Рішення № 84293897, 16.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 вересня 2019 року №826/10911/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень від 19.04.2018, вимог, рішень від 19.04.2018 , В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.04.2018 № Ф-066;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.04.2018 № 0046794204;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 19.04.2018 № 0046734204;

- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 04.06.2018 № Ф-106572-17;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.04.2018 № 0046814204;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.04.2018 № 0046804204.

Обґрунтовуючи такі вимоги, позивач у позові зазначив, що висновки відповідача, що викладені в акті перевірки від 19.03.2018 року №1285/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства, яке застосовується до вказаних правовідносин, а отже спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У встановлений судом строк від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, в якому представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечує, вказавши, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2017 року.

За результатами вказаної перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 19.03.2018 року №1285/26-15-42-04-30/1873015509 (далі - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем вимог:

- п.177.2, п. 177.3 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, занижено податок на доходи фізичних осіб за 2015-2017 роки на суму 148413,52 грн.;

- п.п.1.2, п.п. 1.3 п. 161 Підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, занижено та перераховано до бюджету військового збору 2015-2017 роки в сумі 12168,77 грн.;

- абз. 3, ч. 8, ст.. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року, не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за 2015-2016 роки;

- п.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», несвоєчасно сплачено суму єдиного веску в сумі 3254,62 грн.;

- п.187.1 ст. 187 та пп.200.1 ст.200, з урахуванням пп.197.1.25 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України, занижено (не визначено) податкові зобов`язання з ПДВ на суму 1190934 грн.;

- п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, порушено порядок ведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняті рішення:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.04.2018 № 0046804204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 185 516,90 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.04.2018 № 0046814204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 15 210,96 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.04.2018 № Ф-066, відповідно до якої станом на 19.04.2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 118246,42 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.04.2018 № 0046794204, яким позивачу визначено штрафну санкцію в сумі 30816,13 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 19.04.2018 № 0046734204, яким позивачу визначено штрафну санкцію в сумі 667,19 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Як вбачається з акту 19.03.2018 року №1285/26-15-42-04-30/1873015509 перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2017 року встановлено завищення витрат на загальну суму - 811252,30 грн. Дане завищення виникло за рахунок включення ФОП ОСОБА_1 до складу витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу за 2015-2017 роки, повної вартості придбаних товарів/послуг у контрагентів - платників ПДВ, з урахуванням податку на додану вартість, чим порушено п.177.2, п. 177.3 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 Доходи, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290.

Відповідно до п.п.5, 7 Положення, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст.44 ПК України. За змістом п.44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування ( п.44.2 ст.44 ПК України).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб підприємців визначений ст.177 Податкового кодексу України, в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин (далі ПК України).

Пунктом 177.1 статті 177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно з п. 177.3 ст. 177 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

За правилами пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99р. №246 (далі за текстом - ПСБУ9).

П. 9 ПСБУ 9 передбачено, що первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат, зокрема суми непрямих податків у зв`язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі.

Ведення бухгалтерського обліку сум податку на додану вартість регулюється відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.07.1997 р. № 141 ( далі - Інструкція № 141).

Відповідно до п.9 Інструкції № 141, сума податку на додану вартість, що справляється при придбанні сировини, матеріалів і товарів, основних засобів і нематеріальних активів, при отриманні виконаних робіт і послуг, які не призначаються для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, зараховується до первісної вартості виробничих запасів, товарів, основних засобів і нематеріальних активів, до витрат діяльності в кореспонденції з кредитом рахунків обліку зобов`язань. Такий же порядок відображення податкового кредиту по податкових накладних, по яких дата першої події відбулась раніше дати реєстрації платника податку, тобто коли підприємство ще не стало платником ПДВ.

Слід зауважити, що операції з постачання (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок (крім видань еротичного характеру), учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови, доставки таких періодичних видань друкованих засобів масової інформації на митній території України звільняються від оподаткування ПДВ (пп.197.1.25 п.197.1 ст.197 р.V Податкового кодексу України).

Тобто, операції з постачання періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок (крім видань еротичного характеру) учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників звільняються від оподаткування ПДВ, якщо ці товари вітчизняного виробництва.

При цьому такий режим звільнення від оподаткування ПДВ для вказаних операцій застосовується платниками ПДВ на усіх етапах постачання (розповсюдження) зазначеної вище видавничої продукції, а саме від виробників такої продукції (видавців, виготовлювачів та розповсюджувачів) до кінцевого споживача.

Під поняттям розповсюдження видавничої продукції розуміється доведення видавничої продукції до споживача через торговельну мережу або в інший спосіб (ст. 1 Закону України від 05 червня 1997 року № 318/97-ВР «Про видавничу справу»).

Під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні відповідно до Закону України від 16.11.92 р. № 2782-XII «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (далі - Закон № 2782) розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію (стаття 1 Закону № 2782).

Враховуючи зазначене, операції з розповсюдження через мережу кіосків, магазинів, відділень поштового зв`язку періодичних видань та книжок, учнівських зошитів, підручників, словників звільняються від оподаткування ПДВ.

Судом встановлено, що газета «Моя семья» виходить з періодичністю 51 номер на рік, зареєстрована в Міністерстві юстиції України згідно свідоцтву про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації Серія КВ №16568-5040 ПР від 05.05.2010 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.177.2, пп.177.3 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, що в свою чергу свідчить про безпідставність донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб, а відтак, і про протиправність податкового повідомлення-рішення та обґрунтованість вимог щодо його скасування.

Єдиною підставою для донарахування позивачеві основного зобов`язання та фінансових санкцій за платежем військовий збір став висновок контролюючого органу про заниження платником податку на доходи фізичних осіб за 2015-2017 роки на суму 148413,52 грн.

Так, пунктом 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Зважаючи на те, що у ході судового розгляду справи спростовані висновки акту перевірки в частині заниження позивачем оподатковуваного доходу в сумі 148413,52 грн., відповідно, нарахування відповідачем військового збору на суму такого доходу та застосування штрафних (фінансових) санкцій. є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, на думку суду, обґрунтованою є позовна вимога в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 19.04.2018 № Ф-066, оскільки така вимога є похідною від попередніх вимог. Оскільки рішення про застосування штрафної санкції є наслідком донарахування єдиного внеску, суд вважає їх також протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В силу положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вастберга таксі Актіеболаг" та "Вуліч проти Швеції" суд зазначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що контролюючий орган, при прийнятті спірних рішень діяв формально, без дотримання необхідного балансу, без врахування усіх обставин, які є суттєвими, а отже, допустив порушення ст.19 Конституції України та ст. 2 КАС України. За таких обставин, суд, за правилами, встановленими ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 6, 72-77, 139, 143, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.04.2018 № Ф-066;

Визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.04.2018 № 0046794204;

Визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 19.04.2018 № 0046734204;

Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 04.06.2018 № Ф-106572-17;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.04.2018 № 0046814204;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.04.2018 № 0046804204.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа