Рішення № 84293849, 16.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2019 року №826/13058/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу №296-к від 17.07.2018, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 10, код ЄДРПОУ 39794214), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Київській області від 17.07.2018 № 296-к "Про застосування дисциплінарного стягнення".

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не міг провести інспекційне відвідування, оскільки з 22.05.2018 до 07.06.2018 наказом від 14.05.2018 №71-кв йому було надано щорічну відпустку, а інші працівники відділу занадто завантажені розглядом звернень, при цьому, у зв`язку з наведеними обставинами, позивач і намагався через свого безпосереднього керівника передати усі свої справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_1 працював на посаді начальника відділу експертизи умов праці Головного управління Держпраці у Київській області. Так, згідно умов посадової інструкції начальника відділу експертиз умов праці, начальник відділу несе персональну відповідальність за організацію виконання покладених на відділ завдань та результати його діяльності. Згідно наказу «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 17.07.2018 №296-к до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, при цьому, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом Головного управління Держпраці у Київській області від 03.07.2018 №261-к відповідно до статті 65 Закону України «Про державну службу» та на підставі п. 5 протоколу апаратної наради керівного складу Головного управління Держпраці у Київській області від 22.06.2018 №5 відкрито дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 , начальника відділу експертизи умов праці управління з питань праці.

Наказом Головного управління Держпраці у Київській області від 17.07.2018 №296-к за неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень до ОСОБА_1 , начальника відділу експертизи умов праці управління з питань праці, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Позивач, не погоджуючи із наказом відповідача щодо застосування відносно нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Регулювання трудових правовідносин у процесі проходження служби, порядок застосування дисциплінарних стягнень та процедура звільнення державних службовців у межах спірних правовідносин регулюється Кодексом законів про працю України, як загальним законом, та Законом України Про державну службу від 10.12.2015 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон), як спеціальним законом.

Згідно зі статтею 1 Кодексу законів про працю України, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавством про працю, яке відповідно до статті 4 Кодексу законів про працю України складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Таким чином, правовідносини у сфері державної служби регулюються Законом України Про державну службу, який є спеціальним актом вищої юридичної сили в системі законодавства про державну службу та визначає особливості правового регулювання у цій сфері, а тому його положенням у процесі правозастосування надається перевага над положеннями Кодексу законів про працю України. При цьому, положення Кодексу законів про працю України застосовується лише у випадку не врегульованості або неповної врегульованості трудових правовідносин осіб, які мають статус державного службовця.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України «Про державну службу».

За змістом частини першої статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Відповідно до статті 64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності визначено статтею 65 названого Закону.

Так, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до пункту 5 вказаної статті дисциплінарним проступком є, зокрема, невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Разом з тим, статтею 66 Закону України «Про державну службу» передбачено види дисциплінарного стягнення та загальні умови їх застосування. Так, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до частини третьої статті 66 Закону України «Про державну службу», у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Частиною першою статті 74 Закону України «Про державну службу» встановлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачеві було оголошено догану у зв`язку з тим, що останнім не було виконано належним чином посадових обов`язків начальника відділу експертизи умов праці, а саме, стосовно проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю в ДП «Проектний інститут «Укрметротунельпроект» за дорученням Держпраці від 17.05.2018 №3922/4/4.1-дп-18.

Позивач, в свою чергу, наголошуючи на протиправності застосування до нього дисциплінарно стягнення, зазначає, що він не міг провести інспекційне відвідування, оскільки з 22.05.2018 йому надано щорічну відпустку, а доручення на його відділ було розподілено 21.05.2018, крім того, працівники його відділу завантажені окрім своєї прямої роботи ще й вирішенням питань, які не є профільними для відділу експертизи умов праці.

Як свідчать матеріали справи, позивач з 01.03.2017 відповідно до Наказу Головного управління від 01.03.2017 №533-к «Про призначення ОСОБА_1 » займає посаду начальника відділу експертизи умов праці управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області.

Згідно пояснень, наявних в матеріалі справи, 21.05.2018 на виконання позивача було розподілено лист Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці від 17.05.2018 №3922/4/4.1-дп-18 щодо проведення заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю в ДП «Проектний інститут «Укрметротунельпроект», при цьому, з 22.05.2018 позивач мав перебувати у відпустці, а відтак часу на виконання інспекційного відвідування розподіленого 21.05.2018 в нього не було, а у його заступників були інші завдання у великій кількості, відтак, дисциплінарного проступку та вини збоку ОСОБА_1 немає.

Однак, суд, враховуючи всі обставини спірних правовідносин не може погодитись з твердженнями позивача щодо відсутності вини з його боку при виконанні службових обов`язків, враховуючи наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до пункту 3 частини першої статі 4 Закону України «Про державну службу» державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів, зокрема, як є професіоналізм, тобто компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону.

Приписами статті 8 Закону України «Про державну службу» встановлено, що державний службовець зобов`язаний, зокрема, забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області В. Андрієнко затверджено посадову інструкцію начальника відділу експертизи умов праці Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області пунктами 2.1, 2.2, 2.4, 5.1, якої встановлено наступне.

Начальник відділу експертизи умов праці здійснює керівництво Відділом, несе персональну відповідальність за організацію виконання покладених на Відділ завдань та результати його діяльності.

Забезпечує виконання покладених на Відділ завдань щодо здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, охорону праці, реалізацію державної політики щодо соціального захисту працюючих, зайнятих на роботах з несприятливими умовами пращ на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності та видів їх діяльності та фізичних осіб, які використовують найману працю працівників, а також у окремих осіб, здійснення державного контролю за правильністю застосування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, за якими встановлюються пільгові пенсії та надаються додаткові відпустки, контролю за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці, надання працівникам підприємств зайнятим на робочих місцях зі шкідливими умовами праці відповідно до законодавства пільг та компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці, забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального і колективного захисту та інших нормативно-правових актів в межах повноважень Управління з питань праці.

Забезпечує організацію роботи Відділу, визначає завдання та розподіляє обов`язки між працівниками Відділу, контролює їх виконання, здійснює контроль з питань проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців відповідно до завдань і функцій, покладених на Відділ в межах повноважень.

Звітує начальнику Головного управління про роботу Відділу та виконання покладених на нього завдань.

Відповідно до Законів України "Про державну службу" "Про запобігання корупції", інших законодавчих актів начальник Відділу несе персональну відповідальність за:

- невиконання покладених на Відділ завдань;

- неналежну організацію та результати діяльності Відділу, наслідки своїх доручень, самостійно прийнятих рішень під час виконання службових обов`язків, а також за діяльність або бездіяльність, що їх спричинили;

- невиконання обов`язків, передбачених Положенням про Відділ та посадовою інструкцією.

Тобто, з наведено вбачається, що на ОСОБА_1 , як начальника відділу експертизи умов праці управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області покладено обов`язки, зокрема, щодо керівництва відділом та виконання покладених на відділ завдань, при цьому, позивач несе персональну відповідальність в разі невиконання завдань, покладених на відділ та неналежну організацію діяльності відділу.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими твердження позивача щодо неможливості виконання доручення про проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю в ДП «Проектний інститут «Укрметротунельпроект», з посиланням на подальше перебування його у відпустці, адже такі обставини не звільняють його від виконання своїх посадових обов`язків державного службовця, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було вчинено дії на виконання листа Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці від 17.05.2018 №3922/4/4.1-дп-18, зокрема, щодо організації відповідного інспекційного відвідування та доручення виконання листа працівникам свого відділу, адже він, як керівник відділу, відповідно до наведених вище умов інструкції, має відповідне право, при цьому, завантаженість працівників не звільняє їх від обов`язків щодо виконання послідуючих доручень.

Так, матеріали справи взагалі не містять доказів того, що позивачем вчинялись будь-які дії для вирішення та організації питання, ініційованого в листі Державної служби України з питань праці від 17.05.2018 №3922/4/4.1-дп-18, що свідчить про бездіяльність позивача та неналежне виконання ним посадових обов`язків начальника відділу експертизи умов праці управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській, зворотного позивачем під час судового розгляду справи не доведено.

Отже, враховуючи ступень тяжкості вчиненого проступку та вину державного службовця, суд приходить до висновку, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, з врахуванням наведених вище висновків суду, є правомірним та відповідає приписам Закону України «Про державну службу», а тому підстави для скасування спірного Наказу від 17.07.2018 №296-к «Про застосування дисциплінарного стягнення» відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа