуває на податковому обліку в ГУ ДФС у Київській області.

Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 Серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугою років, інвалід армії 3 групи.

Відповідно до Витягу з реєстру платників єдиного податку від 04.04.2016р. №110-13-17-04, ОСОБА_1 з 01.04.2016р. перебуває на спрощеній системі оподаткування за 3 групою та є платником єдиного податку за ставкою 5%, основним видом господарської діяльності згідно з КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права»; 63.99 «Надання інших інформаційних послуг н.в.і.у.»; 70.22 «Консультування з питань комерційної діяльності й керування»; 53.20 «Інша поштова та кур`єрська діяльність».

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області 31.08.2018р. винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1839-54, якою повідомлено, що станом на 30.04.2018р. позивач має заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у розмірі 13793,34грн.

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зазначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII трудові пенсії діляться на пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску, можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема, від 31.07.2014 №К/800/5226/14, у постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 у справі № 21-59а14, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року у справі №806/1575/16.

Як вбачається із відзиву контролюючого органу на адміністративний позов згідно облікової картки позивача заборгованість останнього станом на 30.04.2018р. складається, зокрема, із боргу, який виник в період з ІІ кварталу 2016 року по ІV квартал 2017 року.

Судом встановлено, що не заперечується відповідачем, позивач у вищевказаному періоді був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та є інвалідом ІІІ групи, отримує пенсію.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки фізична особа - підприємець ОСОБА_1 будучи інвалідом ІІІ групи та отримуючи відповідну пенсію, звільнений від обов`язку зі сплати єдиного внеску.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10 квітня 2019 року, розглядаючи у системному взаємозв`язку норми Закону № 1058-IV та положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, досягнення пенсійного віку (визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV) є загальним страховим ризиком, який поруч із інвалідністю, вказує на втрату особою працездатності та передбачає право на отримання відповідного соціального забезпечення за рахунок системи загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством. У зв`язку з цим застрахована особа у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування замість обов`язку подальшої сплати внесків набуває право на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсій (за наявності необхідного страхового стажу), що логічно виключає можливість покладення на неї обов`язку одночасної сплати єдиного внеску та є нормативно визначеною підставою для звільнення такої особи від його подальшої сплати.

У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 31 серпня 2018 року № Ф-1839-54 в сумі 13793,34грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

В часині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача звільнити позивача від сплати в подальшому за себе єдиного соціального внеску та здійснити дії щодо внесення відповідних змін в облікові показники платника по ЄСВ, суд відмовляє в їх задоволенні у зв`язку з тим, що вони заявлені на майбутнє.

На підставі вищевикладеного позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 384,20грн. з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31 серпня 2018 року № Ф-1839-54, яка винесена Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області (м. Київ, 03680, вул. Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 39393260).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 384,20грн. з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (м. Київ, 03680, вул. Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін